Літера Г
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
З́ Ѕ И Ѝ І Ї Й
Ј К Л Љ М Н Њ
О П Р С С́ Т Ћ
Ќ У Ў Ф Х Ц Ч
Џ Ш Щ Ъ Ы Ь Э
Ю Я
Неслов'янські літери
А̄ А́ А̀ Ӑ А̂ А̊ Ӓ
Ӓ̄ А̃ А̨ Ә Ә́ Ә̃ Ӛ
Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄ Ӻ Ӷ
Ԁ Ԃ Ԫ Ԭ
Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈ Ӂ Җ
Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ Ԑ Ԑ̈
Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ Ӥ Қ
Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ Ԛ Ӆ
Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ Ӎ Ӊ
Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ Ԋ О̆
О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄ Ӫ Ҩ
Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ Ҫ Ԍ
Ҭ Ԏ У̃ Ӯ
Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́ Ұ Х̑
Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈ Ԧ
Ҵ Ҷ Ӵ Ӌ Ҹ
Ҽ Ҿ Ы̆ Ы̄ Ӹ
Ҍ Э̆ Э̄ Э̇ Ӭ Ӭ́ Ӭ̄
Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄ Я̆ Я̄ Я̈
Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ҁ Ѻ Ѹ Ѡ Ѽ
Ѿ Ѣ ІЯ Ѥ Юси Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ Ѳ Ѵ
Ѷ
Ꚏ̆
Літери кирилиці

Г, г («ге») — літера кириличної абетки. Вона є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній основі, у тому числі в українській абетці.

В українській мові ця літера передає приголосний [ɦ] (МФА).

Історія

ред.

Походить від літери   («глаголь») старослов'янської кириличної абетки, у якій утворена від грецько-візантійської літери Γ, γ («гамма»). У глаголиці мала накреслення  . У кириличній буквеній цифірі числове значення — «3», у глаголичній — «4».

Назва літери «глаголь» походить від староцерк.-слов. глаголи («говори», «кажи») або глаголъ («слово»).

У староукраїнській графіці означала фарингальний задньоязиковий [ħ], а в складі диграфа кг передавала вибуховий [ɡ] в іншомовних словах (кгвалтъ, кганокъ, паракграфъ).

У зв'язку з наявністю різних писем, шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «Г» вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

В українській мові

ред.

У сучасній українській мові цією літерою позначають фарингальний щілинний дзвінкий приголосний (голова, гарно, геть, гнів). Позначає дзвінкий гортанний фрикативний [ɦˠ] або дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний [ɣ].

Тільки в словах легкий, вогкий, нігті, кігті, дігтяр «г» знеголошується й може оглушуватися до звука [ħ] ([лехкий], [вохкий], [к'іхт'і], [н'іхт'і], [діхт'ар]).

В абсолютному кінці слова дзвінкість зберігається (біг, сніг), як і в решті слів перед глухими (мигтіти, пругкий).[1]

У запозиченнях

ред.

У словах іншомовного походження українська «г» може представляти різні звуки, це пов'язане не тільки з фонетикою мови-джерела, але й зі шляхами запозичення, а також традиціями правопису.

  • Звук [g] — у всіх випадках. У чинному правописі паралельно з «г» цій функції вживають також «ґ», деякі проєкти правопису приписують передавати [g] виключно літерою «ґ».
  • Звук [h] — у традиційному написанні низки слів (Гітлер, Робін Гуд, Гулль), а також у деяких проєктах правопису. У чинному правописі паралельно вживають також літеру «х» (хайль, хакер, хобі, хокей, хот-дог);
  • Звук [ɣ] — на місці грецької γ (біологія, гамма, граматика), а також іспанської літери «g» (Че Гевара).
  • Густий придих на початку слів у грецизмах (Геракл, гіпотеза, Гомер, гомологія). У грецьких словах, запозичених прямо з новогрецької або через церковнослов'янську мову, придих не передають (Іраклій, історія, омонім);
  • Звук ɦ (Гаага, Гарлем)

Докладніше див. розділ Проблема «Г» і «Ґ»
Див. також Український правопис

В інших кириличних писемностях

ред.
 
Літера — Г

Слов'янські мови

ред.

Неслов'янські мови

ред.

Інше використання

ред.
  • Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «четвертий»: розділ «г». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 5-Г клас, будинок 12-Г тощо
  • Зображення курсивної малої «г» з двома горизонтальними рисками з 1 березня 2004 року стало офіційним позначенням української гривні.
  • Велика Г — скорочене позначення приставки «гіга» у SI (ГБ — «гігабайт»).
  • Маленька г — скорочене позначення приставки «гекто» у СІ (га — «гектар»).
  • Маленька г — скорочене позначення грама.

Похідні літери

ред.

Проблема «Г» і «Ґ»

ред.
Докладніше: Правопис «г» і «ґ»

Після повернення літери «Ґ» до української абетки постало питання розмежування їхніх функцій.

Таблиця кодів

ред.
Кодування Регістр Десятковий
код
16-ковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Юнікод Велика 1043 0413 002023 00000100 00010011
Мала 1075 0433 002063 00000100 00110011
ISO 8859-5 Велика 179 B3 263 10110011
Мала 211 D3 323 11010011
KOI-8 Велика 231 E7 347 11100111
Мала 199 C7 307 11000111
Windows-1251 Велика 196 C3 303 11000011
Мала 227 E3 343 11100011

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Орфоепічний словник / Укладач Погрібний М. І.,К.:Рад.школа, 1983. — 629с, сторінка 11, вимова приголосних звуків

Джерела

ред.