Хмара Степан Ількович

український політик, правозахисник, радянський політв'язень, народний депутат України І, II та IV скликань, Герой України
(Перенаправлено з Степан Хмара)

Степа́н І́лькович Хма́ра (нар. 12 жовтня 1937, с. Боб'ятин, Сокальський повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка, нині Червоноградський район, Львівська область, Україна) — борець за незалежність України у XX столітті, український політик, правозахисник, лікар, дисидент в період перебудови, довголітній політв'язень радянських концтаборів, народний депутат України І, II та IV скликань.

Степан Ількович Хмара
Народився 12 жовтня 1937(1937-10-12) (85 років)
село Боб'ятин,
Сокальський повіт,
Львівське воєводство,
Польська Республіка,нині
Червоноградський район, Львівська область, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність народний депутат України
Alma mater Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Членство Верховна Рада України IV скликання
Посада народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Партія НРУ, УРП, УКРП, ВО «Б», УНП
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Свободи — 2008
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Україна Народний депутат України
1-го скликання
НРУ 15 травня 1990 12 травня 1994
2-го скликання
УКРП 12 травня 1994 12 травня 1998
4-го скликання
ВО «Б» 14 травня 2002 25 травня 2006

Герой України (2006). Кавалер ордена Свободи (2008) та князя Ярослава Мудрого V ступеня (2007). Голова Всеукраїнського комітету захисту політв'язнів (від 2001). Почесний громадянин Тернополя (1991). Почесний член громадської організації «Українське юридичне товариство».

Життєпис Редагувати

Народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб'ятин (де-факто — Сокальський повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка, нині Червоноградський район Львівської області, Україна) в селянській родині.

Освіта вища, у 1964 році закінчив Львівський державний медичний інститут, лікар-стоматолог.

Дисиденство Редагувати

З 1964 року — лікар-стоматолог у смт Гірник Червоноградської міської ради Львівської області. Бере участь у дисидентському русі. Розповсюджує самвидав та іншу заборонену літературу. У 1960-х роках вперше в Україні переклав працю Сахарова «Роздуми про мир, інтелектуальну свободу та прогрес». Після масових арештів опозиційної української інтелігенції, вслід за ув'язненим В'ячеславом Чорноволом, продовжує видавати підпільно «Український вісник». У 1974 році з 35 років в рамках забороного в СРСР «Українського вісника» виходять його праці «Етноцид українців у СРСР» та «Генеральний погром», які перевидавалися багатьма європейськими мовами. У 1975-му році Хмару вперше затримали, але незабаром відпустили на свободу через відсутність доказів по факту злочину та причетності до антирадянської пропаганди. Справу було закрито, а Степан був випущений на свободу. Докази його «української націоналістичної діяльності» були зібрані лише до 1980 року, саме тоді за політичну та правозахисну діяльність у 1980 році був заарештований КДБ, звинувачений за статтею «антирадянська пропаганда» та засуджений до 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував у таборах для політв'язнів № 35, 36 на Уралі. За нескорену позицію, не припинивши дисидентську діяльність, не зламавшись та не зрадивши своїх ідей і там, у таборах відсидів 306 діб карцеру. Тоді як мало кому вдавалося пробути в карцері навіть тиждень, щоб вийти звідти при здоровому глузді і не відмовившись від своїх ідей. Також неодноразово або, як пізніше розповів сам Степан Ількович, практично постійно він влаштовував голодування в ім'я несправедливо переслідуваного українського народу.

У 1987 році Степан Хмара вийшов на свободу у віці 50 років та повернувся в Україну, де став одним із керівників Української гельсінської спілки, що виступала в ролі політичної опозиції комуністичному режиму, а опісля її перетворення на Республіканську партію з квітня 1990 р. — заступником голови партії. У тому ж році на виборах до Верховної Ради у 1990 був обраний народним депутатом українського парламенту, набравши 63.61 % голосів по Індустріальному виборчому округу № 261 Львівської області.

4 жовтня 1989 року у Львові створено міський страйковий комітет, до якого увійшли представники понад 50 заводських страйкомів і страйкомів закладів та установ і громадських організацій. Головою обрано Віктора Фурманова, заступником Степана Хмару.

У листопаді 1990 року був взятий під варту за звинуваченням в нападі на співробітника правоохоронних органів. Це справа отримала широкий суспільний резонанс, ставши відомою як «справа Хмари». Випущений на свободу лише в квітні 1991. Продовжує його діяльність і підпільно випускає заборонений владою «Український вісник».

Політична діяльність Редагувати

З відновлення незалежності України Степан Хмара ще двічі обирався народним депутатом. Продовжував вести боротьбу за безневинно засуджених українців і політичних в'язнів.

У травні 1992 року на III з'їзді УРП вийшов з партії через незгоду з її політикою. У червні 1992 року на конференції радикального крила УРП, яка стала Установчим з'їздом Української консервативної республіканської партії (УКРП), обраний головою партії. Голова УКРП з червня 1992 року по грудень 2001 року.

Народний депутат України 1-го скликання з березня 1990 року до квітня 1994 року від Індустріального виборчого округу № 261 Львівської області. Входив до Народної Ради.

Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 року до квітня 1998 року Львівської області, висунутий виборцями. На час виборів: член Комісії ВРУ з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин, член УКРП. Член Комітету з питань оборони і державної безпеки.

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 року до квітня 2006 року від Блоку Юлії Тимошенко, № 10 в списку. На час виборів: пенсіонер, член ВО «Батьківщина». Член фракції БЮТ (травень 2002 — березень 2005), член фракції УНП (з березня 2005). Голова підкомітету з питань законодавства про статус народного депутата України Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України (з червня 2002), член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (з червня 2002).

Активний учасник Помаранчевої революції 2004 року, підтримуючи Віктора Ющенка.

16 березня 2005 року вийшов з фракції «Батьківщина». У парламентських виборах 26 березня 2006 року брав участь за списком Українського народного блоку Костенка і Плюща, № 13 в списку[4]. Вибори блок програв.

30 жовтня 2015 Степан Хмара оголосив голодування на підтримку політв'язнів. Ось що заявляв Степан Хмара перед голодуванням[5]:

"Я голодував у своєму житті десятки разів, у 1991 році - більше місяця, а в Пермських концтаборах радянського режиму - майже постійно, всі вісім років. Всі ці голодування не були для мене проблемою, тому що я знав: це чужа держава, і комуністичний нелюдський режим змушує мене йти на ці акції непокори, а морально я почувався чудово, на висоті. Завтра, 30 жовтня, я теж буду голодувати разом з політв'язнями Лук'янівського СІЗО, і це голодування буде, мабуть, найважчим в моєму житті, важким морально. Тому що ніколи, навіть у страшному сні, не міг я собі уявити, що в моїй Незалежній Україні, у 21 столітті, будуть сотні політв'язнів, патріотів і героїв війни!"

5 грудня 2019 року, з трибуни Верховної Ради України, назвав чинну владу «шпаною ліквідаторів»[6], якій чужі поняття патріотизму, сумління та віри і закликав українців зібратись під парламентом і викинути геть цю владу[7]:

«Їх нічого не пов'язує з Україною. Перекоти-поле, яке не має коренів, у них лише гроші, тому вони брешуть, брешуть і ще раз брешуть. Давайте не допустимо, вся наша українська аудиторія. Як тільки вони спробують проголосувати в другому читанні, ми повинні всі українці, хто має совість і відповідальність, прийти сюди і просто ось цю падаль, покидьків викинути. Бо аргументів вони не знають, переконувати це приниження, і даремна трата часу[8]

Громадянська позиція Редагувати

Степан Хмара виступав з різкою критикою всіх президентів України, від Леоніда Кравчука до Петра Порошенка. Одним із найбільш ємних і яскравих виступів, що критикують сучасну владу, став виступ Хмари на Майдані Незалежності в Києві саме в розпалі проведення антитерористичної операції. Сильніше за всіх критикував Петра Порошенка.

28 липня 2022 Хмара разом із Дмитром Ярошем, Віталієм Кличком та іншими 129 громадськими та політичними діячами написав відкритий лист президенту України Володимиру Зеленському з закликом повернути Геннадію Корбану українське громадянство[9].

Особисте життя Редагувати

У шлюбі вдруге. Перша дружина Галина (пом. 2000). Друга дружина Роксолана Хмара, син Тарас (нар. 2002)[10].

Від першого шлюбу двоє дітей: син Роман (нар. 1967), донька Соломія (нар. 1973)[11] і п'ятеро онуків: Ярина (нар. 1993), Моряна (нар. 1995), Софія і Дарина (нар. 2005), Катерина (нар. 2011)[10].

Нагороди Редагувати

Примітки Редагувати

  1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  4. Постанова Центральної виборчої комісії від 29 грудня 2005 року № 314 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Українського Народного Блоку Костенка і Плюща»
  5. Степан Хмара - лікар, дисидент, Герой України, громадський діяч. heroes.profi-forex.org. Процитовано 29 серпня 2022. 
  6. Степан Хмара: «На цю шпану ліквідаторів, яка прийшла до влади, чекає трибунал»
  7. Степан Хмара звернувся до народних депутатів
  8. Степан Хмара з трибуни Верховної Ради закликав гнати "шпану ліквідаторів"
  9. “Громадянство Корбану!”. Відкритий лист президенту. Українська правда (укр.). Процитовано 29 серпня 2022. 
  10. а б Оксана Перевозна, Ольга Москалюк (10 грудня 2013). «Треба, щоб час ішов, а людей не меншало. Щодня — сто тисяч». gazeta.ua. Gazeta.ua. Процитовано 10 березня 2021. 
  11. Вісник репресій в Україні. Випуск 1 / редактор-упорядник Надія Світлична. — Нью-Йорк : Закордонне представництво Гельсінської групи, 1981. — С. 5—6.
  12. Указ Президента України № 704/2006 від 19 серпня 2006 року «Про присвоєння С. Хмарі звання Герой України».
  13. Указ Президента України № 1076/2008 від 25 листопада 2008 року «Про нагородження С. Хмари орденом Свободи»
  14. Указ Президента України № 961/2007 від 11 жовтня 2007 року «Про нагородження С. Хмари орденом князя Ярослава Мудрого».

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати