О охресне
| Літера Ꚛ | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
| Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
| О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
| Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
| Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
| Ю | Я | |||||
| Неслов'янські літери | ||||||
| А̄ | А́ | А̀ | Ӑ | А̂ | А̊ | Ӓ |
| Ӓ̄ | А̃ | А̨ | Ә | Ә́ | Ә̃ | Ӛ |
| Ӕ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ | Ӻ | Ӷ |
| Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ | Ԫ | Ԭ |
| Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ | Ӂ | Җ |
| Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ | Ԑ | Ԑ̈ |
| Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ | Ӥ | Қ |
| Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ | Ԛ | Ӆ |
| Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ | Ӎ | Ӊ |
| Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ | Ԋ | О̆ |
| О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ | Ӫ | Ҩ |
| Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ | Ҫ | Ԍ |
| Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ | У̃ | Ӯ |
| Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ | Ұ | Х̑ |
| Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ | Ԧ | Ꚕ |
| Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ | Ӌ | Ҹ | Ꚓ |
| Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ | Ы̆ | Ы̄ | Ӹ |
| Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ | Ӭ | Ӭ́ | Ӭ̄ |
| Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ | Я̆ | Я̄ | Я̈ |
| Ԙ | Ԝ | Ӏ | ||||
| Застарілі літери | ||||||
| Ꙁ | Ꙇ | Ҁ | Ѻ | Ѹ | Ѡ | Ѽ |
| Ѿ | Ѣ | Ꙑ | ІЯ | Ѥ | Юси | Ѧ |
| Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ | Ѳ | Ѵ |
| Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ | Ꙥ | Ꙧ | Ꙩ |
| Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ | Ꚛ | Ꚏ̆ | Ꙏ |
| Літери кирилиці | ||||||
О́хресне О, перехре́щене О (Ꚛ, ꚛ) — рідкісний кириличний[1] гліф, що походить од літери О. Номер у Юнікоді — U+A69A для великої[2] і U+A69B для маленької[3]. Символ доданий у Юнікод, оскільки визначено, що така форма літери використовувалася частіше очних варіантів О, які вже були присутні серед символів Юнікоду. Символ передбачений для використання в старообрядницьких виданнях, що не допускають нової орфографії[4].
Походження ред.
Поява охресного О пов'язана зі зміною репертуару графем у XIV—XV ст., що була зумовлена активізацією культурних і конфесійних зв'язків з Візантією та південними слов'янами, зокрема засвоєнням південнослов'янської книжної традиції[5]. У берестяних грамотах XV століття розвинулася традиція (що її найбільш ранні приклади трапляються вже в XIII ст.) писати на початку слова та після голосної широке, часто розімкнуте вгорі О, а в інших випадках вузьке звичайне О. У якості широкого могли виступати «очні» варіанти О, охресне О (ꚛкрестъ, ꚛкругъ) або омега (ѡстровескои, ѡстровескимъ)[a]. Карський вважає очні варіанти запозиченими в греків через південних слов'ян, а варіант з хрестом — вторинним щодо очних варіантів і створеним на їхній взірець[6]. Тут як приклад наведено ранні старослов'янські рукописи[4], а також зображення друкованого Євангелія 1553 або 1554 року[7].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Compart AG. Find all Unicode Characters from Hieroglyphs to Dingbats – Unicode Compart (англ.). https://www.compart.com/en/unicode/U+A69A. Процитовано 27 березня 2019.
- ↑ Ꚛ - Кириллическая заглавная буква перекрещенная О (U+A69A) (рос.). symbl.cc. Процитовано 26 березня 2019.
- ↑ ꚛ - Кириллическая строчная буква перекрещенная О (U+A69B) (рос.). symbl.cc. Процитовано 27 березня 2019.
- ↑ а б Yuri Shardt, Nikita Simmons, Aleksandr Andreev (25 лютого 2011). Proposal to Encode Some Outstanding Early Cyrillic Characters in Unicode (PDF) (англ.). Процитовано 11 жовтня 2017.
- ↑ КИРИЛЛИЦА. www.pravenc.ru. Процитовано 27 березня 2019.
- ↑ Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография / отв. ред. акад. В. И. Борковский. — 2-е изд., факсимильное. — Л., М. (факс.) : Из-во АН СССР; из-во «Наука» (факс.), 1928, 1979 (факс.). — С. 195—197. — 2700 прим.
- ↑ Берестяна грамота № 928, 30—50-ті роки XV ст., не раніше 10-х.
- Коментарі
- ↑ Початок такої практики фіксується Залізняком, наприклад, у коментарі до берестяної грамоти № 377 XIII ст.