Премія імені Якова Гальчевського

Премія імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» — щорічна загальнодержавна премія, що присуджується в декількох номінаціях. Носить ім'я отамана Якова Гальчевського (повстанське псевдо — «Орел», «Орлик», «Войнаровський») — полковника армії УНР, останнього командувача повстанських сил Правобережної України у 1922 році.

ІсторіяРедагувати

Премія імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» була заснована 1995 року за ініціативою письменника, журналіста і громадського діяча Богдана Теленька Хмельницькою обласною організацією Української Республіканської партії та редколегією її тодішньої газети «Час». Напередодні Дня Соборності 1995 року вони визначили перших лауреатів премії. Ними стали стали Левко Лук'яненко та Іван Коляска.

До 2002 року функції оргкомітету премії виконували Хмельницька обласна організація Української Республіканської партії спільно з журналістами газети «Час», а беззмінним її головою був Богдан Теленько. До того часу премія була регіональною, а всеукраїнська номінація «політик» присуджувалася тільки активістам УРП. Потім шефство над Премією взяло культурологічне Товариство Якова Гальчевського, засноване ініціатором вручення Премії, Богданом Теленьком. З 2003-го Премія імені Якова Гальчевського має статус загальнонаціональної. На 2015 рік число лауреатів премії сягає понад сотню осіб. Серед них — літератори, науковці, політики, громадські діячі, журналісти, видавці, представники влади, митці.

Визначення лауреатів та врученняРедагувати

Рішення щодо присудження Премії виноситься шляхом рейтингового опитування лауреатів попередніх років, які згідно з положенням про премію можуть перемагати у ній лише один раз. Переможці оголошуються напередодні Дня Соборности України громадським комітетом премії. За традицією вшанування лауреатів премії тривають до Дня Незалежності України.

НомінаціїРедагувати

  • «Політик»;
  • «За відродження традицій національного меценатства»;
  • «За науково-дослідницьку діяльність»;
  • «За літературно-публіцистичну діяльність»;
  • «За популяризацію української книжки»;
  • «Громадський діяч»;
  • «За відстоювання геополітичних інтересів України»;
  • «За видавничу діяльність».

ЛауреатиРедагувати

1996 рікРедагувати

1997 рікРедагувати

1998 рікРедагувати

1999 рікРедагувати

2000 рікРедагувати

2001 рікРедагувати

2002 рікРедагувати

Премія не присуджувалась.

2003 рікРедагувати

Відомості відсутні.

2004 рікРедагувати

2005 рікРедагувати

2006 рікРедагувати

Відомості відсутні.

2007 рікРедагувати

2008 рікРедагувати

Відомості відсутні.

2009 рікРедагувати

Відомості відсутні.

2010 рікРедагувати

2011 рікРедагувати

2012 рікРедагувати

2013 рікРедагувати

2014 рікРедагувати

2015 рікРедагувати

2016 рік[1]Редагувати

2017 рік[2]Редагувати

2018 рік[3]Редагувати

2019 рік[4]Редагувати

2020 рік[5]Редагувати

  • Богдан Червак — голова Організації українських націоналістів;
  • Павло Ґрод — президент Світового конгресу українців;
  • Вадим Вітковський — письменник;
  • Микола Рябий — письменник;
  • Олександр Астаф'єв — доктор філологічних наук, професор КНУ імені Т. Г. Шевченка, письменник;
  • Ярослав Савчин — письменник, перекладач, художник, журналіст;
  • Тарас Ткаченко — режисер;
  • Василь Овсієнко — публіцист, політик;
  • Андрій Мацейко — журналіст;
  • Віктор Адамський — історик;
  • Руслан Андрійко — голова ГО «Голосіївська криївка»;
  • Віталій Кривий — голова ГО «Кипоровий яр»;
  • Сергій Гребінь — підприємець;
  • Василь Теремко — директор "Видавничого центру «Академія»;
  • Сергій Висоцький — голова Білоруської партії свободи, координатор «Міжнародного комітету допомоги Україні».

2021 рік[6]Редагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати