Містечко

різновид поселення в різних країнах світу меншого за місто, але більшого за село.
Картинки старого Гурзуфа. Крим.

Місте́чко (біл. мястэчка, пол. miasteczko, англ. town, яп. , лит. miestelis, латис. miests, ідиш שטעטל, «штетл») —
1) різновид поселення в різних країнах світу меншого за місто, але більшого за село.

Сучасною розмовною українською мовою містечками звуть переважно селища міського типу. Інколи до них відносять ряд селищ, великих сіл і маленькі міста України.

Аналогом українських містечок є, наприклад, англійський таун (town) або японський мачі (町, machi).

2) Група житлових або службових будинків, об'єднаних за своїм призначенням.

Зміст

Містечко як різновид поселення в різних країнах світуРедагувати

ЄвропаРедагувати

Західна ЄвропаРедагувати

В Англії, Німеччині, Норвегії та інших країнах Європи аж до 19-го століття існували, так звані, англ. Market Towns (ярмаркові міста), які не були визнані монархом як міста, проте мали торговельно-ремісниче населення і право на організацію ярмарку.


Східна ЄвропаРедагувати

В часи Речі Посполитої містечко з характерним для міста торговельно-ремісничим населенням і аналогічною інфраструктурою і плануванням відрізнялося від міста, як правило, меншою площею і меншою кількістю населення. Однак фундаментальна відмінність полягала в тому, що містечка не були наділені магдебурзьким правом і тому не мали самоврядування та герба. Деякі містечка отримували з часом статус міста. Інші переходили до категорії селищ або сіл.

Містечко як офіційна назва типу поселення існувала в Угорщині з чотирнадцятого століття до 1871 року, в Польщі до 1918 року. Назву також перестали офіційно вживати з приходом більшовиків на території Білорусі та України у 1920-х роках XX століття. Постанова ВУЦВК від 28 жовтня 1925 року скасувала термін «містечко» для означення нижчої ланки міських поселень. Його було замінено на «селище міського типу» — уніфіковану назву для території всього СРСР. Новий термін, з одного боку, був занадто громіздкий, а з іншого — не відображав особливостей систем розселення, які склалися в національних республіках [1][2].

Єврейські містечкаРедагувати

В часи Речі Посполитої існували єврейські містечка (штетл). За часів смуги осілості євреї в Російській імперії з одного боку були обмежені у праві проживання в містах, а з іншого не мали права на сільськогосподарську діяльність. Саме тому в другій половині XIX століття більшість з понад 1,5 мільйонів євреїв проживало саме в містечках.

АзіяРедагувати

ЯпоніяРедагувати

Докладніше: Містечка Японії

В Японії містечка мачі (町) почали виникати у 13 — 14 століттях як ремісничо-торговельні центри. За місцем розташування поселення вирізняють:

  • призамкові містечка (城下町) — у стін замку або підніжжя замкової гори.
  • прихрамові містечка (門前町) — біля буддистського монастиря, рідше синтоїстського святилища.
  • храмові містечка (寺内町) — на території буддистського монастиря.
  • присвятилищні містечка (鳥居前町) — біля синтоїстського святилища чи синтоїстського святилища.
  • постоялі містечка (宿場町) — на основі постоялих дворів
  • портові містечка (港町) — на основі порту

Починаючи з другої половини 19 століття низка великих японських містечок отримують статус міст ші (市).

ПриміткиРедагувати

  1. Андрощук О. В. Міські поселення в системі територіального устрою УРСР 40-60-Х років XX ст. // Краєзнавство. — 2006. — № 1—4.
  2. Адміністративно-територіальний устрій України. Історія і сучасність / За ред. В. Яцуби. — К., 2002. — С. 42.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Leon Jesperson. A Revolution from Above. The Power State of 16th and 17th Century Scandinavia. — Odense University Press, 2000 (англ.)
  • The New Oxford American Dictionary, Second Edition / Erin McKean (Editor). — Oxford University Press, 2005.