Відкрити головне меню

Єрмоленко Світлана Яківна

українська мовознавиця

Світла́на Я́ківна Єрмо́ленко — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1984, професор з 1990, член-кореспондент НАН України з 2009. Працює в галузі лінгвостилістики, стилістики слов'янських мов, синтаксису, теорії літературної мови, лінгвофольклористики, культури мови, правопису, українознавства, славістики.

Світлана Яківна Єрмоленко
Світлана-Єрмоленко.jpg
Народилася 30 жовтня 1937(1937-10-30) (82 роки)
Уссурійськ, Далекосхідний край, РРФСР
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Діяльність лінгвістка, викладачка університету
Alma mater Київський університет ім. Шевченка
Заклад Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України і Інститут української мови НАН України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філологічних наук
Член НАН України

Один з керівників робочої групи Української національної комісії з питань правопису, заснованої 1994 року. Керівник робочої групи Української національної комісії з питань правопису, затвердженої КМУ 2015 р.[1]

Відзначилась тим, що надсилала до видавництв списки заборонених українських слів, які були не схожі на російські[1].

ЖиттєписРедагувати

Світлана Єрмоленко (Скляр) народилася 30 жовтня 1937 року в м. Уссурійськ Приморського краю, Росія.

Світлана Скляр, випускниця 1954 року, стала першою медалісткою Козинської школи (нині Козинський колегіум) Радивилівського району.[2]

Закінчила 1959 Київський університет.

З 1959 працювала в Інституті мовознавства1987 — завідувач відділу культури мови), з 1991 — в Інституті української мови НАН України (завідувач відділу стилістики та культури мови).

У радянські часи відзначилась тим, що надсилала до видавництв списки заборонених українських слів, які були не схожі на російські[3]. Всіляко виступала та виступає за збереження запозичень та кальок з російської мови[4][5][6].

Наукова діяльністьРедагувати

Праці з лінгвостилістики, синтаксису, мови фольклору, правопису, культури мови:

  • індивідуальні монографії — «Синтаксис віршової мови» (1969), «Синтаксис і стилістична семантика» (1982), «Фольклор і літературна мова» (1987), «Нариси з української словесності (стилістика і культура мови)» (1998), «Мова і українознавчий світогляд» (2007), «Мовно-естетичні знаки української культури» (2009).
  • колективні монографії та монографії у співавторстві — «Українська літературна вимова і наголос. Словник-довідник» (1973), «Мова і час» (1977), «Життя слова» (1978), «Складні випадки українського правопису» (1980), «Жанри і стилі в історії української літературної мови» (1989), «Культура української мови. Довідник» (1990), «Новий російсько-український словник-довідник» (1996), «Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери» (1998), «Словник епітетів української мови» (1998), «Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів» (2001), "Літературна норма і мовна практика" (2013)[2], "Територія мови Тараса Шевченка" (2016) та ін.

Керівник української групи проекту Najnowsze dzieje języków slowiańskich (координатор С. Ґайда; Ополе, Польща), що відбувався під егідою Міжнародного комітету славістів. Результатом стало колективне дослідження «Українська мова 1945—1995 pp.» (1999 р.). С. Я. Єрмоленко — керівник проекту відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України «Українська лінгвостилістика ХХ — початку ХХІ ст.: система понять і бібліографічні джерела» (2007) (виконавці — С. Я. Єрмоленко (керівник), С. П. Бибик, Т. А. Коць, Г. М. Сюта, С. Г. Чемеркін та ін.)

Разом з Олександром Тараненком керувала робочою групою Української національної комісії з питань правопису, заснованої 1994 року.[7]. Входила також до складу наступних комісій з правопису.

Автор підручників з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів (співавтори — В. Т. Сичова, М. Г. Жук).

Редактор збірника «Культура слова». Член редколегії і один з авторів енциклопедії «Українська мова».

Науковий редактор третього тому академічного тлумачного «Словника української мови» у 20-ти томах.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати