Полтавська область

адміністративно-теріторіальна одиниця першого рівня у центрі України

Полта́вська о́бласть — адміністративно-територіальна одиниця України з центром у місті Полтава. Утворена 22 вересня 1937 року. Розташована у середній частині Лівобережної України і, частково, на Правобережній Україні. Більша частина області лежить у межах Придніпровської низовини та Полтавської рівнини.

Полтавська область
Coat of Arms of Poltava Oblast.svg Flag of Poltava Oblast.svg
Герб Полтавської області Прапор Полтавської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько: Полтавщина
Країна: Україна Україна
Утворена: 22 вересня 1937 року[1]
Код КАТОТТГ: UA53000000000028050
Населення: 1 413 829
Площа: 28748 км²
Густота населення: 47,28 осіб/км²
Телефонні коди: +380-53
Обласний центр: Полтава
Райони: 4
Громади: 60
Міста:

обласного значення
районного значення


6
10
Райони в містах: 5
Смт: 20
Села: 1783
Селища: 43
Селищні ради: 21
Сільські ради: 467
Номери автомобілів: Non-EU-section-with-UA.svg BI, НІ (регіон - 17)[2]
Інтернет-домени: poltava.ua; pl.ua
Мапа області
Обласна влада
Рада: Полтавська обласна рада
Голова ради: Біленький Олександр Юрійович
Голова ОДА: Синєгубов Олег Васильович[3]
Вебсторінка: Полтавська облрада
Полтавська ОДА
Адреса: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 45
Мапа
Полтавська область у Вікісховищі

Площа — 28 748 км² (4,76 % території України), населення — 1 466 786 осіб[4] (1 лютого 2013, 3,22 % мешканців України). Область налічує 4 райони та 16 міст, з яких шість — Гадяч, Горішні Плавні, Кременчук, Лубни, Миргород та Полтава — обласного підпорядкування[5].

До найважливіших галузей господарства області належать сільське господарство та промисловість (зокрема харчова, легка, машинобудівна і інші).

ГеографіяРедагувати

Географічне розташуванняРедагувати

Полтавська область 6-а серед областей України за площею. На півночі межує з Чернігівською та Сумською, на сході з Харківською, на півдні з Дніпропетровською та Кіровоградською, на заході з Київською та Черкаською областями України.

Полтавська область займає площу 28,7 тис. км², що становить 4,8 % території України. За цим показником займає 6-те місце серед інших регіонів України. Протяжність території з півночі на південь 213,5 км, а із заходу на схід 245 км.

Крайня північна точка області — за 3,3 км на північ від села Білогорілка — розташована в Лохвицькому районі з координатами 50°31′06″ пн. ш. 33°03′56″ сх. д. / 50.518343° пн. ш. 33.065454° сх. д. / 50.518343; 33.065454. Крайня південна точка — лівий берег Кам'янського водосховища, в Кобеляцькому районі з координатами 48°45′02″ пн. ш. 34°17′52″ сх. д. / 48.750689° пн. ш. 34.297876° сх. д. / 48.750689; 34.297876. Крайня західна точка — за 1 км від села Смотрики — розташована в Пирятинському районі з координатами 50°17′00″ пн. ш. 32°05′24″ сх. д. / 50.283232° пн. ш. 32.089971° сх. д. / 50.283232; 32.089971. Крайня східна точка — за 1,5 км від селища Шевченка Карлівського району має координати 49°30′24″ пн. ш. 35°28′43″ сх. д. / 49.506532° пн. ш. 35.478676° сх. д. / 49.506532; 35.478676[6]

Рельєф та водоймиРедагувати

Основна геологічна структура, в межах якої розташована область, — Дніпровсько-Донецька западина та її схили. Рельєф області рівнинний, вона лежить в межах Полтавської рівнини.

 
Деївська гора — найвища точка Придніпровської височини

Поверхня має загальний нахил з півночі-північного сходу на південь-південний захід. Максимальна абсолютна відмітка рельєфу (202,6 м) на лівобережжі області розташована за 5 км на захід від Опішні. На правобережній Придніпровській височині найвища точка поверхні 204 м (вершина горба Деївської гори, що розташована за 4 км на південь від Крюківського району Кременчука). Найнижча точка поверхні Полтавщини — 64 м — берег Кам'янського водосховища.[7]

 
Річка Удай біля Пирятина

На території Полтавської області налічується 146 річок (водотоків довжиною понад 10 км) загальною довжиною 5 100 км. Серед них:

Середня густота річкової мережі 0,27 км/км². Найбільш розвинута річкова мережа в басейнах Псла і Хоролу — (0,4 км/км²). Найменший показник — 0,17 км/км² — в басейні Оржиці.

На півдні та південному заході область омивають води Кременчуцького та Кам'янського водосховищ.

КліматРедагувати

Клімат визначається розташуванням у помірному кліматичному поясі, тип — помірно-континентальний. Середня температура січня — −3,7 °C, липня — +21,4 °C, кількість опадів становить 580—480 мм/рік, що випадають переважно влітку у вигляді дощів.[9]

Близько 2/3 кількості днів у році панує континентальний підтип повітряних мас із суходолу Євразії, 1/3 днів — морський підтип повітряних мас із північної та центральної Атлантики та внутрішніх морів — Середземного, Чорного, Азовського.

Флора і фаунаРедагувати

Флора Полтавської області нараховує близько 2 тисяч видів різних систематичних груп рослин. Серед видів місцевої флори близько 1500 видів рослин з відділу покритонасінних, 3 види голонасінних, 16 видів папоротеподібних, 9 видів хвощів, 3 види плаунів, а також по 160 видів мохів і лишайників.[10]

Область належить до лісодефіцитних областей України. Лісистість її території разом з чагарниками і лісосмугами на початку XXI століття становить 9,55 % (274,6 тисяч гектарів). Середня лісистість України становить понад 15 %; світу — 29 %. На території області основними типами лісів є широколистяні дубові (діброви) і хвойні соснові (бори).


Природно-рекреаційний потенціал складають у тому числі:

  • Гадяч — кліматичний курорт лісової зони, розташований на березі річки Псел;
  • Ліщинівка — лісовий кліматичний курорт, розташований на березі річки Ворскла;
  • Миргород — рівнинний бальнеологічний і грязьовий курорт лісостепової зони.

Об'єкти природно-заповідного фонду:

  • 46 заказників, у тому числі 11 державного значення;
  • 92 пам'ятки природи, серед яких — 1 державного значення;
  • Устимівський дендропарк (Устимівка);
  • 20 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва, з них 4 — державного значення;
  • 10 заповідних урочищ.

ІсторіяРедагувати

Попереднім адміністративним утворенням на території була Полтавська губернія, утворена 27 лютого 1802 року, що складалась із 10, згодом 12, а з 1803 року — 15 повітів. До початку XX століття Полтавщина залишалася аграрною губернією з великим поміщицьким землеволодінням. 3 червня 1925 Полтавська губернія ліквідована. Зі зміною влади та політичного устрою Полтавщина втратила Золотоніську, Прилуцьку, Переяславську, Роменську та Костянтиноградську землі.

22 вересня 1937 року утворена Полтавська область у складі 45 районів та двох міст. У 1937 році на території Полтавської області діяло 224 промислові підприємства та 312 кооперативних промислових артілей. На початок 1938 року в області нараховувалося 2 727 колгоспів, за якими було закріплено 3238,7 тисяч гектарів орних земель.

Під час нацистської окупації у роки німецько-радянської війни (вересень-жовтень 1941 року — вересень-листопад 1943 року) територія Полтавської області входила до райхскомісаріату «Україна», її було включено до генеральної округи Київ, що складалася з 26 ґебітів. Полтавщина була поділена на 12 ґебітів.

Після вигнання з території Полтавщини нацистських окупантів вона і далі залишалася поділеною на 44 довоєнні сільські райони.

У 1957 році були ліквідовані Петрівсько-Роменський та Покровсько-Багачанський райони.

У 1962 році після укрупнення сільських районів залишилось 14 районів (таким чином скасовувались 20 районів). У 1965 році деякі з них були відновлені до 19; у 1966 році відновилось ще 6 районів.

Після численних змін меж на 1 січня 1968 року область поділялася на 25 районів. У її межах було 12 міст (2 обласного підпорядкування та 10 районного), 18 селищ міського типу, 3 робітничі селища та 2 224 сільські населених пункти.

За Всесоюзним переписом 1989 року усього населення в області нараховувалося 1 753 030 осіб.

17 липня 2020 року були ліквідовані Пирятинський, Гребінківський, Оржицький, Хорольський, Чорнухинський, Лохвицький, Гадяцький, Котелевський, Шишацький, Семенівський, Глобинський, Козельщинський, Новосанжарський, Машівський, Кобеляцький, Диканський, Решетилівський, Великобагачанський, Чутівський, Зіньківський та Карлівський райони. Їхня територія ввійшла до складу укрупнених Лубенського, Полтавського, Миргородського та Кременчуцького районів.

Органи владиРедагувати

Державну виконавчу владу в області представляє Полтавська обласна державна адміністрація, самоврядування — Полтавська обласна рада.

Адміністративно-територіальний устрійРедагувати

Загальна інформаціяРедагувати

Адміністративний центр області — місто Полтава.

У складі області:

  • районів — 4;
  • районів у містах — 5;
  • населених пунктів — 1842, у тому числі:
    • міського типу — 36, у тому числі:
      • міст — 15, у тому числі:
        • міст обласного значення — 6;
        • міст районного значення — 9;
      • селищ міського типу — 21;
    • сільського типу — 1806, у тому числі:
      • сіл — 1791;
      • селищ — 15.

У системі місцевого самоврядування:

  • районних рад — 4;
  • районних рад у містах — 5;
  • міських рад — 15;
  • селищних рад — 21;
  • сільських рад – 467;
  • об'єднаних територіальних громад – 60.

Райони (за постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року)Редагувати

Назва Адміністративний центр Адміністративний устрій
1 Кременчуцький місто Кременчук Адміністративний устрій
2 Лубенський місто Лубни Адміністративний устрій
3 Миргородський місто Миргород Адміністративний устрій
4 Полтавський місто Полтава Адміністративний устрій

Міста обласного значенняРедагувати

Міста районного значенняРедагувати

Місто Входження
1 Глобине Глобинський район
2 Гребінка Гребінківський район
3 Зіньків Зіньківський район
4 Карлівка Карлівський район
5 Кобеляки Кобеляцький район
6 Лохвиця Лохвицький район
7 Пирятин Пирятинський район
8 Хорол Хорольський район
9 Заводське Лохвицький район
10 Решетилівка Решетилівський район

Райони у містахРедагувати

Район Входження
1 Автозаводський місто Кременчук
2 Крюківський місто Кременчук
3 Київський місто Полтава
4 Подільський місто Полтава
5 Шевченківський місто Полтава

ДемографіяРедагувати

За даними перепису 2001Редагувати

За підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року всього по Полтавській області нараховувалося 1 630,1 тисяч мешканців, зокрема міського населення — 956,7 тисяч осіб (58,7 %), сільського — 673,4 тисяч осіб (41,3 %), чоловіків — 747,4 тисяч осіб (45,9 %), жінок — 882,6 тисяч (54,1 %). Жінок на 1000 чоловіків припадало 1181.

У п'яти містах області населення становило[11][12]:

  • Полтава всього 318 тисяч, із них чоловіків — 147,4 тисяч, жінок — 170,6 тисяч.
  • Кременчук населення 234 тисяч, у тому числі чоловіків — 108,1 тисяч, жінок — 125,9 тисяч.
  • Горішні Плавні із населеними пунктами, підпорядкованими міськраді, — 54,3 тисяч осіб, у тому числі міського 51,7 тисяч, сільського — 2,6 тисяч, чоловіків — 25,4 тисяч, жінок — 28,9 тисяч.
  • Лубни 52,6 тисяч населення, із них чоловіків — 23,9 тисяч, жінок — 28,7 тисяч.
  • Миргород — 42,9 тисяч жителів, із них чоловіків — 19,9 тисяч, жінок — 23 тисяч осіб.

Національний склад населення Полтавської області станом на 2001 рік[13]

Національність Кількість осіб %
1 Українці 1 481 167 91,36 %
2 Росіяни 117 071 7,22 %
3 Білоруси 6 309 0,39 %
4 Вірмени 2 678 0,17 %
5 Молдовани 2 562 0,16 %
6 Євреї 1 843 0,11 %
7 Азербайджанці 1 203 0,07 %
8 Цигани 956 0,06 %
9 Татари 819 0,05 %
10 Поляки 813 0,05 %
11 Інші 5 786 0,36 %
Разом 1 621 207 100,00 %

СьогоденняРедагувати

За кількістю населення Полтавщина займає 11 місце серед областей України і на її території на 1 січня 2011 року чисельність наявного населення становила 1487,8 тисяч осіб.[14] Упродовж 2010 року чисельність населення зменшилась на 11,8 тисяч осіб, або на 7,9 особи у розрахунку на 1000 наявного населення. Чисельність населення зменшилась виключно за рахунок природного скорочення (11,9 тисяч осіб), водночас зафіксовано міграційний приріст населення (47 осіб).[14]

Порівняно з 2009 роком, обсяг природного скорочення зменшився на 189 осіб, а його інтенсивність залишилася на тому ж рівні і становила 8,0 ‰.[14]

Народжуваність у 2010 році зменшилась, порівняно з 2009 роком, з 9,8 до 9,5 живонароджених у розрахунку на 1000 наявного населення, а смертність — з 17,8 до 17,5 ‰.[14]

Серед тих, хто прибули у Полтавську область на постійне місце проживання з-за кордону України, колишні мешканці країн СНД становили 85,0 %, інших країн — 15,0 %. Серед вибулих переважна більшість також прямувала у країни СНД — 62,1 %, тоді як в інші країни — 37,9 %.[14]

Національний склад населення однорідний, українців близько 90 %. Густота населення 60 осіб/км² Приблизно 1000 тисяч осіб населення області — це жителі міст.

Вікова структура і міського, і сільського населення області характеризується старінням. Жіноче населення переважає над чоловічим.

Найбільші населені пунктиРедагувати

Найбільші населені пункти Полтавщини за даними Держкомстату,
               
1. Полтава 291 963 2. Кременчук 222 325 3. Горішні Плавні 51 955 4. Лубни 46 161 5. Миргород 40 195
 
6. Гадяч 23 960 7. Пирятин 15 558 8. Карлівка 14 858 9. Хорол 13 160 10. смт Котельва 12 323

РелігіяРедагувати

За кількістю зареєстрованих релігійних громад у Полтавській області нараховується 487 представників Української православної церкви Московського Патріархату, 211 громад — Київського Патріархату і 23 –Автокефальної церкви.[15]

ЗлочинністьРедагувати

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тисяч населення складає 86,0 злочинів, з них 29,2 тяжких та особливо тяжких.[16]

ПроблемиРедагувати

Однією із проблем краю є конфлікти, пов'язані з газовидобувними кампаніями, діяльність котрих завдає шкоди екології. Окрім того, попри одні з найбільші запасів природного газу в країні, прибуток від галузі осідає у кишенях немісцевих олігархів та держбюджеті, не приносячи належної користі області[17][18][19][20].

ЕкономікаРедагувати

Історія господарської діяльності на ПолтавщиніРедагувати

ПромисловістьРедагувати

 
Економіка за містами

Більшість найманих працівників зайнято в переробній та добувній промисловості.

У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають паливна, харчова промисловості, машинобудування і чорна металургія. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 77 %. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 374 промислових підприємства, окрім того, функціонує 618 малих промислових підприємств.

Сільське господарствоРедагувати

РослинництвоРедагувати

У сільськогосподарському виробництві області в 2006 році 66,4 % прибутків дало рослинництво, провідними галузями якого є виробництво зернових культур, цукрового буряка, соняшника. Середня урожайність зернових на Полтавщині у 2006 році становила 27,3 ц/га. Провідна зернова культура — озима пшениця.

Питома вага цукрових буряків у структурі посівних площ в середньому по області становить 5,1 %. Валовий збір цукрового буряка в 2006 році склав 2 364 тисячі тон, а середня врожайність становила 294,8 ц/га.

Середня врожайність соняшнику в Полтавській області становить 15,7 ц/га, а валовий збір — 264 тисяч тон (2006 рік).

Важливою галуззю рослинництва Полтавщини є картоплярство та овочівництво. У порівнянні з іншими культурами, рівень розвитку цієї галузі дещо нижчий. Більша частина виробництва картоплі припадає на приватний сектор та фермерські господарства; її врожайність становить 152 ц/га. У 2006 році в області в усіх категоріях господарств вироблено 1696 тон картоплі. Виробництво овочів протягом року становить в середньому 5570 тисяч тон, а середня врожайність становить 189 ц/га.

ТваринництвоРедагувати

Основними галузями тваринництва Полтавської області є скотарство, свинарство, птахівництво. Крім того, в області набули поширення кролівництво, конярство, бджільництво, хутрове звірівництво, ставкове рибництво.

Скотарство дає понад 42 % вартості всієї сільськогосподарської продукції області і понад 76 % товарної продукції тваринництва.

Свинарство — друга важлива галузь тваринництва, яка дає понад 35 % обласного виробництва м'яса, крім того — сало, шкіру та щетину. Завдяки скоростиглості, плодовитості, високій окупності кормів, порівняно високій забійній вазі м'яса, свинарство поширене в усіх низових адміністративних районах області.

Конярство, як і вівчарство, відіграє другорядне значення. Конезаводи та конеферми є в Пирятинському, Миргородському, Чутівському районах, однак розвиток цієї галузі на Полтавщині в останні роки значно знизився.

Птахівництво — найбільш скоростигла галузь тваринництва, що дає яйця м'ясо, пух та пір'я. В області діє понад 30 спеціалізованих господарств по виробництву продукції птахівництва.

Ставкове рибництво — додаткова високопродуктивна галузь сільського господарства Полтавщини. В області налічується понад 1100 ставків, з яких для товарного рибництва придатні 2,5 тис. га.

Бджільництво — традиційна галузь сільського господарства Полтавщини, що дає цінні високоприбуткові продукти: мед, віск, бджолину отруту, квітковий пилок, маточне молочко. Негативною тенденцією в розвитку бджільництва області є зменшення за останні роки кількості бджолосімей у суспільному секторі і відповідно зниження виробництва продуктів в державних сільськогосподарських підприємствах. Разом з тим, в останні роки зростає частка приватного бджільництва.

Звірівництво в Полтавській області розвинене досить слабо.

Зовнішньоекономічна діяльністьРедагувати

ТранспортРедагувати

На території Полтавської області функціонують всі (за винятком морського) види транспорту — залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний, повітряний. Здійснюючи вантажні і пасажирські перевезення, окремі види транспорту взаємодіють між собою, формуючи транспортну систему.

Провідне місце за вантажообігом в області належить трубопровідному і залізничному транспорту (8053,3 млн. т*км), а за пасажирообігом — автомобільному (1863,9 млн пас.*км) і залізничному (1716,6 млн пас.*км).

Полтавська область відіграє значну роль у структурі транспортного комплексу України. Так, займаючи 4,8 % території України, на якій проживає лише 3,3 % населення країни, частка Полтавщини у структурі транспорту характеризується такими показниками:

  • за експлуатаційною довжиною залізничних колій загального користування — 3,9 %
  • за довжиною автомобільних доріг з твердим покриттям — 5,4 %
  • за вантажооборотом автомобільного транспорту — 5 %.

За період з 1990 по 2006 рік спостерігається загальне зменшення перевезення вантажів (141,4 мільйонів тон у 2006 році, проти 282,6 мільйонів тон у 1990 році).

Основні залізничні вузли — Полтава, Кременчук, Гребінка, Ромодан. Велике транспортне значення має Дніпро. Річка Сула судноплавна.

Зв'язокРедагувати

На території Полтавської області основними видами зв'язку виступають:

Доходи підприємств від надання послуг зв'язку у фактичних цінах постійно збільшується (1995 рік — 31,1 млн. грн, 2006 рік — 534,3 млн. грн). У структурі доходів провідне місце займає мобільний зв'язок (250,0 млн. грн та міжнародний зв'язок 106,8 млн. грн).

