Y (латиниця)

25-та літера латинського алфавіту
Y
Latin alphabet Yy.svg
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ǩ Ƙ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ǫ Ø Ő Œ
Ơ Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ
ß ſ Ś Ŝ Ş Š
Þ Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ
Ù Ú Û Ü Ū Ŭ
Ů Ű Ų Ư Ŵ
Ý Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ
Ȥ Ź Ż Ƶ Ž        

Y, y («і́грек») — 25-та літера латинського алфавіту.

ІсторіяРедагувати

Походить від грецької літери Υ, υ («іпсилон»). У латинській мові використовувалася виключно для запису грецизмів, звідси й іде її назва («і грецька»). Має спільне походження з літерою V (що виникла не прямо з грецького іпсилона, а через посередництво літери етруського алфавіту).

НазваРедагувати

Назва «ігрек» походить від лат. I graeca («і грецька»), бо звук [y], який тоді передавав грецький іпсилон, був не властивий латинській мові. В абетках сучасних мов y може називатися по-різному: в англійській — wye ([waɪ]), у французькій і румунській — i grec, у галісійській — i grego, у каталонській — i grega, в італійській — i greca або ipsilon, у польській — igrek, у в'єтнамській — gờ-rét, у нідерландській — Griekse ij або i-grec, в іспанській — i griega (зараз офіційно прийнята форма ye)[1], у португальській — ípsilon або i grego[2], у німецькій — Ypsilon.

ВикористовуванняРедагувати

У графічних системах мовРедагувати

В англійській абетці y відома як wye ([waɪ], множина wyes)[3]. Має різне фонетичне значення: у різних словах може передавати і голосний ([i], [ɪ] рідше [ɛ], [ə] чи дифтонг [aɪ]), і приголосний ([j]). Як літера для позначення голосного дублює літеру i. У сучасній англійській вживання y більш обмежене порівняно з середньою англійською і давньоанглійською мовами. Вона трапляється здебільшого в таких трьох положеннях: у грецизмах на місці оригінального υ (system — грец. σύστημα), наприкінці слова (city, pony, при формах множини cities, ponies), замість i перед закінченням -ing (dy-ing, justify-ing). У давньоанглійській графіці латинська y відповідала руні «уруз», теж позначаючи звук [y]. У середньоанглійській він перейшов у [wi /wiː], а після великого зсуву голосних — у [waɪ].

У німецькій та нідерландській абетках y вживається тільки в запозиченнях і власних іменах (Ägypten, Syrien, а також Bayern — «Баварія»).

У польській мові передає звук [ɘ] (часто їй приписують фонетичне значення [ɨ])[4]. Майже ніколи не трапляється на початку слова — за винятком деяких запозичень, де читається як [j] (Yeti [ˈjɛtʲi]).

У латинізованому запису грецьких слів y використовується для передачі υ.


Інше використовуванняРедагувати

Велика літераРедагувати

  • У неорганічній хімії — хімічний символ ітрію.
  • В органічній хімії — позначення амінокислоти тирозину.

Мала літераРедагувати

Способи кодуванняРедагувати

У Юнікоді велика Y кодується як U+0059, мала y — U+0079.

Код ASCII для великої Y — 89, для малої y — 121; або у двійковій системі 01011001 та 01111001 відповідно.

Код EBCDIC для великої Y — 232, для малої y — 168.

NCR код HTML та XML — «Y» та «y» для великої та малої літер відповідно.

ПриміткиРедагувати

  1. Real Academia Española, ред. (2010). Propuesta de un solo nombre para cada una de las letras del abecedario. Архів оригіналу за 30 грудня 2010. 
  2. Portuguese (Português). Omniglot. Архів оригіналу за вересня 9, 2015. Процитовано 12 травня 2016. 
  3. «Y», Oxford English Dictionary, 2nd edition (1989); Merriam-Webster's Third New International Dictionary of the English Language, Unabridged (1993); «wy», op. cit.
  4. Jassem, Wiktor (2003). Polish. Journal of the International Phonetic Association 33 (1): 103–107. doi:10.1017/S0025100303001191.