Собор руських учених
Собо́р ру́ських уче́них («Собор учених руских и любителей народного просвіщенія») — перший просвітницький з'їзд у Галичині, скликаний Головною Руською Радою з ініціативи письменника Миколи Устияновича та заступника голови Головної руської ради Івана Борисикевича.
| Собор руських учених | |
_%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85.jpg) | |
| Місце розташування |
Львів Львівська духовна семінарія Святого Духа  |
|---|---|
| Час/дата початку |
19 жовтня 1848 |
| Час/дата закінчення |
26 жовтня 1848 |
| Організатор |
Головна Руська Рада, Устиянович Микола Леонтійович і Борисикевич Іван |
| Кількість учасників |
119 |
Опис
ред.Відбувся у Львові з 19 по 26 жовтня 1848 року з участю 118 осіб, які вели наради у 9 секціях. Відбувся в будинках греко-католицької духовної семінарії, його засідання при участі 119 осіб вів І. Борисикевич.[1]
На пленарних засіданнях виступали з промовами Іван Борисикевич, письменники Яків Головацький (прочитав головну доповідь «Розвідка про південно-руську мову та її діалекти»[1]), Іван Гушалевич, Йосип Левицький, Йосип Лозинський, Рудольф Мох, М. Устиянович та ін. Їхні виступи, за словами очевидця, «дихали свободою і патріотизмом». На засіданнях секцій вироблено пропозиції про заснування господарського та історичного товариств, охорону пам'яток історії та культури, видання популярного підручника історії України. Собор руських учених накреслив широку програму організації української науки і народного шкільництва, схвалив утворити «Общество просвіщення народного», обговорював питання української літературної мови тощо.
У секції мови і літератури виникла гостра суперечка щодо мови письменства. Більшість висловилася за літературну мову, близьку до народної, «гражданський» шрифт і фонетичний правопис. Але Василь Верига стверджує, що було прийнято етимологічний правопис за зразком твору Михайла Максимовича — так звана Максимовичівка — «Малоросійські пісні» з деякими незначними змінами. Його вживали у Галицьких школах, офіційних публікаціях до 1892 року, коли замінили фонетичним.[1]
Прихильникам церковнослов'янської мови, які були в меншості, залишили свободу використання в наукових працях церковнослов'янської мови і етимологічного правопису. Згодом це негативно позначилося на книговидавничій справі. На Соборі вирішено заснувати у Львові наукове товариство «Галицько-Руська матиця» на зразок «Чеської Матиці»,[1] було засновано «Товариство народної освіти» (члени його ввійшли до складу правління Галицько-Руської Матиці).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г Василь Верига. Нариси з історії України… С. 173.
Література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Стеблій Ф. І. Собор руських учених [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 687. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с.— С. 173. ISBN 5-7773-0359-5
Посилання
ред.- Собор руських учених 19-25 X 1848 // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Собор руських учених на сайті Центру історії міста Львів