Краковець

селище міського типу, Яворівський район, Львівська область, Україна

Кракове́ць — селище міського типу в Україні, у Яворівському районі Львівської області, розташоване між річками Шкло та Віжомлею, за 19 км на захід від районного центру та за 21 км від залізничної станції Яворів.

смт Краковець
POL Krakowiec COA.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Яворівський
Рада Краковецька селищна рада
Код КОАТУУ: 4625855600
Основні дані
Засноване 1320
Магдебурзьке право 1425
Статус із 1940 року
Площа 1,46 км²
Населення 1146 (01.01.2017)[1]
Густота 757,5 осіб/км²
Поштовий індекс 81033, 81034[2]
Телефонний код +380 3259
Географічні координати 49°57′30″ пн. ш. 23°09′26″ сх. д. / 49.95833° пн. ш. 23.15722° сх. д. / 49.95833; 23.15722Координати: 49°57′30″ пн. ш. 23°09′26″ сх. д. / 49.95833° пн. ш. 23.15722° сх. д. / 49.95833; 23.15722
Висота над рівнем моря 209 м
Водойма річка Шкло, Краковецьке озеро
Відстань
Найближча залізнична станція: Яворів
До станції: 23 км
До райцентру:
 - автошляхами: 23 км
До обл. центру:
 - автошляхами: км
Селищна влада
Адреса 81033, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Краковець, вул. Вербицького, 1; тел. 2-24-58
Голова селищної ради Мамчур Ольга Іванівна
Карта
Краковець. Карта розташування: Україна
Краковець
Краковець
Краковець. Карта розташування: Львівська область
Краковець
Краковець

Commons-logo.svg Краковець у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

У селищі зростає ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Віковий дуб».

ТопонімиРедагувати

Урбаноніми

В Краковці нараховується 18 вулиць, у тому числі 1 площа[3].

Вулиці, площі:

ІсторіяРедагувати

Поселення вважається заснованим 1320 р., хоча перша документальна згадка про нього датується 1423 роком, а 1425 року містечку було надане магдебурзьке право.[4]

Того ж року було засновано парафію та споруджено дерев'яний костел у Краківці. У XVI-першій половині XVII століття парафія належала кальвіністам, у костелі діяв, так званий кальвінський збір, що був заснований у XVІ столітті за сприяння самбірського войського Станіслава Фредра. Припускають, що він був закритий за ініціативою перемиського єпископа РКЦ Мацея Пстроконського[5] 1604 року, а будівлю повернули католицькій громаді міста.

У 1590 році за сприяння власника містечка князя Олександра Острозького було споруджено замок, який до наших днів не зберігся.[6] Про нього згадував у своїх спогадах німецький мандрівник Ульріх фон Вердум. Після першого поділу Польщі 1772 року містечко відійшло до Австрії, а від 1867 року — у складі Австро-Угорщини. Краковець побіжно охарактеризував австрійський географ Бальтазар Гакет у своїй праці «Новіші фізично-політичні подорожі Гакета у 1788—1795 роках через Дакійські, Сарматські або Північні Карпати», у частині, присвяченій маршрутові 1794—1795 рр. зі Львова через Карпати та інші міста до Нового Сонча.

По смерті Острозького Краковець стає власністю Белзецьких, пізніше надовго стають власністю Цетнерів, потім були Потоцькі, які у 1845 році продали краковецький маєток без меблів, ікон, картин, порцеляни, колекцій бронзи, книг, монет, табакерок, опудал птахів князю Адаму Любомирському. Про цей прикрий випадок згадував Еварист Анджей Куропатницький у своїй праці «Географія або детальний опис королівств Галіції та Лодомерії»[7], потім граф Казимир Любенський. Останньою власницею Краківця та фільварків була дочка Казимира Вікторія Моравська (померла у 1942 році).[6]

Після анексії Польщею західноукраїнських земель Краковець втратив статус міста, але 27 березня 1934 року Краковець знову його отримав.[8]

Станом, на 1 січня 1939 року у місті мешкало 1840 осіб (640 українців-грекокатоликів, 80 українців-римокатоликів, 350 поляків та 770 юдеїв).[9]

Радянський періодРедагувати

17 січня 1940 року Краковець став райцентром Львівської області. У березні 1941 року організовано колгосп імені Т. Г. Шевченка.

