ТойХтоПройшовКрізьВогонь

фільм Михайла Іллєнка, 2011

«ТойХтоПройшовКрізьВогонь» альтернативне написання назви «Той, хто пройшов крізь вогонь» — український художній фільм режисера Михайла Іллєнка. Вийшов в український прокат 2 лютого 2012.

ТойХтоПройшовКрізьВогоньPicto infobox cinema.png
Firecrosser
Той хто пройшов крізь вогонь.jpg
Жанр пригодницька мелодрама
Режисер Михайло Іллєнко
Продюсер Володимир Філіппов
Андрій Суярко
Алла Овсяннікова
Сценарист Михайло Іллєнко
Замрій Денис
Костянтин Коновалов
У головних
ролях
Дмитро Лінартович
Віталій Лінецький
Ольга Гришина
Віктор Андрієнко
Іванна Іллєнко
Олексій Колесник
Олександр Ігнатуша
Оператор Олександр Кришталович
Композитор Володимир Гронський
Монтаж Віктор Маляренко
Художник Роман Адамович
Звукорежисер Артем Мостовий
Кінокомпанія «ІнсайтМедіа»[1]
Дистриб'ютор B&H Film Distribution (Україна)[2]
Тривалість 110 хв.
Мова українська, англійська, російська, кримськотатарська
Країна Україна Україна
Рік 2011
Дата виходу 21 вересня 2011 (КМКФ)[3]
2 лютого 2012 (Україна)
Кошторис ₴16 млн. ($2 млн.)[4]
Касові збори ₴1,4 млн. ($174 тис.)
IMDb ID 1927035
Рейтинг 7,3
firecrosser-movie.com
CMNS: ТойХтоПройшовКрізьВогонь на Вікісховищі
Q: ТойХтоПройшовКрізьВогонь у Вікіцитатах

Фільм розповідає про долю хлопця з Полтавщини, Івана Додоки, який стає радянським військовим льотчиком, Героєм Радянського Союзу. Але доля складається так, що йому доводиться пройти німецький полон, радянські табори, і зрештою, волею долі, потрапити до Канади, де він стає вождем тамтешнього індіанського племені.

Прототип головного героя — льотчик-ас часів Другої світової війни Герой Радянського Союзу, гвардії старший лейтенант Іван Даценко, командир ланки 10-го гвардійського авіаційного полку 3-ї гвардійської авіаційної дивізії 3-го гвардійського авіаційного корпусу авіації дальньої дії, уродженець села Чернечий Яр під Диканькою, який нібито після нацистського і радянського полонів потрапив у Канаду, де став вождем індіанського племені, що входило до конфедерації ірокезів.[5]

Сюжет фільму дещо перекликається з іншою стрічкою Михайла Іллєнка — фільмом «Фучжоу» (1994). Зокрема, у «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» звучить музика з Фочжоу, в хаті Івана висить картина з зображенням Фучжоу, яку намалював сліпий художник — герой фільму «Фучжоу».

СюжетРедагувати

Малий Іван Додока стає свідком того, як у селян в Черничому Яру відбирають зерно. Після колективізації та арешту священика люди шукають розради й наставництва в його батька Ореста, чий дід начебто був характерником. Потай від влади він зберігає у сховку в хаті ікону.

Ставши дорослим, Іван іде до Червоної армії в льотчики. Йому доручають розшукати зниклого пілота, котрий зазнав аварії. Додока вирушає на пошуки з медсестрою Любов'ю Карімовою та стикається біля місця аварії з вовчицею. Медсестра таємничими словами заспокоює вовчицю. Згодом Іван робить Любові пропозицію одружитись і вона погоджується.

Якось Іван потрапляє на гуптвахту. Його відвідує односельчанин Степан Шуліка, котрий розповідає, що його батька заарештовано через знахідку сховку. Степан, скориставшись нагодою, залицяється до Любові і, коли починається Вітчизняна війна, починає відбирати листи, які пише Іванові Любов. Натомість він пише їй власні, сподіваючись на взаємність. На одному з вильотів Іван знаходить кохану в рідному селі і вони розписуються. Пару відвідує ворожка Стефа, котра пророкує, що Іван стане головою колгоспу та матиме дванадцять дітей, але тільки одного сина від Любові.

Іван здобуває Золоту зірку, стає Героєм Радянського союзу, і вирушає на все небезпечніші вильоти. Одного разу його літак збивають, Іван потрапляє в полон. Коли він знаходиться, Івана за наклепом Степана кидають в табори як німецького шпигуна.

Минає десять років, Любов, не покидаючи надії знайти Івана, звертається за допомогою до Степана. Той обіцяє знайти його, якщо Любов народить йому сина, адже Степанова дружина безплідна. Іван же, перебуваючи в таборах, переконує інших ув'язнених, що батько навчив його характерництву. Забобонні в'язні слухаються його і якось Іван ділиться з ними планами відплатити Степанові. Вісті про це доходять до Степана, котрий вигадує як убити суперника. Івана мають застрелити нібито при спробі втечі. Та він тікає і дістається до Кариму, звідки родом Любов. Степан, дізнавшись про втечу, здогадується, що Іван буде там.

Іван допомагає кримінальному авторитетові Угрюм-руці, котрий обіцяє віддячити. Спершу Іван вигадує як поглузувати зі Степана — в перукарні поплічники Угрюм-руки підмішують до одеклону чорнило, котрим прискається Степан. Той розуміє, що Іван близько, але не встигає його наздогнати. Угрюм-рука розповідає, що він — батько Любові та радить знайти контрабандиста, в якого можна сховатися. Він відмовляє від пошуків Любові, адже тоді Івана схоплять. Угрюм-рука лиш передає малюнки сина Любові, Вані, з яких Іван розуміє, що Любов його не забула.

Зрештою Любов погоджується народити сина Степанові, але спершу вимагає розказати де Іван. В цю мить Додока вривається до квартири та б'є Степана, після чого так само несподівано зникає. Пересвідчившись, що Любов жива, Іван вирушає на далеку північ, де контрабандист готується переправити його літаком до Канади. Додока викрадає літака, щоб ніхто точно не знав куди він летить.

Любов оселяється в Черничому Яру. Степан приїжджає туди та відвідує Стефу. Ворожка каже, що Іван на кладовищі, але пташиному. Сам Іван тим часом подорожує безлюдними лісами. Він рятує від вовків індіанця, котрий дає йому прихисток у своєму племені та дає ім'я ТойХтоПройшовКрізьВогонь. Іван оселяється на «кладовищі» старих літаків у індіанській резервації. Він планує відремонтувати літак аби повернутись в Україну та помститися Степанові. Йому допомагає донька врятованого індіанця Тінь ластівки. Між тим Іван розповідає індіанціям про Україну, знайомить їх з народними піснями, стаючи популярним у дітей.

Степан відчуває, що Іван насправді живий. Той ввижається Степанові як індіанець, що хоче зняти скальп. Через польського льотчика Жирара, з яким Іван познайомився на війні, Любов дізнається, що Іван живий і перебуває в Канаді. Невдовзі її знаходять убитою. Ванею опікується Микола, колишній Іванів командир. Тінь ластівки закохується в Івана і розбиває його літак, щоб він лишився в Канаді.

Одного разу до Канади прибуває делегація радянських колгоспників. На кукурудзяному полі її голова запитує в індіанця де знаходиться телеграф і отримує відповідь українською мовою. Степана після новини про це знову починають мучити видіння, він марно тікає від них, поки не падає з вікна і розбивається.

Іван пише синові листа, не знаючи чи дійде його повідомлення з Канади. Він будує хату та одружується з Тінню ластівки за українським звичаєм, навчивши індіанців пісень.

У роляхРедагувати

ВиробництвоРедагувати

КошторисРедагувати

Кошторис фільму склав 16 мільйонів гривень.[6] Держкіно виділило на зйомки більше 10 мільйонів, решту вклав продюсерський центр «ІнсайтМедіа».[4] Відомо, що продюсер фільму Андрій Суярко також намагався назбирати $1,5 тис. на спільнокошт-платформі Indiegogo, але безуспішно.[7]

Місця зйомокРедагувати

Більшість зйомок відбувалися в Україні впродовж 20082010 років. Знімали в Києві, Київській області, зокрема студентському містечку під Ржищевим та Кам'янці-Подільському та його околицях. Використовували руїни старих будівель, макет літака. Один епізод було знято в горах на кордоні Аргентини та Чилі, куди Михайло Іллєнко потрапив разом із командою яхти «Купава», з якою приплив з України.[8]

ФільмуванняРедагувати

 
Літак Аерос Skyranger — п'ятикратний Чемпіон світу

Під час зйомок фільму використано легкий двомісний літак Best Off Sky Ranger, який виробляється київською авіабудівною фірмою Аерос. Особливістю літака є те, що він побудований з дюралюмінієвих труб, які формують каркас, та обтягнутий спеціальною тканиною «дакрон». Маса літака становить 250 кг, а вартість 18 тис. дол. США.

РелізРедагувати

Потрапляння в інтернет піратської копіїРедагувати

Наприкінці зими 2011 року, ще до початку кінопрокату фільму в кінотеатрах, в інтернеті з'явилась копія робочої версії фільму. За словами режисера Михайла Іллєнка там були відсутні деякі кадри, несинхронні репліки, не та музика, видний таймкод, зелений фон.[9] Згодом продюсер фільму Володимир Філіппов публічно попрохав не поширювати піратських копій фільму.[10]

Кінотеатральний релізРедагувати

Початково планувалося, що фільм вийде в широкий український прокат 19 січня 2012 року,[2][4] але 19 січня розпочалися лише передпрем'єрні покази у різних містах Україна, а широкий прокат стрічки розпочався 2 лютого 2012. Дистриб'ютором виступила компанія B&H.[11]

Касові збориРедагувати

У перший тиждень широкого прокату (2-5 лютого 2012 року) стрічку демонстрували на 16 екранах.[12] Фільм протримався п'ять тижнів в українському прокаті й за ці п'ять тижнів зібрав ₴1,4 млн.[13] ($174,289 тис.).[14][15] За даними Держкіно всього фільм переглянуло більше 60 тисяч глядачів.[1]

Нагороди та номінаціїРедагувати

Гран-прі ІІІ Київського міжнародного кінофестивалю (2011)[16].

Головна нагорода «Золотий Витязь» у номінації «Повнометражний ігровий фільм» на Омському кінофестивалі (2012)[17]

Спецдиплом журі та Приз Гільдії кінознавців і кінокритиків Слон відкритого фестивалю кіно країн СНД, Латвії, Литви і Естонії «Кіношок-2012»[18]

5 серпня 2012 року, Український Оскарівський комітет прийняв рішення номінувати цей фільм на премію «Оскар» у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою», але фільм так і не був номінований.

Відгуки кінокритиківРедагувати

Українські кінокритики загалом схвально відгукнулися про стрічку.[19][20][21][22][23][24][25][26][27] Так кінокритик журналу «Тиждень» Ярослав Підгора-Гвяздовський позитивно оцінив фільм, оцінивши стрічку у 3/5. Кінооглядач відзначив наявність дотепних жартів, чудову гру Віталія Лінецького та майстерний монтаж окремих сцен.[20] Багато критиків зазначили, що найбільшим недоліком фільму який може суттєво роздратувати українського глядача є його переважно-російськомовність.[23]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б «ТойХтоПройшовКрізьВогонь»: 3 місяці загальнонаціонального прокату - Держкіно, 20/04/2012
  2. а б «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» вийшов у прокат із сюрпризами (ДОПОВНЕНО) - Телекритика, 22 січня 2012
  3. У компанії «Кінотур» відбулося вручення Гран-прі ІІІ КМКФ режисеру Михайлу Іллєнку — Кінотур, 2012-10-01
  4. а б в На екрани вперше виходить цілком український фільм — BBC Україна, 19 січня 2012
  5. Ярослав Підгора-Ґвяздовський. Український рембо - Український тиждень, 01.02.2011
  6. У кінотеатрах країни розпочинається показ створеного за підтримки Держкіно фільму відомого українського режисера Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» // Держкіно, 18/01/2012
  7. Firecrosser // Indiegogo, 2011
  8. «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» вийде в прокат 19 січня — Детектор медіа, 13 січня 2012
  9. Михайло Іллєнко: «Ми. Для нас. Про себе» // sumno.com, 27 травня 2012
  10. Продюсер «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» просить не поширювати піратських копій // galinfo.com.ua, 9 лютого 2012
  11. Увічнений Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь // Зірка Вітошинська, «Українське слово» — Париж, 02.04.2012
  12. Ukraine Box Office (2-5 лютого 2012) // BOM, 2012 (англ.)
  13. Ukraine Box Office (1–4 березня 2012) // BOM, 2012 (англ.)
  14. Український бокс-офіс № 9 (1-4 березня 2012) на сайті kino-teatr.ua/uk
  15. Firecrosser // BOM, 2012 (англ.)
  16. Гран-Прі третього Київського Міжнародного кінофестивалю Архівовано 16 жовтня 2011 у Wayback Machine.. Kyiv International Film Festival (Київський Міжнародний Кінофестиваль (КMKФ)), 26.09.2011
  17. «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» став кращим повнометражним ігровим фільмом на Омському кінофестивалі — Gazeta.ua, 31 травня 2012
  18. Слабошпицький та Іллєнко стали лауреатами чергового кінофестивалю — Gazeta.ua, 24 вересня 2012
  19. «ТойХтоПройшовКрізьВогонь»: Які фільми можна вважати українськими? // Тексти, 22/02/2012
  20. а б Ярослав Підгора-Гвяздовський. Той, хто пройшов іспит — Український тиждень, 20 січня 2012
  21. Сергій К. «ТойХтоПройшовКрізьВогонь»: наш, перший і знову наш // sumno.com, 20 січня 2012
  22. Андрій Кокотюха. ТойХтоПішовУПрокат // ДМ, 2012
  23. а б Павло Солодько. Кіно про українця, який став вождем індіанців. Враження (ФОТО) // Історична правда, 2012
  24. Лариса Брюховецька. «Побачити те, рідне, що поруч з нами…» // Кіно-театр, № 2 (2012)
  25. Анастасія Пащенко. Україна, що пройшла крізь вогонь // Кіно-театр, № 6 (2011)
  26. Анна Купінська. «ТойХтоПройшовКрізьВогонь»: Український Одисей на шляху додому // УП Життя, 20.01.2012
  27. Михайло Бриних. Той, хто підкрався непомітно, проте виявився не тим, кого боялись // zaxid.net, 28.03.2012

ПосиланняРедагувати