Київський повіт  (пол. Powiat kijowski, рос. Киевский уезд) — адміністративно-територіальна одиниця Київського воєводства Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Згодом існувало у складі Київського намісництва та Київській губернії Російської імперії. Адміністративний центр — місто Київ. Скасований Постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 12 квітня 1923 року[1].

Київський повіт
Kiev COA (Kiev Governorate) (1782).gif
Герб повітового центру
Kiev gub (1863) kiev.PNG
Губернія Київська губернія
Центр Київ
Створений 1471 р. у Великому князівстві Литовському, 1781 р. в Російській імперії
Площа понад 5 000 км²
Населення 541 483 (на 1897 рік) осіб 
Мешканці сіл Київського повіту
Мал. П'єра Де ля Фліза (1848)

У складі Речі Посполитої у другій половині XVI — першій половині XVII ст. Київський повіт охоплював значну частину Лівобережної Наддніпрянщини.

У складі Київського намісництва Російської імперії Київський повіт знаходився по обидві сторони Дніпра. Наприкінці XIІІ ст., при черговому утворенні Київської губернії, знаходився лише на Правобережжі на північному сході губернії. Території, що були на лівому березі Дніпра перейшли до складу Остерського та Переяславського повітів Чернігівської і Полтавської губерній. Вся східна частина Київського повіту стала обмежена Дніпром, з півночі і заходу повіт межував з Радомишльським, на південному заході зі Сквирським і Васильківським повітами і з Канівським на півдні. Площа повіту була понад 5000 км².

Адміністративний устрій та статистичні даніРедагувати

Відповідно до Скороченого особливого опису Київського намісництва 1787 року, на той час повіт містив у собі: 439 264 десятин землі, 6 міст, 56 сіл, 58 присілків і хуторів, 6 757 дворів, 85 млинів борошняних, 78 церков, 2 монастирі, 143 священо- і церковнослужителів, 76 «дворянських фамілій», 37 жителів різночинців, 2 716 козаків, 20 510 «селян казеного відомства», 2 535 кріпаків, 111 різночинських і козацьких підсусідків, 97 «циган казеного відомства». Всього чоловічої статі душ — 26 149, а з повітом і Києвом — 35 460 душ.[2]

На початку XIX ст. повіт поділявся на 25 волостей. На початку XX ст. їх стало 20:

Усе населення повіту мешкало в 635 населених пунктах. Місто було 1 — Київ, містечок було 13 — Бородянка, Бишів, Германівка, Гостомель, Димер, Кагарлик, Макарів, Мотижин, Обухів, Трипілля, Ржищів, Гнатівка, Ясногородка, сіл — 252.

НаселенняРедагувати

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 90,7 %, євреїв — 7,4 %, поляків — 1,1 %, росіян — 0,1 %, німців — 0,09 %[3].

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 541 483 чоловік. З них 56,18 % — українці, 14,06 % — євреї, 26,58 % — росіяни, 3,41 % — поляки, 1,07 % — німці, 0,76 % — білоруси, 0,21 % — чехи, 0,21 % — татари[4].

Переписи населенняРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. geo.ladimir.kiev.ua(рос.)
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6.
  3. Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 159. (рос. дореф.)
  4. Дані перепису населення 1897 року по Київській губернії. Архів оригіналу за 19 листопад 2008. Процитовано 14 квітень 2009. 

ДжерелаРедагувати