Африкат

приголосний, який починається як вибуховий, але завершується як фрікатів

Африка́т (чол. р.),[1] африка́та (жін. р.),[2] (лат. affrico — тру, притираю) — складні нерозривні приголосні, утворені внаслідок злиття двох звукових елементів — зімкненого (його називають також проривним) з наступним щілинним, (його називають також фрикативним).

Якщо сполучення зімкненого з щілинним не утворює нерозривних звуків (наприклад, підживити, відзначити), то воно не складає африкат.

Африкати можуть бути глухі та дзвінкі, напр.: циган — дзвін.

АфрикатиРедагувати

ПольськаРедагувати

/t͡ʂ/ czysta — «чиста» /ʈ͡ʂ/ trzysta — «триста»

УкраїнськаРедагувати

В українській мові:

В українській мові африкати складаються з однотипних за місцем творення (передньоязикових) звуків: ц (т + с), ч (т + ш), дз (z), дж (ž) (наприклад, кукурудза, джерело).

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Африкат // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  2. Африката // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.