Козелець
Козе́ле́ць[⇨] — селище в Україні, центр Козелецької селищної громади Чернігівського району Чернігівської області. Розташоване на березі річки Остер, поряд з автотрасою E95 (Київ — Чернігів), E101М01 та E381. Населення — 7,5 тисяч мешканців[3].
селище Козелець | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Собор Різдва Богородиці | |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Чернігівська область | ||||
Район | Чернігівський район | ||||
Тер. громада | Козелецька селищна громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA74100190010032782 | ||||
Облікова картка | Козелець | ||||
Основні дані | |||||
Засновано | 1098[1] | ||||
Магдебурзьке право | 1656 р. | ||||
Статус | із 1924 року | ||||
Площа | 8,44 км² | ||||
Населення | ▼ 7496 (01.01.2022)[2] | ||||
Густота | 955 осіб/км²; | ||||
Поштовий індекс | 17000 | ||||
Телефонний код | +380 4646 | ||||
Географічні координати | 50°54′59″ пн. ш. 31°06′53″ сх. д.H G O | ||||
Висота над рівнем моря | 113 м | ||||
Водойма | Остер
| ||||
Відстань | |||||
Найближча залізнична станція: | Бобровиця | ||||
До обл. центру: | |||||
- автошляхами: | 67,6 км | ||||
Селищна влада | |||||
Адреса | 17000, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт. Козелець, вул.Соборності, б.27 | ||||
Голова селищної ради | Бригинець Валентин Петрович | ||||
Карта | |||||
Козелець у Вікісховищі |
Назва
ред.Існує кілька версій походження назви Козелець. Одна з них стверджує, що назва містечка походить від козельців — польових квітів, які навесні вкривають береги Остра[4]. Інша версія пояснює назву через термін «козел», який означає глибокий вир або яму в річці[5]. Менш імовірною є теорія, що назва походить від слова «козел» у значенні цапа, однак ще існує припущення, що назва могла виникнути від прилеглого лісу, який називали давньоруським словом «козелес», оскільки в ньому водилося багато диких кіз[4][5].
Побутують два варіанти наголосу: Козе́лець[6][7][4] і Козеле́ць[8][9][5][10][11].
Символіка
ред.Герб Козельця — срібний козел із золотими рогами та ратицями і золотою кулею з хрестом на спині. Прапор Козельця — зелено-блакитно-жовте полотнище з виділенням білого квадрату в горішньому лівому куті на дві третини ширини прапора.
Історія
ред.Заснування
ред.Відомий з XVII століття як укріплене місто, що входило до складу Речі Посполитої.
На «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах позначено як Kesellze.[12][13]
Особливо відомим Козелець став з початку XVII ст. На цей час місто уже значиться як досить важливий та надійно укріплений пункт на східних рубежах Речі Посполитої, до складу якого воно входило. У цей час високого рівня тут досягла культура землеробства та пов'язані з нею сировинні й переробні галузі, особливо млинарство. Проте вільний та повноцінний розвиток народу гальмувався соціальним гнітом, якого зазнавали найширші верстви населення. До того ж, чим далі він підсилювався ще й національним та релігійним визисками. Особливо виснажливими та морально нестерпними були військові постої й примусове окатоличення. Тому в селянсько-козацьких повстаннях проти польської шляхти у 20–З0-х роках XVII ст. населення брало найактивнішу участь. Могутня енергія народної стихії знайшла своє вивільнення у ході Визвольної війни українського народу 1648–1657 років. Козелець став сотенним містом. У складі Київського полку сотня відзначалася мужністю й героїзмом у найважливіших битвах: під Пилявцями, Берестечком, Батогом та ін. Вагомий внесок у справу визвольної боротьби було гідно оцінено гетьманом. Грамотою від 1656 року Богдан Хмельницький надавав Козельцю Магдебурзьке право. Це право підтверджувалося і російським урядом, що було дуже важливим у справі захисту від феодального свавілля. Магдебурзьке право надавало можливість створювати органи самоврядування, обирати магістрат на чолі з війтом, підлеглому тільки гетьманові.
З 1708 року Козелець стає центром управління Київського полку. Цей статус, а також розвиток ремесел і торгівлі спричинили швидке зростання та розширення самого міста. Часи особливого піднесення міста припадають на 70-ті роки XVIII ст. Безперечно, цьому сприяв стрімкий соціальний злет уродженця цих місць Олексія Розумовського, що походив з українського козацького роду Розумів. Він народився в селі Лемеші Київського полку.
Хронологія
ред.З 1649 р. — центр Козелецької сотні Київського полку.
1656 — надане магдебурзьке право.
1662 — тут відбулася козацько-старшинська рада, на якій було обрано гетьманом України Якима Сомка.
1679 — місто зруйноване кримськими татарами.
У 1708 до Козельця переведено полкове управління Київського полку — тут жили полковник та інша козацька старшина, місто залишалось адміністративним центром полку до 1781.
З 1782 — повітове місто Київського намісництва, 1797 — Малоросійської, 1802 — Чернігівської губернії.
У 1752 була заснована козелецька лікарня, з 1765 діяла кінна пошта.
У середині XVIII століття виникають фабрики: 4 шкіряні та одна сально-шкіряна.
Весною 1846 в місті побував Тарас Шевченко, коли за завданням Археографічної комісії подорожував, аби замалювати архітектурні й історичні пам'ятки Чернігівщини. У повісті «Княгиня» описав Козелець і його архітектурну пам'ятку собор Різдва Богородиці.
У 1866 — 441 двір, 4 459 жителів, повітове та парафіяльне училища, тютюнова фабрика, 2 цегляні заводи, проходило 5 ярмарків на рік; 1897 — 638 дворів, 5786 жителів.
На початку XX століття в Козельці діяли 3 початкові школи, чоловіча гімназія (1912), жіноча прогімназія (1914), Козелецьке вище початкове училище (1913).
У 1906—1916 виходив щотижневик «Листок объявлений Козелецкого уездного земства».
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 померло щонайменше 145 жителів селища[14].
29 вересня 1943 нацистські сили вибиті з Козельця радянськими військами.
8 квітня 2017 Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет в Козельці здійснив освячення престолу і першу Божественну літургію Вознесенського храму.[15]
6 березня 2022 року у межах вторгнення Росії, що розпочалося наступного дня опісля легалізації територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в Україні[16][17], у пілотному проекті щодо якого місцевий ТЦК та СП брав безпосередню участь ще у 2017 році[18], Міністерство оборони Росії спрямувало на селище понад 100 одиниць озброєння, зокрема ТОС-1 «Буратіно»[19].
Історичні пам'ятки
ред.- Собор Різдва Богородиці (1753–1766).
- Садиба «Покорщина» (18 століття).
- Миколаївська церква (1784).
- Будинок полкової канцелярії (1756–1760).
- Вознесенська церква (1866–1864). Діє як храм Православної церкви України. Музей історії ткацтва Чернігівщини перенесено за іншою адресою вул. Соборності, Козелець, Чернігівської області 17000
Населення
ред.1897 | 1959 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 | 2020 | 2022 |
---|---|---|---|---|---|---|---|
5,141 | 5,774 | 8,416 | 9,545 | 8,916 | 8,142 | 7,758 | 7,496 |
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[21]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 8431 | 96.24 % |
російська | 286 | 3.27 % |
вірменська | 25 | 0.29 % |
білоруська | 9 | 0.10 % |
румунська | 3 | 0.03 % |
кримськотатарська | 2 | 0.02 % |
інші/не вказали | 4 | 0.05 % |
Усього | 8760 | 100 % |
Персоналії
ред.- Бабко Юрій Васильович — український історик, дослідник діяльності Комуністичної партії України.
- Богомолець Євстафій Федорович (між 1750 і 1755—1811) — бургомістр Козельця (1789 р.). Прямий пращур академіка Олександра Богомольця (1881—1946) і засновниці історико-культурного комплексу «Замок Радомисль[22]», доктора Ольги Богомолець (нар. 1966)
- Ващенко Костянтин Ілліч — український радянський учений у галузі ливарного виробництва.
- Карасик Владлен Михайлович — народний депутат України.
- Кізимовська Ольга Василівна (1900—1988) — український режисер із монтажу.
- Левітанський Юрій Давидович — російський поет та перекладач.
- Моргунець-Ісаєнко Олеся Олександрівна — українська режисерка, продюсерка, режисерка монтажу, сценаристка.
- Неговський Володимир Олександрович — радянський патофізіолог, основоположник
- Онищенко Віктор Павлович — Герой Радянського Союзу
- Пашковський Володимир Ігорович — український байкар та поет.
- Политанський Кирило — духівник, святий мученик, канонізований Грецькою православною церквою.
- Рак Владислав Миколайович (1998—2019) — матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Рань Олекса — український поет, прозаїк, журналіст.
- Савченко Василь Спиридонович (нар. 1932) — український громадський діяч.
- Сікан Віталій Миколайович (1976—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
- Стабовий Георгій Михайлович — український кінорежисер.
- Тарах-Тарловський Кирило Миколайович — духівник Катерини ІІ, відомий в історії як «Дикий піп».
- Тьомкін Айзик — член Української Центральної Ради.
- Цирельсон Лейб Мойсеєвич — рабин, видатний єврейський релігійний діяч.
- Павлова Марія Василівна — радянський палеонтолог та палеозоолог.
- Шостак Анатолій Вікторович (нар. 1947) — український науковець.
Галерея
ред.-
Печатка Козельця (1698)
-
Собор Різдва Богородиці
-
Миколаївська церква
-
Вознесенська церква
-
Будинок полкової канцелярії
-
Головний будинок в Покорщині
-
Пам'ятник воїнам-афганцям
-
Центральний майдан (2008)
-
Міський краєвид
-
Погруддя Т. Г. Шевченку в центральному парку
-
Пам'ятний знак на шляху процесії перепоховання Т. Г. Шевченка в травні 1861 р.
-
Будівля районної ради та адміністрації
-
Ресторан
-
Пам'ятна монета України 10 гривень - Собор Різдва Богородиці
-
Свято-Миколаївський храм. На цьому місці була церква в якій 5 травня 1861 р. проходила панахида над прахом Тараса Шевченка, який перевозили з Петербурга до Канева
-
Меморіал радянським солдатам загиблим в роки Другої світової війни
-
Вид на річку Остер
-
Арт-об'єкт "Я кохаю Козелець"
-
Будівля гімназії №1, де в березні 1919 р. проходив I повітовий з'їзд Рад Козелеччини
-
Герб Козельця - срібний козел, а на ньому золота півкуля з хрестом
-
Місце загибелі генерал-майора Георгія Мікушева
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Смт. Козелець на сайті Верховної Ради України [Архівовано 15 Серпня 2020 у Wayback Machine.].
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ Станом на 2022 рік.
- ↑ а б в Козе́лець // Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста : Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К. : Наукова думка, 1978. — 152 с.
- ↑ а б в Козеле́ць // Лучик В. В. Етимологічний словник топонімів України / відп. ред. В. Г. Скляренко. — К. : ВЦ «Академія», 2014. — 544 с. — ISBN 978-966-580-454-3.
- ↑ Д/ф «Золоте намисто України». Козелець на YouTube
- ↑ Козе́лець // Голоскевич Григорій. Правописний словник. ― Львів : Апріорі, 2020. ― 648 с. — ISBN 978-617-628-7.
- ↑ Козеле́ць // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982— .
- ↑ Козеле́ць // Горпинич В. О. Словник географічних назв України: топоніми та відтопонімні прикметники. ― К. : Довіра, 2001. ― 526 с.
- ↑ Козеле́ць // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Козелець // «Словники України» online / Український мовно-інформаційний фонд НАН України.
- ↑ Спеціальна та докладна карта України на сайті vlasenko.net. Архів оригіналу за 2 Травня 2013. Процитовано 10 Вересня 2015.
- ↑ Мапа Боплана 1670. Архів оригіналу за 8 Серпня 2015. Процитовано 10 Вересня 2015.
- ↑ Козелець. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Освячення Вознесенського храму в смт Козелець на Чернігівщині. Архів оригіналу за 13 Квітня 2017. Процитовано 12 Квітня 2017.
- ↑ Міжнародний суд ООН наказав Росії зупинити війну проти України. Європейська правда. 16 березня 2022. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 13 вересня 2024.
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» від 23.02.2022 № 154
- ↑ https://kozsr.gov.ua/65-viiskkomat-reformuvaly
- ↑ На Козелець направили 100 одиниць озброєння і військової техніки, зокрема ТОС-1 "Буратіно". 24 Канал. 6 березня 2022. Архів оригіналу за 26 грудня 2023. Процитовано 13 вересня 2024.
{{cite web}}
: Недійсний|мертвий-url=dead
(довідка) - ↑ Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 13 Серпня 2016.
- ↑ Богомолець. О. „Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia“. — Київ, 2013
Джерела та посилання
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Kozielec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 547. (пол.)
- Козелецъ // Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерский. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 183-207. [Архівовано 27 Травня 2016 у Wayback Machine.]
- КОЗЕЛЕЦЬ. Офіційний вебсайт управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації [Архівовано 9 Червня 2008 у Wayback Machine.]
- Козелецький р-н. Історична довідка [Архівовано 13 Червня 2008 у Wayback Machine.]
- Козелецький р-н. Пам'ятки історії та культури [Архівовано 1 Вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Селищний інформаційно-розважальний портал
- encyclopediaofukraine.com [Архівовано 12 Березня 2007 у Wayback Machine.] — Kozelets (англ.)
- Пам'ятки Козельця
- Остер — Козелець — Лемеші [Архівовано 15 Червня 2006 у Wayback Machine.]
- Козелецький соціально-інформаційний портал [Архівовано 23 Березня 2012 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт історико-культурного комплексу «Замок Радомисль»
- Козелець — Енциклопедія Сучасної України [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Руденко Є. Козел, Растреллі і Розумиха. Життя в українській провінції на прикладі смт Козелець [Архівовано 9 Серпня 2021 у Wayback Machine.] // «Українська правда», 6 серпня 2021