Відкрити головне меню

Хір (стцерк.-слов. хѣръ)[1] — назва літери старо- і церковнослов'янської абетки Early Cyrillic letter Khieru.png, яка походить від літери Χ, χ (Хі) візантійського унціалу (варіанту грецької абетки). У глаголиці мала написання Glagolitic kher.svg, у кириличній та глаголичній буквеній цифірі має числове значення 600.

У «гражданці» назву «хір, хѣръ» носила літера «х», що являє собоє дещо змінене накреслення церковнослов'янської Early Cyrillic letter Khieru.png. Назва була в ужитку в Російській імперії до кінця XIX ст. — доти, коли набули поширення сучасні назви літер[2].

ЕтимологіяРедагувати

Значення слова «хѣръ» досі викликає суперечки. За однією з версій, воно є похідним від середньогр. χαῖρε («радуйся» або «Вітаю!»)[1]; за другою, також від грец. χείρ, χείρες («рука», «руки»), тлумачучи його як «перехрещені руки»[1]; згідно з третьою, воно походить від слова «херувим»[1].

Існує також версія питомо слов'янського походження цього слова, яка пояснює наявність звука «ѣ», який не мав аналога у грецькій. Ця гіпотеза ґрунтується на даних лінгвістичної реконструкції, які свідчать про те, що «хѣръ» є давнішим варіантом слова «сѣръ» («сірий») — із прасл. *хоirо (пізніша форма *sěrъ пояснюється ефектом другої палаталізації) — «сірий». Співзвучне йому і прагерм. *haira-: пор. дав.-ісл. hárr («сірий, сивий»), англос. hár, дав.-в.-нім. hêr («достойний, величний»), ірл. сiаr («темний»)[3]. Окрім того, написання слова сѣръ як хѣръ зустрічається у новгородських берестяних грамотах[4].

Цікаві фактиРедагувати

  • Від назви цієї літери походить російське дієслово «похѣрить/похерить», тобто закреслити хрест-навхрест (у вигляді літери «х»)[5].
  • Гра в «хрестики-нулики» також звалася грою у «хірики-оники»[5](«оникъ» або «онъ» — стара назва літери о).
  • Російське слово «хер», «хѣръ» (того ж походження, що й українське) тепер багатьма вважається непристойним, бо його здавна уживають як евфемізм одного з непристойних слів: замість всього слова називали тільки його першу літеру[6][7][8]. У такому значенні це слово часто уживається й в українському мовленні. Закріпленню слова «хер» як виключно лайливого сприяв і вихід старослов'янських назв літер з широкого ужитку (вони збереглися лише у церковнослов'янській мові). Через співзвучність зі словом «хер» аналогічного сенсу набуло також і слово «хрен» («хрін»), втім, не виключається й вплив семантики співзвучного слова хрыч («старий шкарбун»)[9].
  • Хоча хѣръ українською має вимовлятися як «хір», як евфемізм його вживають частіше в російській вимові — «хер»[8].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. Я. К. Грот. «Русское правописаніе», 11-е изд. — С.-Пб., Типографія Императорской Академіи Наук, 1894. — Репринт. вид.
  3. Серый // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  4. Загребин В. М. Исследования памятников южнославянской и древнерусской письменности. М.-СПб.: Альянс-Архео, 2006. (посилання В. М. Загребин. О названии одной буквы древнего славянского алфавита)
  5. а б Хер // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  6. Происхождение матерных слов... Архів оригіналу за 21 липень 2015. 
  7. Справочно-информационный портал ГРАМОТА.РУ – русский язык для всех. Архів оригіналу за 21 липень 2015. 
  8. а б Заборонений ХЕР — історія однієї літери
  9. Хрен // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)