Аналіз надання послуг підприємствами зв'язку загального користування свідчить, що з 1990 по 2006 рік значно скоротилось відправлення газет і журналів (з 104,3 млн до 18,0 млн), листів (з 61,1 млн до 10,6 млн), телеграм (з 2,3 млн до 0,1 млн), посилок (з 1,5 млн до 0,3 млн). Поряд з тим, майже в 4 рази збільшилися обсяги надання міжміських телефонних переговорів (включаючи міжнародні) (з 20 млн в 1990 році до 82,6 млн в 2006 році).

Телефонний зв'язок загального користування Полтавської області функціонує на базі 722 автоматичних телефонних станцій (2006 рік), з яких 176 діє в міських поселеннях, а 546 — в сільських. Діє 438,6 тисяч номерів, з яких 83,8 % в міських поселеннях. В останні роки спостерігається різке підвищення кількості абонентів мобільного зв'язку (з 0,6 тисяч одиниць в 2000 році до 1516,4 тисяч одиниць в 2006 році), що в свою чергу призвело до зменшення потреб в домашніх телефонних апаратах (з 125 тисяч одиниць в 1990 році до 52 тисяч одиниць в 2006 році).

ТуризмРедагувати

Найцікавіші об'єкти туризму:

 
Туристична Полтавщина.

ОсвітаРедагувати

Загальні кількість середньо-технічних закладів освіти з роками зменшується як і кількість випускників. Так, у 2012 році діяло 42[21] заклади професійно-технічної освіти, які за той рік закінчили 7,4 тисячі осіб. У той час як 1995 року діяло 51 ПТУ, які того року закінчило 10,5 тисяч спеціалістів.[22]

ЗМІРедагувати

У області зареєстровано 29 регіональних і одна обласна дротова радіостанція.[23]

Благодійна діяльністьРедагувати

До 1921 року в Полтаві працювала «Полтавская Общегородская больничная касса», але згодом була закрита.

Благодійна організація «Лікарняна каса Полтавщини» зареєстрована 15 квітня 2003 року; організація є неприбутковою. Кількість членів ЛК станом на 1 січня 2012 року — 28 044 осіб[24].

З 10 серпня 2007 року Благодійна організація «Лікарнянна каса Полтавщини» є членом Всеукраїнської громадської організації «Асоціація працівників лікарняних кас України».

За період 20042011 років на обстеження та лікування членів ЛК використано 19 мільйонів гривень (За 2011 рік — 4 218 000 гривень).

ПерсоналіїРедагувати

Полтавський[25] край рясніє блискучими постатями, які прославили не лише Полтавський край, проте й усю Україну. Значний внесок у розвиток науки і культури зробили уродженці Полтавщини:

ЛітераториРедагувати

Художники, архітекториРедагувати

Композитори, музикантиРедагувати

Філософи, вченіРедагувати

Військові діячіРедагувати

Декабристи та інші громадські діячіРедагувати

З Полтавщиною пов'язане життя деяких декабристів: братів Сергія, Матвія та Іполіта Муравйових-Апостолів, Миколи Лорера, Михайла Луніна, Якова Драгоманова, Івана Шимкова, Якова Андрієвича.

Кілька декабристів у різний час служили у військових частинах, дислокованих на Полтавщині: Бестужев-Рюмін Михайло Павлович, Бечаснов Володимир Олександрович, Вадковський Федір Федорович, Горбачевський Іван Іванович,[26]з дворян Полтавської губернії Микола Лісовський. Уродженцями Полтавської області були члени Союзу благоденства брати Капніст Олексій Васильович і Капніст Семен Васильович.[27]

На Полтавщині народилася Софія Миколаївна Присецька (18561892) — революціонерка-народниця, одна з лідерів «Південно-російського робітничого союзу». Загинула на каторзі в Сибіру. Мати академіка Олександра Богомольця (18811946), прапрабабуся доктора Ольги Богомолець (нар. 1966) — заслуженої лікарки України, засновниці історико-культурного комплексу «Замок Радомисль».[28]

З Полтавщиною пов'язані різні періоди життя і творчості Тараса Шевченка, композитора Михайла Калачевського, поетеси Лесі Українки, художників і архітекторів Сергія Васильківського, Василя Кричевського, Опанаса Сластіона, російського актора Михайла Щепкіна, російських письменників Івана Буніна, Максима Горького і Володимира Короленка, грецьких вчених-енциклопедистів Євгенія Булгаріса і Никифора Феотокі, чеського композитора Алоїза Єдлічки, грузинського поета Давида Гурамішвілі, ліванського письменника, перекладача і громадського діяча Михайла Нуайме, російських художників — Григорія Мясоєдова і його сина Івана Мясоєдова; вчених — математика Франца Симашка, ґрунтознавця Василя Докучаєва, природознавців Миколи Вавилова, Володимира Вернадського, російського хірурга Миколи Скліфосовського, вченого-лікаря О. Ф. Мальцева, фізика 3інаїди Авксентьєвої, географа, методиста Леоніда Булави, письменника Василя Еллана-Блакитного, єврейського письменника Шолом-Алейхема, письменника і кінорежисера Олександра Довженка, української письменниці Любові Яновської та інших.

На Полтавщині встановлені пам'ятники та меморіальні дошки історичним діячам, представникам вітчизняної науки, культурним діячам, учасникам національно-визвольної боротьби 1917—1921 років, радянсько-німецької війни.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Постановление ЦИК СССР от 22 сентября 1937 года «о разделении Харьковской области на Харьковскую и Полтавскую, Киевской — на Киевской и Житомирскую, Винницкой — на Винницкую и Каменец-Подольскую и Одесской — на Одесскую и Николаевскую области» (рос.)
  2. http://newsone.com.ua/auto/v-ukrayini-zminyatsya-avtomobilni-derzhnomeri.html В Україні зміняться автомобільні держномери
  3. Указ Президента України від 11 листопада 2019 року № 843/2019 «Про призначення О.Синєгубова головою Полтавської обласної державної адміністрації»
  4. Демографічна ситуація в Україні на 1 лютого 2013 року. Головне управління статистики в Україні. 2013-03-18. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2013-04-04. 
  5. Регіони України та їх склад // Офіційний портал Верховної ради України
  6. Географія Полтавщини // Географічне положення
  7. Географія Полтавщини // Рельєф
  8. Географія Полтавщини // Води й водні ресурси
  9. // Клімат і кліматичні ресурси
  10. Географія Полтавщини // Рослинність.
  11. Про попередні підсумки Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Полтавська Думка. — 2002. — 14 — 20 червня., с. 3
  12. Соціально-економічне становище області за січень-червень 2007 року // Зоря Полтавщини. — 2007. — 25 липня.
  13. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2011-09-21. (рос.)
  14. а б в г д Офіційний сайт Полтавської обласної ради. Архів оригіналу за 10 липня 2011. Процитовано 30 травня 2011. 
  15. НА ПОЛТАВЩИНІ ЖОДНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ НЕ ПЕРЕЙШЛА ДО ПЦУ
  16. МВС УКРАЇНИ.
  17. Глава Полтавского облсовета Биленький: «Нам нужно еще 5% сверх ренты». oilnews. 9 червня 2017. Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 26 червня 2017. 
  18. За півтора роки Полтавська облрада понад 70 разів відмовила в погодженні ліцензій на розробку надр. http://energolife.info. 29 Травня 2017. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 26 червня 2017. 
  19. Унікальне поєднання низки природних переваг Полтавщини не конвертується в належний рівень життя населення краю. http://tyzhden.ua. 30 вересня 2016. Процитовано 26 червня 2017. 
  20. На засідання сесії обласної ради принесли жовту та чорну воду. http://misto-tv.poltava.ua. 1 червня 2016. Процитовано 26 червня 2017. 
  21. Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 23 листопада 2012. 
  22. Кременчуцький Телеграф: На Полтавщині щороку зменшується кількість ПТУ і їх випускників(рос.)
  23. Українське дротове радіо. Полтавська область
  24. БО «Лікарняна каса Полтавщини»
  25. Унікальність Полтавщини на державній мапі - poltava-city.com. poltava-city.com (uk). 2021-04-05. Процитовано 2021-04-07. 
  26. Декабристи на Полтавщині.//Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 228—231
  27. Н. П. Савичев. Первые благовестители свободы. — Киев, изд-во политической литературы Украины, 1990, с.35
  28. Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». — Київ, 2013

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Чернігівська область
  Київська область
  Сумська область
  Черкаська область     Харківська область
  Кіровоградська область   Дніпропетровська область