Гачек
Čč Šš
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ǩ Ƙ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ø Ő Œ Ơ
Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ ß
ſ Ś Ŝ Ş Š Þ Ţ
Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ Ù
Ú Û Ü Ū Ŭ Ů Ű
Ų Ư Ŵ Ý Ŷ
Ÿ Ɏ Ƴ Ƶ Ȥ
Ź Ż Ž        

Га́чек (чеськ. háček «гачок», англ. caron) — діакритичний знак, що вживається в латинській абетці над деякими буквами для зміни їхнього звучання. Найпоширеніші літери з гачеком — č, ř, š, ž. Авторство знаку належить Яну Гусу, що ввів його 1410 року. Форма походить від точки над літерою. Згодом вигляд став сучасним.

НазваРедагувати

В офіційній англомовній номенклатурі Юнікоду використовується назва caron, (наприклад, Latin capital letter Z with caron). Перша згадка цієї назви датується 1967 роком у посібнику, розробленому для уряду США «United States Government Printing Office Style Manual», а згодом використана у таких наборх символів, як DIN 31624 (1979), ISO 5426 (1980), ISO/IEC 6937 (1983) та ISO/IEC 8859-2 (1985).[1] Походження назви залишається незрозумілим, але було припущено, що воно походить від поєднання слів caret і macron.[2]

Назва haček (без позначки довгої голосної) зустрічається в більшості англійських словників, Оксфордський словник англійської мови подає її ще у виданні 1953 року. У чеській мові háček означає гачок, форма множини — háčky.

У словацькій знак називається mäkčeň («пом'яшувач»), у словенській strešica («дашок») чи kljukica («гачок»), у хорватській та сербській kvaka чи kvačica (теж «гачок»), у литовській paukščiukas («пташка»), katus («дах») у естонській, hattu («капелюх») у фінській та ičášleče («клин») у мові лакота.

Слов'янські мовиРедагувати

Спочатку знак вживався лише в чеській писемності, зараз також вживається в словацькій[3]. 1830 року Людевит Гай ввів гачек у хорватську писемність. З середини 19 століття вживається в словенській писемності. Наразі вживається в лужицьких мовах [4].

З 1834 року робилися спроби запровадити гачек до українських абеток на основі латинки, з початку 20 століття знак зустрічається в білоруській латинці. Сьогодні гачек іноді використовують для транслітерації латинкою українських слів (хоча зазвичай українські власні назви відтворюють засобами англійської мови).

Балтійські мовиРедагувати

Гачек використовується також в алфавітах сучасних балтійських мов: литовської та латиської.

Транскрипція та транслітераціяРедагувати

Букви з гачеком широко вживані в лінгвістичних роботах при транскрипції безписемних мов світу (у тому числі в записі реконструйованих праформ — праслов'янських, праіндоєвропейських), а також у латинській транслітерації інших писемностей, в тому числі й слов'янської кирилиці. Однак в МФА вживання цього знака обмежене (наприклад, для шиплячого, що відповідає кириличному ш або чеському š, використовується символ ʃ).

Письмові та друковані гачекиРедагувати

У друкованому тексті гачек, що вживається з певними літерами (малі ť, ď, ľ, велика Ľ) перетворюється на позначку, схожу на апостроф. У рукописному тексті це трапляється рідко. Незважаючи на схожість із апострофом, існують значні відмінності в кернингу. Використання апострофа замість гачека вважається непрофесійним, хоча часто зустрічається на товарах, вироблених за кордоном та імпортованих до Чехії та Словаччини (для порівняння: t' — ť, L'ahko — Ľahko). (Апострофи, що позначають пом'якшення у деяких прибалтійсько-фінських мовах, таких як вируська та карельська, не є формами гачека.)

Див. такожРедагувати

Циркумфлекс

ПриміткиРедагувати

  1. Andrew West, Antedating the Caron(англ.)
  2. Unicode.org
  3. До 18 століття на території Словаччини як літературна мова вживалася чеська, хоча пам'ятки власне словацької мови існують з початку 16 століття
  4. Писемність у лужицьких мов виникла в 16 столітті. Крім сучасної писемності, відомо готичне німецьке письмо швабах.