Довжина звука — у фонетиці характеристика тривалості звука, що відрізняє його від інших звуків. У Міжнародному фонетичному алфавіті довжина звуку позначається діакритичними знаками ⟨ː⟩ (два малі протиставлені трикутники). Існують довгі голосні звуки і довгі приголосні звуки. Багато мов не розрізняють довготи звуків. В українській довгі голосні відсутні; довгі приголосні передають, зазвичай, подвоєнням літер, що позначають приголосний звук. Наприклад, багаття /bɑɦˈɑtʲːɑ/, подружжя /podrˈuʒʲːɑ/, обличчя /oblˈɪt͡ʃʲːɑ/.

Довгий звук
◌ː
Номер МФА 503
Кодування
HTML (decimal) ː
Юнікод (hex) U+02D0
Напівдовгий звук
◌ˑ
Номер МФА 504
Кодування
HTML (decimal) ˑ
Юнікод (hex) U+02D1
Дуже довгий звук
◌ːː

ПозначенняРедагувати

Діакритичні знаки, якими позначають довготу голосних звуків на письмі у мовах світу.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Довжина (фонетика)