А йотоване


Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
З́ Ѕ И Ѝ І Ї Й
Ј К Л Љ М Н Њ
О П Р С С́ Т Ћ
Ќ У Ў Ф Х Ц Ч
Џ Ш Щ Ъ Ы Ь Э
Ю Я
Неслов'янські літери
А̄ А́ А̀ Ӑ А̂ А̊ Ӓ
Ӓ̄ А̃ А̨ Ә Ә́ Ә́ Ӛ
Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄ Ӻ Ӷ
Ԁ Ԃ Ԫ Ԭ
Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈ Ӂ Җ
Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ Ԑ Ԑ̈
Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ Ӥ Қ
Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ Ԛ Ӆ
Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ Ӎ Ӊ
Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ Ԋ О̆
О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄ Ӫ Ҩ
Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ Ҫ Ԍ
Ҭ Ԏ У̃ Ӯ
Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́ Ұ Х̑
Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈ Ԧ
Ҵ Ҷ Ӵ Ӌ Ҹ
Ҽ Ҿ Ы̆ Ы̄ Ӹ
Ҍ Э̆ Э̄ Э̇ Ӭ Ӭ́ Ӭ̄
Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄ Я̆ Я̄ Я̈
Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ҁ Ѻ Ѹ Ѡ Ѽ
Ѿ Ѣ ІЯ Ѥ Юси Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ Ѳ Ѵ
Ѷ
Ꚏ̆
Літери кирилиці

Ꙗ, ꙗ (йотоване а) — 34-та буква старослов'янської кирилиці. Побудована як лігатура букв І та А. У глаголиці відсутня — відповідні звуки там позначаються літерою «ять» (). Числового значення не має. На початку слів і після голосних позначає звуки [ꙗ], після приголосних — їх пом'якшення і звук [a]. У церковнослов'янської писемності зазвичай об'єднується з буквою «малий юс» (Ѧ) і також розташовується на 34-те місці в абетці. З часом встановилася практика вживання цих двох букв: йотована а зустрічалася на початку слів і після голосної, а малий юс — в середині і наприкінці слів після приголосних. До російського гражданського шрифту не входила навіть тимчасово (проте в 2-й половині XIX століття включалася в болгарський гражданський шрифт деяких видань). У скорописі буква ıa була видозмінена: ліва сторона поступово втратилася, звернувшись лише в розчерк, таким чином вона стала виглядати як «а» з С-подібним чубчиком зліва вгорі (подібна метаморфоза відбулася і зі скорописною Ю). Від цієї форми походить застаріле рукописне українське Я, яке нагадує нерозривне унизу «ꞛ» (). Нинішня Я походить від малого юса.

Кодування ред.

Літера
Назва у Юнікоді CYRILLIC CAPITAL LETTER
IOTIFIED A
CYRILLIC SMALL LETTER
IOTIFIED A
Кодування decimal hex decimal hex
Unicode 42582 A656 42583 A657
UTF-8 234 153 150 EA 99 96 234 153 151 EA 99 97