Č

Не плутати з Ĉ.

Č, č (C з гачеком) — літера розширеної латинки, що зазвичай позначає глухий заясенний африкат [t͡ʃ], який відповідає українському ч.

Походження і вживанняРедагувати

Символ з'явився в чеській абетці у 15 столітті в результаті реформ Яна Гуса. З того часу його було введено Людевитом Гаєм до хорватської абетки (хорв. Gajica) у 1830 році. Також літера існує в словацькій, словенській, боснійській, сербській, чорногорській, латиській та литовській мовах.

У хорватській, словенській, боснійській та кількох інших мовах Č є четвертою літерою абетки. У чеській, північносаамській, литовській та латиській літера в алфавіті стоїть на п'ятому місці, у словацькій — на шостому.

У білоруській та українській латинці є еквівалентом кириличної літери Ч, також може зустрічатися в латинській формі запису російської та болгарської мов. Окрім цього, присутня в затверджених латинських абетках сербської, чорногорської та македонської мов.

У фонетичній транскрипції праслов'янської мови символ č використовують для позначення звука [t͡ʃ].

Графема	Юнікод	LaTeX
Č	U+010C	\v{C}
č	U+010D	\v{c}