Відкрити головне меню

Пічета Володимир Іванович

Володи́мир Іва́нович Піче́та (9 (21) жовтня 1878, Полтава — 23 червня 1947, Москва) — радянський історик, перший ректор Білоруського державного університету (липень 1921 — жовтень 1929), академік АН БРСР з 1928 року, заслужений професор БРСР (1926), член-кореспондент АН СРСР з 1939 року, академік АН СРСР з 1946 року.

Пічета Володимир Іванович
Уладзімір Пічэта (1920-я).jpg
Народився 9 (21) жовтня 1878
Полтава, Російська імперія[1]
Помер 23 червня 1947(1947-06-23)[1] (68 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність історик, викладач університету
Alma mater Перша полтавська гімназія (1897) і Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d] (1901)
Сфера інтересів історія і слов'янознавство
Заклад Імператорський Московський університет[d], Московські вищі жіночі курси, Q4059232?, Московський державний університет імені Ломоносова, Second Moscow State University[d], Білоруський державний університет, Інститут історії АН СРСР, Московський педагогічний державний університет і Інститут слов'янознавства РАН[d]
Вчене звання Список академіків АН СРСР
Науковий ступінь doctorate in History[d] (1918)
Науковий керівник Ключевський Василь Йосипович
Відомі учні Мельникова Ірина Миколаївна, Королюк Володимир Дорофійович, Q13030969?, Ilʹi︠a︡ Solomonovich Miller[d] і Грекул Пилип Олександрович
Член Академія наук СРСР
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Пічета Володимир Іванович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився Володимир Іванович Пічета 9 (21) жовтня 1878 року в Полтаві, в родині ректора семінарії (Пічета Іван Христофорович). Батько його був серб, мати — українка, українцем В. Пічета усвідомив себе змалечку, через усе життя проніс любов до Полтави.

Освіту Володимир Іванович здобув у Московському університеті, де були зібрані блискучі викладацькі кадри. Дипломну роботу, присвячену Ю.Крижаничу, молодий випускник захистив відмінно. У червні 1901 року В. Пічета почав працювати викладачем словесності в учительській семінарії Коростишіва, а через два роки, у вересні 1903 переїхав до Катеринослава.

Тут почалася його активна наукова та громадська діяльність. Володимир Іванович викладав історію та словесність у Вищому комерційному училищі, жіночій, а згодом і чоловічій гімназіях. Вже у 1904 році в катеринославській друкарні вийшла його книга “Падіння кріпосного права в Росії”. В цій праці погляди її автора на розвиток суспільства знайшли найяскравіше вираження. Історія селянства завжди цікавила вченого.

Тут же, в Катеринославі, Володимир Пічета став активним членом створеної півроку тому Вченої архівної комісії. В одному з випусків «Літопису», які видавала комісія, було надруковане дослідження В. Пічети про боротьбу селянства проти кріпацтва. Продовжив він і дослідження діяльності хорватського діяча Ю. Крижанича, опублікував дві праці.

Володимир Пічета також брав активну участь в громадському житті Катеринослава, це не пройшло поза увагою уряду, неблагонадійного викладача вирішено було вислати до Молдавії. Він випередив ці наміри влади і сам виїхав до Москви. Усього два роки прожив Володимир Іванович у Катеринославі, але проводжали його численні друзі, шанувальники, учні. На вокзалі чергував наряд поліції.

В. Пічета всією своєю науковою та громадською діяльністю сприяв наближенню подій жовтня 1917 року, але і його, тоді вже ректора Білоруського державного університету, не обминула хвиля репресій. Він відбув п'ять років заслання, на засланні загинув і його син. Він вистояв, не зломився, продовжував працювати. Вченого підтримували друзі, ним опікувався його колега по університету М. М. Нікольський, який надсилав потрібну для роботи літературу, підтримував матеріально і морально.

У 1935 році вчений отримав звільнення, знову повернуся до улюбленої праці. Під час війни Пічета активно публікувався в пресі, виступав у військових частинах з лекціями, в яких намагався підіймати бойовий дух захисників вітчизни. За свою лекторську діяльність він був нагороджений почесною грамотою.

Життя вченого обірвалося 23 червня 1947 року. Спадщина, залишена ним, становить близько п'ятиста праць з історії слов'янського світу.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Пичета Владимир Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати