Грузинські писемності – це три писемності, що використовуються для запису картвельських і кавказьких мов: асомтаврулі, нусхурі та мхедрулі. Попри те, що абетки сильно відрізняються зовнішнім виглядом, їхні букви є відповідниками одне одного: мають однакові назви, позначають однакові звуки, йдуть в одному порядку та, історично, мають лише один розмір.

Грузинська писемність
груз. დამწერლობა
мегр. ჭარალუა
Грузинське слово "дамц'ерлоба" (груз. დამწერლობა – писемність), записане з використанням мхедрулі
Вид
абетка
Мови
Період
430 — сьогодення
Походження
Достеменно невідомо, ймовірно на основі грецької писемності
Сестринські системи
Вірменська писемність, кавказька писемність, глаголиця, кирилиця
Напрям зліва направо
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Мхедрулі (груз. მხედრული), станом на сьогодні, є стандартною писемністю як для запису грузинської мови, так і низки інших мов (насамперед, картвельських мов). Зазвичай усі букви записуються в одному розмірі, бо правопис грузинської мови передбачає використання літер лише одного регістру, проте інколи в оздоблювальних цілях використовують набір більших букв, мхедрулі мтаврулі (груз. მხედრული მთავრული – заголовні букви).[1][2]

Інші писемності вийшли з щоденного вжитку: асомтаврулі (груз. ასომთავრული) та нусхурі (груз. ნუსხური) використовуються лише Грузинською православною церквою у церемоніальних цілях: для запису священних текстів і в іконографії. Часто ці писемності застовуються не лише окремо, а й разом: асомтаврулі для запису великих букв, а нусхурі – малих букв. Таке поєднання двох писемностей зветься хуцурі (груз. ხუცური – церковне письмо).

Точне походження усіх трьох грузинських писемностей лишається нез'ясованим, проте порядок букв схожий на порядок грецьких букв (за винятком тих букв, що позначають унікальні грузинські звуки).

Історично усі писемності мали 38 букв, однак мхедрулі містить до 47 букв, з яких для запису грузинської мови використовують 33 з них, решту використовують в інших мовах за потреби.

Походження

ред.

Історія походження грузинських писемностей маловідома, а серед науковців як з самої Грузії, так і з інших країн, немає повної згоди щодо того, за яких обставин та коли саме вони виникли, які умови на це повпливали та хто саме доклався до їхнього створення.

Асомтаврулі

ред.
 
Написи Бір Ель-Кут, датовані 430 роком, є найдавнішою пам'яткою грузинської писемності

Перша писемність, що використовувалася для запису картвельських мов – це асомтаврулі: перші написи з використанням цієї абетки датовані V століттям. Найдавніший напис грузинською мовою був зроблений саме асомтаврулі у 430 році.

Більшість сучасних науковців повʼязують створення грузинських писемностей з хрещенням Іберії, провідного з картлійських князівств.[3] Таким чином асомтаврулі, скоріше за все, була створена у проміжку між IV і V століттями, а саме між правлінням короля Міріана ІІІ у 326-337 роках, який дав початок хрещенню картвельського краю, та створенням написів у Бір Ель-Кут, що були викарбувані 430 року.[3][4] На користь цієї думки свідчить те, що вперше асомтаврулі використовували для перекладу Біблії та інших священних писань грузинською мовою монахами зі Святої Землі та Грузії.[5]

Починаючи з ІХ століття асомтаврулі поступово зникає з щоденного вжитку, а на заміну їй приходить її ґрафічний різновид – нусхурі. Останні рукописи, зроблені винятково з використанням асомтаврулі, датовані XI століттям.[6] Надалі асомтаврулі використовується переважно в оздоблювальних цілях.[7]

Асомтаврулі частково збереглася як складова частина церковної писемності хуцурі, що використовується й дотепер.

Нусхурі

ред.

