Ě
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ď Ð,ð Ɖ,ɖ Đ,đ È É
Ê Ë Ē Ė Ę Ě Ə
Ĝ Ğ Ġ Ģ Ƣ Ĥ
Ħ Ì Í Î Ï Ī Į
İ I IJ Ĵ Ķ Ǩ
Ƙ Ļ Ł Ĺ Ľ Ŀ
LJ Ñ Ń Ņ Ň Ɲ
Ƞ Ŋ NJ Ò Ó Ô Õ
Ö Ǫ Ø Ő Œ Ơ Ɋ
ʠ Ŕ Ř Ɍ ß ſ
Ś Ŝ Ş Š Þ Ţ
Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ Ù
Ú Û Ü Ū Ŭ Ů Ű
Ų Ư Ŵ Ý Ŷ
Ÿ Ɏ Ƴ Ȥ
Ź Ż Ƶ Ž        
Див. також: Č, Ď, Ř, Š, Ť та Ž

Ě, ě — літера розширеного латинського алфавіту, утворена буквою E з додаванням гачека, яка використовується в чеському та лужицькому алфавіті. У піньїні позначає низхідно-висхідний тон E.

В історичному проєкті української латинки Їречека літера ě використосувалася на позначення «є» у західноукраїнських діялектах, м'яко кажучи, у літературній мові на місці «я», наприклад (ім'я — імє — imě, в'язати — вєзати — vězaty, м'ясо — мєсо — měso).

Використання ред.

Чеська мова ред.

У чеському альфабеті ця літера вимовляється як /jɛ/. Використовується з історичних причин (у давнину ця літера позначала окрему фонему, що в кирилиці передавалася літерою ять); вона змінює вимову попереднього приголосного (на початку слова не зустрічається):

  • dě, tě, ně — вимовляється як ďe, ťe, ňe,
  • bě, pě, vě, fě — вимовляється bje, pje, vje, fje,
  • mě — вимовляється як mňe.

Лужицькі мови ред.

У лужицьких мовах позначає /ʲɪ/. Може зустрічатися й після тих приголосних, після яких Ě неможливий у чеській:

Інше ред.

У славістичній транскрипції означає звук, відповідний ятю (ѣ).

У піньїні використовується для позначення третього тону китайської мови.

Історично літера використовувалася в хорватському письмі для позначення ятя (něsam, věra, lěpo, pověst, tělo), вимова якого в різних штокавських наріччях відрізняється: екавський nesam, vera, lepo, povest, telo, ікавський nisam, vira, lipo, povist, і єкавське nijesam, vjera, lijepo, povijest, tijelo. Згодом було замінено поєднання je і ввійшла у гаєвицю, нині використовується у науковій літературі й у точній передачі старої орфографії.

Українська мова ред.

В історичному проєкті української латинки Їречека літера ě використосувалася на позначення «є» на місці «я» у західноукраїнських діалектах (ім'я — імє). Згідно з правилом, вона вживається тільки там, де у старослов'янській мові є ѧ або в польській ę: сягнути — сєгнути — sěhnuty, дякувати — дєковати — děkovaly, щастя — щєстє — ščěstje, дев'ять — девєт — devěť, в'язати — вєзати — vězaty, м'ясо — мєсо — měso, святий — швєтий — švětyj, ряд — рєд — rěd, ім'я — імє — imě, гуся — гусє — husě, ся — сє — sě. Втім закон непослідовний, наприклад: п'яний — pjenyj і pjanyj.

Також цю літеру можна знайти в деяких закарпатських текстах ХХ ст., написаних латинкою. Тут вона замінює кириличний ѣ, що в народній вимові звучить здебільшого як [і].

Див. також ред.