Â
літера розширенної латинки
 | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Латинська абетка | ||||||||||
A | B | C | D | E | F | G | ||||
H | I | J | K | L | M | N | ||||
O | P | Q | R | S | T | U | ||||
V | W | X | Y | Z | ||||||
Додаткові і варіантні знаки | ||||||||||
À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | ||||
Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | ||||
Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | ||||
Č | Ɗ | Ď | Ð,ð | Ɖ,ɖ | Đ,đ | È | ||||
É | Ê | Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | ||||
Ə | Ɠ | Ĝ | Ğ | Ġ | Ģ | Ƣ | ||||
Ɡ | Ĥ | Ħ | Ì | Í | Î | Ï | ||||
Ī | Į | İ | I | IJ | Ĵ | Ķ | ||||
Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | Ļ | Ł | Ĺ | ||||
Ľ | Ŀ | LJ | Ñ | Ń | Ņ | Ň | ||||
N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | NJ | Ò | Ó | ||||
Ô | Õ | Ö | Ǫ | Ø | Ő | Œ | ||||
Ơ | Ƥ | Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | ||||
Ɽ | ß | ſ | Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | ||||
Š | Þ | Ţ | Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | ||||
Ʈ | T̈ | Ù | Ú | Û | Ü | Ū | ||||
Ŭ | Ů | Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | ||||
Ẋ | Ý | Ŷ | Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | ||||
Ẕ | Ȥ | Ⱬ | Ź | Ż | Ƶ | Ž |
Â, â (а-циркумфлекс) — графема деяких латинських алфавітів. Найширше її використовують французька, румунська, турецька, валлонська, валлійська мови, а з-поміж слов'янських — хорватська та словенська.
Використання
ред.- Â використовується у системі латинської транслітерації української мови ISO 9:1995 як відповідник літери Я.
- У французькій мові â позначає ударний (відмінності відкритості-закритості для а вже втратили актуальність) голосний «а», який начебто поглинув приголосний звук (зазвичай це «s»), що йде за ним, у потоці швидкого романського мовлення: bâton←baston («тростина»).
- «â» не є літерою в хорватській та сербській абетках, виступає в ролі знака «a» з циркумфлексом. Використовується лише в окремих випадках, для розрізнення омографів, що відрізняються тільки довжиною голосної. Таке може траплятися в родовому відмінку, але не тільки. Приклад: «Ja sam sâm.» (укр. Я один.)
- У португальській мові Â передає голосну [ɐ] у наголошених складах (у бразильському варіанті — [ɐ̃], якщо стоїть перед носовими приголосними).
- В румунській мові буква â була введена в 1860-х і 1990-х роках відповідно на місці кириличної «ы», звук якої ([ɨ]) він і представляє. Етимологічно звук розвинувся на місці латинських сполучень an,am. Приклад: romanus→român («румун»). У румунській мові цей звук також позначає літера î.
- Турецька мова певний час використовувала â для позначення задньоязикової пом'якшеної а, якій приблизно відповідає українська буква я. Наприклад, Âdet («традиція»), Elâzığ (Елязиг).
- Â є третьою літерою в'єтнамської абетки та вимовляється як /ɜ/. Для отримання п'яти тонів додаються діакритичні знаки: Ầầ, Ẩẩ, Ẫẫ, Ấấ, Ậậ.
- У валлійській мові Â позначає звук [ɑː].
Кодування
ред.HTML | Юнікод | TeX. | |
---|---|---|---|
 |  | U+00C2 | \hat A
|
â | â | U+00E2j | \hat a
|
Див. також
ред.Джерела
ред.- Romanian language [Архівовано 10 лютого 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Vietnamese language [Архівовано 11 серпня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)