Перша поява нусхурі датована ІХ століттям. Ця писемність спочатку виникла як ґрафічний різновид асомтаврулі, однак згодом розвинулася в окрему писемність.[3]

Найдавніші написи, записані з використанням цієї абетки, виявлені у Сіонській церкві, що знаходиться у селі Атені (поблизу міста Горі у Грузії). Вони були зроблені 835 року.[8] Також збереглися й рукописи, записані цією писемністю: найдавніші збережені записи датовані 864 роком.[9]

Нусхурі стала провідною писемністю для запису картвельських мов у X столітті, майже повністю замінивши асомтаврулі у щоденному вжитку.[10]

Нусхурі частково збереглася як складова частина церковної писемності хуцурі, що використовується й дотепер.

Припущення щодо ранішого походження

ред.

У науковому середовищі Грузії часто зустрічається думка про набагато давніше походження грузинських писемностей, ще у дохристиянську добу.

У 1980-их роках професор Леван Чілашвілі виявив написи на асомтаврулі у зруйнованому місті Некресі, які він датував І-ІІ століттями н.е. або І століттям до н.е.[11] Однак його припущення не здобули широкого визнання.[12]

У хроніці доби Середніх Віків «Життя князів Картлі», укладеній на початку ІХ століття, стверджується, що грузинську писемність було винайдено князем Парнавазом І, першим правителем Іберії. Його правління припало на ІІІ століття до н.е., тобто задовго до хрещення Іберії. У наші дні це твердження вважається легендою та було відкинуте науковою спільнотою через відсутність археологічних знахідок, що могли б підтвердити його.[5][13][14]

Грузинський мовознавець Тамаз Ґамкрелідзе висунув інше припущення щодо дохристиянського походження писемності. На його думку грузинська писемність утворилася під впливом арамейської алоглотографії (переклад висловлювання з однієї мови на іншу таким чином, що первинне висловлювання можна однозначно та правильно відновити) або від іноземних писемностей, що використовувалися для запису грузинських текстів у дохристиянську добу.[15]

Американський науковець Стівен Рапп вважає, що твердження про дохристиянське походження грузинських писемностей повʼязані з намаганнями Грузинської церкви спростувати присутність іноземного впливу, насамперед – припущення, що перша писемність для картвельських мов була винайдена вірменином Месропом Маштоцом. На думку навковця, такі спроби є прикладом застосування іранської моделі засновчого міту, згідно з якою первісним правителям приписують створення основних суспільних інститутів.[16]

Вірменський вплив

ред.

Уважається, що грузинська писемність певною мірою зазнала вірменського впливу, однак у наукових колах існують суттєві розбіжності щодо того, наскільки сильним був цей вплив.

У вірменських записах V-VII століть ствреджується, що грузинську писемність винайшов вірменський віршувальник і проповідник християнської віри Месроп Маштоц, якому також приписують створення кавказької та вірменської писемностей.[17] Основним джерелом таких тверджень є історичні записи Корюна – вірменського письменника та історика, що жив у V столітті та є автором біографії Месропа Маштоца.[18][19][20] На основі цих записів вірменський мовознавець Рачія Ачарян висунув припущення, що створення грузинської писемності припало на початок V століття: на його думку, грузинську писемність було створено Месропом Маштоцом у 408 році, через 4 роки після створення вірменської писемності у 404 році.[21] Попри те, що у Грузії історичні праці Корюна вважаються ненадійними та надуманими,[5] Рачія Ачарян відкидав будь-які закиди щодо ненадійності цих записів.[22]

У наукових колах інших країн намагаються не втручатися у суперечки щодо достовірності історичних праць Корюна, цитуючи їх без ствердження їхньої достовірності.[23][24] Там також схиляються до думки, що до створення грузинської писемності могли бути причетні християнські проповідники з Вірменії, до яких міг належати і Месроп Маштоц.[5][14][25]

Спорідненість вірменського та грузинського письма інколи відзначали і у Грузії. Так, тамтешній мовознавець Ніколоз Марі, який вивчав філологію вірменської, грузинської та інших кавказьких мов, у своїй праці «Про єдність задач вірмено-грузинської філології» стверджував, що церковна писемність, вживана у Грузії до ХІ століття, дуже подібна до тої, що використовується у Вірменії.[26]

Грецький вплив

ред.

Грузинська писемність також зазнала суттєвого впливу грецької абетки або ж може походити від неї напряму. Ідея такої спорідненості набула широкого визнання у Грузії.[27][28]

Серед подібних рис грецької та грузинської писемностей часто наводять ідентичний порядок букв, а також їхнє однакове звукове та числове значення.[5][29]

Інші впливи

ред.

Деякі науковці припускають, що певні знаки з дохристиянської доби грузинської історії (зокрема, тамги), могли стати основою для створення окремих букв.[30]

Нещодавні археологічні знахідки також свідчать про існування звʼязку грузинської писемності не лише з грецькою абеткою, а й з семітськими писемностями, зокрема з арамейською абеткою.[28]

Букви

ред.

Основні букви

ред.

Сучасна абетка грузинської мови містить 33 букви. Зеленим кольором виділено сучасний вигляд букв (мхедрулі).

Числове
значення
Старе письмо Сучасне письмо Назва Звук (за IPA)
асомтаврулі нусхурі мтаврулі мхедрулі
1 ан ɑ
2 бан b
3 ґан g
4 дон d
5 ен ɛ
6 він v
7 зен z
9 тан t
10 ін i
20 к'ан
30 лас l
40 ман m
50 нар n
70 он ɔ
80 п'ар
90 жан ʒ
100 рае r
200 сан s
300 т'ар
ႭჃ / Ⴓ ун u
500 пар p
600 кан k
700 ган ɣ
800 кар
900 шин ʃ
1000 чин t͡ʃ
2000 цан t͡s
3000 дзил d͡z
4000 ц'ил t͡sʼ
5000 ч'ар t͡ʃʼ
6000 хан x
8000 джан d͡ʒ
9000 гае h

Застарілі букви

ред.

Товариство поширення грамотності серед грузинів, засноване письменником Іллею Чавчавадзе у 1879 році, вилучило 5 букв з грузинської абетки, які стали зайвими.[31]

Числове
значення
Старе письмо Сучасне письмо Назва Звук (за IPA)
асомтаврулі нусхурі мтаврулі мхедрулі
8 хе ɛj
60 йота j
400 віє wi
7000 кхар q
10000 гое

ɦ, ʔ

  • (хе), яка іноді називається «ei»[32] або «е-мерве» («8-е e»),[33] стала рівноцінною ეჲ «ей», як в ქრისტჱ ~ ქრისტეჲ кріст'ей 'Христос'.
  • (йота), яка також називається йота,[33] вживалась замість ი (ін) після голосної, але з часом і сама стала звучати так само, як ი (ін), і була замінена нею. Тому ქრისტჱ ~ ქრისტეჲ кріст'ей «Христос» зараз записується як ქრისტეი кріст'еі.
  • (віє)[33] стала звучати так само як ვი ві й була замінена цим буквосполученням, як в სხჳსი > სხვისი схвісі «інші'».
  • (кхар, хар)[33] стала звучати так само як і ხ (хан), і була замінена нею. Наприклад, ჴლმწიფე стало ხელმწიფე «незалежний».
  • (гое)[33] вживалася для вигуку хоі! (зараз записується як ჰოი), пізніше – для передачі подовженого звуку [oː]. У грузинській мові більше не використовується, у бацбійській мові позначає дзвінкий гортанний фрикативний звук [ɦ] (в українській мові позначається буквою г) або гортанне зімкнення [ʔ].

Попри це, дані літери й нині вживаються в інших картвельських мовах, де вони позначають подібні звуки.

Додаткові букви грузинської абетки

ред.

Абетка мхедрулі застосовувалась також і для інших мов, окрім грузинської. Тому до неї були додані додаткові букви для передачі звуків цих мов.

Числове
значення
Старе письмо Сучасне письмо Назва Звук (за IPA)
асомтаврулі нусхурі мтаврулі мхедрулі
юн ə, ɨ
еліф ʔ
фі f
перевернута буква ґан ɢ
айн ʔ
аен æ
твердий знак ◌ˠ
Ჿ огублюючий знак ◌ʷ
  • (фі) використовується в лазькій абетці, а також використовувалась в абхазькій та осетинській абетках[34]. Вона походить від грецької букви Φ (phi).
  • (шва), також називається юн, використовується для звуку шва [ə] у сванській та мегрельській абетках, також використовувалась в абхазькій та осетинській абетках[34]. В осетинській абетці вона передавала звук [ɨ], є рівноцінною сучасній осетинській кириличній букві Ы, ы.
  • (еліфі) використовується для гортанного зімкнення [ʔ] у сванській та мегрельській абетках[34]. Вона є оберненою ყ (к'ар).
  • (перевернута ґан) колись використовувалась для звуку [ɢ] в євангельській літературі, написаній дагестанськими мовами[34].
  • (айн) іноді використовується для звуку [ʕ] в бацбійській мові[34]. Вона походить від арабської букви ع (‘айн).
  • (аен) використовувалась в осетинській абетці для передачі звуку [æ][35]. Є рівноцінною сучасній осетинській кириличній букві Ӕ, ӕ.
  • (твердий знак) використовувалась в абхазькій абетці для позначення веляризації попереднього приголосного звук[35].
  • (огублюючий знак) використовувалась в абхазькій абетці для позначення лабіалізації попереднього приголосного звуку[35].

Порівняльна таблиця

ред.

Порівняльна таблиця усіх абеток грузинської мови. Зеленим кольором виділено вилучені букви, червоним кольором – додаткові букви картвельських мов, бузковим кольором – додаткові букви кавказьких мов.

Число Букви Unicode Назва Звуки (IPA) Латиниця
асомтварулі нусхурі мтаврулі мхедрулі Державний стандарт Лазська латиниця (лазурі)
1 U+10D0 ан /ɑ/
сван. /a, æ/
A a A a
2 U+10D1 бан /b/ B b B b
3 U+10D2 ґан /ɡ/ G g G g
4 U+10D3 дон /d/ D d D d
5 U+10D4 ен /ɛ/ E e E e
6 U+10D5 він /v/ V v V v
7 U+10D6 зен /z/ Z z Z z
8 U+10F1 хе /eɪ/
сван. /eː/
9 U+10D7 тан /t⁽ʰ⁾/ T t T t
10 U+10D8 ін /i/ I i I i
20 U+10D9 к'ан // Kʼ kʼ Ǩ ǩ
30 U+10DA лас /l/ L l L l
40 U+10DB ман /m/ M m M m
50 U+10DC нар /n/ N n N n
60 U+10F2 йота /je/

мегр., сван., лаз. /j/

Y y
70 U+10DD он /ɔ/
сван. /ɔ, œ/
O o O o
80 U+10DE п'ар // Pʼ pʼ P̌ p̌
90 U+10DF жан /ʒ/ Zh zh J j
100 U+10E0 рае /r/ R r R r
200 U+10E1 сан /s/ S s S s
300 U+10E2 т'ар // Tʼ tʼ Ť t̆
400[36] U+10F3 віє /uɪ/
сван. /w/
400[36] U+10E3 ун /u/
сван. /u, y/
U u U u
U+10F7 юн мегр., сван. /ə/
осет. /ɨ/
500 U+10E4 пар /p⁽ʰ⁾/ P p P p
600 U+10E5 кан /k⁽ʰ⁾/ K k K k
700 U+10E6 ган /ɣ/ Gh gh Ğ ğ
800 U+10E7 к'ар // Qʼ qʼ Q q
U+10F8 еліф мегр., сван. /ʔ/
900 U+10E8 шин /ʃ/ Sh sh Ş ş
1000 U+10E9 чин /tʃ⁽ʰ⁾/ Ch ch Ç ç
2000 U+10EA цан /ts⁽ʰ⁾/ Ts ts Ʒ ʒ
3000 U+10EB дзил /dz/ Dz dz Ž ž
4000 U+10EC ц'ил /tsʼ/ Tsʼ tsʼ Ǯ ǯ
5000 U+10ED ч'ар /tʃʼ/ Chʼ chʼ Ç̌ ç̌
6000 U+10EE хан /χ/ Kh kh X x
7000 U+10F4 кар /q⁽ʰ⁾/
8000 U+10EF джан // J j C c
9000 U+10F0 hae /h/ H h H h
10000 U+10F5 гое //
бацб. /ʕ, ɦ/
U+10F6 фі лаз. /f/ F f
U+10F9 перевернута буква ґан табас. /ɢ/
U+10FA айн бацб. /ʕ/
U+10FC надрядковий знак нар бацб. /◌̃/
назалізація попереднього звука
U+10FD аен осет. /æ/
U+10FE твердий знак абх. /◌ˠ/
веляризація попереднього приголосного звука
Ჿ U+10FF огублюючий знак абх. /◌ʷ/
лабіалізація попереднього приголосного звука

Світлини

ред.
Три грузинські писемності: асомтаврулі, нусхурі, мхедрулі.

Примітки

ред.
  1. Razmadze, Akaki (11 червня 2018). Mtavruli Letters. Medium (англ.). Процитовано 21 липня 2023.
  2. Everson, Michael; Gujejiani, Nika; Razmadze, Akaki (24 січня 2016). Proposal for the addition of Georgian characters to the UCS (PDF). Unicode Technical Committee Document Registry. Архів (PDF) оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 14 червня 2018.
  3. а б в Hewitt, Brian George (1995). Georgian: a structural reference grammar. London Oriental and African language library. Amsterdam: Benjamins. с. 4. ISBN 978-90-272-3802-3.
  4. Вест, Барбара А. (2010). Encyclopedia of the Peoples of Asia and Oceania [Енциклопедія народів Азії й Океанії] (англ.). Infobase Publishing. с. 230. ISBN 978-1-4381-1913-7.
  5. а б в г д Studiengesellschaft (ÖASG), Österreichisch-Armenische. Werner Seibt, The Creation of the Caucasian Alphabets as Phenomenon of Cultural History. Процитовано 19 квітня 2024.
  6. ე. მაჭავარიანი, მწიგნობრობაჲ ქართული, თბილისი, 1989
  7. კ. დანელია, ზ. სარჯველაძე, ქართული პალეოგრაფია, თბილისი, 1997, გვ. 218–219
  8. გ. აბრამიშვილი, ატენის სიონის უცნობი წარწერები, "მაცნე" (ისტ. და არქეოლოგ. სერია), 1976, No. c2, გვ. 170
  9. კ. დანელია, ზ. სარჯველაძე, ქართული პალეოგრაფია, თბილისი, 1997, გვ. 218
  10. კ. დანელია, ზ. სარჯველაძე, ქართული პალეოგრაფია, თბილისი, 1997, გვ. 219
  11. Levan Tchilashvili, The Pre-Christian Georgian Inscription from Nek'resi, in: «Burdzhi Erovnebisa» Fulcrum of the Nationality (Ed. Giorgi Gogolashvili), Tbilisi, 2001, N3-4,æ p. 7-8
  12. Rapp, Stephen H. (2003). Studies in medieval Georgian historiography: early texts and Eurasian contexts. Corpus scriptorum Christianorum Orientalium Subsidia. Lovanii: Peeters. с. 19. ISBN 978-90-429-1318-9.
  13. Rayfield, Donald (2000). The literature of Georgia: a history = Kʿartʿuli literaturis istoria. Caucasus world (англ.) (вид. 2. rev. ed). Surrey: Curzon. ISBN 978-0-7007-1163-5.
  14. а б Parry, Ken (2010). The Blackwell companion to eastern Christianity. Blackwell companions to religion (англ.). Malden (Mass.) Oxford (Uk): Wiley-Blackwell. с. 139. ISBN 978-1-4443-3361-9.
  15. Conférence internationale d'histoire des sciences du langage, ред. (1999). History of linguistics 1996: selected papers from the seventeenth international conference on the history of the language sciences, Oxford, 12-17 septembre 1996. Amsterdam studies in the theory and history of linguistic science. Amsterdam Philadelphie (Pa.): J. Benjamins. с. 228. ISBN 978-90-272-4582-3.
  16. Büttner, Ruth; Peltz, Judith, ред. (2006). Mythical landscapes then and now: the mystification of landscapes in search for national identity (англ.). Yerevan: Antares Publ. House. с. 13—52. ISBN 978-99941-57-34-1.
  17. Lenore A. Grenoble. Language policy in the Soviet Union. Springer, 2003. — ISBN 1-4020-1298-5. — P. 116: «The creation of the Georgian alphabet is generally attributed to Mesrop, who is also credited with the creation of the Armenian alphabet».
  18. Koryun - The life of Mashtots. armenianhouse.org. Процитовано 19 квітня 2024.
  19. Rayfield, Donald (2000). The literature of Georgia: a history = Kʿartʿuli literaturis istoria. Caucasus world (вид. 2. rev. ed). Surrey: Curzon. с. 19. ISBN 978-0-7007-1163-5.
  20. Bowersock, G. W., ред. (2000). Late antiquity: a guide to the postclassical world. Harvard University Press reference library (вид. 2. print). Cambridge: Belknap Press of Harvard Univ. Press. с. 289. ISBN 978-0-674-51173-6.
  21. Երևանի պետական համալսարան, Հրաչյա Հակոբի (1984). Աղայան, Էդուարդ Բագրատի (ред.). Հայոց գրերը: Հայ մատենագրության պատմություն. Հայագիտական հետազոտությունների մատենաշար (вірм.). Երևան: Հայաստան. с. 391.
  22. Երևանի պետական համալսարան, Հրաչյա Հակոբի (1984). Աղայան, Էդուարդ Բագրատի (ред.). Հայոց գրերը: Հայ մատենագրության պատմություն. Հայագիտական հետազոտությունների մատենաշար (вірм.). Երևան: Հայաստան. с. 391.
  23. Thomson, Robert W., ред. (1996). Rewriting Caucasian history: the medieval Armenian adaptation of the Georgian chronicles; the original Georgian texts and the Armenian adaptation. Oxford Oriental monographs (англ.). Oxford: Clarendon. ISBN 978-0-19-826373-9.
  24. Rapp, Stephen H. (2003). Studies in medieval Georgian historiography: early texts and Eurasian contexts. Corpus scriptorum Christianorum Orientalium Subsidia (англ.). Lovanii: Peeters. с. 450. ISBN 978-90-429-1318-9.
  25. Hüning, Matthias; Vogl, Ulrike; Moliner, Olivier (2012). Standard languages and multilingualism in European history. Multilingualism and diversity management. Amsterdam Philadelphia: John Benjamins. ISBN 978-90-272-0055-6.
  26. Н. Я. Марр. «Об единстве задач армяно-грузинской филологии» // Кавказский вестник, 1902. No 3. Цитируется по Тер-Саркисянц. История и культура армянского народа с древнейших времен до начала XIX в.. — 2-е издание. — М.: Вост. лит., 2008. 676 с. — С. 303—304.
  27. Gamkrelidze, Tamaz.1989: C'eris anbanuri sistema da dzveli kartuli damc'erloba, The alphabetic system of writing and the Old Georgian script, Tbilisi, Mecniereba
  28. а б Cram, David; Linn, Andrew R.; Nowak, Elke (15 грудня 1999). History of Linguistics 1996: Volume 1: Traditions in Linguistics Worldwide (англ.). John Benjamins Publishing. с. 228. ISBN 978-90-272-8382-5.
  29. Auroux, Sylvain; Koerner, E. F. K.; Niederehe, Hans-Josef; Versteegh, Kees (14 липня 2008). History of the Language Sciences / Geschichte der Sprachwissenschaften / Histoire des sciences du langage. 1. Teilband (англ.). Walter de Gruyter. с. 444. ISBN 978-3-11-019400-5.
  30. Hüning, Matthias; Vogl, Ulrike; Moliner, Olivier (2012). Standard languages and multilingualism in European history. Multilingualism and diversity management (англ.). Amsterdam Philadelphia: John Benjamins. с. 299. ISBN 978-90-272-0055-6.
  31. The World's Writing Systems, Peter T. Daniels, The Georgian Alphabet, p. 367
  32. Akaki Shanidze, The Basics of the Georgian language grammar, Tbilisi, 1973/1980, p. 18
  33. а б в г д Otar Jishkariani, Praise of the Alphabet, 1986, Tbilisi, p. 1
  34. а б в г д Unicode Standard, V. 6.3. U10A0, p. 3
  35. а б в https://web.archive.org/web/20160131055608/http://std.dkuug.dk/jtc1/sc2/wg2/docs/n3775.pdf
  36. а б ჳ and უ have the same numeric value (400)

Посилання

ред.