Полтавська область

Полта́вська о́бласть — адміністративно-територіальна одиниця України з центром у місті Полтава. Утворена 22 вересня 1937 року. Розташована у середній частині Лівобережної України. Більша частина області лежить у межах Придніпровської низовини та Полтавської рівнини.

Полтавська область
Герб Полтавської області	Прапор Полтавської області
Основні дані
Прізвисько:	Полтавщина
Країна:	Україна
Утворена:	22 вересня 1937 року
Код КОАТУУ:	5300000000
Населення:	1 413 829
Площа:	28748 км²
Густота населення:	48,5 осіб/км²
Телефонні коди:	+380-53
Обласний центр:	Полтава
Райони:	25
Міста: обласного значення районного значення	6 10
Райони в містах:	5
Смт:	20
Села:	1783
Селища:	43
Селищні ради:	21
Сільські ради:	467
Номери автомобілів:	BI, НІ (регіон - 17)
Інтернет-домени:	poltava.ua; pl.ua
Обласна влада
36000, м. Полтава, вул. Соборності, 45
Веб-сторінка:	http://www.oblrada.pl.ua http://www.adm-pl.gov.ua
Голова ОДА:	Пругло Олег Євгенович (т.в.о.)
Рада:	Полтавська обласна рада
Голова ради:	Біленький Олександр Юрійович
Мапа
Полтавська область у Вікісховищі

Площа — 28 748 км² (4,76 % території України), населення — 1 466 786 осіб (1 лютого 2013, 3,22 % мешканців України). Область налічує 25 районів та 16 міст, з яких шість — Гадяч, Горішні Плавні, Кременчук, Лубни, Миргород та Полтава — обласного підпорядкування.

До найважливіших галузей господарства області належать сільське господарство та промисловість (зокрема харчова, легка, машинобудівна і ін.).

Географія

Географічне розташування

Полтавська область 6-а серед областей України за площею. На півночі межує з Чернігівською та Сумською, на сході з Харківською, на півдні з Дніпропетровською та Кіровоградською, на заході з Київською та Черкаською областями України.

Полтавська область займає площу 28,7 тис. км², що становить 4,8 % території України. За цим показником займає 6-те місце серед інших регіонів України. Протяжність території з півночі на південь 213,5 км, а із заходу на схід 245 км.

Крайня північна точка області — за 3,3 км на північ від села Білогорілка — розташована в Лохвицькому районі з координатами 50.518343° пн. ш. 33.065454° сх. д. / 50.518343; 33.065454. Крайня південна точка — лівий берег Кам'янського водосховища, в Кобеляцькому районі з координатами 48.750689° пн. ш. 34.297876° сх. д. / 48.750689; 34.297876. Крайня західна точка — за 1 км від села Смотрики — розташована в Пирятинському районі з координатами 50.283232° пн. ш. 32.089971° сх. д. / 50.283232; 32.089971. Крайня східна точка — за 1,5 км від селища Шевченка Карлівського району має координати 49.506532° пн. ш. 35.478676° сх. д. / 49.506532; 35.478676

Рельєф та водойми

Основна геологічна структура, в межах якої розташована область, — Дніпровсько-Донецька западина та її схили. Рельєф області рівнинний, вона лежить в межах Полтавської рівнини.

Деївська гора — найвища точка Придніпровської височини

Поверхня має загальний нахил з півночі-північного сходу на південь-південний захід. Максимальна абсолютна відмітка рельєфу (202,6 м) на лівобережжі області розташована за 5 км на захід від Опішні. На правобережній Придніпровській височині найвища точка поверхні 204 м (вершина горба Деївської гори, що розташована за 4 км на південь від Крюківського району Кременчука). Найнижча точка поверхні Полтавщини — 64 м — берег Кам'янського водосховища.

Річка Удай біля Пирятина

На території Полтавської області налічується 146 річок (водотоків довжиною понад 10 км) загальною довжиною 5 100 км. Серед них:

• дві великі (понад 500 км) — Дніпро і Псел
• дев'ять середніх (довжиною 101—500 км) — Ворскла, Сула, Оріль, Удай, Хорол, Оржиця, Мерла, Орчик, Коломак
• 135 малих річок (100 км і менше)
• 124 озера з площею водного дзеркала понад 0,1 км² (загальною площею 676 га і загальним об'ємом води 76 млн м³).
• приблизно 1600 струмків.

Середня густота річкової мережі 0,27 км/км². Найбільш розвинута річкова мережа в басейнах Псла і Хоролу — (0,4 км/км²). Найменший показник — 0,17 км/км² — в басейні Оржиці.

На півдні та південному заході область омивають води Кременчуцького та Кам'янського водосховищ.

Клімат

Клімат визначається розташуванням у помірному кліматичному поясі, тип — помірно-континентальний. Середня температура січня — −3,7 °C, липня — +21,4 °C, кількість опадів становить 580—480 мм/рік, що випадають переважно влітку у вигляді дощів.

Близько 2/3 кількості днів у році панує континентальний підтип повітряних мас із суходолу Євразії, 1/3 днів — морський підтип повітряних мас із північної та центральної Атлантики та внутрішніх морів — Середземного, Чорного, Азовського.

Флора і фауна

Флора Полтавської області нараховує близько 2 тисяч видів різних систематичних груп рослин. Серед видів місцевої флори близько 1500 видів рослин з відділу покритонасінних, 3 види голонасінних, 16 видів папоротеподібних, 9 видів хвощів, 3 види плаунів, а також по 160 видів мохів і лишайників.

Область належить до лісодефіцитних областей України. Лісистість її території разом з чагарниками і лісосмугами на початку XXI століття становить 9,55 % (274,6 тис. га). Середня лісистість України становить понад 15 %; світу — 29 %. На території області основними типами лісів є широколистяні дубові (діброви) і хвойні соснові (бори).

Природно-рекреаційний потенціал складають у тому числі:

• Гадяч — кліматичний курорт лісової зони, розташований на березі р. Псел;
• Ліщинівка — лісовий кліматичний курорт, розташований на березі р. Ворскла;
• Миргород — рівнинний бальнеологічний і грязьовий курорт лісостепової зони.

Об'єкти природно-заповідного фонду:

• 46 заказників, у тому числі 11 державного значення;
• 92 пам'ятки природи, серед яких — 1 державного значення;
• Устимівський дендропарк (Устимівка);
• 20 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва, з них 4 — державного значення;
• 10 заповідних урочищ.

Історія

Попереднім адміністративним утворенням на території була Полтавська губернія, утворена 27 лютого 1802 року, що складалась із 10, згодом 12, а з 1803 року — 15 повітів. До початку XX ст. Полтавщина залишалася аграрною губернією з великим поміщицьким землеволодінням. 3 червня 1925 Полтавська губернія ліквідована. Зі зміною влади та політичного устрою Полтавщина втратила Золотоніську, Прилуцьку, Переяславську, Роменську та Костянтиноградську землі.

Ювілейна монета НБУ присвячена Полтавській області

22 вересня 1937 року утворена Полтавська область у складі 45 районів та двох міст. У 1937 р. на території Полтавської області діяло 224 промислові підприємства та 312 кооперативних промислових артілей. На початок 1938 р. в області нараховувалося 2 727 колгоспів, за якими було закріплено 3238,7 тис. га орних земель.

Під час нацистської окупації у роки німецько-радянської війни (вересень-жовтень 1941 р. — вересень-листопад 1943 р.) територія Полтавської області входила до райхскомісаріату «Україна», її було включено до генеральної округи Київ, що складалася з 26 ґебітів. Полтавщина була поділена на 12 ґебітів.

Після вигнання з території Полтавщини нацистських окупантів вона і далі залишалася поділеною на 44 довоєнні сільські райони.

У 1957 р. були ліквідовані Петрівсько-Роменський та Покровсько-Багачанський р-ни.

У 1962 р. після укрупнення сільських районів залишилось 14 районів (таким чином скасовувались 20 районів). У 1965 р. деякі з них були відновлені до 19; у 1966 р. відновилось ще 6 районів.

Після численних змін меж на 1 січня 1968 р. область поділялася на 25 районів. У її межах було 12 міст (2 обласного підпорядкування та 10 районного), 18 селищ міського типу, 3 робітничі селища та 2 224 сільські населених пункти.

За Всесоюзним переписом 1989 р. усього населення в області нараховувалося 1 753 030 чол.

Органи влади

Державну виконавчу владу в області представляє Полтавська обласна державна адміністрація, самоврядування — Полтавська обласна рада.

Адміністративно-територіальний устрій

Загальна інформація

Адміністративний центр області — місто Полтава.

