Џ

літера кириличних абеток сербської, македонської й абхазької мов
Літера Џ
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
З́ Ѕ И Ѝ І Ї Й
Ј К Л Љ М Н Њ
О П Р С С́ Т Ћ
Ќ У Ў Ф Х Ц Ч
Џ Ш Щ Ъ Ы Ь Э
Ю Я
Неслов'янські літери
А̄ А́ А̀ Ӑ А̂ А̊ Ӓ
Ӓ̄ А̃ А̨ Ә Ә́ Ә̃ Ӛ
Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄ Ӻ Ӷ
Ԁ Ԃ Ԫ Ԭ
Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈ Ӂ Җ
Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ Ԑ Ԑ̈
Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ Ӥ Қ
Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ Ԛ Ӆ
Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ Ӎ Ӊ
Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ Ԋ О̆
О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄ Ӫ Ҩ
Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ Ҫ Ԍ
Ҭ Ԏ У̃ Ӯ
Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́ Ұ Х̑
Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈ Ԧ
Ҵ Ҷ Ӵ Ӌ Ҹ
Ҽ Ҿ Ы̆ Ы̄ Ӹ
Ҍ Э̆ Э̄ Э̇ Ӭ Ӭ́ Ӭ̄
Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄ Я̆ Я̄ Я̈
Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ҁ Ѻ Ѹ Ѡ Ѽ
Ѿ Ѣ ІЯ Ѥ Юси Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ Ѳ Ѵ
Ѷ
Ꚏ̆
Літери кирилиці

Џ, џ (дже) — літера кириличних абеток сербської, македонської й абхазької мов. В сербській абетці 29-а, в македонській — 30-а. У абхазькій абетці є 10-ою буквою, тоді як 11-ою є диграф џь. У слов'янських мовах позначає африкат /ʤ/, в абхазькій мові — /ɖʐ/ або /dʐ/. В інших кириличних писемностях їй відповідають диграфи дж та чж, а також літери Җ, Ӂ та Ҷ.

Походить з румунської кирилиці (назва румунською — gea), де використовувалася з XV століття; ймовірно, була отримана шляхом модифікації літери Ч або ґотської 𐍁.[1]

У сербській кирилиці трапляється (переважно в запозиченнях з турецької) з тим же значенням з XVII століття, але нерегулярно: принаймні, Вук Стефанович (Караджич) до першого варіанта реформованої сербської абетки літеру Џ не включив, замість неї вживався диграф чж: Боїачжиа, Карапанчжић (але про існування такої літери він знав). У пізнішому варіанті його абетки літера Џ (велика) розміщувалась повністю в рядку, але такий графічний варіант не прижився.

Џ у «Русалці Днѣстровій»

Літеру Џ намагались ввести в українську абетку: вона вживалась у надрукованому в 1837 році альманасі «Русалка Днѣстровая», але відповідна орфографічна система (правопис Шашкевича) не прижилась; у пізніших варіантах українського правопису літера Џ не використовувалась. У сучасній українській мові їй відповідає диграф дж.

В македонську абетку літеру Џ було введено 4 грудня 1944 року за результатом голосування членів «філологічної комісії зі встановлення македонської абетки й македонської літературної мови» (10 голосів «за», 1 «проти»); альтернативною пропозицією було використання диграфа дж за болгарським зразком.


Примітки

ред.
  1. Пор.: Џ та 𐍁; Ꙟ та 𐍊.