Ди́мер — селище міського типу Вишгородського району Київської області. Населення Димера — 5 817 осіб (2001, у 1999 році — 6,3 тисяч осіб).

смт Димер
Dymer gerb.png
Герб Димера
Пошта та пам'ятник на центральній площі селища Димер
Пошта та пам'ятник на центральній площі селища Димер
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Вишгородський район Вишгородський район
Рада Димерська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1582
Статус із 04.11.1957 року
Площа 8.60 км²
Населення 5609 (01.01.2020)[1]
Густота 652 осіб/км²
Поштовий індекс 07330
Телефонний код +380 4596
Географічні координати 50°46′55″ пн. ш. 30°18′07″ сх. д. / 50.78194° пн. ш. 30.30194° сх. д. / 50.78194; 30.30194Координати: 50°46′55″ пн. ш. 30°18′07″ сх. д. / 50.78194° пн. ш. 30.30194° сх. д. / 50.78194; 30.30194
Відстань
Найближча залізнична станція: Ірпінь
До станції: 39 км
До райцентру:
 - фізична: 25 км
До обл. центру:
 - фізична: 29 км
Селищна влада
Адреса 07330, Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Соборна, 19
Голова селищної ради Підкурганний Володимир Володимирович , який переміг на перших місцевих виборах в Димерській селищній громаді 25 жовтня 2020 року із результатом понад 30% голосів.
Веб-сторінка http://dymer.rada.org.ua/
Карта
Димер. Карта розташування: Україна
Димер
Димер
Димер. Карта розташування: Київська область
Димер
Димер

Commons-logo.svg Димер у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Розташоване за 32 км від Києва та за 30 км від залізничної станції Немішаєве.

ІсторіяРедагувати

За археологічними даними, поселення на місці Димера виникло у ХХІІ століттях[джерело?].В цьому містечку були металургійні підприємства, на яких плавили болотяну руду й виробляли зброю. Відповідно над містечком (а Димер раніше був містечком) завжди стелилося багато димів. Звідси і назва — Димер.

Місто Димер згадується у документах під 1582-м роком як володіння польської шляхти.

Населення містечка брало участь у козацьких повстаннях під проводом К. Косинського (15911593), С. Наливайка (15941596), овруцького полковника Децика (1665) та інших.

У 1676—1679 рр. згідно з Журавненським мирним договором між Річчю Посполитою та Османською імперією Димер став резиденцією гетьмана Правобережної України Остапа Гоголя. У ті часи місто було також центром Димерського староства (королівщина). У 1703 році, під час козацького повстання у Димерському замку отаборилося чимало поляків. Семен Палій взяв приступом замок та розбив поляків, а місто зруйнував. З тих пір Димер, як значне місто, вже не відродився.

Під час Коліївщини димерці брали активну участь у військових діях повстанців під керівництвом Івана Бондаренка[2].

У XIX столітті Димер був містечком, що від 1810 року утримувалося державною казною (казенне містечко). Деякий час тут розміщувався центр повіту. Був найбільшим поселенням Димерської волості.

З весни 1917 — у складі УНР.

Від 1932 року — у складі Київської області. Димер був адміністративним центром району в 19321973 роках. Від 1957 року Димер — селище міського типу.[3]

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Косми і Даміана м-ка Димер XVIII ст. — Київського п. Київської сот., з 1796 р. Київського пов. і губ.; ХІХ ст. — Димерської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/dyme_001.xml

ЕкономікаРедагувати

Крім сільськогосподарських підприємств і незначних виробництв харчової промисловості в Димері працює швейна фабрика ТОВ "Ярослав"(Колишня фабрика «Промінь» (вул. Соборна, 29). Промисловість представлена декількома підприємствами з обробки металу. Також на території селища діє «Вікналенд», що спеціалізується на виробництві віконного профілю.Підприємство працює на території колишнього міжрайонного підприємства по ремонту сільськогосподарської техніки.

ІнфраструктураРедагувати

В селищі є три автозаправні станції. Діє автобусний парк, що забезпечує сполучення зі столицею та навколишніми селами. З 2000 року навколо Димера будувалася обвідна дорога, яка повинна була суттєво зменшити забрудненість та направити транзитний трафік в об'їзд селища.Наразі будівництво призупинено. КП «Димерський комбінат комунальних підприємств» надає послуги із вивозу сміття,утримання багатоквартирних будинків і централізованого водопостачання та водовідведення в багатоквартирному і приватному секторі. Впродовж 2010—2011 років компанією «Автомагістраль» оновлено покриття та зроблено тротуари на вулиці Революції, яка є найдовшою в селищі та з'єднує район з лікарнею, і в серпні 2012 повністю замінено покриття на автотрасі Київ-Овруч, що проходить через селище на ділянці від автопарку до будинку по вул Соборна(Леніна),79.2013 року також замінено покриття від цього будинку до повороту на село Козаровичі. Щонеділі організовується ринок в районі селищного ставка.

Пам'ять історіїРедагувати

На території селища, на центральній площі, у парку, на кладовищі, в околицях знаходяться братські могили. На стіні гімназії висить меморіальна табличка солдату.

До 430 річниці від першої літописної згадки територіальною громадою, за підтримки підприємців, настоятеля храму Кузьми і Дем'яна отця Богдана Токальського, на Поштовій площі Димера збудовано і відкрито 19 жовтня 2012 року «Курган пам'яті», який увіковічить всі знакові для краю події та історичні етапи розвитку селища, нагадуватиме про бойові подвиги земляків.

Соціальна сфера: медицина та освітаРедагувати

У селищі функціонує районна лікарня.

У Димері є 2 загальноосвітні навчальні заклади:[4]

  • Димерська загальноосвітня школа I—III ступенів № 1 (вул. Бударіна, 9);[5]
  • Димерська гімназія (вул. Соборна, 21).[6]

КультураРедагувати

Культурна сфера Димера представлена такими закладами:

  • Димерський будинок культури;
  • Димерська дитяча музична школа;
  • 2 бібліотеки.
  • Центр творчості «Дивосвіт»

При Димерській ДМШ функціонує ансамбль «Рідні наспіви». При будинку культури функціонує фольклорний ансамбль «Стежина» та вокально-інструментальний ансамбль («Димеряне»).

Рок-культуру в межах та поза межами селища Димер представляє, напевно, найживіший місцевий гурт під назвою «Ковтнярі», який бере свій початок ще з кінця 90-х років.

На футбольній арені Димер представляє аматорський футбольний клуб «Темп».

АрхітектураРедагувати

Офіційно пам'яток архітектури у Димері немає. Але у селищі є з десяток будівель зведених у XIX та на початку ХХ століть, які безперечно могли б вважатись пам'ятками. Це Димерська гімназія (1913), бібліотека (початок XX ст.), кілька адміністративних споруд початку XX століття, церква, що розташована у будинку початку XX століття[7].

Відомі людиРедагувати

Відомими уродженцями Димера є:

У Димері в 1679 році помер Гетьман Правобережної України Остап Гоголь.

У 19491950-ті роки у Димерській музичній школі працював український бандурист Олексій Дзюбенко.

Димерські старостиРедагувати

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
  3.  Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1957. — № 10 (30 листопада). — С. 203.
  4. Мережа закладів освіти Вишгородського району на Головне управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації
  5. Офіційний сайт Димерської ЗОШ І—ІІІ ступенів № 1
  6. Димерська гімназія[недоступне посилання з липня 2019] на www.galaktika-s.com.ua (сайт «Краяни» / український видавничий центр «Галактика С») Архівовано 27 серпень 2015 у Wayback Machine.
  7. Димер на www.ukrainaincognita.com (веб-проект «Україна Інкоґніта»
  8. Гримальська (Стратієнко) Тамара Миколаївна - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 2016-08-01. 

Джерела та літератураРедагувати