Відкрити головне меню
G
Latin alphabet Gg.png
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові
і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ǩ Ƙ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ø Ő Œ Ơ
Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ ß
ſ Ś Ŝ Ş Š Þ Ţ
Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ Ù
Ú Û Ü Ū Ŭ Ů Ű
Ų Ư Ŵ Ý Ŷ
Ÿ Ɏ Ƴ Ƶ Ȥ
Ź Ż Ž        

G, g («ґе») — сьома літера латинського алфавіту, присутня практично в усіх графічних системах на його основі.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Літера G впроваджена до латинської абетки в докласичний період як графічний варіант літери C: для розрізнення звуків /ɡ/ і /k/, що доти позначалися однією C. Винахідником літери вважається вільновідпущеник Спурій Карвілій Руґа (Spurius Carvilius Ruga)[1], перший римлянин, який відкрив приватну школу (близько 230 р. до н. е.). У цей час запозичена ще з етруського алфавіту K виходить з ужитку, а C, що передавала /ɡ/ і /k/, починає передавати тільки /k/ (у будь-яких позиціях).

Положення літери G в абетці Руґи вказує на те, що абетковий порядок, пов'язаний з числовими значеннями букв згідно з грецькою системою, зберігав важливість і в III ст. до н. е. Згідно з деякими письмовими свідченнями, у ранній латинській абетці сьомою літерою була Z, вилучена десь на початку III ст. до н. е. цензором Аппієм Клавдієм, який знайшов її безсмачною і чужоземною[2].

Назва і вимоваРедагувати

Називається в латинській та німецькій мовах «ґе», у французькій мові — «же», в англійській мові — «джі», в іспанській мові — «хе».

В українській абетціРедагувати

Літера G використовувалася в деяких системах українського правопису для передачі звука /g/, який зараз позначається буквою Ґ[3] (gраты, gроно, проgресъ, Gанжа, Gалаgанъ). У 19 столітті цю літеру вживали Амвросій Метлинський (1839), Левко Боровиковський («Байки й прибаютки», 1852), Пантелеймон Куліш («Граматка», 1857, та ін.), видавці журналу «Основа» (1861—1862), упорядник збірника «Українські приказки, прислів'я і таке інше» М. Номис (1864). Останнім прихильником цього варіанту запису був харківський літератор М. Лободовський, який 1910 р. обстоював латинську літеру, бо «і чепурна, і навчає чужої мови букву».

Інше вживанняРедагувати

Велика літераРедагувати

  • У біохімії — символ гліцину і гуанозіну, також тип білка (G-білки).
  • В астрономії — префікс попереднього позначення комет, астероїдів і малих планет, відкритих з 1 по 15 квітня будь-якого року.
  • У міжнародній системі номерних знаків транспортних засобів — позначення Габону.
  • У музиці — літерне позначення ноти соль.
  • У фізиці — гравітаційна стала.

Мала літераРедагувати

  • У фізиці — одиниця прискорення, викликаного гравітацією.

ЛігатуриРедагувати

ІншеРедагувати

  • У масонській символіці літеру пов'язують з Богом (God, Gott) і геометрією.
  • У мовах програмування G — мова програмування, що використовується в LabVIEW.
  • У фінансах — на Нью-Йоркській фондовій біржі позначає компанію «Gillette».
  • У поштових індексах перша буква: в Канаді позначає провінцію Квебек; у Великій Британії — Глазго.
  • У кіно G — рейтинг General audiences по системі рейтингів Американської кіноасоціації — «Фільм демонструється без обмежень»

Способи кодуванняРедагувати

В юнікоді прописна G записується U+0047 , а мала g — U+0067.

Код ASCII для великої G — 71, для малої g — 103; або у двійковій системі 01000111 та 01100111, відповідно.

Код EBCDIC для великої G — 199, для малої g — 135.

NCR код HTML та XML — «G» та «g» для великої та малої літер відповідно.


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Gnanadesikan, Amalia E. (2011-09-13). The Writing Revolution: Cuneiform to the Internet (en). John Wiley & Sons. ISBN 9781444359855. 
  2. Encyclopaedia Romana
  3. Лащенко Христина. Вживання букв ґ/кг (чи інших написань) в історичному розвитку мови. — Перекладацька Майстерня 2000—2001.

ПосиланняРедагувати