Відкрити головне меню

Чернігівська область

Черні́гівська о́бласть — область у північно-східній частині України. Межує на заході з Київською, на півночі — з Гомельською областю Республіки Білорусь і з Брянською областю Російської Федерації, на сході — з Сумською, на півдні — з Полтавською областями України.

Чернігівська область
Coat of Arms of Chernihiv Oblast.svg Flag of Chernihiv Oblast.svg
Герб Чернігівської області Прапор Чернігівської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько: Чернігівщина, Сіверщина[1]
Країна: Україна Україна
Утворена: 15 жовтня 1932 року
Код КОАТУУ: 7400000000
Населення: 1 033 400
Площа: 31865 км²
Густота населення: 31,7 осіб/км²
Телефонні коди: +380-46
Обласний центр: Чернігів
Райони: 22
Міста:

обласного значення
районного значення


3
12
Райони в містах: 2
Смт: 30
Села: 1429
Селища: 60
Селищні ради: 29
Сільські ради: 525
Номери автомобілів: CB
Інтернет-домени: chernigov.ua; cn.ua
Мапа області
Обласна влада
14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 43
Веб-сторінка: Чернігівська облрада
Чернігівська ОДА
Голова ОДА: Куліч Валерій Петрович
Рада: Чернігівська обласна рада
Голова ради: Вдовенко Ігор Станіславович
Мапа
Чернігівська область на Вікісховищі

Територія 31 865 км². Чернігівщина за площею посідає третє місце серед інших областей України.

Зміст

ПриродаРедагувати

Область розташована на півночі України, на лівому березі Дніпра, у межах Поліської низовини та лісостеповій зоні Придніпровської низовини. Лісами вкрито 20 % території. Територією області протікає 1200 річок загальною довжиною близько 8.5 тис. км. Найбільші річки — Дніпро, Десна з притоками Сейм, Остер, Снов, Убідь, на півдні — Удай. Клімат помірно континентальний. Середньорічні температури: січня −7С, липня +19С. Середньорічна кількість опадів 550–660 мм.

На Чернігівщині зосереджений значний туристичний потенціал. Сприятливі кліматичні умови, різноманітна флора і фауна, наявність 610 природних заповідних об'єктів роблять територію області привабливою для відпочинку. В області функціонують 13 санаторіїв і будинків відпочинку, численні профілакторії, бази відпочинку, дитячі табори, пляжі, лісопарки.

За останні 20 років середньорічна температура України зросла на 0,8 ° С. Якщо розглядати окремі регіони, найбільші зміни відбуваються в північних областях. Так, в Чернігівській області за останні два десятиліття температура збільшилася на 1,4 ° С, практично зрівнявши кліматичний режим Полісся з Херсонською областю.[2]

ІсторіяРедагувати

Див. також: Сіверське князівство, Новгород-Сіверська стоянка, Мізинська стоянка, Пушкарівські стоянки, Журавська стоянка

Заселення території Чернігівщини почалося ще за часів палеоліту — близько 100 тис. років тому. Більше двадцяти поселень епохи пізнього палеоліту (35–10 тис. років тому) дослідники виявили на території області. А знахідки в селі Мезин Коропського району не мають собі рівних у світовій археології.

Починаючи із шостого століття нашої ери, територію Новгорода-Сіверського стали заселяти східнослов'янські племена сіверян.

У IX ст. Чернігово-Сіверська земля увійшла до складу Київської Русі, причому Чернігів за розмірами і значенням серед інших міст поступався лише Києву. У складі Київської Русі вона одержала подальший соціально-економічний розвиток. Головне місце в економіці займало сільське господарство. Високого рівня розвитку досягло ремесло. Чернігово-Сіверська земля мала розгалужені торгові зв'язки.

У 1796 році була створена Малоросійська губернія Росії з центром у місті Чернігові. У 1802 р. вона була розділена на Чернігівську і Полтавську губернії.

У 1923–1932 р. було проведено кілька адміністративних реформ, остання з яких призвела в 1932 році до створення Чернігівської області в складі УРСР.

Область утворена 7 жовтня 1932 з частин Київської і Харківської; частини передані до Сумської (1939) і Київської (1987), приєднаний Талалаївський район Сумської області (1965); центр — Чернігів

З 1991 року до нинішнього часу Чернігівська область — в складі незалежної України.

Див. також: Пам'ятки історії національного значення в Чернігівській області

Адміністративно-територіальний устрійРедагувати

Загальна інформаціяРедагувати

Адміністративний центр області — місто Чернігів.

У складі області:

  • районів — 22;
  • районів у містах — 2;
  • населених пунктів — 1511, в тому числі:
    • міського типу — 45, в тому числі:
      • міст — 16, в тому числі:
        • міст обласного значення — 4;
        • міст районного значення — 12;
      • селищ міського типу — 29;
    • сільського типу — 1466, в тому числі:
      • сіл — 1408;
      • селищ — 58.

У системі місцевого самоврядування:

  • районних рад — 22;
  • районних рад у містах — 2;
  • міських рад — 16;
  • селищних рад — 28;
  • сільських рад — 525.

РайониРедагувати

Назва Адм. центр Адм. устрій
1 Бахмацький м. Бахмач Адм. устрій
2 Бобровицький м. Бобровиця Адм. устрій
3 Борзнянський м. Борзна Адм. устрій
4 Варвинський смт Варва Адм. устрій
5 Городнянський м. Городня Адм. устрій
6 Ічнянський м. Ічня Адм. устрій
7 Козелецький смт Козелець Адм. устрій
8 Коропський смт Короп Адм. устрій
9 Корюківський м. Корюківка Адм. устрій
10 Куликівський смт Куликівка Адм. устрій
11 Менський м. Мена Адм. устрій
12 Ніжинський м. Ніжин Адм. устрій
13 Новгород-Сіверський м. Новгород-Сіверський Адм. устрій
14 Носівський м. Носівка Адм. устрій
15 Прилуцький м. Прилуки Адм. устрій
16 Ріпкинський смт Ріпки Адм. устрій
17 Семенівський м. Семенівка Адм. устрій
18 Сновський м. Сновськ Адм. устрій
19 Сосницький смт Сосниця Адм. устрій
20 Срібнянський смт Срібне Адм. устрій
21 Талалаївський смт Талалаївка Адм. устрій
22 Чернігівський м. Чернігів Адм. устрій

Міста обласного значенняРедагувати

Міста районного значенняРедагувати

Місто Входження
1 Батурин Бахмацький район
2 Бахмач Бахмацький район
3 Бобровиця Бобровицький район
4 Борзна Борзнянський район

align="center"| 5 Варва Варвинський район

5 Городня Городнянський район
6 Ічня Ічнянський район
7 Корюківка Корюківський район
8 Мена Менський район
9 Носівка Носівський район
10 Остер Козелецький район
11 Семенівка Семенівський район
12 Сновськ Сновський район

Райони у містахРедагувати

Район Входження
1 Деснянський м. Чернігів
1 Новозаводський м. Чернігів

Сусідні області УкраїниРедагувати

ДемографіяРедагувати

Із 1967 року населення області стабільно зменшується — із 1576 тис у 1967 до 1041 у 2017 році.

  • 1 245 300 мешканців (2001), у тому числі:
    • міське — 727 200 мешканців (2001)
    • сільське — 518 100 мешканців (2001)
  • Національний склад населення (за переписом 1970 року):
  • 1 151 957 мешканців (1 січня 2007), у тому числі:
    • міське — 700 727 мешканців (2007)
    • сільське — 451 230 мешканців (2007)

Найбільші населені пунктиРедагувати

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 7,0 тисяч
за даними Держкомстату на 2018[3][4]
Чернігів 289,4 Бобровиця 11,2
Ніжин 70,0 Ічня 11,0
Прилуки 55,2 Борзна 10,1
Бахмач 17,9 Семенівка 8,3
Носівка 13,6 Варва 7,9
Новгород-Сіверський 13,3 Козелець 8,0
Корюківка 12,8 Десна 7,5
Городня 12,2 Ріпки 7,2
Мена 11,7 Сосниця 7,0
Сновськ 11,1

Національний складРедагувати

Національний склад населення Чернігівської області станом на 2001 рік[5]

Національність Кількість осіб %
1 Українці 1 155 354 93,47 %
2 Росіяни 62 207 5,03 %
3 Білоруси 7 122 0,58 %
4 Євреї 1 531 0,12 %
5 Вірмени 934 0,08 %
6 Цигани 756 0,06 %
7 Молдовани 700 0,06 %
8 Поляки 528 0,04 %
9 Татари 461 0,04 %
10 Азербайджанці 403 0,03 %
11 Інші 6 069 0,49 %
Разом 1 236 065 100,00 %

Мовний склад населення [1]

Райони та міста обласного значення українська російська білоруська
Чернігівська область 89,1 10,3 0,2
Чернігів 74,0 24,5 0,3
Ніжин 89,5 8,9 0,1
Прилуки 92,9 6,8 0,1
Бахмацький район 97,1 2,5 0,1
Бобровицький район 97,9 1,8 0,1
Борзнянський район 98,4 1,4 0,1
Варвинський район 97,0 2,7 0,2
Городнянський район 92,5 7,0 0,5
Ічнянський район 97,8 2,0 0,1
Козелецький район 95,8 3,8 0,1
Коропський район 97,8 2,0 0,1
Корюківський район 96,9 2,8 0,1
Куликівський район 98,0 1,7 0,2
Менський район 97,5 2,1 0,2
Ніжинський район 98,5 1,3 0,1
Новгород-Сіверський район 63,9 35,9 0,1
Носівський район 97,9 1,7 0,1
Прилуцький район 97,2 2,4 0,1
Ріпкинський район 87,6 11,4 0,8
Семенівський район 80,4 19,4 0,1
Сновський район 89,4 10,3 0,2
Сосницький район 98,4 1,4 0,1
Срібнянський район 98,3 1,5 0,1
Талалаївський район 98,0 1,9 0,1
Чернігівський район 95,4 4,0 0,3

ЕкономікаРедагувати

Бюджет Чернігівської області на 2016 рік склав 3 млрд грн.[6]

Загальна довжина автомобільних доріг в області — 7222 кілометри.[7]

Зв'язок та інтернетРедагувати

Станом на 1 січня 2017 року в області було 1 405 тис. абонентів мобільного зв’язку [8] (більше 100 %, тобто дехто має по кілька сімок) і 439 тис. користувачів інтернету.

Рекреаційний потенціалРедагувати

Наразі наявні значні рекреаційні ресурси Чернігівщини у вигляді суттєвої туристично-відпочінкової інфраструктури, санаторіїв, пансіонатів та баз відпочинку, заповідних природних парків.

КультураРедагувати

Пам'ятки історії та архітектуриРедагувати

Чернігівський край славиться великою кількістю пам'яток історії та архітектури ХІ–ХІІ ст. і XVII–XIX ст. Понад 200 із них мають світове значення. Найціннішими пам'ятками домонгольського періоду є унікальні Спаський (ХІ ст.) та Борисоглібський (ХІІ ст.) собори, Антонієві печери та Іллінська церква (ХІ–ХІІ ст.), П'ятницька церква (ХІІ ст.) у Чернігові, Юр'єва божниця (Х ст.) в Острі. Із пізніших часів збереглися палацові ансамблі: садиби Тарновських (XIX ст.) в с. Качанівка Ічнянського району, Галаганів (XVIII ст.) у с. Сокиринцях та смт Дігтярі Срібнянського району, садиба П.Румянцева-Задунайського (XVIII) в с. Вишеньки Коропського району.

На державному обліку в області перебуває 239 пам'яток архітектури та містобудування (з них — 171 національного значення), 2316 пам'яток археології (з них — 31 національного значення), 2279 пам'яток історії (з них — 8 національного значення), 127 пам'яток монументального мистецтва (з них — 1 національного значення). 14 міст і селищ міського типу включені до Списку історичних населених місць України. Це Батурин, Борзна, Ічня, Козелець, Короп, Любеч, Ніжин, Новгород-Сіверський, Остер, Прилуки, Седнів, Сосниця, Срібне, Чернігів.[9]

Чернігівщина була відома особливим стилем домашнього іконопису. Він відзначався яскравістю і реалістичним зображенням святих, використанням червоної і жовто-гарячої фарб, а також рослинним орнаментом. Чернігівські ікони були відомі далеко за межами регіону. Їх зібрання перебуває в експозиції і фондах Музею української домашньої ікони історико-культурного комплексу «Замок Радомисль» [10].

Видатні представники культури і наукиРедагувати

Землі Чернігівщини — джерело творчого натхнення для цілої плеяди видатних представників культури і наукової еліти. Тут народився відомий мореплавець Ю.Лисянський, розпочала театральну кар'єру Марія Заньковецька, народився і провів дитячі роки видатний кінорежисер О.Довженко. Тут жили, працювали чи просто бували історик і письменник О.Бодянський, скульптор І.Мартос, письменники — В.Забіла, І.Кочерга, П.Тичина, Олекса Десняк, композитори Г.Верьовка, Л.Ревуцький, великий український митець Т.Шевченко, український філософ і поет Г.Сковорода, письменники Л.Глібов, М.Коцюбинський, Марко Вовчок, В.Самійленко, М.Вербицький. Із Чернігівським краєм пов'язані різні періоди життя конструктора космічних ракет С.Корольова, академіка О.Богомольця, російського історика М.Державіна, письменника М.Гоголя, поета Є.Гребінки. Тут бували О.Пушкін, О.Грибоєдов, Л.Толстой, М.Горький, М.Глінка, П.Чайковський.

В Ніжині народився Олександр Михайлович Богомолець (1850–1935) — земський лікар, революціонер-народник, батько академіка Олександра Олександровича Богомольця, а в селі Журавці Варвинського району народився Вороний Юрій Юрійович— український хірург, доктор медичних наук, професор. Здійснив першу у світі операцію у квітня 1933 року, пересадив нирку.

Сучасні видатні діячі культури і науки:

  • Адаменко Микола Петрович (*20 грудня 1931, Загребелля, Сосницький район, Чернігівська область) — український поет, філолог. Член СПУ (1988). Лауреат обласних премій імені Б. Грінченка та імені М. Коцюбинського. Нагороджений орденом «За мужність» (2005). Жертва комуністичного терору. Політв'язень радянських тюрем і концтаборів (1953—1956).
  • Кашка Володимир Васильович 14 липня 1954, с. Дубовий Гай Прилуцького району Чернігівської області — пом. 8 жовтня 2006) — український письменник. Лаурет літературних премій «Благовіст» (2005 р.), імені Михайла Коцюбинського (2006 р.), міжнародних літературних преміій імені Миколи Гоголя «Тріумф» та імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень»(2006 р.)
  • Колесник Віктор Федорович (*9 серпня 1950, с. Озеряни Варвинського району Чернігівської області) — український історик, педагог. Декан історичного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка (2007-2014). Доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України (2009 р.). Член науково-методичної комісії з історії при Міністерстві науки і освіти України. Заслужений працівник освіти України.
  • Лопата Василь Іванович (1941, с. Нова Басань) — український художник і письменник. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, автор сучасної української гривні.
  • Михайленко Валентина Микитівна (1953, Короп) — українська письменниця, історик-краєзнавець, автор низки книг, член НСПУ. Лауреат двох фестивалів регіональної преси «Золотий передзвін Придесення» та нагороджена премією шостого Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв та п'єс «Коронація слова». Визнана лауреатом обласного конкурсу «Жінка року — 2003».
  • Москалець Кость Вілійович (23 лютого 1963, Матіївка) — поет, прозаїк, перекладач, літературний критик, музикант.Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.
  • Проценко Володимир Миколайович[11] (1954, с. Запоріжжя) — український письменник, журналіст, член Національної спілки письменників України, заслужений діяч мистецтв України.

Мистецькі установи і колективиРедагувати

До складу обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм входять:

В області також працюють, зокрема:

ГазетиРедагувати

Обласні та чернігівські міські газети:[12]

  • «Деснянська правда» — Чернігівська обласна газета. Співзасновники — Чернігівська обласна рада, облдержадміністрація, первинна організація журналістів редакції газети «Деснянська правда».
  • «Чернігівські відомості» — газета Чернігівської міської громади. Засновник — Чернігівська міська рада.
  • «Деснянка вільна» — Чернігівська обласна суспільно-політична газета. Засновник — ТОВ «Редакція газети „Деснянська правда“».
  • «Чернігівщина: новини і оголошення» — Чернігівський обласний суспільно-політичний тижневик. Засновник Вадим Мусаханов.
  • «Прилуччина в новинах, подіях, коментарях». Скорочена назва — «Прилуччина». Обласна громадсько-політична газета. Співзасновники — Прилуцька районна рада, районна державна адміністрація, трудовий колектив редакції газети «Прилуччина».
  • «Сіверщина» — всеукраїнська тижнева газета (не виходить). Засновник — Чернігівське обласне об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта».
  • «Світ-інфо» — чернігівська обласна інформаційно-аналітична газета, засновником, видавцем і головним редактором якої є журналіст Петро Антоненко. Виходить із 2012.
  • «Слово Чернігівщини» — міжобласний суспільно-аналітичний тижневик (не виходить). Засновник — ТОВ «Скріптмедіа».
  • «Наша Чернігівщина» — Чернігівська міська громадсько-політична газета Чернігівської обласної організації політичної партії «Наша Україна» (не виходить).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Чернігівська область, історія
  2. ONLINE.UA. Как изменение климата влияет на погоду в Украине. ONLINE.UA (uk). Процитовано 2017-08-16. 
  3. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  4. При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2016 по січень 2018 року
  5. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2011-09-21. (рос.)
  6. Игорь Вдовенко: «Бюджет пугает!», 25 грудня, gorod.cn.ua
  7. Василь Чепурний (2016-11-05). Лише три відсотки автомагістралей у нормальному стані. Голос України. 
  8. На Чернігівщині понад 400 тисяч користувачів інтернету, cheline.com.ua
  9. Історико-культурні заповідники України. Довідник
  10. Богомолець. О. "Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia". — Київ, 2013
  11. birthdays.ru/data/26_yanvarya/protzenko_vladimir_nikolaevich.html Проценко Владимир Николаевич (рос.)
  12. ЗМІ (контакти). Управління Головдержслужби в Чернігівській області. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2013-06-16. 

ДжерелаРедагувати

  • Верменич Я. В. Чернігівська область // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 517. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  • Нариси історії Чернігівщини періоду козацтва: Любеч / І. Кондратьєв, В. Кривошея. — К.: ІПіЕД НАНУ, 1999. — 109 с.
  • Тетяна Чумак, Віталій Шевченко. Літератори Ічнянщини. 100 імен; 700 відомих ічнянців: митці, науковці, діячі культури: Довідник-хрестоматія — К.: «Гнозіс», 2012 — С. 284.

ПосиланняРедагувати

  Білорусь   Росія
    Сумська область
  Київська область   Полтавська область