S (латиниця)

буква латинського алфавіту
S
Latin alphabet Ss.png
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ǩ Ƙ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ǫ Ø Ő Œ
Ơ Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ
ß ſ Ś Ŝ Ş Š
Þ Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ
Ù Ú Û Ü Ū Ŭ
Ů Ű Ų Ư Ŵ
Ý Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ
Ȥ Ź Ż Ƶ Ž        

S («ес») — 19-а літера латинського алфавіту, присутня в усіх графічних системах на його основі. Її слід відрізняти від кириличної Ѕ з аналогічним накресленням, але іншим фонетичним значенням.

ІсторіяРедагувати

До початку XIX століття існувала альтернативна форма цієї букви — ſ, що називалася «довга s» або «серединна s» й уживалася на початку й у середині слова. Іноді «довга s» виглядала як маленький знак інтеграла (що від неї й походить). Сучасна форма s («округла s» або «кінцева s») уживалася тільки наприкінці слів. Від цього розходження відмовилися, оскільки ſ була схожа на f. Лігатура ſs (або ſz) стала літерою ß у німецькій мові.

ВимоваРедагувати

Буква вимовляється звичайно як с, рідше як з (наприклад, у німецькій і італійських мовах); у деяких мовах може вимовлятися як ш (наприклад в угорській і німецькій мовах(перед 'p' i 't'), не вимовлятися, і т. д.

Способи кодуванняРедагувати

В системі Unicode велика S має код U+0053 , а мала s — U+0073.

Код ASCII для великої S — 83, для малої s — 115; або у двійковій системі 01010011 та 01110011 відповідно.

Код EBCDIC для великої S — 226, для малої s — 162.

NCR код HTML та XML — «S» та «s» для великої та малої літер відповідно.

Цікаві фактиРедагувати

На Всеукраїнській Конфренції в справі упорядкування українського правопису 1927 року висовувалася пропозиція передавати літерою s дзвінкий заясенний африкат [d͡ʒ], для позначення якого завжди використовувалося сполучення дж[1].


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. М. Скрипник Підсумки правописної дискусії [Архівовано 29 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Вісті ВУЦВК. — 1927. — 19 червня.