Кам'янець-Подільський

місто в Україні

Ка́м'яне́ць-Поді́льський (колишні назви — Кам'янець, у 1795—1944 роках — Кам'янець-Подільськ) — місто в Хмельницькій області, на заході України, центр Кам'янець-Подільської міської об'єднаної територіальної громади і Кам'янець-Подільського району, на річці Смотрич.

Кам'янець-Подільський
Kamyanets-Podilskyi COA.png Kamjantec-Podilsky flag.svg
Герб Кам'янця-Подільського Прапор Кам'янця-Подільського
Zamek w Kamieńcu Podolskim 2019.jpg
Банк комерційний P1280393 вул. Зарванська, 3.jpg
Kamieniec Podolski. Cerkiew św. Trojcy (oo. bazylianow).jpg
Житловий будинок в Кам'янець-Подільському.jpg
P1280252 вул. П'ятницька, 11.jpg
-DJI 0351-Edit Panorama1.jpg
Зверху донизу: Вид на Кам'янець-Подільську фортецю, Кам'янець-Подільський коледж культури і мистецтв, Храм Пресвятої Трійці, історичні будинки на площі Польський ринок, Художній музей по вулиці П'ятницька, панорама Старого міста.
Основні дані
Інша назва Квітка на камені
Країна Україна Україна
Регіон Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Kamjantec-Podilsky flag.svg Кам'янець-Подільська міська громада
Код КАТОТТГ UA68020110010097898
Засноване кінець 12 століття — початок 13 століття
Перша згадка 1374
Магдебурзьке право 1374
Статус міста з 1374 року
Населення 97 970 (01.01.2021)
 - повне 97 970 (01.01.2021)
Агломерація 118 000 осіб (2001)[1]
Площа 27,871 км²
Густота населення 3 649,96 осіб/км²
Поштові індекси 32300—32315
Телефонний код +380-3849
Координати 48°40′50″ пн. ш. 26°34′50″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 164 м
Водойма річка Смотрич
Назва мешканців кам'яне́ць-поді́лець, кам'я́нець-поділча́нка, кам'не́ць-поді́льці; кам'янча́нин, кам'янча́нка, кам'янча́ни
День міста Останні вихідні травня
Відстань
Найближча залізнична станція Кам'янець-Подільський
До обл./респ. центру
 - залізницею 106 км
 - автошляхами 102 км
Міська влада
Адреса 32300, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський, Майдан Відродження, 1
Вебсторінка Кам'янець-Подільська міська рада
Міський голова Михайло Посітко (ВО Свобода)

CMNS: Кам'янець-Подільський у Вікісховищі

Карта
Кам'янець-Подільський. Карта розташування: Україна
Кам'янець-Подільський
Кам'янець-Подільський
Кам'янець-Подільський. Карта розташування: Хмельницька область
Кам'янець-Подільський
Кам'янець-Подільський

Місто магдебурзького права, один з головних центрів історичного регіону Поділля. Королівське місто в складі Речі Посполитої, історично головна адміністративно-територіальна одиниця Західного Поділля, з 22 березня 1919 по листопад 1920 — столиця УНР, колишній обласний центр Кам'янець-Подільської області (19211954), з перервами місто було центром: князівства, воєводства, намісництва, губернії, округу, області, району. Центр римо-католицької церкви Кам'янець-Подільської дієцезії (1378) і Кам'янець-Подільської єпархії греко-католицької церкви (2015). Місто вважають значним українським фестивальним осередком на Західній Україні та столицею українського повітроплавання. Входить до всеукраїнської Асоціації міст. Має свій герб та прапор.

Розташоване на півдні області, на Подільській височині, на залізничній лінії Ярмолинці — Ларга зі станцією «Кам'янець-Подільський».

Розвинута машинобудівна (приладобудівний, кабельний, автоагрегатний та інші заводи), харчова, легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів, туризм. Діють 10 вишів, у тому числі 2 університети — національний ім. Огієнка та державний аграрно-технічний.

Також у Кам'янці-Подільському знаходяться численні історико-архітектурні пам'ятки — Національний історико-архітектурний заповідник, Історичний музей-заповідник, Фортеця (XIV—XVI століття, перебудована у XVII—XVIII столітті), Петропавлівський кафедральний костел (XVI століття), дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (XVIII століття) тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто Кам'янець-Подільський внесено до списку історичних населених місць України.

ЕтимологіяРедагувати

 
Історичний герб Кам'янця

Назва міста походить від слова «камінь» або «кам'яний», що пов'язано зі кам'яним характером ґрунту місцевості, вона також містить і другу частину, яка показує історичну місцевість розташування міста — Поділля. Таке явище поширене на цій території, наприклад, є такі міста з позначенням місцевості, як Могилів-Подільський, Скала-Подільська, Мельниця-Подільська, Подільськ.

До слова, у давнину є багато згадок про поселення, наприклад, у Київському та Галицько-Волинському літописах Кам'янець згадується 13 разів. Проте у Волинській землі і Галицькій землі та згодом у Галицько-Волинському князівстві тоді було декілька міст зі назвами Кам'янець — Кам'янець-Волинський (зараз у складі селища Миропіль), Кам'янець-Литовський (нині — місто Кам'янець, Берестейської області Білорусі), Кам'янець-Каширський (нині — місто Камінь-Каширський)[2].

Назва міста іншими мовами:

Мова Переклад Мова Переклад
  Англійською Kamianets-Podilskyi   Румунською Camenița
  Польською Kamieniec Podolski   Білоруською Камянец-Падольскі
  Литовською Kamenecas-Podolės   Італійською Kamjanec-Podilskyj
  Івритською קאַמענעץ־פּאָדאָלסק / קאַמעניץ   Вірменською Կամիանեց-Պոդոլսկի

ІсторіяРедагувати

За археологічними джерелами, виникнення Кам'янця датується кінцем XII століття — початком XIII століття [3]. Саме цій версії віддають перевагу сучасні дослідники з-поміж чотирьох гіпотез про заснування Кам'янця-Подільського.

У давнину та СередньовіччяРедагувати

Місто було у складі Київської Русі, територія сучасного міста у XII—XIII столітті входила до складу Пониззя, або ще інша назва Галицьке Пониззя, історична частина Карпато-Дністровських земель. В кінці ХІ — на початку ХІІ століття територія міста відносилась до Теребовлянського князівства, пізніше, в середині ХІІ століття, стає складовою Галицького князівства, яке в свою чергу стало частиною великої Галицько-Волинської держави — Руського королівства.

Перша згадка про місто у вірменських джерелах датується 1062 роком і говорить про Кам'янець як про вірменську торгову станцію.

У XIIIXIV століття відносилось до Галицько-Волинського князівства, потім його захопили монголо-татари.

У першій половині XIV століття Кам'янець став центром Подільського князівства на чолі з князями Коріятовичами.

За часів князювання Коріятовичів в Поділлі, сюди почав проникати католицизм. Так, 1370 у Кам'янці почав функціонувати домініканський чернечий орден, був заснований монастир, а незабаром і францисканці заснували в місті свій монастир. Римський Папа 1378 року видав князю Олександру Коріятовичу буллу на заснування в місті католицької єпископії.

 
Місто на карті Вацлава Ґродецького, 1571 рік
 
Французька карта Старого міста та фортеці 1691 року

Від 1362 року — у складі Литовсько-Руської держави, зміцнюючись як адміністративний осередок Поділля. У 1430 році Кам'янець захопили польські війська, а 1434 року перемогою Польщі закінчилася війна між польськими і литовськими феодалами за подільські землі, з 1463 року — центр Подільського воєводства. Відтоді Кам'янець отримав статус королівського міста, був перетворений у досконалу і тривалий час неприступну для ворогів фортецю. 5 травня 1440 року польський шляхтич Пйотр Поляк видав у Кам'янці-Подільському 2 документи, які підписав як подільський староста.[4]

Князь Дмитро Вишневецький разом з Альбрехтом Лаським вербували в місті військо для походу в Молдавію проти господаря Якова Василакі Геракліда (Деспота).[5].

У середньовіччя Кам'янець був ремеслово-торговельним центром, за своїм розвитком не поступався таким містам, як Львів і Київ. Розвиткові ремесел і торгівлі неабияк сприяло надання місту Магдебурзького права (1374) і вигідне розташування на перехресті торговельних шляхів.

23 січня 1510 р. місто стало місцем укладання «Кам'янець-Подільської Мирної угоди» між польським королем Сигізмунтом І та молдавським господарем Богданом III через заступництво угорського короля Владислава II[6][7][8][9].

 
Мапа Поділля, 1648

25 лютого 1609 року король Сигізмунд III підтверджує та повторює грамоту Сигізмунда Августа, видану 15 березня 1553 року в Кракові, згідно з якою мешканці міста Кам'янця Подільської землі римськокатолицького, грецького та вірменського обрядів звільняються від сплати мит."Wolny od myta skarbowego".[10].

Через постійну татаро-турецьку загрозу з початку XVII століття місто називали "Bramę do Polski" та "urbs antemurale christianitatis", що переводиться приблизно як: оплот християнства.

1672 року місто захопила Османська імперія (ця подія за деякими джерелами вплинула на смерть польського короля Яна II Казимира). У цей час воно стало центром Кам'янецького (чи Подільського) еялету (тур. краю), а з 1681 до 1699 — центром новоствореної Кам'янецької митрополії (у складі Константинопольського патріархату).[11] З 1699 року згідно з умовами Карловецької мирної угоди разом із більшою частиною Поділля було знову увійшло до складу Польщі. Марцін Казімеж Контський був призначений королем головою комісії, яка мала забирати в турків Кам'янець-Подільський.

У 1700 році в місті була відкрита перша аптека, що розташовувалась при єзуїтському колегіумі.

1757 році Кам'янець-Подільський став відомим як центр запеклого конфлікту, який тоді вирував між євреями-талмудистами та франкістами. Місто було резиденцією єпископа Миколая Дембовського, який став на бік франкістів. 17 жовтня у місті відбувся єпископський суд, який за результатами диспуту визнав перемогу франкістів. Суд постановив публічно спалити Талмуд, як шкідливу книгу, на міському базарі.

У 1761 році завдяки коштам, які отримали на підставі ухвали воєводства, замість палісадів за сприяння львівського старости Йоахіма Потоцького звели мури.[12]

У 1771 і 1774 роках Кам'янець сильно постраждав від пожеж, в результаті яких було знищено майже половину забудови міста.

Під час вільних виборів у Речі Посполитій Кам’янець-Подільський, як одне з найвпливовіших міст держави, мав виборчі права поряд із такими містами як: Варшава, Краків, Познань, Гданськ, Львів, Вільнюс, Люблін, Торунь та Ельблонг.

Кам'янець у Новий часРедагувати

 
Кам'янець на мапі Йоганна Франца Йозефа фон Райлі, 1789 рік
 
Кам'янець-Подільський. Літографія Наполеона Орди між 1862 та 1876 роками

1793 року, після другого поділу Польщі, Кам'янець разом з усією правобережною Україною відійшов до Російської імперії.

Впродовж 17931797 років — центр Подільського намісництва, від 1797 року (аж до 1917 року) — Подільської губернії. Під час франко-російської війни тут було сформовано 4-й козацький полк[13].

У 1798 році польський шляхтич Антоній Жмійовський заснував у місті театр. Це був один із найстаріших польських театрів.

1846 року місто відвідав видатний український поет Тарас Шевченко. У 1850-х роках у місцевій духовній семінарії навчались видатні представники української літератури Степан Руданський та Анатолій Свидницький.

Влітку 1862 року в місті сталася велика пожежа, яка знищила близько 40 будинків, у тому числі всю праву сторону вулиці Поштова.

У 1867 році російська влада ліквідувала Кам'янець-Подільську римо-католицьку дієцезію.

Із завершенням у 1874 році будівництва Новопланівського мосту розпочався розвиток Нового міста, де були зосередженні державні та міські установи, навчальні заклади.

За переписом населення 1897 року в Кам'янці проживало 35 934 мешканців, залишаючись найбільшим містом Поділля, бурхливо розвивалась індустрія, вирувало культурне життя.

Наприкінці XIX століття Кам'янець-Подільський був резиденцією заможного фінансиста Євзеля Гінцбурга, у місті на сучасній вулиці Троїцькій розташовувались його контори.

У другій половині XIX століття багато євреїв з Кам'янця емігрували до Сполучених Штатів, особливо в місто Нью-Йорк, де вони організували низку товариств.

Місто на початку XX століттяРедагувати

 
План міста 1876 рік
 
Старе місто, Польський ринок 1906 року

На початку XX століття Кам'янець був 45-тисячним містом, займаючи 65 місце за населення серед міст імперії, із розвинутою на той час промисловістю.

1906 року в місті було створено місцеве товариство «Просвіта», завдяки його діяльності було введено вивчення української мови в початкових та парафіяльних школах, відкрито філію в Могилеві-Подільському.[14]

14 березня 1914 року на залізничну станцію Кам'янець-Подільський прибув перший потяг.[15]

Перша світова війнаРедагувати

З початком Першої світової війни, 4 серпня 1914 року австро-угорські війська захопили Кам'янець-Подільськ, але наступ 8-ї російської армії під командуванням генерала від кавалерії О. Брусилова змусив їх уже за 2 дні відступити.

У роки війни в місті розміщувалися штаб Південно-Західного фронту, тилові установи, шпиталі.

Визвольні змагання, столиця УНР, резиденція ЗУНРРедагувати

 
Карта становища УНР липень 1919 року
 
Уряд ЗУНР зі Євгеном Петрушевичем Кам'янці-Подільському 1919 рік

За часів УНР від березня 1918 року впродовж двох місяців Кам'янець був осередком Подільської землі. Загалом у період визвольних змагань українців (191721 роки) — це головний центр формування військ Української Народної Республіки, а 1919-03-2222 березня 1919 — 1919-11листопад 1920 — столиця Української Народної Республіки[16].

1919-1920 роках у місті працювали уряд і міністерства, друкувалися гроші, приймалися іноземні делегації.

30 липня 1919 року в місті відбулась нарада керівництва УНР, ЗУНР за участю місій Франції, Англії, США (щойно прибули до міста). Доповідав Головний отаман про план ліквідації більшовицької влади в Україні, виклав вимоги до Антанти щодо озброєння та обмундирування 500 000 української армії, просив підштовхнути Юзефа Пілсудскі до нового наступу проти більшовиків.[17]

25 жовтня 1919 року, під час спільної наради представників ЗУНР та УНР, генерал Мирон Тарнавський доповідав, що в строю залишалось 7000 вояків УГА; внаслідок епідемії, відсутності постачання різко знизилась дисципліна, зросло дезертирство. Старшини-фронтовики вимагали покінчити з війною, вступити в переговори з Дєнікіним чи Красною Армією[18].

12 листопада 1919 року в місті відбулась остання спільна нарада урядів УНР та ЗУНР: виявилась гострою, її погасив виступом командувач Дієвої Армії УНР Володимир Сальський. З Кам'янця 14 листопада надіслав останню депешу НКГА Диктатор ЗУНР Євген Петрушевич. Після взяття частинами білої російської Добровольчої армії Могилева-Подільського та Бару, Симон Петлюра змушено запропонував армії Польщі взяти місто, що було зроблено вранці 17 листопада 1919 року[19].

У цей же період, у 1918 році в місті було відкрито Державний Український Університет, першим ректором якого став Іван Огієнко (від 2008 року — Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).

Радянська окупація (1920—1940-ті роки), Голодомор (1932—1933 років)Редагувати

 
Стара фортеця 1920

Під час польсько-радянської війни місто було здане польській армії в ніч з 16 на 17 листопада 1919 року і з 16 листопада 1919 року до 12 липня 1920 року перебувало під польською адміністрацією.

Із входом у місто 16 листопада 1920 року частин Червоної армії тут остаточно було встановлено Радянську владу.

За Ризьким мирним договором від 1921 року територія Поділля разом із Кам’янець-Подільським відійшла до Радянської Росії, що визначило її майбутнє у складі Української РСР на наступні сім десятиліть.

У ті роки серед населення міста переважали поляки та українці. Однак, як комерційний центр, Кам'янець-Подільський був багатоетнічним і багатоконфесійним містом зі значними єврейськими та вірменськими меншинами. За радянської влади починаючи з 1921 року вони зазнали жорстоких утисків, багато поляків були примусово депортовані до Середньої Азії. Такі масові вбивства, як Вінницька трагедія, відбувалися по всьому Поділлю, на той час це був дещо специфічний, прикордонний регіоном з «буржуазною» Польщею та Румунією. В регіоні та місті мешкала значна частина колишніх вояків армії Української Народної Республіки та Української Галицької армії.

У грудні 1927 року журнал Тайм повідомляв про масові повстання селян і робітників на півдні України, навколо міст Кам'янець-Подільський, Могилів-Подільський, Тирасполь та інших міст Поділля, проти радянської влади. Повідомлялось що в цих містах:

 
«All loyal troops were massacred and the revolutionist flag was flown» переклад: «Всі вірні війська були вибиті і вивішено революційний прапор».
 

Журнал був заінтригований, коли знайшов численні повідомлення із сусідньої Румунії про те, що війська з Москви були направлені в регіон і придушили заворушення, спричинивши не менше 4000 смертей. Журнал послав кількох своїх репортерів, щоб підтвердити ці події, які офіційна радянська преса повністю заперечувала, назвавши їх відвертою брехнею[20]. Повстання було спричинене колективізацією та безправним середовищем у містах спричиненим радянською владою.

У 1928 році Постановою РНК УРСР Стара фортеця була оголошена державним історико-культурним заповідником.

1930-х роках комуністична влада нанесла непоправний удар по архітектурній цінності міста, було знищено декілька значних храмів та споруд, наприклад такі як: Вірменська церква святого Миколая, Кафедральний собор Олександра Невського, Іоанно-Предтеченська церква, Храм Пресвятої Трійці та кармелітський монастир, який згодом перетворений на Казанський кафедральний собор та знищено.

Впродовж 19371941 років місто було центром Кам'янець-Подільської області.

12 травня 1941 року обласний центр перенесено з Кам'янця-Подільського до Проскурова, після чого місто втратило значення регіонального центру остаточно. Історично це було не справедливе рішення, підчас перенесення адміністрацій з міста вивозились значні матеріальні цінності та навіть будівельні матеріали на розбудову нових приміщень в новому обласному центрі.

ГолодоморРедагувати

 
Територія України з втратою населення внаслідок голодомору
 
Пам'ятник жертвам голодомору

Голодомор 1932—1933 років, жахливий злочин тоталітарної системи не оминув місто. Хоча ситуація була дещо краща ніж у інших областях, багато в чому внаслідок близькості кордону з сучасними західноукраїнськими територіями. Враховуючи прикордонний статус Кам'янеччини, населення, особливо з сіл, які знаходилися на річці Збруч, намагалося вирушити в сучасні західні області. Там подоляни міняли свої речі на хліб та зерно. Непоодинокими були випадки, коли люди наймалися на роботу за можливість харчуватися або працювали за хліб. Проте далеко не всім це вдавалося: вздовж кордону з Польщею по річці Збруч та кордону з Румунією по річці Дністер у багатьох місцях були влаштовані загороджувальні лінії та на кордонах несли варту радянські каральні органи[21]. Скрутною ситуація була і місті, за даними у 19321933 роках від голоду померло 585 людей у Кам'янці[22]. Студенти Кам'янця-Подільського на сторінках газети так писали про своє життя в 1933 році:

 
«На сьогоднішній день наше студентство міста Кам’янця в надзвичайно поганих умовах живе й не знає причин, хто ці умови склав йому. Студентство в сучасний момент надзвичайно обурене, але цієї обурливості не виявляє. Але, коли надальше студентство буде голодне, холодне та обшарпане, як до цих пір, то ця обуреність виявлятиметься страйками або демонстраціями протесту проти такого життя... У столовій хліба не дають, дають хліб у студрозпредах, які теж взяли курс на зниження норм хліба, з фунта сходило до 150 гр, а то його і по 3 дні не бувало... Боротьба за існування по-нашому – це боротьба за хліб».
 

Загалом кількість померлих від голоду в Кам'янець-Подільському районі у 19321933 роках склала 2533 людини[22], у Кам'янці-Подільському — щонайменше 775 жителів міста[23]. За оцінками демографічні втрати України внаслідок Голодомору 1932—1933 роках становлять близько 4,5 млн осіб, у тому числі 3,9 млн — втрати, пов'язані із надсмертністю, а ще 600 тисяч — з дефіцитом народження.

Друга світова війна. Рух ОпоруРедагувати

У перші дні липня 1941 року Кам'янець-Подільський був окупований військами Німеччини. 9 липня 1941 року при відступі з міста радянських військ були заміновані і підірвані Новопланівський міст та ряд стратегічно важливих промислових підприємств.

В кварталах Старого міста було створено єврейське гетто. Одним з перших та найбільших проявів Голокосту, було масове вбивство 27-28 серпня 1941 року на околицях міста, сучасна територія мікрорайону Жовтневий. У ті дні, були вбиті 23 600 євреїв, більшість з них були угорськими євреями від 14 000 до 16 000, а решта від 8 000 до 9 000 основному Кам'янця-Подільського, місцеві українські євреї та українці. Коли в серпні-листопаді 1942 року гетто розпускали, його мешканців більшість також було вбито.[24]

Бомбардування міста, запеклі бої в березні 1944 року за визволення, перетворили його на руїни.

За роки Другої світової війни населення міста скоротилося вдвічі з 55 000 чоловік в 1940 році до 26 000 в 1945 році. Було завдано непоправної шкоди архітектурній спадщині Кам'янця-Подільського, перед наступом радянська армія провела масований артобстріл міста, зруйновано 90 % житлових будинків в Старому місті, повністю знищена промислова база.

Рух ОпоруРедагувати

 
Мапа структури УПА
 
Територіальна структура УПА, 1944 рік

Анексія Радянським Союзом Західної України в 1939 році принесла колективізацію, депортації, арешти інакодумців, але й ліквідувала кордон між західно- й східноукраїнськими землями. Керівний орган підпілля — Крайова екзекутива ОУН почала відряджати своїх членів у східному напрямку, щоб розвідати ситуацію й закласти осередки організації.

Так на території міста функціонувала структурна мережа ОУН: Кам'янець-Подільський округ, який відносився до УПА-Південь.

У січні 1942 нацисти розпочалися масові арешти й страти бандерівців у Кам'янці-Подільському.

Відділи УПА з групи «Богун» УПА-Північ, які ходили Поділлям, в грудні 1943 року об'єднали в рейдову групу «Кодак». У січні — лютому 1943 на базі групи була створена генеральна військова округа УПА-Південь, командувати якою призначили колишнього крайового провідника ПівдСУЗ Василя Кука‑"Лемеша"[25].

На території Кам'янеччини в 1944-45 роках діяв 19-й тактичний відтинок УПА «Кам'янець», військової округи «Лисоня», військової групи «УПА-Захід», надалі відділ розділений на дві частини влітку 1945. А також із рейдами заходили самооборонні кущові відділи УПА з Тернопільщини.

За різною інформацією Кам'янець-Подільський надрайонний проводів ОУН функціонував аж до 1952 року, забезпечувавши функціонування лінії зв'язку Крайового Проводу «Поділля» із східними областями країни[26].

Радянська окупація (1950—1980-ті роки)Редагувати

Радянська влада любила символічні значення, так і цього разу, забравши 1941 році обласний центр з Кам'янця до Проскурова. 4 лютого 1954 року було змінено також назву області з Кам'янець-Подільської на Хмельницьку, офіційно це приурочувалось до ювілею, 300-тої річниці Переяславської ради та підписання Богданом Хмельницьким угоди з Московією. А по факту через значку кількість антирадянських настроїв серед містян Кам'янця, підтримку та діяльність УПА, великої кількості колишніх вояків армії Української Народної Республіки та Української Галицької армії, як останньої столиці УНР.

Повоєнний час у Кам'янці-Подільському відбулись зміни: з'явилися великі промислові підприємства — цементний, кабельний, приладобудівний заводи, відкрились нові навчальні заклади. У 1960–70-х рр. місто перетворюється на один з індустріальних центрів Поділля.

У 1977 році Старе місто разом з фортецею оголошено історико-архітектурним заповідником.

1986 чисельність населення міста досягла 100 000 осіб, за цим показником Кам'янець перейшов із розряду середніх до великих міст України.

16 жовтня 1990 у місті відбувся мітинг на підтримку студентів Києва, які оголосили голодування на знак протесту проти політики уряду. На центральній площі міста було ухвалено вимоги студентів до Верховної Ради УРСР, щодо прийняття законів про місцеве самоврядування та не підписання союзного договору, а до міської ради — щодо підняття синьо-жовтого прапора. 16 жовтня президія міської ради задовольнила вимогу студентів і першою на Хмельниччині підняла національний прапор[27].

Після відновлення незалежності УкраїниРедагувати

Від 1991 року Кам'янець-Подільський — у складі незалежної України, є значним економічним, культурним, освітнім і туристичним осередком держави.

16 січня 1991 року Папа Іван Павло ІІ відновив римо-католицьку єпархію Кам’янця-Подільського, яка була ліквідована за радянської влади.

У період з 1991 по 2000 роки в місті частково, або повністю зупинилася робота більшості промислових підприємств. Почалися роки масового безробіття, зубожіння населення і процвітання злочинності. Кам'янець стає одним з основних кримінальних осередків країни.

 
Кам'янець-Подільський — Фортеця, 2017

З 1993 року почалася масова міграція єврейського населення міста в Ізраїль і США. Тисячі подолян у пошуках роботи і кращого життя покинули місто та перетнули межі країни.

2 березня 2000 року Постановою Верховної Ради України затверджено нові межі міста загальною площею 2787,1 гектара.

З 2014 року початком Російської агресії проти України багато подолян пішли добровольцями та військовослужбовцями на фронт захищати Україну.

2015 році центрі міста завершили будівництво Європейської площі, де майорять прапори країн Євросоюзу, за словами чиновників це стане підтвердженням європейського вибору міста та України[28].

У рамках децентралізації в 2020 році, було схвалено Кам'янець-Подільську територіальну громаду, до складу якої увійшли наступні сільради: Довжоцька, Зіньковецька, Рихтівська, Колибаївська.

 
Новий план, центр міста Кам'янець-Подільський

Отже, Кам'янець-Подільська ОТГ об'єднала:

Тривалий час обговорювались можливості побудови об'їзної дороги, бо основний потік транспорту рухається містом, через що страждають мешканці та дороги. Сучасними проблемами для міста залишаються: відсутність нормального залізничного сполучення та об'їзної дороги, що перетворює місто у провінцію на закрайку країни.

Майбутній розвиток міста на найближчі десятиліття можуть залежить від: впровадження сучасних енергозберігаючих інноваційних технологій в житлово-комунальному господарстві, міська програма утеплення цілого багатоквартирного будинку, розвиток шляхів сполучення та міської інфраструктури (об'їзна дорога), розвиток аграрного сектора району і міської громади, успішне залучення інвестицій, грантів, благодійної допомоги, розвиток туристичного потенціалу району.

Євромайдан у містіРедагувати

 
Мапа протестів, з позначенням міст, де відбувались протести 2014 рік, включно з Кам'янцем
 
Євромайдан 19 січня 2014 рік Київ

1 грудня 2013 року студенти міста з Національного університету імені Івана Огієнка, Подільського державного аграрно-технічного університету та інших навчальних закладів вийшли на протест у місті, пройшовши колоною по вулицям та сформувавши віче біля міської ради, вони виразили свій гнів до влади за свавілля.[29]

Надалі багато мешканців міста збирались щодня на віче під міськрадою, щоб виразити свої протести проти режиму та підтримати Євромайдан у Києві. Найбільший мітинг за чисельність відбувся 26 січня 2014 року, близько 2 тисяч осіб прийняли участь в ньому.[30]

27 січня 2014 року місцева фракція Партії регіонів, що очолювала владу, саморозпустилася.[31]

Для вшанування загиблих учасників Євромайдану було проведено ряд перейменування, так з'явилась вулиця Небесної сотні, парк Героїв Євромайдану та графіті-пам’ятник під назвою «Запальний танок» на стіні кінотеатру «Дружба». Також планувалось спорудження комплексу пам'яті Героїв Небесної Сотні, на зразок як у Львові та попри обіцянки влади, пам'ятний комплекс не реалізували.

Епідемія коронавірусу в містіРедагувати

Місто стало одним із епіцентрів епідемії на Хмельниччині. З 12 березня 2020 року Кам'янець-Подільський закрився на карантин: школи, дитячі садки, вищі навчальні заклади, театри та кінотеатри. У місті було введено посилений карантин у кафе та ресторанах.

Російське вторгнення в Україну 2022 рокуРедагувати

Клімат та розташуванняРедагувати

Кам'янець-Подільський розташований у мальовничій місцевості на Подільській височині. Територією міста протікає річка Смотрич, що на відстані 20 км до її впадини у Дністер. Це південна частина Хмельницької області, яка характеризується горбистою місцевістю з численними ярами та нерівностями.

Клімат Кам'янця-Подільського
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середня температура, °C −5 −3,5 0,6 10,5 15,3 18,4 19,8 19,3 14,5 8,0 2,0 −2,4 8,1
Норма опадів, мм 42 34 33 41 52 61 59 42 39 31 41 52 600
Джерело: Кліматичні дані Кам'янця-Подільського на сайті«www.meteoprog.ua»

Через Кам'янець-Подільський проходять:

Відстань від міста до столиці Києва складає 423 км автошляхами, що приблизно буде 5 годин 51 хвилина у дорозі.

НаселенняРедагувати

За оцінкою архівіста Івана Гарнаги, у місті наприкінці XIV століття мешкало понад 2 тисячі осіб [32]. Оцінка базується на грамоті князів Коріатовичів від 1374 року, якою за містом закріплювалося 200 ланів.

Наприкінці XVI століття в місті мешкало 10—12 тисяч осіб (для порівняння: в Києві — 15, у Львові — 18 тисяч).

Після османського панування (1672—1699) населення міста скоротилося майже в 10 разів: із 700 будинків лише в 100 жили люди.

За даними першого загальноросійського перепису міст 1840 року в місті налічувалося 14,7 тисячі мешканців, 1862 — 18,9 тисячі, за всеросійським переписом на 28 січня (9 лютого) 1897 — 35934, напередодні Першої світової війни — 50,5 тисяч.

Станом на 1 лютого 1921 року в місті мешкало 26,6 тисячі осіб, 1926 року — 31 тисяча, за даними всесоюзного перепису в січні 1939 року — 36,4 тисячі.

Після німецької окупації (у 1941—1944 роках) у місті залишилося 11 тисяч мешканців. Далі населення зростало: на 15 січня 1959 — 40,3 тисячі, 1966 — 50 тисяч, на 15 січня 1970 — 57, на 1 січня 1976 — 77 тисяч, 1979 — 84 тисячі.

5 липня 1986 року народився стотисячний кам'янчанин (Віталій Кравцов). За даними останнього радянського перепису 1989 року в місті проживало 102,2 тисячі осіб, 1990 року — 103 тисячі, 1991 року — 105 тисяч.

За даними першого всеукраїнського перепису населення у 2001 році, чисельність міста складала  — 99 610 осіб.

У 2014 році все населення міста за віковим складом розподіляється за такими категоріями: до 14 років — 12 767 осіб (12,6 % від загальної чисельності населення міста), від 15 до 24 років — 16 494 особи (16,3 %), від 25 до 44 років — 33 467 осіб (33 %), від 45 до 59 років — 21 145 осіб (21 %), від 60 років і старше -  17 677 осіб (17,1 %). На підставі цього вікового розподілу можна побачити, що Кам'янець-Подільський — молоде місто: більша частина населення має вік до 44 років (62 %).

Відстежуючи соціальні тенденції, спостерігається збільшення навантаження на людей, що працюють, особами старшими від працездатного віку, зокрема: діти дошкільного віку — 5 826 чол. (5,7 %), діти шкільного віку — 9 796 чол. (9,6 %), студенти — 18 504 чол. (18,2 %), населення, що працює — 22 534 чол. (22,2 %), зареєстровані безробітні -  1 375 чол. (1,4 %); пенсіонери — 25 852 чол. (25,5 %); інші категорії населення — 17 663 чол. (17,4 %).

Довкола міста розташовані численні села, що впритул межують з містом.

Кам'янець-Подільська агломерація
Село Населення Село Населення
1. Довжок  4589 7. Цибулівка  550
2. Кам'янка  2092 8. Лисогірка  387
3. Мукша-Китайгородська  2393 9. Слобідка-Гуменецька  825
4. Смотрич  1254 10. Колибаївка  1742
5. Слобідка-Кульчієвецька  885 11. Голосків  1661
6. Зіньківці  851 Разом  118 957

Тому станом на 2015 рік можна говорити про Кам'янець-Подільську агломерацію, що налічує приблизно 118,5 тис. осіб. Агломерація у складі м. Кам'янець-Подільського та Кам'янець-Подільського, Дунаєвецького і Чемеровецького районів нараховує приблизно — 298,7 тис. осіб.[1]

Зміна кількості населення за даними переписів

Історична динаміка національного складу за даними переписів
1926 1939[33] 1959 1989 2001[34]
українці  45,1 %  51,0 %  72,7 %  84,6 %  91,2 %
росіяни  7,2 %  6,9 %  17,6 %  11,7 %  5,9 %
поляки  6,1 %  2,8 %  2,5 %  0,8 %  0,6 %
білоруси  0,4 %  0,2 %  0,7 %  0,5 %  0,3 %
євреї  39,9 %  38,1 %  5,7 %  1,5 %  0,2 %

Мовний склад населенняРедагувати

Докладніше: Русифікація

Місто розташоване на території подільського говору, який належить до групи волинсько-подільських говорів південно-західного наріччя. У місті поширені західноподільська говірка, яка має спільні риси з наддністрянськими говірками і південноподільська говірка, яка має спільні риси з покутсько-буковинськими говірками.

У Кам'янець-Подільському вживаються такі слова та фразеологізми:

  • нанашка — хресна мама
  • нанашко – хресний батько
  • вуйко — уживане щодо брата матері
  • стрий – брат тата
  • цьотка – тітка
  • шваґро — чоловік сестри, свояк, шурин
  • хазяйка — господиня
  • ксьондз – католицький священник
  • бавитися – гратися
  • бамкає – дзвонить
  • банта — перекладина
  • бараболі, картофлі — картопля
  • бити бомки – ледарювати
  • бомкати – бубоніти.
  • бомок – ґедзь
  • бузьок — лелека
  • бурак — буряк
  • бурин і будяк – бур'ян
  • бутелька – пляшка
  • вбиратися – вдягатися
  • вдіватися – одягатися
  • видніється – світає
  • викабелюватися – хизуватися
  • витинати — вирізувати
  • вогірки, вогерок – огірки, огірок
  • Га!? - що?!
  • гайда - мерщій, рухайся, зроби вже нарешті
  • гора – горище
  • горівка — горілка
  • губи - гриби
  • ґралі — вила
  • ґудз - гуля
  • допіру — щойно
  • доколупуватися - докопуватися
  • занедужати і заслабнути — захворіти
  • запишитися – погордливо поводитися
  • збитки – погані вчинки
  • здибати – зустріти
  • зимно – холодно
  • калабаня - калюжа
  • камізелька – жилет, безрукавка
  • картоплиння - бадилля картоплі
  • картопляники і картофляники  — котлети з вареної товченої картоплі, деруни
  • капці – взуття
  • кашкет – кепка
  • кварта – велика чашка
  • квасний – кислий
  • кирниця – криниця
  • коби - якби, коли б, тільки б
  • колодка - навісний замок
  • квасок — щавель
  • когут  і кугут — півень
  • крижі – поперек
  • кульчики – сережки
  • лапати – ловити
  • лахи – одяг
  • лижка — ложка, предмет столового приладдя
  • льох – підвал
  • микати – рвати
  • морва – шовковиця
  • нарваний – наглий
  • небожчик – покійник
  • неділя – тиждень або неділя в розумінні дня тижня
  • нипати – ходити туди-сюди
  • ніц - нічого
  • обійсця – подвір'я
  • обора — будівлі для свійських тварин
  • Падку мій! - О, Боже!
  • пасія – нерви
  • пательня — сковорода, посуд для приготування смажених страв
  • патик — палиця
  • підождати — почекати
  • п'єц — піч
  • пироги — вареники
  • писок – рот
  • пляц – місце, або площа
  • пляцки і пляцок – солодкий пиріг
  • полокати – полоскати
  • радуга — райдуга
  • ринва – стічна труба
  • рискаль – лопата
  • стирка — кусок тканини, ганчірка
  • свербиус – шипшина
  • слоїк – банка
  • сполохати – злякати
  • фамілія – прізвище
  • файно – гарно
  • швендятися - тинятися
  • шморгатися – ходити туди-сюди
 
Мапа поширення назви картопляники
  
Рідна мова населення Кам'янця-Подільського за переписами
1897[35] 1926[36] 2001[37]
Українська 27,1 % 44,7 % 91,2 %
Російська 20,6 % 14,2 % 7,1 %
Польська 6,0 % 3,1 % 0,1 %
Їдиш 44,8 % 36,5 % 0,02 %

ЕкономікаРедагувати

ПромисловістьРедагувати

 
Міський автовокзал
 
Колишній пивзавод у Кам'янці-Подільському

У Кам'янці-Подільському від радянського часу розвинута промисловість, зокрема будівельних матеріалів і машинобудування, виробництво інструментарію, також у місті підприємства деревообробної, зокрема меблевої, легкої (швейні, зокрема пошив весільних суконь) та харчової (молокозавод) промисловості.

До головних виробничих підприємств міста належать:

  • ВАТ «Подільський цемент» — один із найбільших виробників цементу в Україні;
  • ТОВ «Кабельний завод» — є одним з найбільших виробників в Україні низьковольтних, акумуляторних і високовольтних джгутів проводів для автомобілів, тракторів та іншої техніки;
  • Кам'янець-Подільський електромеханічний завод — виробник низьковольтної комутаційної апаратури, електропобутової та медичної техніки;
  • «ВАТ Кам'янець-Подільськавтоагрегат» — здійснює капітальний ремонт двигунів тракторів і комбайнів, ремонт тракторного електрообладнання та паливної апаратури, ремонт радіаторів, ремонт та виготовлення запчастин для сільськогосподарської техніки.
  • ТОВ «КВС-УКРАЇНА» — сучасний насіннєвий завод від відомої міжнародної компанії KWS;
  • ТОВ «Преттль-Кабель Україна» — виробництво джгутів для легкових автомобілів;
  • КП «Міськтепловоденергія» — послуг з теплопостачання, гарячого і холодного водопостачання та водовідведення;
  • ТОВ «Модуль-Україна» — спеціалізується на виробництві тонколистової оцинкованої рулонної сталі товщиною 0,3-1,0 мм, фарбованої оцинкованої рулонної сталі, профілів металевих оцинкованих і фарбованих різних марок, будівельних металоконструкцій;
  • Кам'янець-Подільське колективне швейне підприємство — виготовлення, пошиття і продаж верхнього чоловічого одягу: костюмів, піджаків, штанів, курток, пальт з синтетичної і вовняної тканини;
  • ТОВ «Кам'янець-Подільський м'ясокомбінат» — виробництво м'ясної продукції, консервів та ковбас;
  • Кам'янець-Подільське АТ «Гіпсовик» — виробництво гіпсу будівельного, гіпсового щебеню, муки вапнякової для комбікормів;
  • КП «Спецкомунтранс» — транспортні послуги, послуги з поводження з побутовими відходами та з захоронення відходів вивезених власним транспортом;
  • ТДВ "Кам'янець-Подільський завод «Електрон» — виготовляє та здійснює гуртовий і роздрібний продаж різноманітного обладнання для медичних і торгових закладів, а також для потреб сільського господарства;
  • ТОВ «Кам'янець-Подільський комбінат будівельних матеріалів» — добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю;
  • ПП «Пакт» — виробник кабельно, виготовляє понад 1000 найменувань кабелів різних марок;
  • ТОВ «Український кристал» — хлібобулочне виробництво.[38].

Станом на 1 січня 2014 року загальна кількість суб'єктів середнього та малого підприємництва в місті складала 2269 одиниць, з них 2234 — малих підприємств та 35 — середніх. Станом на 1 січня 2015 року в місті налічується 4206 фізичних осіб та 1791 — юридична особа. В загальному в малому та середньому бізнесі міста зайнято 26142 особи.

На початку березня 2019 року в Кам'янці-Подільському запрацювала нова електростанція з когенераційними газовими установками потужністю 4,89 МВт, яка дозволяє виробляти електричну та теплову енергію та має убезпечити місто від аварійних відключень електрики[39].

П'ять адміністративних одиниць з найбільшим внеском у регіональний обсяг реалізованої промислової продукції у процентах 2015 році.

Назва міста/району %
1 Хмельницький 28,7
2 Нетішин 19,2
3 Кам'янець-Подільський район 10,2
4 Волочиський район 5,6
5 Кам'янець-Подільський 5,4

Гарним прикладом для наслідування взаємодії бізнес-влада, є створення на територій міста індустріального парку, на зразок, як у місті Славута, першого на території Хмельниччини індустріального парку «Славута».

ТоргівляРедагувати

 
Торгово-розважальний центр біля автовокзалу в Кам'янці-Подільському

У місті працюють декілька супермаркетів: 3 «Сільпо» (здійснює доставку до дверей додому), 3 «АТБ», 2 «Най-Най», «Булка» та «Мрія». Також ТЦ «Ювілейний», де розташований магазин побутової техніки «Технополіс», а також магазин побутової техніки мережі «Фокстрот». З 2011 року в місті працює будівельно-господарський гіпермаркет мережі «Епіцентр», також гіпермаркет «Арс». Меблева торгівля представлена мережею «Юск».

У Кам'янці-Подільському — декілька ринків («Кам'янець-Подільський», «Джерело-1», «Черемушки», «Династія»), у тому числі автомобільний і автозапчастин, розгалужена мережа торговельних і побутового обслуговування підприємств.

У 2019 році з'явилась інформація, що у місті можуть збудувати повноцінний торговельно-розважальний центр «Brama», орендна площа складатиме 11 250 кв.м, паркінг на 230 місць. Якірними орендарями нового ТРЦ стануть продовольчий супермаркет, універмаги одягу і дитячий розважальний центр, реалізація такого проєкту має покращити послуги в сфері торгівлі міста.[40]

ТранспортРедагувати

 
Міська маршрутка № 1
 
Електробус на маршруті в місті Явожно

У місті діють автовокзал і залізнична станція Кам'янець-Подільський. Залізничне пасажирське сполучення здійснюється потягами:

Маршрут сполучення
117/118
«Буковина»
Київ — Чернівці
139/140 Київ — Кам'янець-Подільський
770/769
«Подільський експрес»
Кам'янець-Подільський — Київ

2021 році на форумі «Україна 30. Інфраструктура» обговорювали можливість будівництва нової ділянки залізничної колії Кам'янець-Подільський - ХотинЧернівці, а також модернізація ділянки Кам'янець-Подільський – Хмельницький. Та після запустити потяг "Hyundai" сполученням Кам’янець-Подільський – Чернівці, яким можна було би дістатись зі Києва до Чернівців за п’ять-шість годин, а до Кам'янець-Подільського іще швидше.[41]

У міста немає великого аеропорту, діє лише аеропорт для малої авіації. Найближчий аеропорт зі міжнародними рейсами знаходиться у місті Чернівці та закордоном у місті Сучава.

Внутрішньоміське й приміське пасажирське сполучення здійснюється переважно маршрутним транспортом, діє декілька служб таксі, в тому числі з електромобілями. Періодично (від 1975 року) здіймається питання про запровадження в місті тролейбусного сполучення — попри початок реалізації натепер є згорнутим проєктом. У сучасних реаліях, розуміючи не реальність добудови тролейбусного сполучення, еко активісти закликають владу закупити на міські маршрути екологічні середні електробуси.

БудівництвоРедагувати

За роки Незалежності України у місті збудовано понад 100 нових житлових багатоповерхівок. Хоча будівельний бум майже зупинився в 90 роках, починаючи з 2000 років кількість будівництва житлових багатоповерхівок збільшується. На ринку будівництва міста представлені переважно місцеві будівельні компанії, хоча зростають вимоги на більш сучасне житло, з елементами скандинавського стилю і попит на сучасну забудову та забудовників з інших міст. Більшість будівництва характеризується хаотичність та точковою забудовою по місту, відсутні нові мікрорайонний забудови, за виключенням ЖК Нова Будова.

За новим генпланом до 2030 року забудова житлових багатоповерхівок передбачається: у кварталі між вулицями Данила Галицького, Привокзальна, Івана Мазепи (замість ВАТ Комбінат хлібопродуктів), шляхом звільнення території спеціального призначення (військові склади) в межах вулиць Північної, Героїв Маріуполя, проспекту Грушевського та Хмельницького шосе, а також по вулиці Матросова, шляхом зміни цільового призначення (землі спеціального призначення) планується мікрорайон забудови та нова сучасна школа.

 
Новобудова, мікрорайон 2016 рік
Кількість введеного в експлуатацію житла Кам'янці-Подільському
Рік 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Кількість введеного житла   24,8 тис.   42,4 тис.   41,2 тис.   43,1 тис.   33,2 тис.   17,1 тис.   20,5 тис.
Рік 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021
Кількість введеного житла   23,5 тис.   35,7 тис.   24,4 тис.   38,8 тис.   43,8 тис.   11,2 тис.   42,3* тис.

Найвищі будівлі міста зосереджені в центрі, та умовно майбутньому формуватимуть міський «даунтаун» (англ. downtown) та його «cкайлайн» (англ. skyline).

  • Готель «7 Днів» - це перший 12 поверховий будинок в місті та поки найвищий, його приблизна висота 40 метрів. Введений в експлуатацію на початку 1986 року.
  • Корпус «ПКБ АСУ» - 12 поверховий будинок на проспекті Грушевського 46, введений в експлуатацію на початку 1990-х, тепер використовується як оренда офісних приміщень.
  • Багатоповерхівка - 12 поверховий житловий будинок на вулиці Молодіжна 31, збудований АТ Подільський цемент для свої працівників середині 1990-х.
  • Багатоповерхівка - 12 поверховий житловий будинок на вулиці Молодіжна 5, збудований АТ Подільський цемент для свої працівників середині 1990-х.
  • Багатоповерхівка - 12 поверховий житловий будинок на вулиці Молодіжна 3А, збудований АТ Подільський цемент для свої працівників середині 1990-х.
  • Багатоповерхівка - 11 поверховий житловий будинок на вулиці Данила Галицького 24, збудований будівельною фірмою середині 2000-х.

Соціальна сфераРедагувати

МедицинаРедагувати

У місті діє мережа медичних закладів (понад 10), у тому числі 2 міські і районна центральна лікарні, міські поліклініки № 1, 2, пологовий будинок, дитяча поліклініка, міська стоматологічна поліклініка, ветлікарня. Основна увага розвитку медицини тепер — амбулаторії сімейної медицини, які оновлюють та будують у різних частинах міста.

Медичне обслуговування населення у 2010 році (на 1000 населення)
Місто Кількість

лікарів усіх спеціальностей

Кількість

середнього медичного персоналу

Кількість

лікарняних ліжок[42]

Кам'янець-Подільський 4,2 % 7,6 % 5,0 %
Бровари 2,9 % 5,2 % 5,4 %

Робота лікувально-профілактичних закладів міста в 2014 році забезпечувалась 1582,75 посадами, при розрахунковій потребі в 2115,5.

ОсвітаРедагувати

 
Гімназія Славутинка

У Кам'янці-Подільському розташовані 11 вишів, зокрема 3 університети, 19 загальноосвітніх навчальних закладів, центр дитячої творчості, 2 спортивні школи.

Головні вищі навчальні заклади Кам'янця-Подільського: Національний університет ім. Івана Огієнка, Подільський державний аграрно-технічний університет та Національний університет Державної Податкової Служби України; також вищу освіту надають Кам'янець-Подільське відділення КФЕК НУ ДПС України, медичне та культури училища, будівельний та харчовий коледжі тощо.

Освіта у Кам'янці-Подільському станом на кінець 2010 року
Місто Постійні дошкільні заклади освіти Кількість дітей у дошкільних закладах Середні навчальні заклади Кількість учнів[42]
Кам'янець-Подільський 17 3400 24 10278

Міське середовищеРедагувати

Мікрорайони містаРедагувати

До складу Кам'янця-Подільського входять такі мікрорайони: Старе Місто, Руські Фільварки, Польські Фільварки, Біланівка, Новий План, Карвасари, Видрівка, Підзамче, селище Смирнова, Черемушки, селище цукрового заводу, селище Першотравневе, селище Жовтневе, Жовтневий масив.

Парки і сквериРедагувати

 
Міський сквер «Гунські криниці»
 
Місток у міському парку

У Кам'янці-Подільському чимало зелених зон відпочинку, де люблять бувати кам'янчани і гості міста — ботанічний сад, дендропарк, парк Небесної сотні і Кам'янець-Подільський парк, сквери Танкістів і Васильєва.

Смотрицький каньйон, у тому числі й у межах міста, включений до національного природного парку «Подільські Товтри».

ПолітикаРедагувати

Територіальна громада Кам'янця-Подільського здійснює місцеве самоврядування через представництво міської ради. Загалом Кам'янець-Подільська міська рада складається з 36 депутатів та голови.

Потужні осередки в місті мають такі партії як: Всеукраїнське об'єднання «Свобода», Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» та Блок Петра Порошенка. Присутній значний відсоток мешканців, що підтримують стабільно на виборах проросійські партії такі як: «Партія регіонів», Партія «Відродження» та інші.

Подоляни активно беруть участь політично важливих подіях країни, наприклад долучались до Помаранчевої революції. Так жителі міста створювали мітинги 2004 році на майдані Відродження під міською адміністрацією. За результатами тих президентських виборів по місту: В.Ющенко — отримав 45354 голосів, В.Янукович — отримав 8388 голосів, не підтримали жодного кандидата −1840.

Зимою 2014 року під час Революції гідності гинуть також кам'янчани міста та району. На підтримку Євромайдану в Києві багато людей міста збирались на віче під міськрадою, щоб виразити свій протест проти режиму, що склався у країні, та прагнень у Євроінтеграції.

Досить неоднозначною в політичному житті громади міста є діяльність міської ТВК. У 2010 році на виборах міського голови, було багато нарікань на роботу та поведінка міської ТВК, яку очолювала Тетяна Остафійчук[43].

Кам'янець-Подільський завжди потрапляв у рейтинг Найкращі міста для життя в Україні за версією журналу «Фокус».

Кам'янець-Подільський у рейтингу за версією журналу Фокус
2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013
16 13 18 23 25 26 37

ДекомунізаціяРедагувати

Боротьба із радянським минулим почалася з пам'ятника Леніна, що з'явився у місті 14 квітня 1970 року. На статую висотою 6,5 метрів витратили 9 тонн бронзи, та постамент викладений з плит червоного граніту. Знести із постаменту пам'ятник депутати міськради наказали 29 серпня 1991 року. А прибрали його з площі тільки 18 серпня 1992 року, саме тоді кам'янчани попрощались з радянським непотрібним рудиментом.

Декомунізація майданів, вулиць і провулків Кам'янця-Подільського відбулася в 1990—1993 роках. Повністю було очищено від непитомих назв топоніміку Старого міста і значною мірою Нового плану. Проте ще достатньо одіозних радянських назв залишалось на мапі міста до 2016 року.[44]

У 2016 році Кам'янецька бібліотека була перейменована на честь Костянтина Солухи. У місті під час декомунізації перейменували 14 вулиць та 16 провулків, з'явилися вулиці на честь загиблих учасників АТО.

Була запропонована петиція назвати одну з вулиць міста, що підлягає декомунізації, на честь колишнього президента Польщі Леха Качинського в знак солідарності, який довгий час підтримував Україну, але пропозиція не знайшла підтримки голосів в місцевих депутатів.

ДерусифікаціяРедагувати

Підчас дерусифікації 2022 році в місті нові назви отримали 18 вулиць, п'ять скверів і один парк. Так у місті з'явились вулиці: Євгена Коновальця, Степана Бандери, Івана Мазепи, Павла Скоропадського, Ярослава Мудрого, Героїв Маріуполя та загиблих учасників повномасштабного російського вторгнення в Україну. Втім, заплановано змінити назви ще деяких топонімів, їх за підрахунками в громаді залишається ще понад 100, близько 40 у місті. На розгляд виносяться назви наступних діячів які можуть з'явитися у місті: Єжи Володийовського, Пилипа Орлика, Героїв УПА, Соломії Крушельницької, Гетьмана Сагайдачного, Володимира Івасюка, Січових Стрільців, Іоанна Павла II, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Олександра Кошиця, Директорії УНР та інших.

Також демонтовано радянський танк з постаменту та комуністичну символіку. Залишається значна частина пам'ятників, які варто демонтувати, а частину перенести на кладовище зі скверу на вулиці Соборній та у сквері Васильєва.

Перелік топонімів, що підлягають перейменуванню станом на 2022 рік.

  • вул. Чернишевського
  • вул. Ценського
  • вул. Харченка
  • вул. Степанова
  • вул. Спартака
  • вул. Слепньова
  • вул. Першотравнева
  • вул. Павлова
  • вул. Некрасова
  • вул. Мічуріна
  • вул. Мічурінська
  • вул. Матросова
  • вул. Ляпідевського
  • вул. Леваневського
  • вул. Ладигіна
  • вул. Кренкеля
  • вул. Космонавтів
  • вул. Кіргізова
  • вул. Збарського
  • вул. Єрмакова
  • вул. Дороніна
  • вул. Добролюбова
  • вул. Герцена
  • вул. Гастелло
  • вул. Водоп'янова
  • вул. Васильєва
  • вул. Бусигіна
  • вул. 8-го Березня
  • вул. 30 років Перемоги
  • пров. Каманіна
  • пров. Короленка
  • пров. Лагерний
  • пров. Некрасова
  • пров. Павлова
  • пров. Попова
  • пров. Проектний
  • пров. Чернишевського
  • пров. Черняховського
  • узвіз Пушкінський

Стінописи містаРедагувати

За п'ять років на сірих стінах житлових будинків Кам'янця-Подільського уже створено 42 стінописів. Стріт-артом в Кам'янці займається у більшості фестиваль «Ре$публіка». Також декілька стінописів було створено на дахах заводу «Електорон» та кінотеатру «Сінема», які можна побачити через супутникові знімки. Директор фестивалю «Республіка» Андрій Зоін на меті має перетворити спальні райони міста на музей соціального та територіального мистецтва.

Остання столицяРедагувати

 
Мапа адміністративно-територіального устрою УНР, Кам'янець цент Подільської губернії
  
 
6 гривень (бон) надруковані в Кам'янці
 
Пам'ятна дошка головному отаману УНР
 
Стінопис Симона Петлюри 2019 рік


Добу Директорії, етап становлення української державності 20-х років минулого століття, Кам'янець-Подільський став фактично останньою столицею держави, у колишньому готелі «Бель-вью» з червня 1919 року тимчасово перебував Уряд УНР.

«Остання столиця» — це мистецький військово-історичний фестиваль, присвячений добі перших визвольних змагань 1917—1921 років.

У 2017 році місцева Просвіта започаткувала проєкт «Присяга 1919». Справа у тому, що 14 жовтня 1919 року у Кам'янці-Подільському відбувалось урочисте складання присяги на вірність УНР Директорією, чиновниками та військом. Відповідно, виникла ідея спорудити монумент на честь цієї події.

Проєкт отримав підтримку міського голови, невдовзі було оголошено конкурс проєктів, визначено місце для будівництва, розпочався збір коштів. У квітні 2019 року закладено перший камінь Меморіалу Присязі на вірність Україні. Однак, сам меморіал так і не споруджено. Тай сам напис на тому камені звучить доволі промовисто «100. Кам'янець. Столиця УНР. 1919».

У 2019 році за підтримки ГО «Кам'янець-Подільське військово-історичне товариство» до 100-річного ювілею кам'янецької доби УНР. В рамках фестивалю були відтворені реконструкції боїв за допомогою інтерактивного, театрально-костюмованого дійства, музики, кінопоказів та відео-арту, створено новий інноваційний та сучасний погляд на історичні події періоду Директорії. Захід зібрав понад 200 реконструкторів та близько 10 000 відвідувачів[45].

Місті довго йде боротьба навколо спорудження пам'ятника Симону Петлюрі та має місцеву політичну конотацію. 2 липня 2004 року, у розпал передвиборчої президентської кампанії голова міської організації Спілки архітекторів Василь Пекло у місцевій газеті «Кам'янець-Подільський вісник» висловив ідею встановити у місті пам'ятники Симону Петлюрі та Івану Огієнку.

Вочевидь, не без політичного підтексту — поставити міську владу перед незручним вибором між кандидатами у Президенти Януковичем (який явно не симпатизував Петлюрі) та Ющенком (як національно орієнтований політик міг підтримати таку ініціативу). Архітектора підтримали ряд міських політичних організацій. Питання винесли на сесію міської ради. А депутати відмовили.

У 2009 році з такою ж пропозицією виступила місцевий осередок партії Свобода. Топонімічна комісія підтримала ідею. Однак, подальша бюрократія унеможливила появу пам'ятника Симонові Петлюрі у Кам'янці-Подільському.

Утім, Симон Петлюра у місті таки пошанований з 2018 року — статусом Почесного громадянина міста та вулицею на його честь.

Спроби вшанувати Петлюру постаментом у місті тривають до тепер.[46].

ГотеліРедагувати

 
Смотрицький каньйон у межах міста

Кам'янці-Подільському в даний час діє понад 30 готелів та садиб. Готелі за класифікацією:

Категорія Назва
  «Reikartz»
  «7 днів»
  «Клеопатра»
  «Гала-готель»
  «Гетьман»
Категорія Назва
  «У домінікана»
  «Фільварки-центр»
  «Монте Крісто»
  «Ксенія»
  Пансіонат «Поділля»

Туризм та екскурсіїРедагувати

 
Водоспад село Маліївці
 
Пам'ятник туристу. Відкрили пам'ятник у квітні 2013 року на День міста. Над створенням скульптури працювали Роман Кліщ і Сергій Кляпетура.[47]
 
Схили Дністра

Кам'янець-Подільський є одним з найпопулярніших напрямків туризму, як іноземного, так і внутрішнього, зокрема у формі так званих турів вихідного дня. У місті діє Туристично-Інформаційний Центр, що займається туристичною популяризацією міста[48], працюють декілька туристичних компаній та операторів, як національних, так і місцевих, які здатні на місці запропонувати організацію й проведення цікавих турів, оглядових і спеціальних екскурсій.


У міста розроблено туристичний логотип, що має свій слоган: «Кам'янець — місто скарбів» з активаційною фразою «Знайди свій скарб у Кам'янці».

Впродовж століть Кам'янець-Подільський сформувався як місто з унікальною різностильовою архітектурою, багатою культурною спадщиною. Його планування при значних перепадах у рельєфі створює розмаїття краєвидів.

Екскурсія історичним Старим Містом дадуть змогу ознайомитись з архітектурним ансамблем різних епох та культур. Архітектурною перлиною Кам'янця-Подільського по праву вважаються фортифікаційні споруди та фортеця. Це знаменита пам'ятка фортифікаційного мистецтва Східної Європи, яка занесена до «7 Чудес України»[49].

З Кам'янця-Подільського можна здійснити заміські екскурсії, поряд розташована Кармалюкова гора, яку до-речі відвідував сам Кобзар, ботанічний заказник Товтра Вербецька біля села Гуменців, відвідати недобудований інфраструктурний проєкт віадуку в Панівцях та залишки замку і палацу. По засмагати на річці Дністер літом у селі Велика Слобідка чи покататись на байдарці, або катамарані у селі Устя. Помилуватися краєвидами скелястого урвища каньйону річки Тернави та Врублівецьким лісом, а в межах всього району знаходиться великий та прекрасний національний парк Подільські Товтри.

Неподалік від міста в південному напрямку розташовані такі міста як: Хотин (30 км) та Чернівці (100 км), які разом зі Кам'янець-Подільським формують туристичний кластер під назвою «Подільсько-Буковинське намисто». Цікавим місцем для відпочинку є гірськолижний курорт Сонячна Долина, який працює весь рік, поблизу села Бояни (75 км), подібну ідею на території Кам'янецького району на жаль не реалізували.

На східному напрямку є історична місцевість Бакота (55 км) та Бакотська затока, ландшафтний заказник Совиний Яр, також для туристів, які полюбляють мало відомі туристичні місця, може бути знахідкою краєвиди зі берегів Дністра поблизу села Субіч чи Китайгородське відслонення.

На західному напрямку можна рухаючись по дорозі до підземної печери Кришталева та Кривченського замку в селі Кривче (65 км), відвідати залишки Жванецького замку, а на зворотній дорозі оглянути залишки замку та костел в Скалі-Подільській. Не звичним за назвою у цій стороні також є місто Чортків зі залишками Чортківського замку та гарним у стилі надвіслянської готики Костелом святого Станіслава. Цікавою для туристів може бути печера Атлантида в селі Завалля, що знаходиться також на заході району.

У північному напрямку є цікаві місцевості як Малієвецький парк у селі Маліївці та водоспад Бурбун у селі Лисець, незвичайними об'єктами області вважаються Кругла церква-ротонда Івана Богослова у селі Шатава та Покровська церква-фортеця у Сутківцях. Гарним архітектурним витвором є мурований римо-католицький костел святого Йосипа Обручника, що знаходиться у селі Підлісний Мукарів. Неймовірним місцем для відпочинку у цьому напрямку є бальнеологічний курорт місто Сатанів, Сатанівський замок, зі заповідником Медобори.

Рік Відео Автори
2016 «Кам'янець-Подільський з висоти. Найцікавіші пам'ятки древнього міста зняли з висоти пташиного польоту» → VSVITI
2018 «Україна вражає 2 Подорож на захід України» → Україна вражає
2018 «Кам'янець-Подільський, Бакота, Хотинська фортеця» → Blog 360
2018 «Кам'янець-Подільський. Жива фортеця» → Ukraїner
2019 «Найбільший в Україні стінопис із зображенням Петлюри» → ТСН
2019 «How to travel Ukraine: Kamianets-Podilskyi» → Discover Destination UA
2020 «Місто музей Кам'янець-Подільський. Ранок на Суспільному» → UA: ПОДІЛЛЯ
2020 «Україна All inclusive. Зима»: чим розважитися у Кам'янці-Подільському → ТСН
2021 «Втрачені будівлі Кам'янець-Подільської фортеці» → Haiduk Kamieniec
2021 «Що врятує Кам'янець-Подільський?» → CHAPLINSKY VLOG

Природно-заповідний фондРедагувати

 
Підвісний міст через річку Смотрич, Карвасари
 
Водопад у каньйоні річки Смотрич, місто Кам'янець-Подільський

Ботанічні пам'ятки природиРедагувати

Айлант високий (вул. Л. Українки), Айлант високий-1 (вул. Ю. Сіцінського), Айлант високий-2 (вул. Ю. Сіцінського), Біогрупа (майдан Відродження), Біогрупа (вул. Огієнка), Біогрупа (вул. Соборна), Біогрупа (вул. Шевченка), Біогрупа екзотичних дерев, Біота західна, Біота східна (вул. Драй-Хмари), Біота східна (вул. Л. Українки, 48), Біота східна (вул. Л. Українки, 59), Біота східна (форма пірамідальна), Бук європейський, Бук червонолистий, Бундук канадський, Гінкго дволопатеве, Горіх чорний (вул. Гагаріна та вул. Гунська), Горіх чорний (вул. Драй-Хмари), Горіх чорний (вул. Уральська, сквер «Гунські криниці»), Дуб звичайний (парк Танкістів), Дуб звичайний (вул. Шевченка), Дуб скельний (вул. Л. Українки та вул. Драгоманова), Дуб скельний (вул. Д. Галицького), Дуб скельний (сквер ім. Васильєва), Дуб черешчатий (вул. Л. Українки), Дуб черешчатий (вул. Шевченка), Катальпа, Катальпа японська (вул. Л. Українки), Катальпа японська (вул. Суворова), Клен Гінала, Клен гостролистий (форма кулеподібна), Клен сріблястий, Липа войлочна (вул. Гагенмейстера), Липа войлочна (вул. Соборна), Липа європейська, форма розсіченолиста, Липа європейська, Липа кримська, Липа крупнолиста, Сквер (вул. Шевченка), Сосна чорна (вул. Панівецька), Сосна чорна (сквер «Молодіжний»), Софора японська (вул. Соборна), Софора японська (вул. Огієнко), Софора японська (вул. Сіцінського), Софора японська (сквер ім. Васильєва), Софора японська (вул. Татарська), Тис ягідний (вул. Л. Українки, 52), Тис ягідний (вул. Л. Українки, 56), Тис ягідний (вул. Шевченка), Туя західна (сквер «Молодіжний»), Туя західна (Героїв Небесної сотні), Туя західна (вул. Шевченка, 33), Туя західна (вул. Шевченка, 39), Туя західна (вул. Ю. Сіцінського, 2), Туя західна (біогрупа), Тюльпанове дерево, Ялина колюча (вул. Голосківське шосе, 1), Ялина колюча (сквер «Гунські криниці»), Ялина колюча (вул. Соборна, 9), Ялина колюча (вул. Хмельницьке шосе, 32), Ялина колюча (вул. Шевченка, 30), Ялина колюча (форма колумбіка), Ялина колюча (форма сиза) (вул. Л. Українки, 71), Ялина колюча (форма сиза) (вул. Л. Українки, 83), Ялина колюча (форма сиза) (вул. Шевченка), Ялина колюча (форма сиза) (сквер «Молодіжний»), Ялівець Віргінський (вул. Гунська, 5), Ялівець Віргінський (вул. Л. Українки), Ясен звичайний (форма плакуча).

Геологічні пам'ятки природиРедагувати

Смотрицький каньйон (загальнодержавного значення).

Ботанічні садиРедагувати

Ботанічний сад Подільського державного аграрно-технічного університету (загальнодержавного значення).

Зоологічні паркиРедагувати

Кам'янець-Подільський.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтваРедагувати

Кам'янець-Подільський парк «Героїв Євромайдану».

ЕкологіяРедагувати

Основними забруднювачами довкілля є стихійні сміттєзвалища у різних районах міста та центральне міське сміттєзвалище відкритого типу, без сортування відходів. Та атмосфери: автомобільні машини і промислові об'єкти, особливо ті, які працюють з гіпсом. У місті функціонує декілька екологічних об'єднань активістів, основними завданнями яких є вирішення екологічних проблем, а саме: проблеми сміттєзвалищ, поганої води, вирубування лісів та побутових відходів.

Уже декілька останніх років ведуться розмови про запуск повноцінної лінії сортування відходів на центральному міському сміттєзвалищі та сміттєпереробного заводу. Проєктна вартість заводу складає приблизно 18 мільйонів євро[50]. Так були звернення громадян, як у письмовому вигляді, так і за допомогою електронних петицій для реалізації цього дуже потрібного громаді екологічного об'єкта.

ЗМІРедагувати

Друковані ЗМІ і видавництваРедагувати

У часи Російської імперії в місті видавалися «Подольские губернские ведомости» (1838—1917), «Подольские епархиальные ведомости» (1862—1905), «Подольский листок» (1881—1882) та деякі інші видання.

Нині в Кам'янці-Подільському розвиваються як паперові, так і електронні ЗМІ.

 
Логотип газети «Подолянин» (1992)
 
Логотип обласної газети «Фортеця»
 
Логотип приватної газети «Кам'янецький часопис КлюЧ»

Газети та інтернет-видання міста і району:

  • «Кам'янець-Подільський вісник» — міська газета (засновник Кам'янець-Подільська міська рада) заснована 1990 року (від 1994 року тижневик);
  • «Подолянин» — газета заснована 1992 року В. Бабляком (він же Головний редактор) повторює назву періодичного видання, що існувало раніше в місті, і нині є фактично найпопулярнішою міською газетою (наклад до 15 000 примірників), 2008 року відзначена «Знаком бездоганності» в рамках програми «Національна конкурентоспроможність» [51];
  • «Край Кам'янецький» — районна газета (засновники — Кам'янець-Подільська районна рада, РДА);
  • «Фортеця» — газета видається від 1994 року (тоді місячник-бюлетень), від 1996 року — газета-тижневик (виходить щочетверга), формат А3, наклад — у межах 10 000 примірників. Головний редактор Ольга Жмудовська;
  • «Ділове місто» — рекламно-інформаційне періодичне видання (видавець — Кориткіна Тетяна Анатоліївна);
  • «Кам'янецький часопис КлюЧ» — щотижнева приватна газета, видається з 3 лютого 2012 року;
  • Інтернет-видання «7 днів» — останні новини Кам'янця-Подільського, Хмельниччини та України. Засноване 21.12.2012 року. Редактор — Андрій Павловський, член НСЖУ;
  • «Голос Поділля».
  • Інтернет-видання «20 хвилин» [Архівовано 1 квітня 2019 у Wayback Machine.] — незалежний портал для людей, які хочуть першими дізнаватися всі новини Кам'янця-Подільського. Мультимедійна редакція розповідає читачам про життя міста, його жителів та цікаві події, що відбуватимуться у Кам'янці-Подільському.
  • Інтернет-видання «Вечірній Кам'янець» [Архівовано 15 липня 2016 у Wayback Machine.]
  • Інтернет-видання «Вдало Інфо» [Архівовано 19 травня 2022 у Wayback Machine.] — незалежні та актуальні новини Кам'янця-Подільського.

ТелебаченняРедагувати

Місцеве телебачення представлене ЗАТ «Кам'янець-Подільська телерадіокомпанія» і оператором кабельного телебачення "Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія „Імпульс“»", також діє телерадіокомпанія «Подолянин TV». У 2014 році почало мовити Громадське телебачення Podillya.TV.

FM-радіомовленняРедагувати

Інтернет-ЗМІРедагувати

У місті активно розвивається місцевий Інтернет, і у теперішній час (кінець 2000-х років) уже сформувалась група локальних інтернет-ресурсів інформаційного, туристичного, розважального і довідкового спрямування[52].

КультураРедагувати

 
Коледж культури і мистецтв

Кам'янець-Подільський — значний культурний осередок області та країни; тут розташовані численні музеї, заклади культури й екскурсійні об'єкти, проводяться різноманітні культурні й фестивальні заходи.

Місто називають «містом семи культур» (навіть у 2000-х проводиться однойменне культурне свято) — за кількістю національностей, що в ньому жили і робили внесок у його розвиток. У різні часи на території Кам'янця-Подільського проживали українці й поляки, євреї, литовці, турки і татари, вірмени.

