Київщина — історично-етнографічна частина України, яка початково включала в себе центральні і північні області України з центром в Києві, себто лише правий берег Середньої Наддніпрянщини. Лівобережна частина області розташована у Придніпровській низовині, правобережна частково у Поліській низовині (найпівнічніші райони) та у Придніпровській височині. В сучасному контексті слово Київщина часто позначає Київську область.

Історичні відомостіРедагувати

Київщина історично склалася як політичне ядро України. Перші поселення з'явилися тут ще в епоху палеоліту. Саме ці землі стали центром Київської Русі. Після розпаду її наприкінці XI століття на окремі державні утворення Київське князівство зберігало свою силу і могутність до самої татаро-монгольської навали. В середині XIV століття Київщина увійшла до складу Литовської Русі. З 1470 року цій території надано статус воєводства.

Люблінська унія поклала початок активному переселенню на київські землі польської шляхти. В результаті ревізії так званих «пустих» земель, тобто таких, що не перебували в феодальному володінні, поляки одержали грамоти на володіння ними. Подвійне пригноблення, феодальне і національне, стало причиною зростання визвольного руху, очоленого козаками. Повстання проти польського гніту під проводом К. Косинського (1591-1593) розпочалося нападом на Білоцерківську фортецю і охопило Київщину і Волинь. Це був рух, що переріс у Визвольну війну українського народу. Одна з вирішальних її битв відбулася під Корсунем в урочищі Горохова Діброва, 16 (26) травня 1648 року, в якій армія Богдана Хмельницького здобула блискучу перемогу.

На той час саме тут, на Київщині, були гетьманські столиці Суботів і Чигирин. В часи Гетьманщини було утворено Київський, Канівський, Корсунський, Білоцерківський, Черкаський, Чигиринський, Паволоцький полки реєстрових козаків.

Населення середньої та південної Київщина зменшилось внаслідок подій Руїни. Польща всіляко намагалась повернути собі владу над цими землями. Король Ян Собеський універсалом від 1684 року відновив на Правобережжі козацтво. Сеймом у 1685 році були підтверджені козацькі права і привілеї. Населення Правобережної Україна почало збільшуватися. Були створені Богуславський, Корсунський, Фастівський полки.

Успішність заселеня пов'язана, зокрема, з ім'ям Семена Палія. Після підписання миру з турками (1699 рік) і повернення під владу Польщі Правобережної України польським сеймом були скасовані усі рішення стосовно козацьких прав і привілеїв. В результаті спалахнуло козацьке повстання, що здобуло назву Паліївщини. Центром подій знову стала головна польська фортеця на Київщині — Біла Церква. На підкріплення полякам проти правобережних козаків виступили лівобережні козацькі полки на чолі з Іваном Мазепою, які окупували Київщину і Волинь (1704-1711).

В результаті двох останніх поділів Польщі Правобережна Україна наприкінці XVIII століття захоплена Російською імперією.

СучасністьРедагувати

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати