Відкрити головне меню

Світла́на Я́ківна Єрмо́ленко — радянський український мовознавець, доктор філологічних наук з 1984, професор з 1990, член-кореспондент НАН України з 2009.

Світлана Яківна Єрмоленко
Світлана-Єрмоленко.jpg
Народилася 30 жовтня 1937(1937-10-30) (81 рік)
Уссурійськ, Далекосхідний край, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Діяльність мовознавиця
Alma mater Київський державний університет ім. Т. Шевченка
Сфера інтересів Інститут української мови НАН України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філологічних наук
Член НАН України

Разом з Олександром Тараненком керувала робочою групою Української національної комісії з питань правопису, заснованої 1994 року, та нізащо не хотіла поступатися «визначними мовними завоюваннями» радянських часів, тому комісія не дійшла згоди щодо змін[1].

Раніше відзначилась тим, що надсилала до видавництв списки заборонених українських слів, які були не схожі на російські[2].

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Світлана Єрмоленко (Скляр) народилася 30 жовтня 1937 року в м. Уссурійськ Приморського краю, Росія.

Світлана Скляр, випускниця 1954 року, стала першою медалісткою Козинської школи (нині Козинський колегіум) Радивилівського району.[3]

Закінчила 1959 Київський університет.

З 1959 працювала в Інституті мовознавства1987 — завідувач відділу культури мови), з 1991 — в Інституті української мови НАН України (завідувач відділу стилістики та культури мови).

У радянські часи відзначилась тим, що надсилала до видавництв списки заборонених українських слів, які були не схожі на російські[2]. Всіляко виступала та виступає за збереження запозичень та кальок з російської мови[4][5]. На одному з засідань робочої групи правописної комісії заявила: «нікуди ми від російської мови не дінемося»[6].

Наукова діяльністьРедагувати

Праці з лінгвостилістики, синтаксису, мови фольклору, правопису, культури мови:

  • індивідуальні монографії — «Синтаксис віршової мови» (1969), «Синтаксис і стилістична семантика» (1982), «Фольклор і літературна мова» (1987), «Нариси з української словесності (стилістика і культура мови)» (1998), «Мова і українознавчий світогляд» (2007), «Мовно-естетичні знаки української культури» (2009).
  • колективні монографії та монографії у співавторстві — «Українська літературна вимова і наголос. Словник-довідник» (1973), «Мова і час» (1977), «Життя слова» (1978), «Складні випадки українського правопису» (1980), «Жанри і стилі в історії української літературної мови» (1989), «Культура української мови. Довідник» (1990), «Новий російсько-український словник-довідник» (1996), «Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери» (1998), «Словник епітетів української мови» (1998), «Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів» (2001) та ін.

Керівник української групи проекту Najnowsze dzieje języków slowiańskich (координатор С. Ґайда; Ополе, Польща), що відбувався під егідою Міжнародного комітету славістів. Результатом стало колективне дослідження «Українська мова 1945—1995 pp.» (1999 р.). С. Я. Єрмоленко — керівник проекту відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України «Українська лінгвостилістика ХХ — початку ХХІ ст.: система понять і бібліографічні джерела» (2007) (виконавці — С. Я. Єрмоленко (керівник), С. П. Бибик, Т. А. Коць, Г. М. Сюта, С. Г. Чемеркін та ін.)

Автор підручників з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів (співавтор — В. Т. Сичова).

Редактор збірника «Культура слова». Член редколегії і один з авторів енциклопедії «Українська мова».

Науковий редактор третього тому академічного тлумачного «Словника української мови» у 20-ти томах.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати