Абхазька мова

мова абхазів, північно-західна кавказька мова походить із північно-західної Грузії; поширена в Абхазії та Туреччині й країнах Близького Сх
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Абха́зька мо́ва (аԥсуа бызшәа, аԥсшәа) — північнокавказька мова, що належить до абхазо-адизької сім'ї мов. Поширена на теренах Абхазії та Туреччини, переважно серед абхазів. Офіційна мова автономної республіки Абхазія, що в Грузії. Також, разом із російською мовою, є "державною мовою" у невизнаній республіці Абхазія, що закріплено у статті 6 "Конституції Абхазії".[2]

Абхазька мова
аԥсуа бызшәа
аԥсшәа
Поширена вАбхазія (Грузія), Туреччина, Росія, Йорданія, Сирія, Ірак
РегіонПівденний Кавказ
Носії125 000 осіб
Писемністькирилиця
КласифікаціяАбхазо-адизькі мови
Абхазькі мови
Офіційний статус
Державна Абхазія[1]
ОфіційнаГрузія Грузія
Коди мови
ISO 639-1ab
ISO 639-2abk
ISO 639-3abk

Належить до абхазо-адизької сім'ї мов, яку разом з нахсько-дагестанською переважна більшість дослідників включають до північнокавказької надсім'ї мов. Складається з двох основних говорів — абжуйського (лежить в основі літературної мови) та бзибського.

Класифікація і поширеність

ред.

Абхазька мова належить до групи абхазо-адиґських мов, які входять у сім'ю так званих кавказьких мов, а саме у північно-західнокавказьку мовну надсім'ю, що й підтверджує автохтонність абхазів. Абхазо-адиґські мови розповсюджені не тільки на Кавказі, але і в Росії, Туреччині, Сирії, Йорданії і на них сьогодні говорять близько одного мільйона ста тисяч осіб. Ця статистика називає набагато меншу кількість абхазів світу, які зафіксовані у результаті різноманітних переписів населення у різних країнах. І цей парадокс пояснюється, напевне, тільки одним — протягом століть сотні тисяч абхазів були переважно насильницьки (а подекуди й добровільно) асимільовані у різних країнах, але у побуті зуміли зберегти ту життєдайну ниточку, яка одна все ще пов'язувала їх з предками, зі своїм справжнім народом, його культурою та історію і підтверджувала той факт, що ця людина насправді є абхазом, ким би вона офіційно не вважалася у країні проживання. Українцям діяспори добре знайома така ситуація, і вони на собі перевірили, як складно і в той же час вкрай важливо зберегти мову свого народу у будь-якому іншомовному середовищі.

Графіка

ред.
 
Абхазька абетка 1892 р.

В 1882 році П. К. Услар склав алфавіт для абхазів на основі російської графіки. Письмо було орієнтоване на бзибський діалект. В перший період розвитку абхазької писемності (кінець XIX — початок ХХ століть) видавалися окремі підручники, здійснювалися переклади книг релігійного характеру. Дореволюційна письменність була слабко розвинута, нею користувалося невеличка кількість грамотних людей. У радянські часи в Абхазії розвернулася інтенсивна робота по вдосконаленню національної писемності і літературної мови, а також впровадженню їх у різні сфери господарчого і культурного життя народу. В 1928 році на абхазо-адигській конференції було прийнято рішення про латинізацію писемності, котра проіснувала десять років. З 1938 по 1954 рік абхази користувалася грузинською графікою, потім знову перейшли на кириличну графіку.

Абетка та вимова літер

ред.
Абхазька абетка (Аҧсуа алфавит)
Літера Транслітерація ЛатинкаАрабська МФА Літера Транслітерація ЛатинкаАрабськаМФА
Аа aAaٸا/a/ Мм mMmم/m/
Бб bBbب/b/ Нн nNnن/n/
Вв vVvۋ/v/ Оо oǝa/Ooٸوً/o/
Гг gGgگ/g/ Ҩҩ J̈j̈څ/ɥ/
Гьгь g'Ǵǵگِ/gʲ/ Пп pP̌p̌پ/pʼ/
Ҕҕ Ɣɣغ/ɣ/ Ҧҧ Ppڀ/p/
Ҕьҕь g̍'Ɣ́ɣ́غِ/ɣʲ/ Рр rRrر/r/
Дд dDdد/d/ Сс sSsس/s/
Дəдə doDǝ dǝدُ/dʷ/ Тт tŤt̆ت/tʼ/
Џџ ǰǮǯج/dʐ/ Тəтə toŤǝ t̆ǝتُ/tʷʼ/
Џьџь ǰ'Ʒ́ʒ́جِ/ʥ/ Ҭҭ Ttݖ/t/
Ее eEeٸې/e/ Ҭəҭə oTǝ tǝݖُ/tʷ/
Ҽҽ Ččچ/ʦ̢/ Уу uǝy/Uuٸۇ/w, u/
Ҿҿ c̨̍Č̣č̣ڄ/ʦ̢ʼ/ Фф fFfف/f/
Жж žŽžژ/ʐ/ Хх xXxخ/x/
Жьжь ž'Źźژِ/ʑ/ Хьхь x'X́x́خِ/xʲ/
Жəжə žoŽǝ žǝژُ/ʐʷ/ Ҳҳ Hhح/ћ/
Зз zZzز/z/ Ҳəҳə oHǝ hǝحُ/ћʷ/
Ʒʒ ʒƷʒڎ/ʣ/ Цц cCcڟ/ʦ/
Ʒəʒə ʒoƷǝ ʒǝڎُ/ʣʷ/ Цəцə coCǝ cǝڟُ/ʦʷ/
Ии iJy jy/Iiٸىِ/i, j/ Ҵҵ C̣c̣ۯ/ʦʼ/
Кк kǨǩڮ/kʼ/ Ҵəҵə oC̣ǝ c̣ǝۯُ/ʦʷʼ/
Кькь k'K̇k̇ڮِ/kʲʼ/ Чч čĆćچِ/tɕ/
Ққ Kkك/k/ Ҷҷ č̢Ć̣ć̣ڄِ/tɕʼ/
Қьқь k̢'Ḱḱكِ/kʲ/ Шш šŠšش/ʂ/
Ҟҟ Qqق/qʼ/ Шьшь š'Śśشِ/ɕ/
Ҟьҟь k̄'Q́q́قِ/qʲʼ/ Шəшə šoŠǝ šǝشُ/ʂʷ/
Лл lLlل/l/ Ыы yYyٸى/ə/

Окремо стоять дві літери ь та ә, які не позначають якихось звуків, але у поєднанні з іншими буквами утворюють нові звуки. При цьому ь пом'якшує попередню літеру, а ә — огублює (тобто звук вимовляють за участі губ). Утворені диграфи включено в абетку.

Граматика

ред.

Дієвідмінювання — багатоособове. Дієсловам властиві: особа, граматичні класи, час, спосіб. Відмінювання розвинене слабо. У граматичному класі особи виділяються підкласи — чоловічий і жіночий. Роль відсутніх відмінків виконують префікси. Ергативна конструкція речення. Післяйменники відіграють роль прийменників. Звуковий склад Абхазької мови багатий на приголосні звуки (в літературній мові — 56). Писемність на основі кирилиці з 1862, на латинській основі — з 1928, на грузинській — з 1938, знову на кирилиці — з 1954.

Історія вивчення

ред.

Всебічне наукове вивчення абхазької мови було розпочато відомим російським кавказознавцем П. К. Уларом, автором першої «Граматики абхазької мови» (Услар П. К. Этнография Кавказа. Раздел І. Языкознание. Тифлис, 1887). Ця граматика не втратила своєї наукової цінності і натепер. В перший період розвитку абхазької писемності (кінець XIX — початок ХХ століть) видавалися окремі підручники, здійснювалися переклади книг релігійного характеру. Дореволюційна письменність була слабко розвинута, нею користувалося невеличка кількість грамотних людей. За радянських часів абхазька національна літературна мова обслуговувала такі сфери, як радіо- і телепередачі, шкільне навчання; на абхазькій мові велося викладання на факультеті мови і літератури Сухумського педінституту, працював театр, виходили різноманітні суспільно-політичні і художні видання. Задля розвитку літературної мови багато зробили письменники Абхазії Д. Гуліа, С. Чанба, І. Когоніа, І. Папаскірі, Б. Шинкуба, М. Хашба, І. Тарба та інші.

Приклад

ред.

«Заповіт» Т.Шевченка абхазькою мовою (переклав Дирміт Іасиф-іпа Ґуліа)


’’’АУСИАҬ АЖӘА’’’
Са санԥслакь шәара сыжәжы
Адамра сҭаҵаны,
Асазан ҭбаа агуҭаны,
Са с-Украинаҿы;
Адә ду ԥшӡа ҭбаакуеи,
Днепри уи аԥаҩкуеи
Сара избауа, цқъаисаҳауа
Иара абжъы шгауа.


Украинатә ишаагалакь
Хара амшын иаҵәахь
Хаӷацәа ршьа... усҟан сара
Адәи ашьхеи абра —
Зегь ааныжьны иара убрахь,
Сцап анцәа ихаҭа иахь
Сматанеирацы... Уаанӡа сара-
Дсыздырам уи анцәа.


Сара сыжәжы, нас шәа шәнагыл,
Ашьамҭлаҳәкуа ншашәыжь,
Нас ҳаӷацәа ршьала
Ицқьашәтә ахакуиҭра.
Саргь ҭаацәара ду аҿы,
Хакуиҭ ҭаацәа ҿыц аҿы,
Сышәхашәмырхҭын, сышәгуалашәала
Жәа хаа гуҟаҵагала.

Джерело: Українська бібліотека

Література

ред.
  • Услар П. К. Этнография Кавказа. Языкознание, т. 1. Абхазский язык. Тифлис, 1887.
  • Ломтатидзе К. В. Проблема склонения в абхазском языке // Известия Института языка, истории и материальной культуры Грузинского филиала АН СССР, 1942, т. 12.
  • Бгажба X. С. Бзыбский диалект абхазского языка // Труды Абхазского института языка, литературы и истории, 1957, т. 28.

Примітки

ред.
  1. Незалежність Абхазії визнали пʼять суверенних держав. Решта країн визнають Абхазію невідʼємною частиною Грузії.
  2. Конституція Республіки Абхазія [Архівовано 21 березня 2009 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

ред.
 
Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
абхазькою мовою
Ихадоу адаҟьа