Діакрити́чний знак, діакри́тик (від грец. διακριτικος — «розрізняльний») — це гліф, доданий до літери або до основного гліфа. Слово діакритик є іменником, хоча іноді воно вживається в атрибутивному значенні, тоді як діакритичний є лише прикметником. Деякі діакритичні знаки, як-от акут á, гравізс à та циркумфлекс â (усі показані над літерою a), часто називають наголосами. Діакритичні знаки можуть з’являтися над або під літерою або в іншому місці, наприклад усередині літери або між двома літерами.

Літера А з кількома діакритичними знаками

В латинській абетці діакритичні знаки можуть розрізняти омоніми, наприклад французькі («там») і la (артикль), які обидва вимовляються як /la/. У гельській мові крапка над приголосним вказує на замовлення відповідного приголосного. В інших системах письма діакритичні знаки можуть виконувати інші функції. Системи вказівки голосних, а саме арабська система харакат ( ـِ, ـُ, ـَ тощо) та івритська система ніккуд ( ַ◌, ֶ◌, ִ◌, ֹ◌, ֻ◌ тощо), позначають голосні, які не передаються за допомогою основної абетки. Індійська вірама ( ् тощо) та арабська сукун ( ـْـ ) позначають відсутність голосних. Кантиляційні знаки позначають просодію. Інші випадки використання включають ранню кириличну риску заголовка ( ◌҃ ) та єврейське гершаїм ( ״ ), які, відповідно, позначають скорочення або акроніми, а також грецькі діакритичні знаки, які показують, що літери абетки використовувалися як цифри. У в’єтнамській мові та офіційній системі латинізації мандаринської мови ханью піньїнь у Китаї діакритичні знаки використовуються для позначення тонів складів, у яких зустрічаються виділені голосні.

В орфографії літеру, змінену діакритичним знаком, можна розглядати як нову, окрему букву або як комбінацію літери–діакритика. Це залежить від мови та може відрізнятися від випадку до випадку в межах мови.

У деяких випадках літери використовуються з тією ж функцією, що й допоміжні гліфи, оскільки вони змінюють звук літери, що стоїть перед ними, як у випадку h в англійській вимові sh і th. Такі буквосполучення іноді навіть зіставляються як одна окрема літера. Наприклад, написання sch традиційно часто розглядалося як окрема літера в німецькій мові. Наприклад, у віденських публічних бібліотеках слова з таким написанням перераховувалися після всіх інших слів, написаних через s (до оцифрування).

Історія

ред.

Найдавнішими діакритичними знаками були, ймовірно, позначення довготи, короткості та наголосу у грецькому письмі.

Діакритики найбільш широко використовуються в мовах, що мають латинську абетку. Це пов'язано з тим, що в класичній латинській мові не було шиплячих звуків, носових голосних, палаталізованих (пом'якшених) голосних, які були або розвинулися в інших мовах, особливо неспоріднених.

Класифікація

ред.

Діакритичні знаки можна класифікувати різними способами.

  1. За місцем відображення: надрядкові, підрядкові, внутрішньорядкові
  2. За способом відображення: такі, що вільно приставляються до основного знака і такі, що вимагають змінення його форми
  3. За фонетико-орфографічним значенням:
    • знаки, що мають фонетичне значення (що впливають на вимову):
      • знаки, що надають літері нове звукове значення, відмінне від звичайного алфавітного (наприклад, чеські č, ř, ž);
      • знаки, що уточнюють варіанти вимови якого-небудь звука (наприклад, французькі é, è, ê);
      • знаки, що вказують на те, що літера зберігає своє стандартне значення в такому оточенні, коли її звучання повинне мінятися (наприклад, французьке ï);
      • просодичні знаки (що уточнюють кількісні параметри звуку: тривалість, силу, висоту тощо):
    • знаки, що мають тільки орфографічне значення, але не впливають на вимову:
    • знаки ієрогліфічного значення (вважаються діакритичними тільки з позицій типографіки):
      • знаки, що вказують на скорочене або умовне написання (наприклад, титло в церковнослов'янській);
      • знаки, що вказують на застосування букв у інших цілях (та ж титла в кириличному записі чисел).
  4. За формальним статусом:
    • знаки, за допомогою яких утворюються нові літери алфавіту (в західній термінології їх іноді називають модифікаторами, а не власне діакритичними знаками);
    • знаки, поєднання букв з якими не вважається окремою літерою (такі діакритичні знаки зазвичай не впливають на порядок алфавітного сортування).
  5. За обов'язковістю застосування:
    • знаки, відсутність яких робить текст орфографічно неправильним, а іноді і нечитабельним;
    • знаки, що використовуються лише в особливих випадках: в книгах для початкового навчання читанню, у священних текстах, в рідкісних словах з неоднозначним читанням тощо.

Таблиця

ред.
Назва Опис, код Приклад Використання

Роздільні знаки

ред.
Акут ⟨ ́⟩, /-подібна риска над буквою
U+0301
á Наголос (українська).
á «Гострий наголос» (грецька, романські, слов'янські мови).
ń, ѓ Палаталізація (пом'якшення) приголосного (польська, хорватська, македонська, лужицькі мови).
á Довгий звук (чеська, словацька, угорська мови).
ó Зміна звуку (у польській позначає у).
á 2-й тон в піньїні (китайська мова).
Гравіс ⟨`⟩ \-подібна риска над буквою
U+0300
à Гравіс («важкий наголос»; грецька, романські, південнослов'янські мови)
à 4-й тон в піньїні (китайська мова).
Умляут ⟨¨⟩ дві крапки над буквою
U+0308
ë, ï, ü Трема (роздільне прочитання буквосполучення; грецька, романські та інші мови).
ä, ö та ü Умляут (асиміляція голосних; германські, фінські, словацька, тюркські мови).
ё Йотування е (російська, білоруська мова).
ї Йотування і (українська мова).
ї, ѵ̈ Кендема (над і чи іжицею для читання їх як [і]; церковнослов'янська мова).
ӥ Зміна голосного в позиції між мякими приголосними (фонетична транскрипція російської мови).
Циркумфлекс ⟨^⟩⟨ ̑ ⟩ шапка над буквою
(^ клин: U+0302,
̑ кругла: U+0311,
ст.-сл. знак м'якості: U+0484,
над парою букв: U+0361)
â, ê, û… Камора, циркумфлекс («полегшений наголос»; грецька, романські, південнослов'янські мови).
â Довгий гортанний [ɑ] (латинська транслітерація перської).
ĉ, ĝ, ĥ, ĵ, ŝ Циркумфлекс (шипляча вимова звуків: [ч], [дж'], [х], [ж], [ш]; есперанто)
î Зміна вимови (â,î → [и]; румунська мова).
ê, ŝ Зміна вимови у латинській транслітерації кирилиці (ê → російське «э»; ŝ → «щ»).
ж͡дж Один складений приголосний звук (африкат).

Перелік

ред.

Джерела

ред.
  • Словник іншомовних слів. Головна редакція УРЕ, 1974 р.

Посилання

ред.