Відкрити головне меню

Лозинський Йосип Іванович

український галицький священик, етнограф, мовознавець

Йосип (Йосиф[1]) Іванович Лозинський (20 грудня 1807, с. Гурко, Перемиський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині Польща) — 11 липня 1889[2], Яворів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) — український галицький етнограф, мовознавець, публіцист, діяч українського національного відродження, священик УГКЦ.

Лозинський Йосип Іванович
Josyf Lozynskyj.jpg
Народився 20 грудня 1807(1807-12-20)
с. Гірко, Перемиський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині Польща)
Помер 11 липня 1889(1889-07-11) (81 рік)
Яворів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Громадянство Австрія Австрія
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність етнограф, мовознавець, публіцист.
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Автор абецадла

Зміст

БіографіяРедагувати

 
Будинок у Яворові, де жив і працював Йосип Лозинський
 
Праця «Ruskoje wesile» о. Й. Лозинського, в якій він першим використав абетку, що згодом отримала назву «абецадло»

Є різні версії місця його народження. Згідно з однією із них — в селі Гурку (Вірко) біля Перемишля (тепер Польща), а згідно з іншою — в селі Вірко (нині село Ничко Жешувського воєводства Польщі) в сім'ї священика (пароха Вірки[1]).

У 1830 закінчив богословський факультет Львівського університету (або Львівську духовну семінарію 1830 року, висвячений 1831-го[1]), після чого був священиком у селах Ліски (або міста Лісько, Радохинці (нині село Мостиського району Львівської області), Медиці (з 1836) та в Яворові (з 1848 року, довгі роки — парох міста, депутат Яворівської повітової ради[1]).

Автор статей на етнографічну, історичну, політичну, філологічну тематики, популярних публікацій у календарях. Автор меморіялу «Руського клубу», врученого цісареви Францу Йозефу І після закінчення 1-ї каденції Галицького сейму.[1] З 1834 року пропагував впровадження в українську писемність Галичини латинського алфавіту замість кириличного, для цього видав латинкою в 1835 році збірку пісень і весільних обрядів «Руське весілля». Це викликало незадоволення москвофілів і спричинило «Азбучну війну» в Галичині.

Одним із перших у Галичині порушив питання про використання народної мови в письменстві, написав рукописний «Буквар» (1838) та польською мовою «Граматику руської мови» (1845).

У 1848: крилошанин Перемиської капітули, заступник голови Перемиської руської ради, учасник Першого з'їзду української інтелігенції (Собору руських вчених) у Львові. У 1850-х роках боронив народну мову й фонетичний правопис, але в 60-х роках перейшов на москвофільські позиції, очолював Яворівську філію общества ім Качковского.[1]

Посол Галицького сейму 1-го скликання від округу Яворів — Краковець (IV курія; спочатку в окрузі було обрано отця Григорія Гинилевича, який прийняв мандат в окрузі Перемишль — Нижанковичі).[3]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 155.
  2. Дату смерті наведено за польським джерелом. У джерелі «Українська мова. Енциклопедія» вказано дату 30 липня.
  3. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 103—104.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати