Вікіпедія

Кадиївці

село в Україні, Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області

Ка́диївці — село в Україні, у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Належить до Орининської сільської громади.

село Кадиївці
Хата з села Кадиївці в Пирогові
Хата з села Кадиївці в Пирогові
Хата з села Кадиївці в Пирогові
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський
Тер. громада Орининська сільська громада
Код КАТОТТГ UA68020210050045457
Основні дані
Засноване 1410
Населення 1703
Площа 4,298 км²
Густота населення 396,23 осіб/км²
Поштовий індекс 32345
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°42′22″ пн. ш. 26°26′43″ сх. д. / 48.70611° пн. ш. 26.44528° сх. д. / 48.70611; 26.44528
Водойми Жванчик, Суржа
Місцева влада
Адреса ради 32345, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Кадиївці
Карта
Кадиївці. Карта розташування: Україна
Кадиївці
Кадиївці
Кадиївці. Карта розташування: Хмельницька область
Кадиївці
Кадиївці
Мапа
Мапа

CMNS: Кадиївці у Вікісховищі

Назва

ред.

Що ж до походження назви, то існує декілька варіантів, зокрема, назва села походить від турецького слова «кадії» (судді), які жили тут, коли османи захопили Поділля. А, може, від слова «кадь» — діжка. Адже відомо, що село в давнину було оточене дубами, які могли служити сировиною для бондарського ремесла. Є ще третя версія. Жителі села здавна вирощували цибулю на продаж та кадили, тобто обдавали її димом, щоб вона не псувалась. Або ж вінки цибулі тримали на горі, де за відсутності димаря розходився дим і також кадив цибулю. До слова, кадиївчани й нині спеціалізуються на цибулі. А ще існує місцева легенда, що перший чоловік, котрий тут оселився, називався Кадиєм, від нього і походить назва.[1]

Географія

ред.

Село Кадиївці розташоване на березі річки Жванчик, за 9 кілометрів автодорогами від Кам'янця-Подільського. На відстані 5,5 кілометра від центру села проходить автошлях регіонального значення Р48. З півдня село межує з великим лісовим масивом Кадиївецького лісництва, також поряд знаходиться Довжоцький заказник.

Клімат

ред.

Кадиївці знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.

Історія

ред.

Село ділиться на п'ять умовних частин: Іваня, Бураківка, Лабок, Бавки і Круголець. Круголець було колись окремим селом, яке в XVI ст. спустошили волохи. Більше воно не відродилось, залишивши на згадку про себе тільки назву.

Територія села була заселена ще в епоху мезоліту. Особливу увагу вчених привернуло поселення розвинутої трипільської культури, яке відкрив в урочищі Балка в 1926 р. Михайло Рудинський. На схилах були знайдені рештки наземних глинобитних житл, багато розписної кераміки з багатокольоровим орнаментом. У Бураківці знайдені поселення пізньотрипільської, черняхівської культур, житло давньоруських часів.

Уперше Кадиївці згадуються в 1410 році, коли король Владислав II Ягайло подарував село Фредрові з Плешевичів (Плешовець) за хоробрість у боях під Грюнвальдом у володіння села Кадиївці, Фридрівці й Суржу.

Церква святого Миколи на Бураківці відома з 1740 року.

Протягом століть село багато разів змінювало власників, належало воно польським магнатам Конецпольським, у XVIII ст. — Жевуським, потім Подільському архієрейському дому.

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.

2 червня 1919 року під час бою за Кам'янець-Подільський один курінь Чорноморського полку, за наказом, вирушив на захоплення села Кадиївці. Однак ворога в селі не виявилось і курінь повернувся на хутір Козак до свого полку. Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення.

У 1932—1933 місцеві селяни пережили Голодомор, зазнали репресій.

Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».

Під час Другої світової війни в селі діяв потужний осередок підпілля ОУН, до якого входило багато місцевих мешканців. Організований він був уже з вересня 1941 року. Певний час тут навіть розташовувався Кам'янець-Подільський окружний провід ОУН. Значна частина учасників підпілля була репресована — німецькими та радянськими спецслужбами[2]. Один з останніх епізодів діяльності підпілля ОУН на території Кам'янець-Подільської області в ніч з 25 на 26 квітня 1952 року селі були захоплені Михайло Ярчук («Клим») та Володимир Гнибіда («Неплюй»). 2012 року в лісі між селами Кадиївці й Залісся Перше було знайдено молочний бідон, що містив чималий пакунок документів ОУН.[3]

У 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

У радянські часи село спеціалізувалося на птахівництві й м'ясо-молочному тваринництві.

З 24 серпня 1991 року в складі незалежної України.

2013 року село газифіковане.

24 грудня 2019 року шляхом об'єднання сільських рад Кам'янець-Подільського району село Кадиївці увійшло до складу Орининської сільської громади.[4] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Населення

ред.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1691 особа.[5]

Тепер населення становить 1703 осіб.

Мова

ред.
 
Селі Кадиївці поширені такі діалекти слова «горище»: стрих, гора, під, подря, под, пуд

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова Відсоток
українська 99,47 %
російська 0,41 %
молдавська 0,06 %
румунська 0,06 %

Інфраструктура

ред.

Школа

ред.

У селі діє Кадиєвецька ЗОШ I—III ступенів. Заснована у 1842 році як однокласне училище для хлопчиків. В 1842—1844 роках в школі навчалося приблизно 60-70 учнів. У 1951 відкрито середню школу. 1975 школа змінила приміщення[6].

На території школи діють історико-краєзнавчий музей «Джерела пам'яті» та музей історії школи.

Хата в музеї села Пирогове

ред.

Хата знаходиться в музеї під Києвом. Для подільського будівництва характерне використання найдавніших конструкцій і технік — сох, кілля, плетіння. Подібні прийоми, як засвідчують численні археологічні матеріали, застосовувалися у трипільському будівництві (IV—III тисячоліття до н. е.). Традиції цього будівництва були успадковані пізнішими культурами. Археолог В. А. Городцов писав: «Теперішні українські хати-мазанки — це тільки поліпшений варіант трипільської глиняної будівлі».

Хата 1892 року зі села Кадіївці типова подільська будова — садиба середняка. У плані будови вона складається з двох хат, відгороджених сіньми з коморою. У більшій хаті сім'я, зазвичай, не жила. Це була так звана «чиста» хата. Менше приміщення використовувалося щоденно: воно була і кухнею, і спальнею, і робітнею. Біля хати — велика шопа каркасної конструкції і плетений з лози курник.[7]

  •  
    Подільська хата
  •  
    Шопа
  •  
    Хата із с. Кадиївці в музеї с. Пирогове
  •  
    Всередині хати
  •  
    П'єц з подільським розписом

Охорона природи

ред.

Село розташоване в межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Відомі уродженці

ред.

Галерея

ред.
  •  
    Пам'ятний знак в пам'ять про жертв Голодомору
  •  
    Галерея воїнів-односельчан
  •  
    Предмет вжитку в місцевому музеї
  •  
    Радіовузол колгоспу ім. Дмитрова
  •  
    Прапор комсомольської організації школи
  •  
    Військове обмундирування воїнів-односельчан
  •  
    Предмет вжитку в місцевому музеї
  •  
    Знаряддя побуту прадавніх людей, знайдені на території села
  •  
    Музей історії села
  •  
    Ліжко в музеї історії села
  •  
    Експонати музею історії села
  •  
    Експонати музею історії села
  •  
    Шевченківський куток в музеї історії школи
  •  
    Експонати музею історії села
  •  
    Експонати музею історії села
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кадиївці

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Звідки взялося «цибуляне» село
  2. ↑ За межами Західної України знайшли бідон з документами ОУН // Дивись.info. — 24 серпня 2014 р. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
  3. ↑ ПОСЛАННЯ З МИНУЛОГО: КРІЗЬ ТОВЩУ ЗЕМЛІ Й ПРОПАГАНДИ
  4. ↑ ВВРУ, 2020, № 11, стор. 26
  5. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. ↑ Історія школи. kadyivci.klasna.com. Кадиєвецька ЗОШ І-ІІІ ступенів. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 25 березня 2014.
  7. ↑ Хати з усієї України під Києвом
  8. ↑ Діячі ОУН та УПА загиблі в боротьбі з німцями
  9. ↑ У «художці» — новий директор: Кадри // Подолянин. — 2011. — 14 жовтня. — С. 2.
  10. ↑ На фронті загинув Владислав Найдьонов з Хмельниччини

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кадиївці&oldid=43457772