Відкрити головне меню

Олекса́ндр Они́симович Таране́нко (24 червня 1949, с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1990 р., професор з 1992 р. Автор праць із лексикології та лексикографії української мови, мовної семантики, з питань загального мовознавства та соціолінгвістики (сучасна мовна ситуація в Україні).

Олександр Онисимович Тараненко
Тараненко Олександр Онисимович.jpg
Народився 24 червня 1949(1949-06-24) (70 років)
Дмитрівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність мовознавець
Alma mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Вчене звання професор (1992)
Науковий ступінь доктор філологічних наук (1990)
Відомий завдяки: директор Інституту української мови НАН України

Зміст

БіографіяРедагувати

Закінчив 1973 Дніпропетровський університет. З 1973 — в Інституті мовознавства АН УРСР: аспірант, науковий співробітник (з 1976), завідувач відділу лексикології та лексикографії (з 1987).

Упродовж 19912003 — в новоутвореному Інституті української мови НАН України: директор і одночасно завідувач відділу лексикології та лексикографії; від травня 1998 — завідувач відділу лексикології, термінології та ономастики, з 2001 — завідувач відділу лексикології та комп'ютерної лексикографії. У 20042009 — завідував кафедрою загального й українського мовознавства Київського національного лінгвістичного університету. Від 2009 р. — провідний науковий співробітник Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.

Доктор філологічних наук з 1990 р., професор з 1992 р.

Член-кореспондент НАН України.

З 1993 — заступник голови редактора журналу «Мовознавство».

ПраціРедагувати

Автор праць:

  • з української та загальної лексикології, мовної семантики (монографії «Полісемічний паралелізм і явище семантичної аналогії», 1980; «Мовна семантика в її динамічних аспектах», 1989, російською мовою; розділ «Відображення суспільного сприйняття світу в семантиці мови» в кн. «Мова і культура», 1986);
  • з української лексикографії (проспект «Новий словник української мови (концепція і принципи укладання словника)», 1996); * сучасної мовної ситуації в Україні та сучасного стану української літературної мови (статті «Українська мова на сучасному етапі: старі і нові проблеми», 1996; «Мовна ситуація та мовна політика в сучасній Україні (на загальнослов'янському тлі)», 2003, та ін.;
  • монографія «Українська мова: 1945—1995» (1999, у співавт.);
  • слов'янського мовознавства (статті «Динаміка слов'янських іменних класифікацій у діахронії і синхронії», 1993; «Три метафоричні моделі слов'янської єдності та їх різні інтерпретації», 1996, 2001, та ін.).

Співукладач академічного «Орфографічного словника української мови» (1994, 1999).

Співавтор і редактор збірника «Український правопис: так і ні» (1997), співавтор і один з редакторів «Словника синонімів української мови» (т. 1-2, 1999 −2000). Уклав довідник «Словозміна української мови (таблиці відмінювання і дієвідмінювання)» (2003).

Співголова редколегії і один з авторів енциклопедії «Українська мова» (2000, 2004, 2007).

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати