Далекосхідний край (рос. Дальневосточный край) — утворений 4 січня 1926 край на сході РРФСР рішенням Всеросійського центрального виконавчого комітету (ВЦВК)[1] на місці скасованої Далекосхідної області. Замість існуючих п'яти губерній — Амурської, Забайкальської, Камчатської, Приморської (що містила Північний Сахалін) — були створені Владивостоцька, Хабаровська, Читинська, Зейсько-Алданськиа, Амурська, Миколаївська, Стрітенська, Камчатська і Сахалінська округи, розділені на 75 районів. Адміністративним центром було місто Хабаровськ. 20 жовтня 1938 року Далекосхідний край було розділено на Хабаровський і Приморський краї.

Далекосхідний край
Дата створення / заснування 4 січня 1926
Країна  СРСР
Столиця Хабаровськ
Адміністративна одиниця РРФСР
Наступник Хабаровський край і Приморський край
Час/дата припинення існування 20 жовтня 1938
Площа 2602,6 км²

Був найбільшою після Якутської АРСР і Казахстану адміністративно-територіальною одиницею СРСР, його територія займала 12 %. Площа 2 602 600 км². Населення за переписом 1926 — 1 881 400, з перепису на 1 січня 1929 — 2099700 жителів.

Географія ред.

З півночі ДСК обмивався Північним Льодовитим океаном і його Східносибірським і Чукотським морями, зі сходу — Тихим океаном і його Беринговим, Охотським і Японським морями. На суші він межував: з територіями СРСР — Якутської АРСР та Східносибірським краєм (з 1930 року) на заході, з володіннями Японії Кореєю і Південним Сахаліном (Карафуто) на півдні, і з територією Аляска (США) через морський кордон у Беринговій протоці на північному сході. До складу краю входили найбільший Камчатський і значно менший Чукотський півострів. Територія ДСК включала також ряд великих островів, у тому числі острів Врангеля, північну частину острова Сахалін, а також два великих архіпелаги — Командорські і Шантарські острови.

Далекосхідний край мав протяжність в 28° з півдня на північ (від 42° до 70 ° п. ш.) до 72° і на 83° із заходу на схід (від 108° сх. д. до 169° зх. д.). Географічно край обмежувався узбережжям Тихого і Північного Льодовитого океанів з одного боку і вододілами впадаючих у них річок з іншого боку. Географічна єдність ДСК забезпечувалося його приморським становищем і вся основна територія краю була тісно пов'язана, насамперед, з Тихим океаном. Масштаби ДСК були такі, що із заходу на схід відбувався перехід від континентального ландшафту сухих степів Забайкалля до острівних ландшафтів Сахаліну, Камчатки і Командор, а з півночі на південь послідовно змінювалися льоди острова Врангеля, тундра, тайга і південні ландшафти Примор'я. Тваринний світ ДСК також був дуже різноманітний — в ньому були представлені морж і тюлені і північні олені, лосі, верблюди, уссурійські тигри і леопарди, лісові коти, річкові черепахи і морські кити тощо[2].

Зміни в територіальному поділі ред.

 
Мапа Далекосхідного краю на 1938 рік

Примітки ред.

  1. ОБ ОБРАЗОВАНИИ И РАЙОНИРОВАНИИ ДАЛЬНЕ-ВОСТОЧНОГО КРАЯ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 травня 2015. 
  2. Большая советская энциклопедия 1-изд. Т.20 М.1930, — С.243
  3. Большая советская энциклопедия 1-изд. Т.20 М.1930, — С.242
  4. Будет ли Алданский округ? // Тихоокеанская звезда, 3 июня 1933 года.
  5. Постанова ВЦВК від 10 жовтня 1931 «Про часткові зміни в адміністративно-територіальному поділі Далеко-Східного краю та про віднесення по краю ряду населених пунктів до категорії робочих селищ»
  6. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 20 октября 1938 года «О разделении Дальневосточного края на Приморский и Хабаровский края»