Міжнародне визнання Абхазії і Південної Осетії

У статті розглядається поточний міжнародно-правовий статус республік Абхазія і Південна Осетія.

Мапа Грузії

ІсторіяРедагувати

«Верховна рада» республіки Південна Осетія (РПО) проголосила незалежність республіки 29 травня 1992 року,[1] в ході збройного конфлікту з Грузією.

Абхазія проголосила незалежність після війни з Грузією 1992—1993 рр. Її конституція, в якій республіка оголошувалася суверенною державою і суб'єктом міжнародного права, була прийнята Верховною Радою Республіки Абхазія — 26 листопада 1994 року[2].

Проголошення незалежності республік не викликало широкого міжнародного резонансу, до другої половини 2000-х ці держави були ніким не визнані.

2006 року Абхазія й Південна Осетія визнали незалежність одне одного. Їхню незалежність було визнано маріонетковими утвореннями Придністровська молдавська республіка і Нагірно-Карабахська республіка.

Ситуація з міжнародним визнанням змінилася після війни в Південній Осетії в серпні 2008 року.

Після конфлікту незалежність обох республік була визнана Росією. У відповідь парламент Грузії прийняв постанову «Про окупацію Російською Федерацією територій Грузії»[3].

Визнання незалежностіРедагувати

 
Міжнародно-правовий статус Абхазії і Південної Осетії
   Територія Абхазії і Південної Осетії
   Визнання Абхазії і Південної Осетії
   Визнання Південної Осетії

Члени ООНРедагувати

Держава Визнання Південної Осетії Визнання Абхазії Коментар
1   Росія 26 серпня 2008 26 серпня 2008 18 лютого 2008 Держдума РФ прийняла постанову-реакцію на проголошення незалежності Косова і його визнання шістьма з п'ятнадцяти членів Ради безпеки OOH, в якій було зазначено, що дані факти розв'язують руки РФ у вирішенні питань щодо статусу невизнаних територій на пострадянському просторі (тобто Південна Осетія, Абхазія, Придністров'я, Нагірний Карабах)[4].
2   Нікарагуа 5 вересня 2008 5 вересня 2008 10 вересня 2009 року Абхазія встановила дипломатичні відносини з Нікарагуа[5]. 14 квітня 2010 року дипломатичні відносини були встановлені між Нікарагуа і Південною Осетією[6].

У червні 2010 року міністр закордонних справ Нікарагуа Самуель Сантос заявив, що пройдено всі формальні процедури для відкриття в Манагуа посольств Абхазії і Південної Осетії[7].

3   Венесуела 10 вересня 2009 10 вересня 2009 Встановлення дипломатичних відносин між Абхазією і Венесуелою сталося 12 липня 2010 року. 11 липня 2010 року в Сухумі прибув посол Венесуели в Росії, якого за сумісництвом призначили послом в Абхазії. У той же день він вручив копії вірчих грамот у МЗС Абхазії, а на наступний день, 12 липня, вручив вірчі грамоти президенту Абхазії Багапшу[8].

Також було відкрито посольство Абхазії У Венесуелі[9]. Вручення копій вірчих грамот абхазьким послом в Венесуелі відбулося 21 липня 2010 року.

4   Науру 15 грудня 2009 16 грудня 2009 Після визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії в 2010 році Науру отримало від Росії допомогу розмірі 50 млн доларів на реалізацію «соціальних програм», яку в ЗМІ розцінили як плату за визнання[10][11]. Для Науру характерно визнання незалежності за гроші. У 2002 році ця держава відмовилася від визнання Тайваню, за що отримала від КНР близько 130 млн доларів. У 2005 році Науру знову визнали Тайвань, за що отримали від цієї частково визнаної країни допомогу.
5   Сирія 29 травня 2018 29 травня 2018 29 травня 2018 року Сирійська Арабська Республіка визнала незалежність Південної Осетії і Абхазії[12].

ІншіРедагувати

 
Розташування Вануату
 
Розташування Тувалу

Частково визнані та невизнані державиРедагувати

Терористичні організаціїРедагувати

Палестинський ісламістський, низкою країн і міжнародних організацій визнаний терористичним, рух ХАМАС, під контролем якого знаходиться Сектор Гази, вітало визнання Росією незалежності Абхазії і Південної Осетії[13]. Воєнізована ліванська шиїтська організація Хезболла також підтримала незалежність Абхазії і Південної Осетії[14].

Раніше визнавалиРедагувати

  •   Вануату. Згідно із заявою міністра закордонних справ Абхазії, Республіка Вануату 31 травня 2011 визнала незалежність Республіки Абхазія і встановила з нею дипломатичні відносини. 14 липня 2011 Міністр закордонних справ Вануату підтвердив, що його країна визнає Абхазію. 7 жовтня 2011 року повідомлення про визнання незалежності Абхазії з'явилося на урядовому сайті Вануату. 20 травня 2013 року в ЗМІ з посиланням на адміністрацію грузинського президента з'явилася інформація про те, що Вануату офіційно відмовилося від визнання незалежності Абхазії, а президент Грузії Михайло Саакашвілі спеціально зустрівся зі набрав на посаду 23 березня 2013 року новим прем'єр-міністром Вануату. 14 липня 2013 року голова МЗС Абхазії підтвердив, що за день до цього, 13 липня, Вануату встановило дипломатичні і консульські відносини з Грузією і визнало її територіальну цілісність, але зазначив, що держава офіційно не відкликала своє попереднє рішення про визнання незалежності Абхазії.
  •   Тувалу. 18 вересня 2011 року в Сухумі спільну заяву про встановлення дипвідносин між Абхазією і Тувалу було підписано прем'єр-міністрами двох країн. Офіційне повідомлення було оприлюднено 23 вересня 2011 року. 19 вересня 2011 року в Цхінвалі спільну заяву про встановлення дипвідносин між Південною Осетією і Тувалу було підписано прем'єр-міністром Тувалу та південноосетинським президентом. 31 березня 2014 року міністр охорони навколишнього середовища, закордонних справ, праці та торгівлі Тувалу і міністр закордонних справ Грузії підписали Протокол про встановлення дипломатичних і консульських відносин між Грузією і Тувалу та Меморандум про співпрацю, в зв'язку з цим Тувалу відкликало прийняте в 2011 році рішення про визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії

ПриміткиРедагувати

  1. Акт провозглашения независимости Республики Южная Осетия. Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 3 липня 2018. 
  2. Конституция Республики Абхазия [Архівовано 21 березня 2009 у Wayback Machine.].
  3. Грузия объявила Южную Осетию и Абхазию оккупированными территориями [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.] РИА Новости
  4. Russia recognises Georgian rebels (en-GB). 26 серпня 2008. Архів оригіналу за 17 березня 2012. Процитовано 4 липня 2018. 
  5. Никарагуа и Абхазия подписали заявление об установлении дипотношений. РИА Новости (рос.). 20090911T0759+0400Z. Архів оригіналу за 15 вересня 2009. Процитовано 4 липня 2018. 
  6. Южная Осетия установила дипотношения с Никарагуа. Архів оригіналу за 16 серпня 2010. Процитовано 4 липня 2018. 
  7. Sputnik. Abkhazia, S. Ossetia may soon open embassies in Nicaragua. en.rian.ru (англ.). Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 4 липня 2018. 
  8. Президент – Республики Абхазия. www.abkhaziagov.org (амер.). Архів оригіналу за 11 лютого 2012. Процитовано 4 липня 2018. 
  9. Abjasia.org.ve | Sitio oficial de la Embajada de la República de Abjasia en Venezuela. www.abjasia.org.ve (ісп.). Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 4 липня 2018. 
  10. РФ помогла в 2010 году экономикам бедных стран на 472 млн долларов - РИА Новости, 20.05.2011. ria.ru (рос.). Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 4 липня 2018. 
  11. Аура Науру (англ.). Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 4 липня 2018. 
  12. Сирия признала независимость Южной Осетии и Абхазии. ТАСС (рос.). Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 4 липня 2018. 
  13. Korrespondent.net. Признание Россией Абхазии и ЮО открыто поддержало лишь движение ХАМАС (рос.). Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 4 липня 2018. 
  14. Доставка в пределах МКАД. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 4 липня 2018.