Відкрити головне меню

ЗвукиРедагувати

ІсторіяРедагувати

У давньоруській та староукраїнській писемностях у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) Л вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У 16 ст., крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

Являє собою дещо змінену букву старослов'янської кирилиці   («люди»), що походить від грецької літери лямбда. У глаголиці має накреслення  . Числове значення у кириличній буквеній цифірі — «30», у глаголичній — «50».

ВикористанняРедагувати

Л — 16 літера української абетки. В українській графічній системі, як і в інших графічних системах на кириличній основі, «л» використовується для позначення [ɭ].

В сучасній українській мові вживається для позначення сонорного щілинного плавного передньоязикового бокового приголосного звука, який може бути твердим і м'яким (лихо, віл, літо, сіль).

«Л» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.

У старослов'янській кириличній писемності ця літера мала числове значення «тридцять».

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «шістнадцятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 8-л і т. д.

Таблиця кодівРедагувати

Кодування Регістр Десятковий
код
16-ковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Юнікод Велика 1051 041B 002033 00000100 00011011
Мала 1083 043B 002073 00000100 00111011
ISO 8859-5 Велика 187 BB 273 10111011
Мала 219 DB 333 11011011
KOI 8 Велика 236 EC 354 11101100
Мала 204 CC 314 11001100
Windows 1251 Велика 203 CB 313 11001011
Мала 235 EB 353 11101011

Див. такожРедагувати

  • L (латиниця) — літера латиниці, що також утворилась від грецької λ.

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати