Вікіпедія

Баришівський район

район у Київській області (Україна)

50°21′ пн. ш. 31°24′ сх. д. / 50.35° пн. ш. 31.4° сх. д. / 50.35; 31.4 Ба́ришівський райо́н — колишній район на сході Київської області України. Населення становило 34 8397 осіб (на 1 січня 2019). Площа району була — 957,6 км², або 3,4 % території Київщини. Районний центр був — Баришівка. Існував у 1923—1962, 1965—2020. При ліквідації у 2020 році майже уся територія відійшла до складу Броварського району, села Семенівка та Леляки - до складу Бориспільського району.

Баришівський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті Київська область
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Київська область
Код КОАТУУ: 3220200000
Утворений: 1965
Населення: ▼ 34 839 (на 1.1.2019)
Площа: 957.6 км²
Густота: 36.4 осіб/км²
Тел. код: +380-4476
Поштові індекси: 07500—07571
Населені пункти та ради
Районний центр: Баришівка
Селищні ради: 1
Сільські ради: 25
Смт: 1
Селища: 0
Села: 38
Районна влада
Голова ради: Гуменюк Володимир Антонович
Голова РДА: Зозуля Валентина Олександрівна[1]
Вебсторінка: Баришівська РДА
Баришівська районна рада
Адреса: 07500, Київська обл., Баришівський р-н, смт. Баришівка, площа Миру, 1
Мапа
Мапа

Баришівський район у Вікісховищі

Історія

ред.

Історія Баришівщини тісно пов'язана із драматичною історією України. Пращури краю захищали свою незалежність у битвах із Золотою ордою, литовськими феодалами та польською шляхтою. Гучною хвилею прокотились по баришівський землі народні повстання під проводом Северина Наливайка, Павлюка й Острянина.

Ось кілька версій походження назви селища. Відомий історик А. В. Стороженко пов'язував її з літописним Баручем, що вперше згаданий у 1125—1126 рр. Інші дослідники подають відомості про існування на місці сучасної Баришівки володіння київського князя Бориса (XI ст.) — Борисівки, в народній вимові Баришівки (сусідній Бориспіль місцеве населення називає Баришпіль).

У XII ст. Баришівка зазнала спустошливого нападу монголо-татар. Відбудували її у другій половині XVI ст. козаки, втікачі-селяни й ремісники з Ходорова, Ржищева, Дивини та інших міст і сіл Правобережжя. У літописах XVII ст. Баришівка згадується як важливий укріплений пункт. Місцеві жителі брали участь у селянських повстаннях під проводом Тараса Трясила.

У 1843 р. селище відвідав Тарас Шевченко. Поет оглянув розкопаний курган, який, до речі, зберігся до наших часів і знаходиться біля міста Березань.

Церкви Баришівського району вишукані. Архітектурі церков сіл Гостролуччя та Селище можуть позаздрити навіть храми великих міст! Багато віків тому (II тис. до н. є. — II ст. н. є) на місці сучасного Селища жили люди, про що свідчать археологічні знахідки, і такий факт також дає право цій місцевості пишатися своїм минулим.

Переселенцями з Правобережної України, які тікали сюди від гніту феодалів, на початку XVII ст. було засновано місто Березань. Уперше воно згадується в ділових паперах Київського воєводства за 1616 р.

Березань розташована в східній частині Київської області на р. Недрі, лівій притоці Трубежа. Назву поселенню дали, мабуть, березові гаї, що були тоді в цій місцевості. І нині в місті багато берези, що прикрашає та робить неповторними його краєвиди.

Перебуваючи в Березані у 1843 р. Тарас Шевченко, написав вірша «Розрита могила». Поштовх для створення цього вірша дали враження від відвідання розкопок кургану, що проводилися на той час. Залишки кургану можна побачити і тепер.

Місцеві краєзнавці демонструють місце, де Кобзар писав вірш, обґрунтовуючи своє твердження відповідними знахідками (під час зливи в центрі Березані, на місці колишньої садиби, господар якої саме й запрошував у 1843 р. Шевченка до себе, відкрилося провалля, де знайшли дерев'яні залишки будівлі), зробленими останніми роками.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Усівську сільраду Яготинського району до складу Баришівського району.[2]

З 30 червня 1994 р. Березані надано статус міста обласного підпорядкування. Територія населеного пункту Березань — 0,33 км², що становить 0,12 % загальної площі Київської області.

Адміністративний устрій

ред.
Докладніше: Адміністративний устрій Баришівського району

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селищну раду та 25 сільських рад, які об'єднують 39 населених пунктів і підпорядковані Баришівській районній раді. Адміністративний центр — смт Баришівка[3].

Броварський район Чернігівська область
(Бобровицький район) 		Згурівський район
  Яготинський район
Бориспільський район Переяслав-Хмельницький район Березань

Транспорт

ред.

Районом проходить декілька важливих транспортних магістралей, серед них автошлях E40М03.

Політика

ред.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Баришівського району було створено 36 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 67,91 % (проголосували 21 483 із 31 636 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 63,66 % (13 676 виборців); Юлія Тимошенко — 14,63 % (3 144 виборців), Олег Ляшко — 9,73 % (2 090 виборців), Анатолій Гриценко — 4,46 % (959 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,78 %.[4]

Населення

ред.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[5]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 18 863 3274 2817 5656 4820 2188 108
Жінки 22 674 3214 2837 5559 5666 4916 482


Національний склад населення за даними перепису 2001 року[6]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 39760 95,71 %
росіяни 1304 3,14 %
білоруси 175 0,42 %
вірмени 108 0,26 %
поляки 46 0,11 %
інші 150 0,36 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 40067 96,45 %
російська 1256 3,02 %
вірменська 92 0,22 %
білоруська 67 0,16 %
інші 61 0,15 %

Міське населення становить 11,3 тис. чоловік, сільське — 29,7 тис. чоловік. Кількість пенсіонерів: 12800 чоловік, що становить 31,1 % від загальної кількості населення району. Щільність проживання становить 42,9 чол./км², народжуваність — 4 чол. на 1000 жителів, смертність — 15 чол. на 1000 жителів, природне скорочення населення (на 1000 жителів) — 11 чоловік.

Культура

ред.

У місті працює краєзнавчий музей, в якому є зал з незвичайною експозицією, яка відтворює різноманіття флори та фауни цього куточка Київської області. Тут можна не тільки побачити рідкісних на наш час тварин, але й почути голоси природи, які записані на магнітофоні і супроводжують екскурсії.

Примітки

ред.
  1. ↑ Розпорядження Президента України від 21 січня 2020 року № 27/2020-рп «Про призначення В.Зозулі головою Баришівської районної державної адміністрації Київської області»
  2. ↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР». Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 3 листопада 2016.
  3. ↑ Адміністративно-територіальний устрій Баришівського району [Архівовано 19 червня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
  4. ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 18 березня 2016.
  5. ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Київська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать. Архів оригіналу за 24 березня 2022.
  6. ↑ а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Київська область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Баришівський район
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Баришівський_район&oldid=43611971