Заклади культури й туризмуРедагувати

 
Туристи оглядають фортецю
 
Кам'янецький міський Будинок культури

У Кам'янці-Подільському розташовані й здійснюють свою діяльність Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» та Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник[53]. Також функціонують численні музеї та об'єкти, відкриті для екскурсійного обслуговування[54]:

  • Стара фортеця (вул. Замкова, 1; працює з 10.00 до 19.00 — в літній період, 9.00 до 18.00 — в зимовий період) — у підземеллях та вежах фортеці відкрито експозиції, які відтворюють сторінки її історії. В приміщеннях на території фортеці розташовані: відділ етнографії, експозиція оборони фортеці від турків (в підземеллі Західних казематів), експозиція ув'язнення Устима Кармелюка (в Папській башті), криниця (в башті Чорній), експозиція метальної зброї (в підземній східній галереї).
  • Ратуша (вул. Польський ринок, 1; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — тут функціонують виставкові зали, де розташовані Музей грошей та експозиція магдебурзького права. У підземеллі відтворено експозицію з історії судочинства на Поділлі XVI—XVII століть.
  • Кафедральний собор (вул. Татарська, 20; працює без вихідних з 9.00 до 16.00) — у діючому храмі Кафедрального костьолу Святих Апостолів Петра і Павла у вільний від богослужіння час проводять екскурсії з історії архітектури цього храму та історії мистецьких творів, які в ньому знаходяться.
  • Художній музей (вул. П'ятницька, 11; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — Фонди музейного зібрання нараховують понад 120 000 експонатів. Серед представленого особливе місце належить творам західноєвропейського та російського образотворчого мистецтва XVIII—XX століть., полотнам українського малярства, зокрема художника-передвижника початку XX століття В. Розвадовського, творам художників 1960—70 років, картинам О.Грена та сучасних митців Поділля. У відділі функціонує як стаціонарні, так і тимчасові виставки.
  • Відділ археології (працює з 10.00 до 18.00 в літній період, 9.00 до 17.00 в зимовий період) — відкрито 2001 року; розташований у пам'ятці архітектури XVII століття, у минулому вірменському торговому домі. Представлено збірку (нараховує понад тисячу предметів) археологічних матеріалів, яка започаткована ще у XIX столітті засновниками музею в Кам'янці. Нова експозиція знайомить відвідувачів музею з матеріалами, які вводять глядача в ту чи іншу епоху та свідчать про залюдненість Поділля з найдавніших часів. В експозиції відтворено житло прадавньої людини, реконструйовано знаряддя праці та побутові речі в умовному їх використанні. У внутрішньому дворику розташувався лапідарій з язичних ідолів. При музеї діє виставкова зала сучасного образотворчого мистецтва.

Головний заклад культури міста — міський Будинок культури (вул. Шевченка, 20). Також у місті діють молодіжний центр «Юність», міська дитяча художня школа, кінотеатр «Дружба», 9 бібліотек, зокрема Наукова бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Кам'янець-Подільська міська центральна бібліотека, дитяча та юнацька.

Наприкінці 2007 — на початку 2008 року в ході регіональної культурної акції було визначено «Сім чудес Кам'янця-Подільського».

ФестиваліРедагувати

Детальніше: Фестивалі Кам'янця-Подільського
 
Табличка про перший політ на повітряній кулі в Україні 1784 році
 
Повітряна куля Кам'янець

Кам'янець-Подільський відомий і як визначний український фестивальний осередок — тут відбуваються різноманітні культурні заходи, етнографічні, історичні та інші фестивалі. Зараз у місті проводять понад 10 постійних фестивалів.

Вже традиційним для міста стало гучне відзначення щовесни відкриття туристичного сезону. Завдяки численним історико-культурним пам'яткам і, у першу чергу, Кам'янецькій фортеці, популярними у місті є різноманітні історичні реконструкції — захисту міста від османської навали, середньовічних боїв і турнірів, а також на День міста «Кам'янець давній — серце Поділля».

Відомими масштабними заходами, що на регулярній основі проводяться в місті, є фольклорно-етнічне мультикультурне «Свято семи культур», мистецький «Respublica», а завдяки спеціалізованому фестивалю Кам'янець-Подільський став одним із головних у країні центрів повітроплавання.

ЛітератураРедагувати

 
Пам'ятник Т. Г. Шевченку вул. Шевченка 20

У місті Кам'янець-Подільський відбувається дія роману-трилогії Володимира Бєляєва «Стара фортеця».

Художній опис оборони Кам'янця проти турків дається в романі Генріка Сенкевича «Пан Володиєвський».

Побут міста Кам'янця-Подільського та місцевої духовної семінарії докладно відображено в романі-хроніці «Люборацькі» українського письменника Анатолія Свидницького (1834-1871), що був у свій час вихованцем цієї семінарії.

Місто Кам'янець-Подільський і його опис також згадується в серії «Ірка Хортиця-суперведьма!», у книгах «Зачарованого квест» і «Магія без правил» авторів Ілони Волинської та Кирила Кощеева.

У 2014 у Кам'янець-Подільському для підтримки українського літературного процесу започаткований літературно-мистецький альманах «Phoenix».[55]

КіноРедагувати

Кам'янець має давні традиції функціонування кінотеатрів, так на території міста діють 2 кінотеатри:

  • кінотеатр «Дружба»;
  • кінотеатр «Сінема»(МЦ Юність);

Місто у фільмахРедагувати

Кам'янець-Подільський був майданчиком зйомки для наступних фільмів[56]:

РелігіяРедагувати

 
Кам'янецька митрополія станом на 1686 рік
 
Тріумфальна арка

У місті представлено усі великі конфесійні групи в Україні, більшість жителів Кам'янця — це католики[57], також є православні.

Римо-католицька церкваРедагувати

Кам'янець-Подільська дієцезія з центром в Кам'янці-Подільському заснована 1378 року та охоплює Хмельницьку і Вінницьку області. Кафедральний собор єпархії — собор апостолів Петра і Павла. Дієцезія підпорядкована Львівській митрополії. Згідно з даними довідника станом на 2011 рік у єпархії налічувалося близько 250 тисяч католиків та 158 священників.

Православна Церква України (ПЦУ)Редагувати

Кам'янець-Подільська єпархія — одна з найдавніших на південному заході України. 1998 року єпархія відзначила 600-ту річницю від дня заснування найдавнішого на Поділлі храму — Свято-Микільського в Кам'янці-Подільському.

Українська греко-католицька церкваРедагувати

У 2015 році була відновлена Кам'янець-Подільська єпархія, яка була зруйнована понад 200 років тому Російською Імперією. Виділена з території Тернопільсько-Зборівської архієпархії.

СпортРедагувати

У Кам'янці-Подільському розвиваються різноманітні види спорту — матеріальною базою для цього є міський багатофункціональний стадіон ім. Тонкочеєва, Мотобольний стадіон, спортивні споруди і зали міських вишів.

Міські спортивні команди — 5 футбольних, у тому числі «Імпульс», 4 волейбольні, 1 мотобольна, по 2 баскетбольні й гандбольні команди[58].

ФутболРедагувати

Перша футбольна команда з міста ФК «Динамо» Кам'янець-Подільський двічі ставала чемпіоном області у 1939 та 1940 роках.

У 1960 році було створено міську команду «Поділля» Кам'янець-Подільський. Цей колектив до 1967 року ставав чемпіоном області.

ФК «Ратуша» — команда що представляла місто виступаючи у першій лізі в другому колі сезону 1995/96. Найбільш відвідуваним домашнім матчем стала гра проти ФК Динамо-2 — 6500 глядачів.

ФК «Фортеця» команда що бере участь у чемпіонаті Хмельницької області футболу з 2016 року.

Серпні 2017 року команда дійшла до фіналу Кубка області, де в протистоянні з ФК «Случ» (Старокостянтинів) програла 3-0. Поки що це найкращий результат відновленої команди з Кам'янця-Подільського.

Є надія що команда буде розвиватись і заявить себе в професійну чи аматорську ліги, оскільки місто вже давно не має великого футболу.

Американський футболРедагувати

У місті є команди з американського футболу, чоловіча «Титани» та жіноча «Титаніди», які проводить свої матчі на центральному міському стадіоні.

Мотобольний футболРедагувати

Мотобольний клуб «Поділля» є одним з символів міста.[59]

Досягнення:

  • «Поділля» виграє чемпіонат УРСР 1980 році.
  • «Поділля» виграє першу лігу чемпіонату СРСР у 1981 році.
  • «Поділля» виступає в вищій лізі СРСР з 1982—1991 роках.

АрхітектураРедагувати

БудівліРедагувати

 
Кафедральний костел
 
Тринітарський костел (нині Церква священномученика Йосафата УГКЦ[60])
 
Будинок польського магістрату
 
Панорама старої частини міста
 
Кафедральний костел, пам'ятник Івану Павлу II
 
Новопланівський міст

Згідно з даними управління культури, туризму і курортів Хмельницької облдержадміністрації, у Кам'янці-Подільському перебуває 28 пам'яток історії. Кам'янець-Подільський з відносно добре збереженим Старим містом — одне з найбагатших українських міст на історико-архітектурні пам'ятки (загалом близько 180):

У повоєнний радянський час у Кам'янці-Подільському збудовано й введено в експлуатацію низку значних промислових об'єктів, житлова забудова цього часу була типовою.

У місті в різні роки (як за СРСР, так і за незалежності України) встановлено низку пам'ятників і пам'ятних знаків — Тарасові Шевченку, Папі Івану Павлу II, на вшанування подвигу солдатів і жертв Другої світової війни, воїнам-«афганцям», оригінальний пам'ятний знак, що призначався для київського Бабиного Яру «Циганська кибитка, пробита кулями» тощо.

Архітектуру центра (старого) міста та фортецю можна побачити у режимі 3D[61]. Мапу у трьох вимірах було розроблено вінницьким ДНВП «Геосистема», і на сьогодні вона є другим (після Вінниці) виконаним подібним проєктом на теренах колишнього СРСР.

МостиРедагувати

Основні найбільші мости міста представлені такими трьома:

Відомі людиРедагувати

Одна з найважливіших персон пов'язаних зі Кам'янець-Подільським є Іван Огієнко. Виплекане ним у найскладніших умовах 1918—1920 рр. дитя — Кам'янець-Подільський державний український університет — стало першим на Поділлі вогнищем української освіти, науки, культури. Обидва нинішні університети, що діють у місті, — Кам'янець-Подільський державний університет і Подільський державний аграрно-технічний університет — виводять свій родовід від Огієнкового дітища: перший — від відкритого 22 жовтня 1918 р. університету, другий — від відкритого в цьому ж університеті 22 жовтня 1919 р. сільськогосподарського факультету. І якщо сьогодні Кам'янець-Подільський з повним правом називають університетським містом, то першочергова заслуга в цьому одного з фундаторів і першого ректора Кам'янець-Подільського державного українського університету Івана Огієнка.

Серед відомих мандрівників, політичних, військових, релігійних і культурних діячів, які відвідували Кам'янець і залишили писемні згадки про нього, слід назвати: Бургунського посла Жільбера де Лануа (1386—1462); польських хроністів Яна Длугоша (XV ст.), Мартина Кромера та Мацея Стрийковського (XVI ст.); французького дослідника і археолога Блез де Віженера, італійців Джованно Ботеро та Алессандро Ґваньїні (70-ті pp. XVI ст.); посла австрійського цісаря Рудольфа II до українських козаків Еріха Лясоту (кінець XVI ст.); мандрівника і релігійного діяча Трифона Коробейникова (кінець XVI ст.); від Леопольда І посол Августин Майєрберг (50-60-ті pp. XVII ст.); турецького мандрівника Евлію Челебі (50-ті pp. XVII ст.); фрізького дворянина Ульріха фон Вердума (початок 70-х pp. XVII ст.); турецького чауша Ельхаджа Мехмеда (70-ті pp. XVII ст.); ірландського ученого-медика Бернарда О'Коннора (особистий лікар англійського посла у Польщі лорда Рочестера — 90-ті pp. XVII ст.); англійського військового інженера Архібальда Гловера (початок XVIII ст.); французького художника Йогана Генріха Мюнца (80-ті pp. XVIII ст.); голландського військового інженера Франца де Воллана (початок 90-х pp. XVIII ст.)[62].

У різні періоди XX — початку XXI століть з Кам'янцем-Подільським були пов'язані життя і творчість письменників М. Годованця, Л. Дмитерка, В. Бєляєва, вчених В. Смолія, І. Вишневського, Д. Мартинюка, художників О. Грена, Б. Негоди.

До Кам'янця-Подільського приїздило багато відомих особистостей, як української культури, наприклад місцевість відвідував Тарас Шевченко, навчався, вивчав теорію музики та хоровий спів Микола Леонтович, так і державні діячі, військовий та політичний діяч Симон Петлюра, український полководець Мирон Тарнавський, громадсько-політичний діяч Євген Петрушевич, з робочим візитом президент Володимир Зеленський. Та представники культур інших народів, великий князь литовський Казимир IV Ягеллончик, останній король польський Станіслав-Август Понятовський, письменник Адам Міцкевич, художник, літератор Наполеон Матеуш Тадеуш Орда та багато інших відомих постатей.

Герої, що загинули в АТО/ООСРедагувати

 
Емблема Об'єднаних сил (ООС)

Станом на 2019 рік в АТО/ООС на Сході України загинуло 16 кам’янчан.

