Рибалка Іван Климентійович

Іва́н Климе́нтійович Риба́лка (*22 червня 1919, с. Витівка Полтавського району Полтавської області  — †28 листопада 2001) — доктор історичних наук, професор історії Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.Засновник кафедри історії України ХНУ та її перший завідувач, лауреат Державної премії УРСР, дійсний член та віце-президент Академії історичних наук, професор, доктор історичних наук

Рибалка Іван Климентійович

ЖиттєписРедагувати

Народився у с. Витівка Полтавського району Полтавської області в селянській родині. У дитинстві і юності був пастухом, орачем у колгоспі. У 1927 р. пішов до сільської початкової школі. Закінчував шкільне навчання в дитячій трудовій колонії ім. Горького (с. Куряж, Харківська область), де опинився як безпритульний після смерті матері в 1930 р. та розпаду сім'ї[1]. У колоныъ також працював слюсарем. В 1934 р., закінчивши неповну середню школу, став студентом Харківського комуністичного газетного технікуму, по закінченні якого в 1937 р. почав працювати відповідальним секретарем в одній з районних газет у Полтавській області

З 1 серпня 1941 р. став до лав Радянської армії, спочатку рядовим, а потім сержантом. Брав участь у боях з нацистськими загарбниками в 1942 р. на Білгородському напрямку Південно-Західного фронту та на Дону під Воронежем, був двічі поранений, став інвалідом Великої Вітчизняної війни.

З вересня 1943 р. поновив навчання на четвертому курсі історичного факультету Об'єднаного Українського держуніверситету в м. Кзил-Орді Казахської РСР, в якому спільно функціонували евакуйовані українські університети — Київський і Харківський. Після повернення університету у 1944 р. з евакуації до Харкова продовжив навчання на історичному факультеті Харківського університету.

У 1945 р. з відзнакою закінчив університет та став асистентом кафедри історії СРСР і УРСР, заступником декана істфаку, вступив до аспірантури. У 1948 р. став старшим викладачем, а в 1950 p. — захистив кандидатську дисертацію та став доцентом кафедри історії СРСР. Паралельно з викладацькою та науковою роботою в 1950-ті роки обіймав посаду редактора газети «Соціалістична Харківщина», був депутатом обласної та міської рад, заступником секретаря парткому університету, членом обкому партії, головою місцевкому профспілки.

Був першим завідуючем відновленої на історичному факультеті 1 вересня 1957 р. кафедра історії Україн та очолював її до 1989 p.

У жовтні 1963 р. захистив докторську дисертацію, з січня 1964 р. — професор.

У 1972—1974 pp. був проректором університету.

Наукова діяльністьРедагувати

Автор близько 200 наукових праць, в тому числі 20 монографій, підручників, програм, збірників документів (з них — 13 без співавторів). Був автором перших в Україні підручників з історії України для студентів вищих навчальних закладів. У 1978 р. виданий підручник «Історія Української РСР. Дорадянський період» для історичних факультетів вузів. У 1982 р. було видано підручник «Історія Української РСР. Радянський період» (у співавторстві з В. М, Довгополом). За ці підручники Рибалці та Довгополу була присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки 1985 року. У 1991 р. було видано 2-ге, перероблене і доповнене видання підручника «Історія України. Дорадянський період».

Є автором підручнику з історії України в трьох частинах, що вийшов після проголошення Незалежності (у 1995 р. — перша частина, «Історія України. Від найдавніших часів до кінця XVIII ст.», у 1997 р. — друга частина «Історія України. Від початку XIX століття до лютого 1917 р.»; у 2004 р. — третя частина, що охоплює 1917—2004 роки (у співавторстві з проф. В. В. Калініченком).

Поставив і вирішив низку недостатньо або зовсім не вивчених питань історії громадянської війни в Україні. Один з перших у радянській історіографії висвітлив примусову колективізацію українського села навесні 1919 р., довівши, що політика воєнного комунізму, насадження комун на селі, нещадне викачування хліба продзагонами і привело до повалення радянської влади в Україні в 1919 р. У статтях останніх десятиліть аналізував соціально-класову структуру населення України після 1917 р., згубний для українського села процес розселянювання, голодомор 1932—1933 рр.

Під керівництвом та за участі  Рибалки було підготовлено чотири збірники документів документів з історії України (понад 400 друкованих аркушів).

Навколо Рибалки було створено харківську школу істориків України, Під його керівництвом представники цієї школи захистили 10 докторських і понад 30 кандидатських дисертацій. Рибалка очолював спеціалізовану раду по присудженню докторських і кандидатських наукових ступенів при Харківському університеті.

З 1999 р. — дійсний член і віце-президент новоствореної Академії історичних наук України.

Помер  Рибалка 28 листопада 2001 р.

НагородиРедагувати

Творчий доробокРедагувати

  • История Украинской ССР: Эпоха социализма. [Учебник для ист. фак. вузов] / И. Рыбалка, В. Довгопол, 639 с. ил. 22 см, Киев Вища школа 1982
  • История Украинской ССР: Досоветский период: [Учебник для студентов ист. фак. вузов], 591 c. карт 22 см, Киев Вища школа 1978

БібліографіяРедагувати

  • Іван Климентійович Рибалка — професор Харківського університету: бібліографічний покажчик / Харьковский государственный университет им. А. М. Горького, Центральная научная библиотека ; Упоряд. Юрій Григорович Шевченко . — Харків: Видавництво ХДУ, 1989 . — 25 с. — На укр. яз.
  • Іван Климентійович Рибалка — професор Харківського університету: Біобібліографічний покажчик / Упоряд.: Ю. Г. Шевченко, В.Д Прокопова. — Харків: ХНУ, 1999. — 41 с.
  • Іван Климентійович Рибалка: життя, творчість, дослідження: Матеріали наукових читань пам'яті професора І. К. Рибалки (м. Харків, 26 червня 2019 р.). — Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2019. — 84 с.
  • Рибалка І. К. Така наша доля. Сторінки життя мого покоління / Іван Климентійович Рибалка . — Харків: Видавнича група «Основа», 1999 . — 200 с. : іл. — (Спогади вчених ХДУ).

ПриміткиРедагувати