У складі області:

• районів — 25;
• районів у містах — 5;
• населених пунктів — 1842, у тому числі:
  • міського типу — 36, у тому числі:
    • міст — 15, у тому числі:
      • міст обласного значення — 6;
      • міст районного значення — 9;
    • селищ міського типу — 21;
  • сільського типу — 1806, у тому числі:
    • сіл — 1791;
    • селищ — 15.

У системі місцевого самоврядування:

• районних рад — 25;
• районних рад у містах — 5;
• міських рад — 15;
• селищних рад — 21;
• сільських рад — 467.

Райони

№	Назва	Адм. центр	Адм. устрій
1	Великобагачанський	смт Велика Багачка	Адм. устрій
2	Гадяцький	м. Гадяч	Адм. устрій
3	Глобинський	м. Глобине	Адм. устрій
4	Гребінківський	м. Гребінка	Адм. устрій
5	Диканський	смт Диканька	Адм. устрій
6	Зіньківський	м. Зіньків	Адм. устрій
7	Карлівський	м. Карлівка	Адм. устрій
8	Кобеляцький	м. Кобеляки	Адм. устрій
9	Козельщинський	смт Козельщина	Адм. устрій
10	Котелевський	смт Котельва	Адм. устрій
11	Кременчуцький	м. Кременчук	Адм. устрій
12	Лохвицький	м. Лохвиця	Адм. устрій
13	Лубенський	м. Лубни	Адм. устрій
14	Машівський	смт Машівка	Адм. устрій
15	Миргородський	м. Миргород	Адм. устрій
16	Новосанжарський	смт Нові Санжари	Адм. устрій
17	Оржицький	смт Оржиця	Адм. устрій
18	Пирятинський	м. Пирятин	Адм. устрій
19	Полтавський	м. Полтава	Адм. устрій
20	Решетилівський	м. Решетилівка	Адм. устрій
21	Семенівський	смт Семенівка	Адм. устрій
22	Хорольський	м. Хорол	Адм. устрій
23	Чорнухинський	смт Чорнухи	Адм. устрій
24	Чутівський	смт Чутове	Адм. устрій
25	Шишацький	смт Шишаки	Адм. устрій

Міста обласного значення

• Гадяч
• Горішні Плавні
• Кременчук
• Лубни
• Миргород
• Полтава

Міста районного значення

№	Місто	Входження
1	Глобине	Глобинський район
2	Гребінка	Гребінківський район
3	Зіньків	Зіньківський район
4	Карлівка	Карлівський район
5	Кобеляки	Кобеляцький район
6	Лохвиця	Лохвицький район
7	Пирятин	Пирятинський район
8	Хорол	Хорольський район
9	Заводське	Лохвицький район
10	Решетилівка	Решетилівський район

Райони у містах

№	Район	Входження
1	Автозаводський	м. Кременчук
2	Крюківський	м. Кременчук
3	Київський	м. Полтава
4	Подільський	м. Полтава
5	Шевченківський	м. Полтава

Демографія

За даними перепису 2001

За підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 р. всього по Полтавській області нараховувалося 1 630,1 тис. мешканців, зокрема міського населення — 956,7 тис. чол. (58,7 %), сільського — 673,4 тис. чол. (41,3 %), чоловіків — 747,4 тис. осіб (45,9 %), жінок — 882,6 тис. (54,1 %). Жінок на 1000 чоловіків припадало 1181.

У п'яти містах області населення становило:

• Полтава всього 318 тис., із них чоловіків — 147,4 тис., жінок — 170,6 тис.
• Кременчук населення 234 тис., у тому числі чоловіків — 108,1 тис., жінок — 125,9 тис.
• Горішні Плавні із населеними пунктами, підпорядкованими міськраді, — 54,3 тис. чол., у тому числі міського 51,7 тис., сільського — 2,6 тис., чоловіків — 25,4 тис., жінок — 28,9 тис.
• Лубни 52,6 тис. населення, із них чоловіків — 23,9 тис., жінок — 28,7 тис.
• Миргород — 42,9 тис. жителів, із них чоловіків — 19,9 тис., жінок — 23 тис. осіб.

Національний склад населення Полтавської області станом на 2001 рік

№	Національність	Кількість осіб	%
1	Українці	1 481 167	91,36 %
2	Росіяни	117 071	7,22 %
3	Білоруси	6 309	0,39 %
4	Вірмени	2 678	0,17 %
5	Молдовани	2 562	0,16 %
6	Євреї	1 843	0,11 %
7	Азербайджанці	1 203	0,07 %
8	Цигани	956	0,06 %
9	Татари	819	0,05 %
10	Поляки	813	0,05 %
11	Інші	5 786	0,36 %
	Разом	1 621 207	100,00 %

Сьогодення

За кількістю населення Полтавщина займає 11 місце серед областей України і на її території проживає на 1 січня 2011 р. в області, за оцінкою, чисельність наявного населення становила 1487,8 тис. осіб. Упродовж 2010 р. чисельність населення зменшилась на 11,8 тис. осіб, або на 7,9 особи у розрахунку на 1000 наявного населення. Чисельність населення зменшилась виключно за рахунок природного скорочення (11,9 тис. осіб), водночас зафіксовано міграційний приріст населення (47 осіб).

Порівняно з 2009 р. обсяг природного скорочення зменшився на 189 осіб, а його інтенсивність залишилася на тому ж рівні і становила 8,0 ‰.

Народжуваність у 2010 р. зменшилась порівняно з 2009 р. з 9,8 до 9,5 живонароджених у розрахунку на 1000 наявного населення, а смертність — з 17,8 до 17,5 ‰.

Серед прибулих із-за меж України у Полтавську область на постійне місце проживання колишні мешканці країн СНД становили 85,0 %, інших країн — 15,0 %. Серед вибулих переважна більшість також прямувала у країни СНД — 62,1 %, тоді як в інші країни — 37,9 %.

Національний склад населення однорідний, українців близько 90 %. Густота населення 60 чол./км² Приблизно 1000 тис. чоловік населення області — це жителі міст.

Вікова структура і міського, і сільського населення області характеризується старінням. Жіноче населення переважає над чоловічим.

Найбільші населені пункти

Найбільші населені пункти Полтавщини за даними Держкомстату,
1.	Полтава	▼291 963		2.	Кременчук	▼222 325		3.	Горішні Плавні	▬51 955		4.	Лубни	▼46 161		5.	Миргород	▼40 195
6.	Гадяч	▼23 960		7.	Пирятин	▼15 558		8.	Карлівка	▼14 858		9.	Хорол	▼13 160		10.	смт Котельва	▼12 323

Релігія

За кількістю зареєстрованих релігійних громад у Полтавській області нараховується 487 представників Української православної церкви Московського Патріархату, 211 громад — Київського Патріархату і 23 –Автокефальної церкви.

Злочинність

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 86,0 злочинів, з них 29,2 тяжких та особливо тяжких.

Проблеми

Однією із проблем краю є конфлікти, пов'язані з газовидобувними кампаніями, діяльність котрих завдає шкоди екології. Окрім того, попри одні з найбільші запасів природного газу в країні, прибуток від галузі осідає у кишенях немісцевих олігархів та держбюджеті, не приносячи належної користі області.

Економіка

Історія господарської діяльності на Полтавщині

Промисловість

Економіка за містами

Більшість найманих працівників зайнято в переробній та добувній промисловості.

У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають паливна, харчова промисловості, машинобудування і чорна металургія. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 77 %. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 374 промислових підприємства, окрім того, функціонує 618 малих промислових підприємств.

Сільське господарство

Рослинництво

У сільськогосподарському виробництві області в 2006 році 66,4 % прибутків дало рослинництво, провідними галузями якого є виробництво зернових культур, цукрового буряка, соняшника. Середня урожайність зернових на Полтавщині у 2006 р. становила 27,3 ц/га. Провідна зернова культура — озима пшениця.

Питома вага цукрових буряків у структурі посівних площ в середньому по області становить 5,1 %. Валовий збір цукрового буряка в 2006 р. склав 2 364 тис. т, а середня врожайність становила 294,8 ц/га.

Середня врожайність соняшнику в Полтавській області становить 15,7 ц/га, а валовий збір — 264 тис. т (2006 р.).

Важливою галуззю рослинництва Полтавщини є картоплярство та овочівництво. У порівнянні з іншими культурами, рівень розвитку цієї галузі дещо нижчий. Більша частина виробництва картоплі припадає на приватний сектор та фермерські господарства; її врожайність становить 152 ц/га. У 2006 р. в області в усіх категоріях господарств вироблено 1696 т картоплі. Виробництво овочів протягом року становить в середньому 5570 тис. т, а середня врожайність становить 189 ц/га.

Тваринництво

Основними галузями тваринництва Полтавської області є скотарство, свинарство, птахівництво. Крім того, в області набули поширення кролівництво, конярство, бджільництво, хутрове звірівництво, ставкове рибництво.

Скотарство дає понад 42 % вартості всієї сільськогосподарської продукції області і понад 76 % товарної продукції тваринництва.

Свинарство — друга важлива галузь тваринництва, яка дає понад 35 % обласного виробництва м'яса, крім того — сало, шкіру та щетину. Завдяки скоростиглості, плодовитості, високій окупності кормів, порівняно високій забійній вазі м'яса, свинарство поширене в усіх низових адміністративних районах області.

Конярство, як і вівчарство, відіграє другорядне значення. Конезаводи та конеферми є в Пирятинському, Миргородському, Чутівському районах, однак розвиток цієї галузі на Полтавщині, в останні роки значно знизився.

Птахівництво — найбільш скоростигла галузь тваринництва, що дає яйця м'ясо, пух та пір'я. В області діє понад 30 спеціалізованих господарств по виробництву продукції птахівництва.

Ставкове рибництво — додаткова високопродуктивна галузь сільського господарства Полтавщини. В області налічується понад 1100 ставків, з яких для товарного рибництва придатні 2,5 тис. га.

Бджільництво — традиційна галузь сільського господарства Полтавщини, що дає цінні високоприбуткові продукти: мед, віск, бджолину отруту, квітковий пилок, маточне молочко. Негативною тенденцією в розвитку бджільництва області є зменшення за останні роки кількості бджолосімей у суспільному секторі і відповідно зниження виробництва продуктів в державних сільськогосподарських підприємствах. Разом з тим, в останні роки зростає частка приватного бджільництва.

Звірівництво в Полтавській області розвинуто досить слабо.

Зовнішньоекономічна діяльність

Транспорт

Кременчуцький залізничний вокзал

На території Полтавської області функціонують всі (за винятком морського) види транспорту — залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний, повітряний. Здійснюючи вантажні і пасажирські перевезення, окремі види транспорту взаємодіють між собою, формуючи транспортну систему.

Провідне місце за вантажообігом в області належить трубопровідному і залізничному транспорту (8053,3 млн. т*км), а за пасажирообігом — автомобільному (1863,9 млн пас.*км) і залізничному (1716,6 млн пас.*км).

Полтавська область відіграє значну роль у структурі транспортного комплексу України. Так, займаючи 4,8 % території України, на якій проживає лише 3,3 % населення країни, частка Полтавщини у структурі транспорту характеризується такими показниками:

• за експлуатаційною довжиною залізничних колій загального користування — 3,9 %
• за довжиною автомобільних доріг з твердим покриттям — 5,4 %
• за вантажнооборотом автомобільного транспорту — 5 %.

За період з 1990 по 2006 рік спостерігається загальне зменшення перевезення вантажів (141,4 млн т у 2006 р., проти 282,6 млн т у 1990 році).

Основні залізничні вузли — Полтава, Кременчук, Гребінка, Ромодан. Велике транспортне значення має Дніпро. Річка Сула судноплавна.

Зв'язок

На території Полтавської області основними видами зв'язку виступають:

• поштовий
• телеграфний
• міський і сільський телефонний
• телефонний міжміський (включаючи міжнародний)
• дротове мовлення
• передача і прийом телевізійних і радіопрограм
• радіозв'язок
• комп'ютерний
• мобільний

Доходи підприємств від подання послуг зв'язку у фактичних цінах постійно збільшується (1995 рік — 31,1 млн. грн, 2006 рік — 534,3 млн. грн). У структурі доходів провідне місце займає мобільний зв'язок (250,0 млн. грн та міжнародний зв'язок 106,8 млн. грн).

Аналіз надання послуг підприємствами зв'язку загального користування свідчить, що з 1990 по 2006 рік значно скоротилось відправлення газет і журналів (з 104,3 млн до 18,0 млн), листів (з 61,1 млн до 10,6 млн), телеграм (з 2,3 млн до 0,1 млн), посилок (з 1,5 млн до 0,3 млн). Поряд з тим, майже в 4 рази збільшилися обсяги надання міжміських телефонних переговорів (включаючи міжнародні) (з 20 млн в 1990 році до 82,6 млн в 2006 році).

Телефонний зв'язок загального користування Полтавської області функціонує на базі 722 автоматичних телефонних станцій (2006 р.), з яких 176 діє в міських поселеннях, а 546 — в сільських. Діє 438,6 тис. номерів, з яких 83,8 % в міських поселеннях. В останні роки спостерігається різке підвищення кількості абонентів мобільного зв'язку (з 0,6 тис. одиниць в 2000 році до 1516,4 тис. одиниць в 2006 році), що в свою чергу призвело до зменшення потреб в домашніх телефонних апаратах (з 125 тис. одиниць в 1990 році до 52 тис. одиниць в 2006 році.).

Туризм

Найцікавіші об'єкти туризму:

Туристична Полтавщина.

• Хрестовоздвиженський жіночий монастир;
• Ансамбль Круглої площі та Монумент Слави 1805–1811 рр., м. Полтава;
• Пам'ятник Петру І 1849 р.;
• Тріумфальна арка 1820 р.;
• Всіхсвятська церква 1815–1821 рр.;
• Мгарський монастир;
• Миргородський державний керамічний технікум імені Миколи Гоголя 1846 р., м. Миргород — є визнаним на всю Україну центром художньої кераміки;
• Будинок водолікарні 1914–1917 рр., м. Миргород;
• Школи Лохвицького земства, український архітектурний модерн, автор — Опанас Сластіон
• Спасо-Преображенська церква, с. Великі Сорочинці 1732 р.;
• Літературно-меморіальний музей М. В. Гоголя, с. Великі Сорочинці;
• Великосорочинський історико-краєзнавчий музей, с. Великі Сорочинці;
• Садиба і парк с. Березова Рудка XVIII—XIX ст.;
• Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному;
• Фабрика художньої кераміки;
• Національний музей-заповідник М.В.Гоголя, с. Великі Сорочинці;
• Державний музей-заповідник педагога А. С. Макаренка, с. Ковалівка;
• Меморіальний комплекс садиби філософа і поета та пам'ятник Г. С. Сковороди, смт Чорнухи;
• Краєзнавчий музей (колишній будинок земства) 1903–1908 рр., м. Полтава;
• Пам'ятний знак на честь 800-річчя заснування Полтави 1974 р.
• Ботанічний сад Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка

Освіта

Загальні кількість середньо-технічних закладів освіти з роками зменшується як і кількість випускників. Так у 2012 році діяло 42 заклади професійно-технічної освіти, які за той рік закінчили 7,4 тисячі осіб. У той час як 1995 року діяло 51 ПТУ, які того року закінчило 10,5 тсяч спеціалістів.

ЗМІ

У області зареєстровано 29 регіональних і одна обласна дротова радіостанція.

• «Село полтавське» — обласний україномовний громадсько-політичний тижневик.

Благодійна діяльність

До 1921 року в Полтаві працювала «Полтавская Общегородская больничная касса», але згодом була закрита.

Благодійна організація «Лікарняна каса Полтавщини» зареєстрована 15 квітня 2003 року; організація є неприбутковою. Кількість членів ЛК станом на 1 січня 2012 року — 28 044 чоловік.

З 10 серпня 2007 року Благодійна організація «Лікарнянна каса Полтавщини» є членом Всеукраїнської громадської організації «Асоціація працівників лікарняних кас України».

За період 2004–2011 років на обстеження та лікування членів ЛК використано 19 млн. грн. (За 2011 рік — 4 218 000 грн.)

Персоналії

Значний внесок у розвиток науки і культури зробили уродженці Полтавщини:

