Вічний мир (1686)
Вічний мир (пол. Pokój wieczysty, лит. Amžinoji taika), Мир Гжимултовського (пол. pokój Grzymułtowskiego), Трактат про вічний мир — мирний договір між Річчю Посполитою і Московським царством, підписаний 6 травня 1686 р. у Москві про розділ Гетьманщини. В переговорах, які тривали сім тижнів, зі сторони Речі Посполитої брали участь посли Кшиштоф Ґжимултовський[pl] і Марціан Огінський, з московської — канцлер і начальник Посольського приказу князь Василій Голіцин. Текст договору складався з преамбули та 33 статей[1]. Договір було укладено на основі Андрусівського перемир'я (1667).
| Вічний мир | |
|---|---|
 | |
| Тип | мирна угода  |
| Місце | Москва |
| Підписанти | Голіцин Василь Васильович, Марціан Александр Огінський і Krzysztof Grzymułtowskid |
| Сторони | Московське царство і Річ Посполита |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Передумови
ред.Оскільки османські набіги загрожували не тільки Московському царству, а й іншим державам Європи, Габсбурзька імперія, Річ Посполита та Венеція створили «Священну лігу», війська якої у битві під Віднем у 1683 р. розгромили велику османсько-татарську армію. Внаслідок цієї перемоги Річ Посполита відновила свою владу над більшою частиною Правобережної України і стала шукати шляхи до укладення з Московським царством тривалого миру замість тимчасового Андрусівського миру.
Умови договору
ред.- Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запорожжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом і Стародубом та Смоленськ.
- Річ Посполита отримувала 146 тис. рублів компенсації за відмову від претензій на Київ (купівля Києва)
- Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Речі Посполитої.
- Південна Київщина й Брацлавщина від містечка Стайок по річку Тясмин, де лежали міста Ржищів, Трахтемирів, Канів, Черкаси, Чигирин та інші, дуже спустошена османсько-татарськими та московськими нападами, мала стати «пусткою», нейтральною територією між Московією і Річчю Посполитою.
- Уряд Речі Посполитої обіцяв надати православним свободу віросповідання, а московський уряд обіцяв їх захищати.
- Поділля залишалося під владою Османської імперії (в 1699 було приєднано до Речі Посполитої).
Московське царство анулювало попередні договори з Османською імперією та Кримським ханством і вступило до антиосманської Священної ліги, а також зобов'язувалось організувати воєнний похід проти Кримського ханства (Кримські походи 1687 і 1689).
Хоча умови Вічного миру набували чинності відразу після підписання договору, польський сейм ратифікував його тільки в 1710. Вічний мир остаточно затвердив насильницький поділ українських земель між двома державами, що значно ускладнювало і послаблювало національно-визвольний рух в Україні.
Примітки
ред.- ↑ Вічний мир 1686. leksika.com.ua. Українська радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 2 серпня 2020.
Джерела та література
ред.- М. Г. Капітоненко. Вічний мир 1686 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, Ін-т міжнар. відносин; редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — Київ : Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-X.
- І. К. Рибалка. Історія Української РСР: Дорадянський період. — Київ : Вища школа, 1978. — С. 170.
- Вічний мир 1686 // Юридична енциклопедія: В 6 т / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — Київ : Українська енциклопедія, 1998. — Т. 1: А—Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-01-X.
- Т. В. Чухліб. «Вічний мир» 1686 р. [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 584. — ISBN 966-00-0734-5.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.