Ѡ або Ѡ, ω (омега) — буква старо- і церковнослов'янської кирилиці, інші назви: от, о. Відповідає грецькій букві омега (Ω, ω). В кирилиці має вигляд Ѡ або Ѡ, в старій глаголиці — Ѻ ѻ.

Літера Ѡ
Unicode (hex)
велика: U+0461
мала: U+0460
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
З́ Ѕ И Ѝ І Ї Й
Ј К Л Љ М Н Њ
О П Р С С́ Т Ћ
Ќ У Ў Ф Х Ц Ч
Џ Ш Щ Ъ Ы Ь Э
Ю Я
Неслов'янські літери
А̄ А́ А̀ Ӑ А̂ А̊ Ӓ
Ӓ̄ А̃ А̨ Ә Ә́ Ә́ Ӛ
Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄ Ӻ Ӷ
Ԁ Ԃ Ԫ Ԭ
Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈ Ӂ Җ
Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ Ԑ Ԑ̈
Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ Ӥ Қ
Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ Ԛ Ӆ
Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ Ӎ Ӊ
Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ Ԋ О̆
О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄ Ӫ Ҩ
Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ Ҫ Ԍ
Ҭ Ԏ У̃ Ӯ
Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́ Ұ Х̑
Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈ Ԧ
Ҵ Ҷ Ӵ Ӌ Ҹ
Ҽ Ҿ Ы̆ Ы̄ Ӹ
Ҍ Э̆ Э̄ Э̇ Ӭ Ӭ́ Ӭ̄
Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄ Я̆ Я̄ Я̈
Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ҁ Ѻ Ѹ Ѡ Ѽ
Ѿ Ѣ ІЯ Ѥ Юси Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ Ѳ Ѵ
Ѷ
Ꚏ̆
Літери кирилиці

Старослов'янська мова ред.

У старослов'янській мові омега за звучанням не відрізняється від звичайної літери О; вживання тієї чи іншої з цих букв визначалося естетичними міркуваннями і вільним місцем в рядку (природно, за винятком числового використання букв). Досить рано виробилася традиція писати через омегу поєднання від початку слова, ставлячи при цьому літери одна на одну; так виник знак Ѿ, який досить часто вважають буквою.

Руські рукописи ред.

У берестяних грамотах та в багатьох інших пам'ятках побутової писемності омега вживається в XI—XIV століттях в основному лише в складі прийменника «отъ» (іноді також сполучника «оть») і скороченим записом під титлом імені Іоанн. Починаючи з XIV століття в берестяних грамотах поширене вживання омеги на початку слова і після голосної (з аналогічною функцією виступає «о широке»), при цьому над омегою може ставитися горизонтальна риска або крапки.

Юнікод ред.

Див. також ред.