Літератори

• Боровиковський Л. І. — поет, фольклорист, етнограф, опрацьовував фольклорні сюжети, звертався до народної поетики та ритміки;
• Величко С. В. — літописець;
• Глібов Л. І. — поет, байкар, видавець, громадський діяч;
• Гнєдич М. І. — поет і перекладач віршів Гомера, бібліотекар Імператоської бібліотеки в Петербурзі (нині — Російська національна бібліотека);
• Гоголь М. В. — прозаїк, драматург, поет, історик, фольклорист;
• Головко А. В. — письменник, критик; лауреат Шевченківської премії (1969);
• Гончар О. Т.(3 квітня 1918, Ломівка — 14 липня 1995, Київ) — письменник, літературний критик, громадський діяч. Лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат премії імені Тараса Шевченка (9 березня 1962), голова Спілки письменників України (1959–1971), академік НАН України (1978);
• Гребінка П. Є.  — письменник, педагог, видавець;
• Діхтяр О. І. — письменник, перекладач і педагог.
• Дольд-Михайлик Ю. П. — український письменник, сценарист;
• Драгоманов М. П. — публіцист, історик, літературознавець, і громадський діяч;
• Загребельний П. А. — український письменник, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії;
• Іваненко О. Д. — українська письменниця, перекладачка;
• Капніст В. В. — визначний російський і український поет, драматург і громадсько-політичний діяч кін. XVIII — поч. XIX ст.ст.;
• Ковінька О. І. — український письменник-гуморист;
• Козельський Я. П.  — письменник, філософ-просвітитель;
• Котляревський І. П.  — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч;
• Олена Пчілка (Косач Ольга Петрівна) — українська письменниця, драматург, публіцистка, громадська і культурна діячка, перекладачка;
• Панас Мирний (Рудченко Панас Якович) — український прозаїк та драматург;
• Сковорода Г. С. — український філософ і поет;
• Старицький М. П. — український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч;
• Тесленко А. Ю. — український письменник;
• Тютюнники Григір та Григорій — українські письменники;
• та ін.

Художники, архітектори

• Боровиковський В. Л. — український та російський художник-живописець, іконописець та портретист;
• Гаврилко М. О. — український художник та скульптор, військовик;
• Дяченко Д. М. — архітектор;
• Зарицький І. В. — художник-прикладник, заслужений художник СРСР, член спілки художників України;
• Левицький Д. Г. — російський і український живописець-портретист;
• Литвиненко В. Г. (* 1908 — 1979) — український художник, график, живописець, письменник, народный художник УРСР (1960);
• Мокрицький А. М. — український і російський живописець і педагог;
• Позен Л. В. — скульптор і художник;
• Сластіон Опанас — український маляр і графік романтично-народницького напряму, етнограф, архітектор і педагог, засновник Миргородського краєзнавчого музею.
• Ярошенко М. О. — український маляр-жанрист, за військовим званням — генерал-майор.

Композитори, музиканти

• Білаш О. І. (*6 березня 1931, Градизьк, Полтавська область—†6 травня 2003 Київ);
• Дунаєвський І. О. (*30 січня 1900, Лохвиця Полтавскої губернії, (нині Полтавська область), — †25 липня 1955, Москва, СРСР);
• Лисенко М. В. (*22 (10) березня 1842, Гриньки (Полтавщина) — †6 листопада (24 жовтня) 1912, Київ);
• брати Майборода Г. І. та П. І.

Філософи, вчені

• Береговий Г. Т. — космонавт, двічі Герой Радянського Союзу;
• Греков Б. Д. — академік АН СРСР;
• Данилевський О. С. — ентомолог, доктор біологічних наук, професор
• Духов М. Л. — учений у галузі механіки, конструктор важких танків, тричі Герой Соціалістичної Праці;
• Володимиров Леонід Євстахійович — український вчений-правознавець, доктор кримінального права, професор.
• Дяченко А. А. — математик;
• Дяченко М. А. — математик;
• Житецький П. Г. — український філолог;
• Зайкевич А. Є. — агроном;
• Зарецький І. А. — археолог і нумізмат;
• Зарудний М. О. — український орнітолог;
• Злотін Олександр Зіновійович — український ентомолог, доктор біологічних наук, професор;
• Іваненко Д. Д. — фізик-теоретик;
• Кондратюк Ю. В. (Шаргей О. Г.) — український вчений-винахідник, один з піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів;
• Левицький О. І. — академік АН УРСР;
• Остроградський М. В. — математик;
• Пічета Володимир Іванович — академік АН СРСР;
• Падалка Лев Васильович — український статистик, історик, археолог, етнограф, краєзнавець, громадський діяч;
• Сковорода Г. С. — український філософ і поет;
• Щербань О. Н — український вчений у галузі гірничої теплофізики і організатор науки, дійсний член АН УРСР, Заслужений діяч науки і техніки УРСР, Лауреат Державної премії СРСР.
• Грінченко Володимир Автономович — український археолог, музеєзнавець.

Військові діячі

• Божинський-Божко М. В.  — герой бою під Крутами;
• Дяченко П. Г.  — український військовий діяч;
• Засядько О. Д. — вчений у галузі ракетної справи, генерал-лейтенант;
• Капцевич П. М. — генерал від інфантерії, Тобольський і Томський генерал-губернатор;
• Неверовський Д. П. — військовий діяч, герой франко-російської війни 1812, генерал-майор;
• Паскевич І. Ф. — російський військовий діяч українського походження, генерал-фельдмаршал (з 1829 р.), граф Ериванський (з 1828 р.), найясніший князь Варшавський (з 1831 р.), активний учасник придушення Листопадового повстання в Польщі (1830—1831);
• Пащенко В. Г. — генеральний значковий Армії Української Держави;
• Пащенко Є. Г. — військовий діяч Армії Української Держави;
• Пащенко І. Г. — генерал-хорунжий Армії Української Держави;
• Пащенко О. Г. — військовий діяч Російської імперії, генерал-майор артилерії;
• Петлюра С. В. — Головний Отаман Армії УНР, Голова Директорії УНР;
• Скоропадський П. П. — гетьман Української Держави своє дитинство провів на Полтавщині;
• Совачів В. Я. — генерал-хорунжий Армії УНР, військовий лікар, громадський діяч.

Декабристи та інші громадські діячі

З Полтавщиною пов'язане життя деяких декабристів: братів С. І., М. І. та І. І. Муравйових-Апостолів, М. І. Лорера, М. С. Луніна, Драгоманова Яківа Акимовича, Шимкова Івана Федоровича, Андрієвича.

Кілька декабристів у різний час служили у військових частинах, дислокованих на Полтавщині: Бестужев-Рюмін Михайло Павлович, Бечаснов Володимир Олександрович, Вадковський Федір Федорович, Горбачевський Іван Іванович,з дворян Полтавської губернії Лісовський Микола Федорович. Уродженцями Полтавської області були члени Союзу благоденства брати Капніст Олексій Васильович і Капніст Семен Васильович.

На Полтавщині народилася Софія Миколаївна Присецька (1856–1892) — революціонерка-народниця, одна з лідерів «Південно-Російського робітничого союзу». Загинула на каторзі в Сибіру. Мати академіка Олександра Богомольця (1881–1946), прапрабабуся доктора Ольги Богомолець (нар. 1966) — заслуженого лікаря України, засновниці історико-культурного комплексу «Замок Радомисль».

З Полтавщиною пов'язані різні періоди життя і творчості Т. Г. Шевченка, композитора М. М. Калачевського, поетеси Л. Українки, художників і архітекторів С. І. Васильківського, В. Г. Кричевського, О. Г. Сластіона, російського актора М. С. Щепкіна, російських письменників І. Буніна, М. Горького і В. Короленка, грецьких вчених-енциклопедистів Євгенія Булгаріса і Никифора Феотокі, чеського композитора А. В. Єдлічки, грузинського поета Давида Гурамішвілі, ліванського письменника, перекладача і громадського діяча Михайла Нуайме, російських художників — Г. Г. Мясоєдова і його сина І. Г. Мясоєдова; вчених — математика Ф. І. Симашка, ґрунтознавця В. В. Докучаєва, природознавців М. І. Вавилова, В. І. Вернадського, російського хірурга М. В. Скліфосовського, вченого-лікаря О. Ф. Мальцева, фізика 3. М. Авксентьєвої, географа, методиста Булави Л., письменника В. М. Блакитного (Еллана), єврейського письменника Шолома Алейхема, письменника і кінорежисера О. П. Довженка, української письменниці Л. О. Яновської та ін.

На Полтавщині встановлені пам'ятники та меморіальні дошки історичним діячам, представникам вітчизняної науки, культурним діячам, учасникам подій 1917—1921 рр., радянсько-німецької війни.

Полтавська область була удостоєна радянського ордена Леніна (1967).

Див. також

• Полтавщина

Джерела та література

• Верменич Я. В. Полтавська область // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 367. — ISBN 978-966-00-1142-7.

Посилання

• Полтавська область // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.

• Фото
• Полтавська область, каталог посилань Open Directory Project
• ПНПУ | Географія Полтавщини
• Хрестовоздвиженський собор^{[недоступне посилання з липень 2019]} 1699–1709 рр., м. Полтава
• Офіційний сайт історико-культурного комплексу «Замок Радомисль»