Київська округа
Ки́ївська окру́га — адміністративно-територіальна одиниця Української СРР в 1923–1930 роках. Утворена 7 березня 1923 року у складі Київської губернії. Окружний центр — місто Київ. Проіснувала до 2 вересня 1930 року. На час утворення налічувала 20 районів. Упродовж 1924–1930 років межі і склад округи не раз змінювалися.
| Київська округа | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: |  УСРР
|
| Губернія: | Київська (до 1925 року) |
| Утворена: | 1923 |
| Ліквідована: | 1930 |
| Населення: | 1 592 912 (1926 рік) |
| Площа: | 18 651[1] км² |
| Населені пункти та ради | |
| Окружний центр: | Київ |
| Кількість районних рад: | 20 |
| |
| Мапа округи | |
| Окружна влада | |
| Газета: | «Пролетарська правда» |
На півночі округа межувала з Білоруською СРР, на північному сході з Чернігівською округою, на сході з Ніжинською та Прилуцькою, на півдні з Черкаською, на південному заході з Білоцерківською та Житомирською і Коростенською на заході.
Станом на 1 жовтня 1925 року складалася з 25 районів та 559 сільрад, населення — 1,501 млн осіб.
Історія
ред.У 1923 році в УСРР було проведено районування, внаслідок якого утворено округи і райони замість повітів і волостей. Зокрема, постановами ВУЦВК від 7 березня і 12 квітня у складі Київської губернії було утворено Київську округу із окружним центром у місті Києві, до складу якої увійшли територія Київського повіту і частини Білоцерківського, Чорнобильського, Переяславського та Канівського повітів Київської губернії, а також частина Остерського повіту Чернігівської губернії. До складу округи увійшло 20 новоутворених районів та місто Київ, що не входило до жодного району.[2][3][4]
28 жовтня 1924 року було розформовано Малинську округу, а її території 13 березня 1925 року розподілені між Київською, Житомирською та Коростенськими округами. Зокрема, до Київської округи було перечислено:
- території Розважівського, Іванківського, Хабнівського, Чорнобильського й Товстоліського районів Малинської округи, причому:
- відбулися передачі сільрад між цими п'ятьма районами,
- центр Товстоліського району було перенесено з Товсто-Лісу до Нові-Шепеличі, а сам район перейменовано на Ново-Шепелицький;
- Борівську, Небилицьку, Ніжиловицьку, Рожевську й Ситнязьку сільради розформованого Ставищанського району Малинської округи — до складу Макарівського району;
- село Мигалки з Високими й Нижніми Руднями Малинського району Малинської округи — до складу Бороднянського району;
- село Вахівку Іванківського району Малинської округи — до складу Димерського району;
- село Коблицю Іванківського району Малинської округи — до складу Бороднянського району.[5][6]
27 березня 1925 року було внесено такі зміни у склад Київської округи:
- розформовано Гоголівський район, а його території розподілено між Семиполківським, Броварським та Боришпільським районами;
- до Київської округи перечислено:
- села Яблунівку і Чорногородку з Чорногородською фермою Фастівського району Білоцерківської округи — до складу Бишевського району;
- Деремезнівську, Перегонівську і Яцківську сільради Узинського району Білоцерківської округи — до складу Германівського району;
- Григорївську, Пещальницьку, Почанцинську й Чернишевську сільради Канівського району Шевченківської округи — до складу Македонського району;
- відбулися передачі сільрад між районами усередині округи;
- перейменовано і перенесено центри таких районів:
3 червня 1925 року ліквідовувалися Київська та усі інші губернії в УСРР, а Київська та усі інші округи підпорядковувалися безпосередньо центральному уряду з 1 серпня 1925 року.[8].
Також 3 червня 1925 року було внесено такі зміни у склад Київської округи:
- до Київської округи з Білоцерківської округи перечислено:
- Брусилівський район;
- території Барахтянської, Кодацької, Погребської, Тростинської, Перевозської, Малосалтанівської, Порадівської, Руліківської сільрад розформованого Ксаверівського району — у склад Васильківського району;
- Велико-Вільшанської сільраду розформованого Ксаверівського району — у склад Обухівського району;
- території Землянської та Лещинської сільрад Телешівського району — у склад Кагарликського району;
- розформовано Ходорівський (Македонський) район, а території віднесено:
- Трахтемірівської та Лукавицької сільрад — у склад Переяславського району Золотоноської округи Полтавської губернії;
- Григоровської, Потанцовської, Пищальниковської та Чернишевської сільрад — у склад Канівського району, включеного до Черкаської округи;
- решти сільрад — у склад Ржищівського району;
- розформовано Хотівський район, а його території розподілено між Будаївським, Обухівським та Васильківським районами.[9]
10 червня 1925 року до Київської округи було передано два райони з Полтавської губернії: Переяславський район із розформованої Золотоніської округи та Лехнівський район Прилуцької округи[10]. Таким чином в окрузі стало 25 районів.
Станом на березень 1926 року до Київської округи входили:
- місто Київ (окружний центр);
- три сільради біля Києва, що безпосередньо підпорядковувалися Київському окружному виконавому комітету (з грудня 1925 року): Дарниця, Микільсько-Слобідська та Чоколівська;
- 25 районів, причому порівняно з попередніми даними відбулися зокрема такі зміни:
- центр Лехнівського району був у містечку Березань,
- Ново-Шепелицький район став називатися Шепелецьким (центр залишався у Нових Шепеличах).[11]
Восени 1927 року було проведено районування, яким було розформовано 5 районів (Будаївський, Гостомельський, Великодимерський, Германівський та Рогозівський), організовано новий Київський район та змінено межі 10 районів (Боришпільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Жукинський, Кагарлицький, Макарівський, Обухівський, Переяславський та Ржищівський).[к 1] У Київському районі обліковувалося 48 сільрад, з яких у нову межу міста Києва повністю входило 6 сільрад (Біличська, Воскресенсько-Слобідська, Горенська, Мишолівська, Позняківська й Совська) і частково ще 3 сільради (Мостищенська, Романівська й Хотівська), але які підпорядковувалися Київському районному виконавчому комітету. Таким чином Київська округа стала складатися із міста Києва та 21 района, причому замість Лехнівського у довідниках значився вже Березанський район.[12]
2 вересня 1930 року було прийнято постанову, якою з 15 вересня Київська та всі інші округи ліквідовувалися, а всі райони підпорядковувалися безпосередньо центральному уряду УСРР. Водночас також було:
- вилучено місто Київ (Київську міську раду) в окрему адміністративно-територіальну одиницю підпорядковану центру;
- скасовано Київський район з підпорядкуванням більшості його сільрад Київській міськраді, а решти сільрад — Бишівському та Димерському районам;
- передано частину рад з Броварського району у підпорядкування Київській міськраді, а решту району було перетворено у Велико-Димерський район;
- передано до Велико-Димерського району сільради з Жукинського району Київської округи, а також з Бобровицького та Ново-Басанського району Чернігівської округи.[13]
Карти округи
ред.-
Карта Київської округи у складі Київської губернії, 1923 -
Карта Київської округи, адміністративні межі станом на 1 жовтня 1925 -
Карта Київської округи, адміністративні межі станом на 1 березня 1927
Склад
ред.На час утворення (1923 рік)
ред.Київська округа була утворена на початку 1923 року у складі міста Києва (окружного центра) та 20 районів з територій колишніх Київського і частин Білоцерківського, Чорнобильського, Переяславського та Канівського повітів Київської губернії, а також частини Остерського повіту Чернігівської губернії.[2][4] У кінці 1923 року до міста Києва було приєднано 32 поселення із навколишніх районів. На кінець 1923 року у 20 районах округи налічувалося 288 сільрад і 843 поселення.[14]
У наступній таблиці зібрані дані про склад округи і її районів станом на 1923 рік.
Примітки
- ↑ а б згідно з постановою про утворення округи
- ↑ а б на кінець 1923 року (згідно зі Списком поселень Київщини)
- ↑ у «Списку поселень Київщини» 1924 року місто Київ часто зазначається окремо від Київської округи, як губерніяльний центр
- ↑ У кінці 1923 року до Києва були також приєднані поселення, які до районування входили до Остерського повіту Чернігівської губернії
- ↑ У кінці 1923 року до Києва були також приєднані поселення, які до районування входили до Микільсько-Борщагівської, Хотівської, Старо-Петрівської, Борщагівської та Шпитківської волостей Київського повіту, а також до Микільсько-Слобідської та Броварської волостей Остерського повіту Чернігівської губернії
- ↑ Білоцерківський повіт
- ↑ а б в Київський повіт
- ↑ Чорнобильський повіт
Райони
ред.Упродовж існування Київської округи до її складу входили такі райони:
- Баришівський
- Березанський (Лехнівський) (з 1925 року)
- Бишівський
- Боришпільський
- Бородянський
- Броварський
- Брусилівський (з 1925 року)
- Будаївський (до 1927 року)
- Васильківський
- Великодимерський (Семиполківський) (до 1927 року)
- Германівський (до 1927 року)
- Гоголівський (до 1925 року)
- Гостомельський (до 1927 року)
- Димерський
- Жукинський
- Іванківський (з 1925 року)
- Кагарлицький
- Київський (з 1927 року)
- Макарівський
- Обухівський
- Переяславський (з 1925 року)
- Ржищівський
- Рогозівський (до 1927 року)
- Розважівський (з 1925 року)
- Хабненський (з 1925 року)
- Ходорівський (Македонський) (до 1925 року)
- Хотівський (до 1925 року)
- Чорнобильський (з 1925 року)
- Шепелицький (Ново-Шепелицький, Товстоліський) (з 1925 року)
Також до складу округи входило місто Київ, що, як окружний центр, не входило до складу жодного з районів.
Демографія
ред.Станом на 1923 рік
ред.Станом на 1923 рік загальне населення округи становило 960 621 людей, з них 366 396 — у Києві.[4]
| Райони | Населення |
|---|---|
| місто Київ (окружний центр) | 366396 |
| Баришівський | 26040 |
| Боришпільський | 19974 |
| Бородянський | 19314 |
| Броварський | 29000 |
| Будаївський | 46524 |
| Бишівський | 24073 |
| Васильківський | 27886 |
| Германівський | 27208 |
| Гоголівський | 23000 |
| Гостомельський | 36834 |
| Димерський | 27476 |
| Жукинський | 27000 |
| Кагарлицький | 27577 |
| Макарівський | 27152 |
| Македонський | 35155 |
| Обухівський | 37418 |
| Ржищівський | 34118 |
| Рогозівський | 40910 |
| Семиполківський | 30000 |
| Хотівський | 27567 |
Дані перепису 1926 року
ред.Згідно з Всесоюзним переписом населення 1926 року в окрузі проживало 1 592 912 осіб (48,59 % чоловіків і 51,41 % жінок). З них 591 705 (37,15 %) були міськими, а 1 001 207 (62,85 %) сільськими жителями. За національним складом: 78 % становили українці, 10,2 % євреї, 8,7 % росіяни, 1,6 % поляки, німці і білоруси по 0,4 %, інші національності загалом 0,7 %. Українська була рідною мовою для 73,6 % жителів, а російська — для 17,9 % жителів.
| Район | Населення, осіб |
Національний склад, % | Рідна мова, % | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| українці | євреї | росіяни | поляки | німці | білоруси | чехи | українська | російська | інша | ||
| м. Київ | 512 088 | 42,3 | 27,4 | 24,5 | 2,7 | 0,7 | 1,1 | 0,2 | 27,9 | 52,2 | 19,9 |
| Баришівський | 32 087 | 97,4 | 1,5 | 0,5 | 0,1 | 96,9 | 0,5 | 2,6 | |||
| Березанський | 44 847 | 99,0 | 0,3 | 0,4 | 0,1 | 0,1 | 99,0 | 0,5 | 0,5 | ||
| Бишівський | 30 814 | 96,6 | 0,3 | 0,3 | 0,1 | 2,4 | 96,6 | 0,4 | 3,0 | ||
| Боришпільський | 32 770 | 97,5 | 1,9 | 0,7 | 0,1 | 97,5 | 0,9 | 1,6 | |||
| Бородянський | 30 539 | 89,8 | 1,8 | 1,0 | 7,0 | 0,1 | 0,1 | 96,5 | 1,1 | 2,4 | |
| Броварський | 36 162 | 97,4 | 1,5 | 0,7 | 0,1 | 0,1 | 96,6 | 1,1 | 2,3 | ||
| Брусилівський | 42 197 | 96,5 | 0,9 | 0,1 | 1,9 | 0,2 | 97,3 | 0,2 | 2,5 | ||
| Будаївський | 59 668 | 97,2 | 0,2 | 1,6 | 0,4 | 0,1 | 0,2 | 96,5 | 2,5 | 1,0 | |
| Васильківський | 62 916 | 93,5 | 4,9 | 1,1 | 0,1 | 0,1 | 93,1 | 1,9 | 5,0 | ||
| Великодимерський | 47 921 | 98,9 | 0,5 | 0,4 | 98,8 | 0,4 | 0,7 | ||||
| Германівський | 38 723 | 99,2 | 0,3 | 0,2 | 0,1 | 0,1 | 98,9 | 0,4 | 0,7 | ||
| Гостомельський | 38 821 | 89,2 | 0,9 | 5,5 | 2,6 | 0,9 | 0,2 | 0,1 | 85,8 | 9,9 | 4,3 |
| Димерський | 34 565 | 97,2 | 1,0 | 0,4 | 0,7 | 0,3 | 0,1 | 97,6 | 0,6 | 1,8 | |
| Жукинський | 31 108 | 99,3 | 0,1 | 0,2 | 99,1 | 0,4 | 0,5 | ||||
| Іванківський | 40 540 | 88,3 | 1,8 | 5,6 | 4,0 | 0,1 | 0,1 | 92,0 | 5,7 | 2,4 | |
| Кагарлицький | 35 590 | 97,6 | 1,4 | 0,5 | 0,1 | 0,1 | 97,5 | 0,6 | 1,8 | ||
| Макарівський | 48 293 | 90,7 | 1,9 | 0,8 | 3,9 | 1,9 | 0,5 | 94,0 | 1,1 | 5,0 | |
| Обухівський | 58 459 | 99,4 | 0,2 | 0,2 | 99,4 | 0,3 | 0,4 | ||||
| Переяславський | 78 971 | 94,6 | 4,6 | 0,6 | 0,1 | 94,6 | 0,9 | 4,5 | |||
| Ржищівський | 68 980 | 96,6 | 2,5 | 0,5 | 0,2 | 96,7 | 0,6 | 2,7 | |||
| Рогозівський | 39 690 | 99,0 | 0,1 | 0,4 | 0,1 | 99,2 | 0,5 | 0,4 | |||
| Розважівський | 41 241 | 88,0 | 1,3 | 4,0 | 4,8 | 0,9 | 0,7 | 90,8 | 4,0 | 5,2 | |
| Хабненський | 36 728 | 87,2 | 6,0 | 0,2 | 4,4 | 0,9 | 1,0 | 91,3 | 0,3 | 8,4 | |
| Чорнобильський | 42 306 | 88,2 | 9,2 | 1,7 | 0,5 | 0,1 | 87,8 | 2,4 | 9,8 | ||
| Шепелицький | 27 087 | 93,0 | 2,5 | 3,6 | 0,5 | 0,1 | 0,2 | 88,5 | 8,6 | 2,9 | |
| Київська округа | 1 593 111 | 78,0 | 10,2 | 8,7 | 1,6 | 0,4 | 0,4 | 0,1 | 73,6 | 17,9 | 8,4 |
Керівники округи
ред.- Старобін І. М. (.03.1923—1924)
- Постишев Павло Петрович (.08.1925—.11.1926)
- Корнюшин Федір Данилович (.11.1926—.03.1928)
- Демченко Микола Нестерович (.03.1928—25.12.1929)
- Чернявський Володимир Ілліч (25.12.1929—6.09.1930)
Голови окружного виконавчого комітету
ред.- Царський (Радянський) Михайло Євдокимович (1923—1924)
- Карпеко Кирило Григорович (1924—1925)
- Вальтер, в. о. (1925)
- Яцевський Іван Петрович (1925)
- Свистун Пантелеймон Іванович (.08.1925—.12.1925)
- Любченко Панас Петрович (.12.1925—1927)
- Войцехівський Юрій Олександрович (13.01.1928—.09.1930)
Примітки
ред.- ↑ У довіднику «Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918—2010 роки» зазначено, що Будаївський і Гостомельський були приєднані до Київського, Великодимерський — до Броварського, Германівський — до Обухівського, а Рогозівський — до Бориспільського, водночас не було наведено деталей відносно розподілу сільрад ліквідованих районів, а також назв відповідних постанов.
Джерела
ред.- ↑ Станом на 1927 рік.
- ↑ а б в Постанова ВУЦВК № 18–19 (309) від 7 березня 1923 року «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»
- ↑ Постанова ВУЦВК № 45 (564) від 12 квітня 1923 року «Про новий адміністраційно-територіяльний поділ України»
- ↑ а б в г д Административно-территориальное деление Украины. (По данным Центральной Административно-Территориальной Комиссии от 7 марта 1923 г.) / Народный комиссариат внутренних дел. — Х. : Издание Наркомвнудел УССР, 1923. — 133 с.(рос.) Архівована копія. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 2 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 28 жовтня 1924 року «Про ліквідацію Малинської Округи на Київщині».
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 13 березня 1925 року «Про точний розподіл території зліквідованої Малинської Округи на Київщині між Київщиною і Волинню».
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 27 березня 1925 року «Про зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Київщини й Поділля».
- ↑ Постанова ВУЦВК від 3 червня 1925 року «Про ліквідацію губерень й про перехід на трьохступневу систему управління».
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 3 червня 1925 року «Про скасування Шевченківської округи й зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Київщини й Полтавщини».
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 10 червня 1925 року «Про скасування Золотоноської округи й инші зміни адміністраційно-територіяльного поділу Полтавщини».
- ↑ Список поселень Київської округи / Київський Окружний виконавчий комітет робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. — К., 1926. — 132 с.
- ↑ Статистично-економічний довідник київщини 1927/28 р. / Київський окрплан та Окрстатбюро. — К. : Видання «Экономического вестника», 1928—532 с.
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 2 вересня 1930 року «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління».
- ↑ а б Список поселень Київщини (1924) // Вид. газети «Вісник Київ. губвиконкому» — сторінки 21, 23-24, 41
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. — М. : Издание ЦСУ Союза ССР, 1928—1929. (рос.)
Посилання
ред.- Адміністративний поділ Київської області на whp057.narod.ru (рос.)
- Демоскоп. (рос.) [Архівовано 29 Січня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела
ред.- Верменич Я. В. Київська округа // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 229. — ISBN 978-966-00-0692-8. [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Верменич Я. В. Київська округа // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2. [Архівовано 25 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Киевский округ (1923—1930)// Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. (рос.) [Архівовано 25 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918—2010 роки: довідник / автор-упорядник М. М. Корінний — Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2012. — 304 с. : іл.
- Список поселень Київщини / Адміністративний відділ та статистичне губерніяльне управління. — Київ: Видання газети «Вістник Київського губвиконкому», 1924. — С. 149. [Архівовано з першоджерела 17 липня 2022.]
- Список поселень Київської округи / Київський Окружний виконавчий комітет робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. — К., 1926. — 132 с.
- Статистично-економічний довідник Київщини 1925/26 р. / Київський Окрплан та Окрстатбюро. — К., 1927. — 335 с.
- Статистично-економічний довідник Київщини 1927/28 р. / Київський окрплан та Окрстатбюро. — К. : Видання «Экономического вестника», 1928—532 с.
- Матеріяли до опису округ УСРР: Київська округа / Центр. стат. упр. УСРР; [перед. слово М. Вольфа]. — Харків: [Київ-Друк], 1926. — VIII, 80 c. : іл.
- Населені місця Київщини : Попередні підсумки перепису 17 грудня 1926 року / Київське округове статистичне бюро.. — К., 1927. — 106 с. [Архівовано 14 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Территориальное и административное деление Союза ССР (на 1 января 1926 года) / [Предисл.: Н. А. Коковин, С. М. Гурвич]. — Москва : ГУКХ НКВД: [тип. МКХ им. Ф. Я. Лаврова], 1926. — 284 с.(рос.)
- Список залюднених місць УСРР (за даними райвиконкомів). — Х. : Радянське село, 1928. — Т. 2. — 560–1033, 41 с.
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |