Букет Євген Васильович
Євге́н Васи́льович Бу́кет (нар. 23 жовтня 1981, Київ) — український краєзнавець, журналіст і громадський діяч.
Букет Євген Васильович | |
---|---|
Народився | 23 жовтня 1981 (42 роки) Київ |
Громадянство | Україна |
Національність | українець |
Діяльність | журналіст, краєзнавець, лідер спільноти, громадський діяч, політик, головний редактор, історик, репортер |
Галузь | регіональна історія[1], журналістика[1], новини[1] і соціальна активність[d][1] |
Відомий завдяки | Краєзнавець, журналіст, громадський діяч |
Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
Знання мов | українська і російська |
Заклад | Видавничий дім «Українська культура» |
Членство | Національна спілка журналістів України |
Титул | Почесний краєзнавець України (2016) |
Посада | головний редактор і директор |
Партія | Політична партія «Наша Україна» |
Нагороди | |
|
Головний редактор газети «Культура і життя», член правління Національної спілки краєзнавців України, член Національної Спілки журналістів України, Національної спілки письменників України (2023)[2]. Лауреат Міжнародної премії імені Олеся Гончара (2008) та Премії імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики (2018). Почесний краєзнавець України (2016).
Життєпис
ред.Народився в Києві. Шкільні роки провів на батьківщині роду, в селі Грузькому Макарівського району Київської області[3]. 1999 року закінчив місцеву школу, а у 2004-го — механіко-математичний факультет Київського університету ім. Шевченка[4].
У 2006—2007 працював кореспондентом газети «Макарівські вісті»[4].
2007—2009 — інтернет-редактор Всеукраїнського культурологічного тижневика «Слово Просвіти». 2010—2014 — заступник головного редактора цього часопису[4].
З вересня 2014 по квітень 2015 — заступник головного редактора, з травня 2015 — головний редактор газети «Культура і життя»[5].
Громадська діяльність
ред.Євген Букет — відповідальний секретар (з 2010 року), заступник голови (з 2012 року) Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, з 23 січня 2012 — член правління НСКУ, член ради Київської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (з 2008 року), заступник голови (2008—2017), голова (від 2 грудня 2017[6][неавторитетне джерело]) Київського обласного об'єднання товариства «Просвіта» ім. Шевченка[7], член контрольно-ревізійної інспекції ВУТ «Просвіта» імені Т. Шевченка (2013—2017)[8], заступник голови Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молода Просвіта» (2003—2008), почесний голова Київського обласного товариства «Молода Просвіта» (з 2008 року), член правління Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» (з 2019 року)[9][10], дійсний член Українського наукового товариства краєзнавства геральдики та фалеристики (2008—2011), член Українського геральдичного товариства (з 2009 року), Історичного клубу «Холодний Яр» (з 14.10.2018 р.[11]), старший лейтенант козацтва. Був помічником-консультантом на громадських засадах народних депутатів України Юрія Гнаткевича (у V та VI скликанні) та Тараса Юрика[12] у VIII скликанні.
З 17 грудня 2011 по 15 грудня 2012 — голова правління, з 15 грудня 2012 по 15 грудня 2013 — голова ревізійної комісії громадської організації «Вікімедіа Україна». 2011 року започаткував проведення українських Вікіекспедицій, 2013-го — ініціював фотоконкурс «Вікі любить Землю», а 2017-го — перехід газет «Культура і життя» і «Кримська світлиця» на ліцензування CC BY[13]. 12 вересня 2017 разом з Андрієм Бондаренком і Олексою Юрченком заснував Товариство редакторів української Вікіпедії. На зборах засновників обраний його головою[14].
15 серпня 2012 Центральною виборчою комісією України зареєстрований кандидатом у народні депутати України по 212 мажоритарному виборчому округу (Київ, Дарницький район) від політичної партії «Наша Україна»[15][16], у його передвиборчій програмі було визначено редагування Вікіпедії як складову навчального процесу[17][18]. За підсумками виборів посів 15 місце серед 39 претендентів, здобувши 369 голосів виборців[19].
У 2014—2018 рр. — член громадської ради при Державній архівній службі України[20]. З 2014 — член експертно-перевірної комісії та колегії Центрального державного електронного архіву України[21].
2013 року відвідав Соловецькі острови[значущість факту?]. З 2014 — є членом громадської організації «Міжнародне об'єднання „Соловецьке братство“», співавтор книжки статей учасників Соловецької прощі «Соловецька печаль України» (2016)[22].
Творчість
ред.Ще студентом почав досліджувати історію малої батьківщини[джерело?]. 2001 року побачила світ його перша краєзнавча монографія «Історія українського села Грузьке». Відтоді Євген Букет став автором понад 20 книжок з історії Макарівського району Київської області, чим здобув визнання як дослідник-краєзнавець.
Має понад 500[джерело?] публікацій у друкованих ЗМІ. Разом з Л. Голотою є упорядником публіцистичної серії "Бібліотека «Слова Просвіти».
У 2014 побачила світ книга-дослідження, яка по-новому відкриває повстання 1768 року «Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини».[23] 2016-го вийшла друком ще одна наукова розвідка про гайдамацький рух XVIII століття — «Швачка — фенікс українського духу»[24], а 2020-го чергова праця з серії історичних нарисів про Коліївщину «Семен Неживий — лицар Холодного Яру».[25] Також Є. Букет ініціював та впорядкував збірник наукових і науково-популярних статей, присвячений 250-річчю національно-визвольного повстання 1768—1770 років «Коліївщина: право на повстання» (2020).[26]
У час російського вторгнення в Україну, працюючи кореспондентом інформаційного агентства «АрміяInform», став автором історичного дослідження «30 війн із Zаклятим сусідом»[27].
Основні праці
- Букет Є.В. Історія українського села Грузьке. — Київ : «Логос», 2001. — 48 с. — ISBN 966-581-268-8.
- Букет Є.В. Історія українського села. Козичанка. — Київ : «Логос», 2003. — 100 с. — ISBN 966-581-406-0.
- Букет Є.В. Вісімдесят років діяльності «Молодої Просвіти». — Київ : Пугач О.В., 2004. — 96 с. — ISBN 966-8359-00-3.
- Букет Є.В. Історія українського села. Комарівка. — Київ : «Логос», 2004. — 88 с. — ISBN 966-581-554-7.
- Ащенко Н.В., Букет Є.В., Нетреба Д.С. та ін.; Упоряд. Букет Є.В. Нариси з історії Макарівського району: До 15-ї річниці Незалежності України. — Київ : «Логос», 2006. — 416 с. — ISBN 966-581-815-5.
- Букет Є.В., Луценко М.В. Молодіжні та дитячі громадські організації Київської області. Довідник. — Київ : «Логос», 2008. — 116 с. — ISBN 978-966-581-971-4.
- Ащенко Н.В., Букет Є.В., Нетреба Д.С. та ін. Макарівський район. 85 років. Презентаційний збірник. — Київ : «Український видавничий консорціум», 2008. — 64 с. — ISBN 978-966-8189-66-1.
- Букет Є.В. Історія українського села. Колонщина. — Вінниця : ПП «Видавництво «Теза», 2008. — 132 с. — ISBN 978-966-421-059-8.
- Букет Є.В. Буслів суд. Грузецькі оповідки. — Київ : Пугач О.В., 2009. — 48 с. — ISBN 978-966-8359-09-5.
- Букет Є. В. та ін. Наше прізвище Букет. — Київ : Пугач О.В., 2010. — 160 с. — ISBN 978-966-8359-08-8.
- Букет Є.В., Кулаковський В.М., Міщенко Л.А. та ін.; Упоряд. Букет Є.В. Нариси з історії Ясногородки. — Біла Церква : Вид. О.В. Пшонківський, 2010. — 304 с. — ISBN 978-966-2083-83-5.
- Міста і села України. Київщина / історико-краєзнавчі нариси. - Том 2. — Київ : «Український видавничий консорціум», 2011. — 448 с. — ISBN 978-966-1641-31-9.
- Букет Є.В., Перерва В.С. Люди, які несли віру. Літопис православного життя села Грузького. — Київ : Пугач О.В., 2011. — 80 с. — ISBN 978-966-8359-14-9.
- Букет Є.В., Гальчак С.Д., Дмитрук В.І., Маньковська Р.В. Джерела духовності: Науково-краєзнавчі експедиції Національної спілки краєзнавців України 2009-2013 рр. Документи та матеріали. — Вінниця : ПП Балюк І.Б, 2014. — 340 с. — ISBN 978-617-530-064-0.
- Савченко Г. П., Букет Є. В., Синявський Я. О. Київська область. Живий у пам'яті поколінь // Україна Тараса Шевченка: іст.-краєзнав. нариси / упоряд.: Р. В. Маньковська, В. М. Мельниченко; передм. О. П. Реєнта; голова ред. ради Л. М. Новохатько; голов. ред. О. П. Реєнт; худож.-оформлювач О. М. Іванова; М-во культури України, Нац. спілка краєзнавців України. — Харків: Фоліо, 2014. — С. 182—213, 574. ISBN 978-966-03-6759-3
- Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
- Букет Євген. Нариси з історії Київської «Просвіти». — К.: ВЦ «Просвіта», 2014. — 112 с. — ISBN 978-617-7201-05-1
- Букет Є.В. Швачка — фенікс українського духу. — Київ : «Український пріоритет», 2016. — 360 с. — ISBN 978-617-7398-15-7.
- Національна спілка краєзнавців України в інформаційному просторі. До 90-річчя журналу «Краєзнавство» / [відп. ред. О. П. Реєнт; упоряд.: Є. В. Букет, В. І. Дмитрук, Р. В. Маньковська, В. І. Милько]. — К.: НСКУ, 2017. — 183 с. — ISBN 978-617-7009-52-7.
- Мар'янівка / за заг. ред. Є. В. Букета; Є. В. Букет, П. Л. Машовець, Г. Г. Оніщук. — Житомир: ФОП Євенок О. О., 2017. — 132 с., іл. — (Історія укр. села). — ISBN 978-617-7483-80-8
- «Дивлюся на небо та й думку гадаю» в перекладах мовами світу [Архівовано 16 жовтня 2021 у Wayback Machine.] / Упорядники Є. В. Букет, О. Є. Петренко. — Житомир: ФОП Євенок О. О., 2017. — 112 с. — (Бібліотека газети «Культура і життя»). — ISBN 978-617-7607-13-6
- Вільне (Вульшка): краєзнавчий вимір крізь віки [Текст] / Євген Букет, Віталій Коцур, Леся Коцур. — Переяслав-Хмельницький: Домбровська Я. М., 2018. — 187 с. : фот. — (Історія українського села). — Бібліогр. в зносках. — ISBN 978-617-7747-00-9
- Літопис Національної спілки краєзнавців України: 2008—2018 рр. До 10-річчя надання Спілці краєзнавців статусу національної / Нац. спілка краєзнавців України; за заг. ред. О. П. Реєнта; упоряд.: Є. В. Букет, В. І. Дмитрук, Р. В. Маньковська, В. І. Милько. — К.: НСКУ, 2018. — 500 с. — ISBN 978-617-7399-26-0[28]
- Коліївщина: право на повстання: збірник наукових і науково-популярних статей, присвячений 250-літтю національно-визвольного повстання 1768—1770 років / упоряд. Є. В. Букет; Наук.-досл. ін-т козацтва ім. С. Бандери, НАЦ «УСДД», Іст. клуб «Холодний Яр». — К.: видавець Мельник М. Ю., 2020. — 344 с. — ISBN 978-617-7838-05-9
- Олександр Давидчук. Від Афгану до «Айдару»… / упоряд. Є. В. Букет, В. А. Гедз. — К.: Видавничий дім «Українська культура», 2020. — 32 с. — ISBN 978-966-97958-1-6
- Букет Є.В. Семен Неживий — лицар Холодного Яру. — Київ : «Українська культура», 2020. — 416 с. — ISBN 978-966-97958-0-9.
- Букет Є.В. Фастів козацький і гайдамацький. — Київ : Видавництво Марка Мельника, 2021. — 504 с. — ISBN 978-617-7838-21-9.
- 30 війн із Zаклятим сусідом / авт. кол.: Є. В. Букет, Т. П. Мороз, В. І. Саранцев (кер. проєкту) та ін. — К., 2022. — 64 с. : іл. (укр. і англ. мовами).
Нагороди
ред.- Молодіжна премія голови Київської облдержадміністрації (2004)
- Міжнародна премія імені Олеся Гончара (2008)
- Медаль Олександра Довженка (2016)[29][30]
- Почесний краєзнавець України (2016)
- Відзнака «За подвижництво в культурі» Українського фонду культури (2017)
- Міжнародна літературно-мистецька премія імені Пантелеймона Куліша (2018)[31]
- Літературно-мистецька премія імені Володимира Косовського (2018)[32]
- Премія імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики (2018)[33]
- Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня (2019)
- Премія імені Якова Гальчевського в номінації «За публіцистичну діяльність» (2021)[34]
- Лауреат відзнаки «Вікімеч» імені Олега «Raider» Ковалишина — «за внесок у майбутню Перемогу України в інформаційній війні» (2021)[35]
- Літературна премія імені Юрія Горліса-Горського (2021)[36]
- Медаль «Івана Мазепи» — за значну творчу діяльність на благо України (2021)[37]
- Медаль святого Архістратига Михаїла — «за заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою та за жертовність і любов до України» (2024)[38]
Примітки
ред.- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Відбулося чергове засідання секретаріату НСПУ. – 2023. – 28 жовтня
- ↑ Букет Є.В. Історія українського села. Козичанка. — Київ : «Логос», 2003. — С. 100.
- ↑ а б в Євген Васильович Букет: біобібліографічний покажчик / Нац. іст. б-ка України ; Київ. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України, відп. ред. І. Б. Гирич; упоряд.: Т. А. Приліпко, С. І. Смілянець. — Київ : Мельник М. Ю., 2022. — С. 14 — 21. — (Краєзнавці Київщини; кн. 2).
- ↑ "Культура і життя", №21-22 за 2015 рік. issuu.com. Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 22 травня 2015.
- ↑ Сьогодні у Веприку на Фастівщині, в Музеї Кирила Григоровича Стеценка відбулася звітно-виборна конференція Київського обласного об'єднання "Просвіта" імені Тараса Шевченка. Facebook. Просвіта Київщини. 2 грудня 2017. Процитовано 7 листопада 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Обрано нове керівництво «Просвіти» Київщини. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Новообрані керівні органи ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 18 грудня 2021.
- ↑ Злагоджена професійна команда: 20 років роботи фонду «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
- ↑ Благодійність починається з небайдужості. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
- ↑ Свято Покрови в Холодному Яру. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 13 вересня 2021.
- ↑ Народний депутат України VIII скликання Юрик Тарас Зіновійович. gapp.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 22 травня 2015.
- ↑ Національне газетно-журнальне видавництво переходить на вільну ліцензію. Архів оригіналу за 23 листопада 2017. Процитовано 26 квітня 2017.
- ↑ Офіційна сторінка Товариства редакторів української Вікіпедії[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 16 серпня 2012.
- ↑ Насправді " Голова “Вікімедіа Україна” йде на вибори[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Програма кандидата[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- ↑ Рефераты в школах предлагают заменить редактированием «Википедии» (рос.). Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 2 листопада 2012.
- ↑ Результати волевиявлення громадян по 212 мажоритарному виборчому округу. Архів оригіналу за 9 січня 2015. Процитовано 18 червня 2013.
- ↑ Склад Громадської ради при Державній архівній службі України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 вересня 2021. Процитовано 13 вересня 2021.
- ↑ Склад членів експертно–перевірної комісії Центрального державного електронного архіву України. Центральний державний електронний архів України. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 12 червня 2014.
- ↑ Лук'янчук Г. Соловецька печаль України. Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 6 травня 2017.
- ↑ Тетяна Череп-Пероганич (2 липня 2014). «Гайдамаки — це „Правий Сектор“ XVIII століття». Євген Букет про нову книгу і не тільки…. Книгобачення. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 2 липня 2014.
- ↑ «Головна мета ворогів — зламати віру козацької нації». Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 8 жовтня 2016.
- ↑ У друк вийде книга, яка розповість про таємниці отамана Холодного Яру Семена Неживого. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 21 грудня 2020.
- ↑ Коліївщина: право на повстання і національна пам'ять. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 21 грудня 2020.
- ↑ Здоровило Тарас. Знаннями добре ворога бити // Україна молода. — 2023. — 8 лютого. — № 6 (5918). — С. 2.
- ↑ Вийшло друком інформаційно-довідкове видання «Літопис Національної спілки краєзнавців України 2008—2018 рр.». Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ В Україні заснували міжнародну нагороду - медаль Олександра Довженка. Укрінформ. 31 жовтня 2016. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 30 травня 2021.
- ↑ В Україні заснували міжнародну медаль "Олександра Довженка". Еспресо TV. 2 листопада 2016. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 30 травня 2021.
- ↑ Ігор Павлюк (23 грудня 2017). Названо лауреатів міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2018 рік. Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 5 січня 2018.
- ↑ Відзначено лауреатів премії ім. В. Косовського // Наш городок. — 2018. — 2 серпня. — № 31 (790). — С. 12.
- ↑ Лауреатом Премії імені В. Чорновола став автор «Кримської світлиці». Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2018.
- ↑ Названі лавреати премії ім. Якова Гальчевського за 2021 рік. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
- ↑ У Києві вручили першу українську відзнаку для редакторів Вікіпедії. MediaSapiens. 7 червня 2021. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
- ↑ Макарівські вісті, № 41 (11200), 22 жовтня 2021, — с. 5 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Євген Букет і Надія Бойко нагороджені міжнародною патріотичною медаллю Івана Мазепи [Архівовано 9 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Українська літературна газета. — 5.11.2021
- ↑ Церковна відзнака Євгенові Букету — журналістові, просвітянину, доброчинцю
Джерела
ред.- Євген Васильович Букет: біобібліографічний покажчик / Нац. іст. б-ка України ; Київ. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України, відп. ред. І. Б. Гирич; упоряд.: Т. А. Приліпко, С. І. Смілянець. — Київ : Мельник М. Ю., 2022. — 288 с. — (Краєзнавці Київщини; кн. 2).
Посилання
ред.- Євген Букет — краєзнавець, журналіст, письменник [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- Євген Букет: Як українці московитів били — 30 війн із Zаклятим сусідом / Презентація видання на гутірці фестивалю «Холодний Яр» // ВІДЕО
- Право народу на повстання: поступ в Україні та приклади у світі — Євген Букет / VIII Бандерівські читання // ВІДЕО
- Родинний герб на сайті Українського Геральдичного Товариства [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Як здобути гармонію [Архівовано 25 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- Презентація в екзилі [Архівовано 31 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Публікації Євгена Букета на Академії [Архівовано 9 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Праці Євгена Букета в електронній бібліотеці «Чтиво» [Архівовано 18 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Книжки Євгена Букета в каталозі НБУВ [Архівовано 6 квітня 2022 у Wayback Machine.]