Ж

9-а літера української абетки, літера кирилиці

Ж, ж («же») — літера кирилиці. У мовах, що її використовують, позначає дзвінкий заясенний фрикативний [ʒ], дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикативний [ʑ] або дзвінкий ретрофлексний фрикативний [ʐ]. У сучасній українській мові — 9-а літера абетки, позначає дзвінкий заясенний фрикативний. Може бути твердим (жазі, жиб) і пом'якшеним (жіздь, садижжю).

Походження

ред.

Походить від старослов'янської кириличної літери ж («живіте»), утвореної додаванням центральної вертикальної риски до літери х («хір»). Числового значення не мала.

У глаголиці «живіте» мала накреслення   і числове значення «7».

Звуки

ред.

Історія

ред.

У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) ж вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначати час і місце написання пам'яток.

У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма.

Сучасних вигляд літери сформувався після запровадження гражданського шрифту у 1708 році Петром І.

Використання

ред.

В сучасній українській мові позначає шумний дзвінкий шиплячий передньоязиковий твердий приголосний, який перед глухими приголосними та в кінці слова не оглушується: доріжка, ніж.

 
Літера — Ж

У старослов'янській і давньоруській писемності числового значення не мало. Нині використовується при класифікаційних позначеннях і означає «дев'ятий» (до введення до абетки літери ґ мала значення «восьмий»): пункт «ж» розділу 2. При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 15-ж тощо.

Таблиця кодів

ред.
Кодування Регістр Десятковий
код
16-ковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Юнікод Прописна 1046 0416 002026 00000100 00010110
Мала 1078 0436 002066 00000100 00110110
ISO 8859-5 Прописна 182 B6 266 10110110
Мала 214 D6 326 11010110
KOI 8 Прописна 246 F6 366 11110110
Мала 214 D6 326 11010110
Windows 1251 Прописна 198 C6 306 11000110
Мала 230 E6 346 11100110

Див. також

ред.

Джерела

ред.