Хі (літера)

Хі (велика Χ, мала χ; грец. Χι МФА: [çiː]) — двадцять друга літера грецької абетки, в системі грецьких чисел, має значення 600.

Грецька абетка
Α α — альфа	Β β — бета
Γ γ — гамма	Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон	Ζ ζ — дзета
Η η — ета	Θ θ — тета
Ι ι — йота	Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда	Μ μ — мю
Ν ν — ню	Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон	Π π — пі
Ρ ρ — ро	Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау	Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі	Χ χ — хі
Ψ ψ — псі	Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма	Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета	Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа	Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Грецька абетка на чорнофігурній посудині, з хрестоподібною «хі»

Вимова

Давньогрецька

У давньогрецькій мові читалася як придиховий глухий м'якопіднебінний проривний /kʰ/. У західному варіанті грецької абетки читання було іншим — /ks/.

Койне

У грецькому койне і пізніших діалектах вимова змінилася на фрикативний [x] чи [ç]. Зміни в читанні відбулися також з літерами «тета» і «фі».

Новогрецька

У новогрецькій мові залежно від положення в слові літера має два різні читання: перед голосними переднього ряду /e/ чи /i/ вона вимовляється як [ç], перед голосними непереднього ряду /o/ чи /u/, а також перед приголосними — як [x].

Транслітерація

У латинізованому запису грецьких слів χ передається диграфом ch. Іноді трапляється транслітерація як kh.

Оскільки в латині не було звука [kʰ]/[x] як окремої фонеми (він траплявся у деяких словах, наприклад pulcher, де був алофоном звука [k]), у пізній латині звичайне читання ch у грецизмах як [k].

Нащадки

Від Χ візантійського уніціалу походить кирилична Х. Оскільки в західних варіантах грецького алфавіту χ використовували замість ξ («ксі») для позначення /ks/, то від неї походить і латинська X з тим самим фонетичним значенням.

Інше використовування

Мала літера

• У міжнародному фонетичному алфавіті — позначення глухого язичкового фрикативного звука.
• У фізиці — позначення електричної чи магнітної сприйнятливості.

Інше

• Від назви літери утворений літературознавчий термін хіазм, а також термін хіазма в генетиці й інша назва перехрестя зорових нервів.