Лозинський Йосип Іванович
Йосип (Йосиф[1]) Іванович Лозинський (20 грудня 1807, с. Гурко, Перемиський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині Польща) — 11 липня 1889[2], Яворів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) — український галицький етнограф, мовознавець, публіцист, діяч українського національного відродження, священик УГКЦ.
| Лозинський Йосип Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
20 грудня 1807 с. Гірко, Перемиський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині Польща) |
| Помер |
11 липня 1889 (81 рік) Яворів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Громадянство |
 Австрія→.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Діяльність | етнограф, мовознавець, публіцист. |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] |
| Автор абецадла | |
| |
БіографіяРедагувати
.jpg)
Є різні версії місця його народження. Згідно з однією із них — в селі Гурку (Вірко) біля Перемишля (тепер Польща), а згідно з іншою — в селі Вірко (нині село Ничко Жешувського воєводства Польщі) в сім'ї священика (пароха Вірки[1]).
У 1830 закінчив богословський факультет Львівського університету (або Львівську духовну семінарію 1830 року, висвячений 1831-го[1]), після чого був священиком у селах Ліски (або міста Лісько, Радохинці (нині село Мостиського району Львівської області), Медиці (з 1836) та в Яворові (з 1848 року, довгі роки — парох міста, депутат Яворівської повітової ради[1]).
Автор статей на етнографічну, історичну, політичну, філологічну тематики, популярних публікацій у календарях. Автор меморіялу «Руського клубу», врученого цісареви Францу Йозефу І після закінчення 1-ї каденції Галицького сейму.[1] З 1834 року пропагував впровадження в українську писемність Галичини латинського алфавіту замість кириличного, для цього видав латинкою в 1835 році збірку пісень і весільних обрядів «Руське весілля». Це викликало незадоволення москвофілів і спричинило «Азбучну війну» в Галичині.
Одним із перших у Галичині порушив питання про використання народної мови в письменстві, написав рукописний «Буквар» (1838) та польською мовою «Граматику руської мови» (1845).
У 1848: крилошанин Перемиської капітули, заступник голови Перемиської руської ради, учасник Першого з'їзду української інтелігенції (Собору руських вчених) у Львові. У 1850-х роках боронив народну мову й фонетичний правопис, але в 60-х роках перейшов на москвофільські позиції, очолював Яворівську філію общества ім Качковского.[1]
Посол Галицького сейму 1-го скликання від округу Яворів — Краковець (IV курія; спочатку в окрузі було обрано отця Григорія Гинилевича, який прийняв мандат в окрузі Перемишль — Нижанковичі).[3]
ПриміткиРедагувати
ДжерелаРедагувати
- Горак Р. Задля празника. У сутінках. — К. : Радянський письменник, 1989. — 374 с. — ISBN 5-333-00206-1.
- Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003. — Т. 4. — С. 1374.
- Наулко В. Лозинський Йосип Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 259. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Райківський І. Розвиток українського народознавства в Галичині у першій третині ХІХ ст. — С. 283—285.
- Худаш М. Л. Алфавітно-правописні принципи Й. І. Лозинського // Лозинський Й. І. Українське весілля. — К., 1992.
- Худаш М. Л. Із маловідомої мовознавчої спадщини Й. І. Лозинського // Мовознавство. — 1989. — № 4.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. — 228 с.; іл. — С. 155. — («Львівська сотня»).