Під час німецької окупації за допомогу червоноармійцям були розстріляні місцеві мешканці Каранкевич М. та Адамчик С.

27 липня 1944 року в ході львівсько-сандомірської наступальної операції радянських військ Герой Радянського Союзу, командир танкової роти, старший лейтенант Геннадій Корюкін у складі передового загону 45-ї гвардійської танкової бригади форсував річку Сян поблизу с. Висоцько та намагався у результаті стрімкої атаки оволодіти с. Острів, але усі радянські танки, що переправилися через річку були знищені вогнем німецької артилерії, а сам Корюкін загинув та пізніше був похований на краковецькому цвинтарі.[10]

До заборони УГКЦ у 1946 році Краківець був осідком Краковецького деканату Перемишльської єпархії греко-католицької церкви (деканат налічував 16 парафій) та власне парафії Краковець, до якої належали також Передвір'я, Будзинь, Руда-Краковецька та Гуки (нині — частина села Коханівка.

1957 року Краковець отримав статус селища міського типу.[4]

На території селищної ради у 1960-х роках діяв колгосп «Прикордонник», який посідав 1392 га орної землі. Із зернових — вирощували пшеницю та жито, а з технічних — льон. Розвивали м'ясо-молочне тваринництво, вівчарство. Спорудили молочарню, льоносушильню та льонопереробний пункт.

СучасністьРедагувати

15 липня 1990 року на головному майдані села було закладено пам'ятний камінь, а 1997 року на тому місці було споруджено пам‘ятник Романові Шухевичу — військовому, роботи скульптора Петра Штаєра та архітектора Володимира Блюсюка.[11]

На початку 1998 року на кордоні з Польщею введено в експлуатацію найбільший у Східній Європі міжнародний пункт пропуску «Краківець» — Корчова з пропускною спроможністю до 5 тисяч легкових автомобілів на добу, що є виключною заслугою державного діяча Степана Лукашика.

Пам'ятки архітектуриРедагувати

  • Час фундації та будівництва дерев'яного костелу в місті невідомий, але відома дата його концекрації — 29 травня 1744 року.[4].
  • Костел святого апостола Якова — діючий римо-католицький храм, споруджений у 1785—1787 роках коштом дідича Ігнатія Цетнера у стилі неокласицизму на заміну старому дерев'яному костелу 1744 року побудови. У 1846 році проведена реконструкція святині, по якій храм мав вже 7 вівтарів, а 1854 року — освячений. Через спустошливі пожежі упродовж XVII—XVIII століть костел неодноразово відбудовувався, переважно — коштом Цетнерів.[4] На початку ХХ століття вхід прикрашав великий портик на чотирьох колонах. У вересні 1939 року святиня зазнала пожежі, під час якої повністю вигорів інтер'єр костелу. 1946 року храм був закритий радянською владою, а саме приміщення у 1958 році кардинально перебудували (високу наву святині розділили на три поверхи) під виробничі потреби та згодом відкрили завод «Ритм» — структурний підрозділ Львівського заводу телеграфної апаратури, що спеціалізувався на виробництві плат друкованого монтажу для потреб систем зв'язку військового призначення.[6] У 2000 році костел передано в користування римо-католицькій громаді Краковця, яка почала його відновлення.[12] 15 листопада 2000 року архієпископ-митрополит Львівський Мар'ян Яворський освятив тимчасову каплицю у поверненому костелі.[4].

Відомі людиРедагувати

НародилисьРедагувати

Пов'язані з КраковцемРедагувати

ДідичіРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Поштові індекси України: Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Краковець
  3. Краковець
  4. а б в г д Краковець. Костел св. Якова Апостола
  5. Kowalska H. Pstrokoński Maciej z Burzenina h. Poraj (ok. 1553—1609), biskup przemyski // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1986. — Tom XXІX/2, zeszyt 121. — S. 267. (пол.)
  6. а б в Краковець
  7. Geografia albo dokładne opisanie królestw Galicyi i Lodomeryi… — S. 35—36.
  8. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. (пол.)
  9. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 30.
  10. Корюкин Геннадій Петрович (рос.)
  11. Обеліск Шухевичу в парку «Знесіння» vs Усі пам'ятники командиру УПА в Україні
  12. Краковець: костел св. ап. Якова
  13. Anna hr. Cetner h. Przerowa

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати