Ï (латиниця)

літера розширенної латинки
Ï
I with Diaeresis.svg
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ǩ Ƙ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ǫ Ø Ő Œ
Ơ Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ
ß ſ Ś Ŝ Ş Š
Þ Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ
Ù Ú Û Ü Ū Ŭ
Ů Ű Ų Ư Ŵ
Ý Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ
Ȥ Ź Ż Ƶ Ž        

Ï, ï — літера розширеного латинського альфабету, утворена буквою I з додаванням умлаута. У африкаансі, каталонській, нідерландській, французькій, галісійській, валійській, південносаамській, а іноді й англійській «ï» використовується, коли «i» слідує за іншою голосною і вказує на зяяння у вимові таких слів, тобто вона вказує, що дві голосні вимовляються в окремі склади, а не разом, як дифтонг або диграф. Прикладами є французьке слово maïs (ma.is, кукурудза), нідерландські tracheïde (трахеїда) й Oekraïne (ukrɑ:ˈinə, Україна), англійське naïve (nɑ:ˈi: v чи naɪˈi: v, наївність), каталонське Ucraïna (ukrɑ:ˈjinɑ, Україна) та raïm (ra.im, виноград).

У німецькій та угорській мовах ï або I-умлат не належать до альфабету.

У науковій літературі тюркськими мовами ⟨ï⟩ іноді використовується для запису неокругленого голосного /ɯ/, який у стандартному сучасному турецькому альфабеті записується як безкрапковий i ⟨ı⟩.[1] Нейтральний голосний, реконструйований прамонгольською мовою, іноді пишеться ⟨ï⟩.[2]

У транскрипції амазонських мов ï використовується для позначення високого центрального голосного /ɨ/.

Це також транслітерація руни .

Способи кодуванняРедагувати

Символ Ï ï
Unicode name LATIN CAPITAL LETTER I WITH DIAERESIS LATIN SMALL LETTER I WITH DIAERESIS
Encodings decimal hex decimal hex
Unicode 207 U+00CF 239 U+00EF
UTF-8 195 143 C3 8F 195 175 C3 AF
Числове позначення символів Ï Ï ï ï
Named character reference Ï ï
EBCDIC family 119 0 77 87 0 57
ISO 8859-1/2/3/4/9/10/14/15/16 207 0 CF 239 0 EF

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Marcel Erdal, A Grammar of Old Turkic, Handbook of Oriental Studies 3, ISBN 9004102949, 2004, p. 52
  2. Juha Janhunen, ed., The Mongolic Languages ISBN 0415681545, p. 5