Волохи

Узагальнювальний термін, що позначає східно-романські народи

Воло́хи — узагальнювальний термін, що позначає кілька сучасних романськомовних народів у Центральній, Східній та Південно-Східній Європі. Групи, які історично називалися волохами: сучасні румуни (дако-румуни), арумуни/македонські румуни, мегленорумуни, істрорумуни й морлахи.

Сьогоденне розселення волохів на Балканському півострові

Майже всі сучасні держави Центральної й Південно-Східної Європи мають корінні нечисленні волоські меншини: Угорщина, Україна, Сербія, Хорватія, Македонія, Албанія, Греція та Болгарія. У Польщі, Чехії, Словаччині, Боснії та Чорногорії волохи були повністю асимільовані слов'янським населенням. Тільки в Румунії та Республіці Молдова волохи нині становлять етнічну більшість.

ЕтимологіяРедагувати

Докладніше: Роман і Влахата

Термін має германське походження (від слова Walha — іноземець, чужинець). Спочатку він був назвою конфедерації Вольків — кельтських племен, що розселилися від Рони й Ебро до Баварії й Дунаю. Потім германці застосовували його для позначення романізованих кельтів, що жили в римській провінції Галлія. Після V століття, в умовах германського панування, галло-римляни, мешканці Галлії, отримали презирливу назву «вольки», тоді ж з'явилися назви «Уельс» і «валлони», які англосакси і юти застосовували для позначення частково романізованих кельтів Британських островів.

Германці, що осіли в колишній римській провінції Реція (нині Швейцарія), вельшами іменували романське населення з рідною франко-провансальською мовою (див. Романдія). Пізніше термін було запозичено у слов'янські мови. У слов'янських мовах (а також в угорській) влахами, влохами або волохами спочатку називали всі романські народи (пор. пол. Włochy — Італія). Візантійці, південні й східні слов'яни називали волохами (греч. Βλάχος) кочові народи Балканського півострова.

Дана гіпотеза є вкрай сумнівною, оскільки, кельти навряд чи використовували б германське слово для самоідентифікації. Більш ймовірно що це самоназва племен що заселяли Європу ще до поширення в ній, власне, кельтів з якими останні можливо частково змішалися і перейняли їх власне ім'я. Дискусійним залишається запозичення цього слова в слов'янські мови. Слов'яни чітко і конкретизовано ідентифікували цим словом аборигенне населення яке проживало в горах і займалося в основному напівкочовим відгінним скотарством, а також предків сучасних італійців. Саме про римлян говорить літописець Нестор, вживаючи термін «волохи». На даний час це слово саме в такому значенні збереглося в польській мові. Та й зрештою використання назви Валахія для самоідентифікації ніяк не в'яжеться із германським іноземець. Етнонім «волохи», напевне, пов'язаний із влахами-італійцями чи правильніше римлянами. Звідси і нова сучасна вестернізована назва волоської держави Ромунія. Про першопредка із теренів сучасної Італії говорить і легенда про родоначальників волохів.[джерело?]

НосіїРедагувати

Східно-романські мови, які іноді називають ще волоськими, належать до групи романських мов, які розвивалися в Південно-Східній Європі від місцевого східного варіанту вульгарної латини.

  • Дако-румуни (або власне румуни; бл. 23 623 890;[1] у тому числі молдовани), послуговуються румунською (дако-румунською) мовою (назва походить від стародавньої Дакії, на терені якої вони живуть):
    • Румунія — 16 869 816 (перепис 2011 р.)
    • Молдова — 2 815 000 (перепис 2004 р.)
    • Україна — 409 600 (у південній Бессарабії й Північній Буковині, перепис 2001 р.)
    • Сербія — 79 000 (перепис 2002 р.)
    • Угорщина — 7995 (перепис 2001 р.)
    • Болгарія — 3584 осіб вважають себе волохами (може бути, й арумуни) і 891 румунами в 2011 році[2].
  • Арумуни — до 500 000 (250 000 є носіями арумунської мови)[3] мешкають:
    • Греція — 50 000,[4] в основному в горах Пінд (проте Греція, як і Франція, не визнає жодного етнічного поділу, через що немає статистичних даних; арумуни Греції ідентифікують себе як греки)
    • Албанія — 100 000—200 000[5][6]
    • Румунія — 26 500[7]
    • Македонія — 20 000[8]

Терени з волоським населеннямРедагувати

 
Еволюція східних романських мов протягом століть
Українська народна пісня

Ой, волохи козаків до себе звуть,
До козаків такі речі ведуть:
— Від моря й Царя-города вітри гудуть,
Турки і татари у Волощину йдуть.
Ой, вже Волоські землі руйнують,
Руйнують, плюндрують, не милують,
Ой, йдіть, панове, нам поможіть,
Свою славу козацьку спом'яніть!
Тод-то панове-козаки виступали,
До Волощини дорожку топтали…

Крім того, деякі групи (арумуни, мегленорумуни тощо) під час історичних міграцій, розселилися по всьому Балканському півострові, на північ до Польщі і на захід до Моравії («волоська пастуша колонізація» — див. волоське право), а також сучасної Хорватії, де морлахи поступово асимілювались, ідентифікуючись тепер як хорвати та серби[10].

Терени, пов'язані з волохамиРедагувати

  • Біла Валахія — у Мезії;[11]
  • Сремська Валахія — на річці Сава;
  • Чорна Валахія (Morlachia) в Далмації
  • Верхня Валахія з Воскополе й Метсовон («Άνω Βλαχία», Áno Vlahía) — включає південну Македонію, Албанію й Епір;
  • Стара Валахія (Stari Vlah) — у східній Боснії і Герцеговині та західній Сербії ;
  • Румунські гори (Румунська планіна) у східній частині Боснії і Герцеговини ;
  • Власка — колишній повіт південної Валахії (назва походить від сербського позначення Валахії: Vlaska);
  • Велика Валахія (Мунтенія) — на схід від річки Олт;
  • Мала Валахія (Олтенія) — на захід від річки Олт;
  • Цизальпійська Валахія — Банат;
  • Моравська Валахія — у Бескидах у Чехії

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012. 
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 25 вересня 2012. 
  3. [1] [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.] Council of Europe Parliamentary Recommendation 1333(1997)
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 25 вересня 2012. 
  5. According to INTEREG [Архівовано 1 квітня 2019 у Wayback Machine.] — quoted by Eurominority [Архівовано 3 липня 2006 у Wayback Machine.]: Aromanians in Albania [Архівовано 22 листопада 2014 у Portugese Web Archive], Albania's Aromanians; Reemerging into History [Архівовано 13 грудня 2019 у Wayback Machine.]
  6. Arno Tanner. The forgotten minorities of Eastern Europe: the history and today of selected ethnic groups in five countries [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.]. East-West Books, 2004 ISBN 978-952-91-6808-8, p. 218: «In Albania, Vlachs are estimated to number as many as 200,000»
  7. «Aromânii vor statut minoritar» [Архівовано 21 лютого 2008 у Wayback Machine.], in Cotidianul, 9 December 2006
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 25 вересня 2012. 
  9. Ethnologue Estimate in Greece and all countries. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 25 вересня 2012. 
  10. Hammel, E. A. and Kenneth W. Wachter. The Slavonian Census of 1698. Part I: Structure and Meaning, European Journal of Population. University of California. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 25 вересня 2012. 
  11. Since Theophanes Confessor and Kedrenos, in: A.D. Xenopol, Istoria Românilor din Dacia Traiană, Nicolae Iorga, Teodor Capidan, C. Giurescu : Istoria Românilor, Petre Ș. Năsturel Studii și Materiale de Istorie Medie, vol. XVI, 1998

Ресурси ІнтернетуРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

Див. такожРедагувати