Герої, що загинули підчас Російського вторгнення в УкраїнуРедагувати

Військові частиниРедагувати

 
Нарукавний знак бригади

З 16 вересня 1939 року в місті розташовувалося управління Кам'янець-Подільської армійської групи Українського фронту під час Польського походу РСЧА.

У вересні 2012 року у місті було створено 11-й понтонно-мостовий батальйон української армії на базі факультету військової підготовки КПНУ імені І. Огієнка[63].

30 листопада 2015 року створена 48-ма Кам'янець-Подільська інженерна бригада, що дислокується у Кам'янець-Подільському, яка розгорнута на базі колишньої 275-ї Рогачовсько-Талліннської бази зберігання озброєння та техніки.

Станом на 2018 рік, 48-ма — єдина інженерна бригада в Збройних Силах України.

Загальна чисельність бригади близько 2,5 тис. військовослужбовців. Для забезпечення комфортного перебування військовослужбовців-контрактників 48-ї інженерної бригади у місті було збудовано три нових гуртожитки сучасного зразка на 125 військових. Хоча загалом забезпечення військовослужбовців житлом, як буває часто в країні, досить не стабільне, а будинки будують роками, через не постійне фінансування та корупцію.

Міста-партнериРедагувати

 
Будинки на Площі Ринок Косьцяну місто Каліш
 
Панорама центру місто-партнер Перемишль
 
Головна площа у Дольному Кубіні
 
Будинки на Площі Ринок міста Сянік
 
Панорама місто-партнер Ґлоґув
 
Центр місто-партнер Укмерге
 
Пам'ятник Вейну Грецкі місто-партнер Брантфорд
 
Панорама міста Кутна Гора

Кам'янець-Подільський має багато міст-побратимів із різних країн світу. Історично більшість зі Польщі, так як мають багато сторінок спільної історії та спільну історичну розбудову. Також, переважно польські міста-партнери та інші, допомагають місту різного роду благодійними акціями як: збір коштів, передача благодійної допомоги та матеріальних цінностей, прийом дітей на відпочинок та оздоровлення.

Важливим напрямком співробітництва є відвідування, навчання працівників і переймання досвіду управляння міста, від міст-партнерів у галузях: догляду за територією, управляння комунальних підприємств, розвитку туризму, співпраці з бізнесом, залучення інвестиційних проєктів та інвесторів.

Для міста є дуже корисним досвід невеликих польських міст, які залучають інфраструктурне фінансування ЄС задля свого розвитку, проєктів модернізації та будівництва.

7 березня 2022 року до 5 Державної пожежно-рятувальної частини міста Кам'янця-Подільського прибула пожежна автоцистерна. Автомобіль рятувальники отримали завдяки міжнародній співпраці з містами партнерами, а саме ґміни Ємельно, Республіки Польща.

У 2022 році адміністрація німецького міста Лаге та місцева пожежна служба за сприяння підприємця Уве Кунка передали Кам'янець-Подільському району дві пожежні машини. Одна з них передана Смотрицькій селищній територіальній громаді для подальшого використання місцевою пожежною командою селі Балин, інша — безпосередньо Кам'янець-Подільському[64].

  • Залеу (2003 підписано протокол намірів);
  • Серет (підписано договір про співпрацю 2015);

Також встановлені партнерські зв'язки з українськими містами:

Входить до складу Асоціації Міст України.

Цікаві факти про містоРедагувати

 
Зображення Кам'янець-Подільського на мапі Західної України, сувенір

ГалереяРедагувати

Панорами Кам'янця-ПодільськогоРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Кам'янець-Подільська агломерація. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 30 липня 2014. 
  2. Коли засновано Кам'янець. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 26 вересня 2014. 
  3. Петров М. Б., Рибак І. В. Кам'янець-Подільський [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8. — С. 55.
  4. Gąsiorowski A. Piotr Polak (zm. 1441/2) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXVI/2, zeszyt 109. — S. 378—380. (пол.)
  5. Сергійчук В. Дмитро Вишневецький. — К. : Україна, 2003. — С. 119. — ISBN 966-524-129-X.
  6. Historia dyplomacji polskiej. — T. I : połowia X w. — 1572. — Warszawa, 1982 — S. 618. (пол.)
  7. Codex diplomaticus Regni Poloniae et Magni Ducatus Lituaniae / wydał Maciej Dogiel. — Wilno, 1858. — T. 1. — Cz. 1-2. — S. 606—610. (пол.)
  8. Niemczyk K. Problem Pokucia, spornego terytorium polsko-mołdawskiego w końcu XV i początku XVI wieku // Studia Historyczne. — 2014. — R. LVII. — S. 173. (пол.)
  9. Spieralski Z. Awantury mołdawskie. — Warszawa, 1967. — S. 71. (пол.)
  10. Дашкевич Я. Р., Проценко Л. А., Хомутецька З. С. (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії (пол). Київ: Наукова думка. с. 38. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 9 квітня 2019. 
  11. Іов (Геча) арх. Телімський (2018) Україна завжди була канонічною територією Вселенського патріархату, Главком. [Архівовано 19 вересня 2018 у Wayback Machine.] Відвідано: 08.09.2018
  12. Dymnicka-Wołoszyńska H. Potocki Joachim (zm. 1764) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 50. (пол.)
  13. Абалихин Б. С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки. М., 1962. Т. 72. С. 87 — 118.
  14. Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с.— С. 338. ISBN 5-7773-0359-5
  15. Хронологічний перелік знаменних і пам'ятних дат Хмельниччини на 2007 рік. Архів оригіналу за 18 червня 2009. Процитовано 7 серпня 2009. 
  16. Мав столичний статус з короткотерміновими перервами, пов'язаними із бойовими діями; протягом зазначеного періоду у Кам'янці містилася більшість державних та урядових структур Української Народної Республіки
  17. М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 234
  18. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 261
  19. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 266—267
  20. Disorder in the Ukraine?, TIME Magazine, 12 December 1927
  21. Голодомор 1932—1933 Років: «Червоні Мітли» Проти Українського Селянства. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 22 листопада 2014. 
  22. а б Документи Держархіву Хмельницької області. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 22 листопада 2014. 
  23. Кам'янець-Подільський. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. [недоступне посилання з грудня 2021]
  24. Dieter Pohl: Schauplatz Ukraine. 2009, S. 164 und S. 182; Yitzhak Arad: The Holocaust in the Soviet Union. 2009, S. 270 f.
  25. Похід на Схід. Як ОУН воювала в усіх куточках України. 
  26. «Ліквідація надрайонних проводів Кам’янець-Подільського округу ОУН(б) у 1951-1952 рр». Процитовано 19.09.2022. 
  27. КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. 
  28. «У центрі Кам’янця з’явиться Європейський сквер із неоновою підсвіткою та геометричними клумбами». Архів оригіналу за 2 листопада 2022. Процитовано 18 вересня 2015. 
  29. Євромайдан у м.Кам'янці-Подільському. Процитовано 01 грудня 2013. 
  30. На Хмельниччині відбулися велелюдні народні віча. Хмельницька обласна організація ВО "Свобода". 26.01.2014. Архів оригіналу за 02.02.2014. Процитовано 19.02.2014. 
  31. У Кам'янці саморозпустилася фракція Партії регіонів. Процитовано 27 січня 2014. 
  32. Гарнага Іван. Населення Кам'янця-Подільського: Трохи історії // Прапор Жовтня. — 1986. — 13 вересня. — С. 2—3;
  33. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Архів оригіналу за 24 грудня 2014. Процитовано 24 грудня 2014. 
  34. Державний комітет статистики України — Національний склад населення / Хмельницька область. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 1 квітня 2013. 
  35. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 3 грудня 2014. 
  36. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  37. Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 грудня 2014. 
  38. Аналіз надходжень до міського бюджету від промислових підприємств основного кола міста. Кам'янець-Подільська міська рада. 14 січня 2020. Архів оригіналу за 26 січня 2020. 
  39. Нова електростанція у Кам’янці-Подільському стримає тарифи. Голос України. 6 березня 2019. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 28 квітня 2019. 
  40. Нові метри: які українські ТРЦ планують відкрити у 2022 році date=січень 2022
  41. Омелян розповів, чи збудують залізницю з Чернівців до Кам’янець-Подільського. 
  42. а б Асоціація міст України. Архів оригіналу за 8 вересня 2008. Процитовано 19 червня 2022. 
  43. Вибори у Кам'янці-Подільському: коли голос не має значення?. Архів оригіналу за 11 листопада 2010. Процитовано 23 вересня 2014. 
  44. ЧОТИРИ ЕТАПИ ДЕКОМУНІЗАЦІЇ
  45. «Остання столиця». 
  46. Симон Петлюра за парканом національної свідомості українців. Архів оригіналу за 1 червня 2022. Процитовано 19 квітня 2022. 
  47. https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/75645_pamyatnik-turistu-kamenec-podolskiy.htm
  48. Туристично-Інформаційний Центр". Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 16 грудня 2021. 
  49. Архітектура міста Кам'янець-Подільський. khmelnytskyi-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021. 
  50. Електроенергія зі сміття: у Кам’янці-Подільському інвестор будуватиме сміттєпереробний завод. Медіа-корпорація «Є» (укр.). 
  51. Національна конкурентоспроможність. Архів оригіналу за 5 квітня 2011. Процитовано 2 жовтня 2010. 
  52. Кам'янець-Подільські інтернет-ресурси на kam-pod.in.ua. Архів оригіналу за 7 жовтня 2010. Процитовано 2 жовтня 2010. 
  53. Сайт Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Архів оригіналу за 27 липня 2011. Процитовано 2 жовтня 2010. 
  54. Музеї міста [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] на Офіційний сайт Кам'янець-Подільської міської ради [Архівовано 26 квітня 2010 у Wayback Machine.]
  55. Андрій Павловський (21 лютого 2015). «Фенікс» розправляє крила. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015. 
  56.   Кам'янець-Подільський у кіно — Топ-20 фільмів за 100 років (2020) на YouTube
  57. КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ДІЄЦЕЗІЯ. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 17 червня 2022. 
  58. м. Кам'янець-Подільський на вебсайті Хмельницької обласної ради. Архів оригіналу за 10 жовтня 2010. Процитовано 2 жовтня 2010. 
  59. «Мотобол». Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 2 червня 2019. 
  60. Офіційний сайт храму свщм. Йосафата (Кам'янець-Подільський). Архів оригіналу за 9 лютого 2011. Процитовано 23 жовтня 2010. 
  61. 3D-версія мапи Кам'янця-Подільського. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 липня 2010. 
  62. КЗАПИСКИ ІНОЗЕМЦІВ XV-XVIII СТ. ПРО КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. Процитовано 24 грудня 2019. 
  63. Понтонно-мостовому — чотири роки [Архівовано 2016-11-16 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Кам'янця-Подільської міської ради від 6 вересня 2016 року(укр.)
  64. Рятувальники Кам’янеччини отримали спецтранспорт з Німеччини. 
  65. 40 найвизначніших пам'яток архітектури Кам'янця. Архів оригіналу за 11 серпня 2013. Процитовано 21 жовтня 2014. 
  66. http://info.kp.km.ua/content/category/10/59/50 [Архівовано 11 грудня 2014 у Wayback Machine.] Навчальні заклади

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Кам‘янець-Подільський на поштових листівках кінця ХІХ — початку ХХ ст.: історико-іконографічне дослідження: [монографія] / С. А. Копилов, І. В. Паур. — Кам‘янець-Подільський: Аксіома, 2019. — 204 с. — ISBN 966-496-479-8.
  • Митці Кам‘янця-Подільського: архітектори, мистецтвознавці, художники / уклад. Н. О. Урсу. — Кам‘янець-Подільський: ФОП Сисин Я. І. : Абетка, 2016. — 240 с. — ISBN 617-7052-59-2.
  • Крамар С. І. Місто Кам’янець на Поділлі у ХІV–ХVІІІ століттях : магдебурзьке право, судочинство та самоврядування громад : іст.-прав. нарис / С. І. Крамар. — Кам’янець-Подільський : Медобори–2006, 2010. — 335 с.
  • Самоврядування вірменської громади міста Кам’янець на Поділлі у XVI-XVII століттях / С. І. Крамар // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". — 2012. – № 2(6) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n2/12ksixxs.pdf.

ПосиланняРедагувати