Нові Петрівці

село у Вишгородському районі Київської області

Нові́ Петрі́вці — село у Вишгородському районі Київської області. На території села розташована історична місцевість Межигір'я .

село Нові Петрівці
Novi+-petrivci gerb.jpg Novi+-petrivci prapor.jpg
Герб Прапор
Покровська церква (УПЦ КП) і меморіал воїнів ВВв у Нових Петрівцях.
Покровська церква (УПЦ КП) і меморіал воїнів ВВв у Нових Петрівцях.
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Вишгородський район
Рада/громада Новопетрівська сільська рада
Код КОАТУУ 3221886001
Основні дані
Населення 7,7 тисяч
Площа 939,0856 га (в межах населеного пункту) км²
Поштовий індекс 07354
Телефонний код +380 04596
Географічні дані
Географічні координати 50°37′23″ пн. ш. 30°26′47″ сх. д. / 50.62306° пн. ш. 30.44639° сх. д. / 50.62306; 30.44639Координати: 50°37′23″ пн. ш. 30°26′47″ сх. д. / 50.62306° пн. ш. 30.44639° сх. д. / 50.62306; 30.44639
Середня висота
над рівнем моря
168 м
Місцева влада
Адреса ради http://www.novipetrivtsi-rada.gov.ua/
Карта
Нові Петрівці. Карта розташування: Україна
Нові Петрівці
Нові Петрівці
Нові Петрівці. Карта розташування: Київська область
Нові Петрівці
Нові Петрівці
Мапа

CMNS: Нові Петрівці на Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Відповідно до книги Лаврентія Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії» час заснування села слід відносити до періоду найбільшого процвітання Межигірського монастиря. У ті часи було вирішено створити село неподалік, щоб мати робочу силу поблизу і не звертатися за селянами до навколишніх сіл. Село назване Новими Петрівцями через свою близькість до Старих Петрівець, які у ті часи в літописних згадках іменувалися Петрівцями.

Тут народився гайдамака Федір Левченко, який серед інших захопив під час Коліївщини Гостомель[1].

 
Братська могила рад.воїнів, що загинули у 1943 р.

В Нових Петрівцях існувала дерев'яна церква зведена за даними Похилевича в 1746. Церква була розібрана в кін. 19 ст. або на поч. 20. ст. і перенесена в с. Черкаська слобода. Церква складалася з трьох зрубів, центральний зруб-восьмерик був найбільшим зі зрізаними зовнішніми кутами, вівтар та бабник були однакового розміру та мали зрізані лише зовнішні кути. План такої церкви був типовим для Київщини. Подібний план побудови має Михайлівська церква в Зінькові на Поділлі. Церква мала три входи: з заходу, півночі, півдня. Над північним та південним входом центрального зрубу були потрійні вікна, характерні для візантійських потрійних вікон романського стилю. Зверху церква була обшальована поздовжніми дошками. В цій церкві знаходились старовинні ікони, перенесені сюди з Межигірського монастиря, після його спалення. Церкву описав Теодор Ернст.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 8193 особи, з яких 3882 чоловіки та 4311 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 7714 осіб.[3]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 96,18 %
російська 3,43 %
вірменська 0,17 %
білоруська 0,09 %
польська 0,03 %
болгарська 0,01 

%

ВулиціРедагувати

Вулиця Богдана Хмельницького

Вулиця Борисоглібська

Вулиця Виноградна

Вулиця Вишгородська

Вулиця Володимирська

Вулиця Григорія Чубинського

Вулиця Закарпатська

Вулиця Івана Богуна

Вулиця Івана Франка

Вулиця Ігорівська (на честь князя Ігоря Рюриковича)

Вулиця Каневська

Вулиця Київська

Вулиця Княгині Ольги

Вулиця Князя Святослава

Вулиця Козацька

Вулиця Лесі України

Вулиця Львівська

Вулиця Межигірська

Вулиця Михайла Драгоманова

Вулиця Петропавлівська

Вулиця Семена Палія

Вулиця Черкаська

Вулиця Шевченка

Вулиця Ярослава Мудрого

ЕкономікаРедагувати

  • 23 листопада 2018 року у селі відкрили завод з виробництва заморожених хлібобулочних виробів — Chanta Mount. Продукція підприємства буде йти як на внутрішній ринок так і на експорт в Євросоюз.
  • Сумарні інвестиції — 25 млн євро
  • Потужність — 80 тон на добу
  • Площа — 6000 м²

Перший камінь у фундамент нового підприємства був закладений 11 липня 2017 року. На початковому етапі сума інвестицій в проект склала 15 млн євро., а після введення в експлуатацію всіх необхідних потужностей становитиме більше 25 млн євро.

Планова потужність — 80 тонн на добу, це 5 автоматизованих ліній, штат — 300 працівників, площа — 6000 кв.м.[5]

Культурне життяРедагувати

Нові Петрівіці — село, яке має кілька культурно-історичних пам'яток. Найперше — це нещодавно реставрована громадою села Дзвінкова криниця, згадувана у поемі Тараса Шевченка «Чернець» за час його перебування в Межигірському монастирі. Сама територія Межигірського монастиря наразі недоступна пересічному громадянинові через розташування на ній урядового маєтку.

Другою особливістю села є етнографічний музей «Хутір Савки». Через свою діяльність у царині розповсюдження української культури знаний далеко за межами України. Для відвідувачів музею проводяться автентичні календарно-обрядові дійства, показ ремесел та куштування страв з печі.

Також у селі розташований Державний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році». Культурні заходи зазвичай проводяться на 9 травня з нагоди вшанування ветеранів Другої світової війни.

Столітній ювілей відзначив у жовтні 2010 року місцевий православний Свято-Покровський храм (Православна церква України).

Дзвінкова криницяРедагувати

Докладніше: Дзвінкова криниця
 
Дзвінкова криниця

«Дзвінкова криниця» — пам'ятка природи місцевого значення, відреставрована громадою села у 1998 р. до 155-річчя перебування Тараса Шевченка у Межигір'ї, про що він згадував у своїй поемі «Чернець» та на своїх малюнках. Монахи Києво-Межигірського монастиря, пізніше підірваного більшовиками, на місці джерела побудували каплицю із встановленими дзвіночками — коли вода сильним струменем вдаряла по них, то лунав мелодійний дзвін, звідки й пішла назва криниці. Сама територія Межигірського монастиря наразі недоступна пересічному громадянинові через розташування на ній урядового маєтку.

«…Іде чернець дзвонковую: У яр воду пити: Та згадує, як то тяжко: Було жити в світі…»

Т.Г.Шевченко поема «Чернець» (уривок)

Пам'ятки природиРедагувати

ПерсоналіїРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  5. Під Києвом відкрили новий хлібзавод. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 2018-11-25. Процитовано 25 листопада 2018. 

ПосиланняРедагувати